Справа № 947/24676/24
Провадження № 1-кс/947/10716/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Інвест Лімітед Компані» про скасування арешту, який було накладено на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 487/1111/20, -
В С Т А Н О В И В:
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Інвест Лімітед Компані» про скасування арешту, який було накладено на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 487/1111/20.
Заявник звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту з майна яке було накладено обґрунтовуючи це тим, що ТОВ «Інвест Лімітед Компані» є добросовісним власником майна, на підставі цивільно-правової угоди, а саме договору задоволення вимог іпотекодержателя від 25.03.2019 року укладеного з ОСОБА_5 за погашення заборгованості. Арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, оскільки посадовим особам товариства не пред`явлено про підозру та в рамках кримінального провадження не заявлялося цивільного позову, для забезпечення якого може накладатися арешт, пройшов значний проміжок часу, більше двох років власниками майна позбавлені можливості користуватись власним майном.
Заявник в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві перебуває кримінальне провадження №12019160500001037 від 02.03.2019 року за ч.2 ст.364 КК України. До вищевказаного кримінального провадження 26.12.2019 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури об`єднано кримінальне провадження №12019160500006759 від 26.12.2019 за ч.4 ст.190 КК України. У подальшому 27.07.2020 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури до кримінального провадження №12019160500001037 від 02.03.2019 року об`єднанні матеріали кримінального провадження №62020150000000115 від 29.01.2020 року за ч. 2 ст.364 КК України та №12019160500004063 від 02.08.2019 року за ч.4 ст.190 КК України. Після чого, постановою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури від 23.02.2021 року з матеріалів кримінального провадження №12019160500001037 від 02.03.2019 року за ч.4 ст.190,ч.4 ст.358, ч.2 ст.364 КК України виділено кримінальне провадження ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України, разом з матеріалами щодо арештів у нове кримінальне провадження за №62021150000000219 від 23.02.2021 року та передано для досудового розслідування до СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, а за такого вважав, що необхідно відмовити у задоволенні клопотання оскільки, на даний час органом досудового розслідування є СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, а процесуальне керівництво здійснює Київська окружна прокуратура м. Одеси.
Вивчивши доводи клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходу забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч.4 ст.41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобовязує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
Згідно ч. 1 ст.318ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В провадженні Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, перебувають матеріали кримінального провадження № 62020150000000115 від 29.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 487/1111/20 від 26.06.2020 року в рамках кримінального провадження № 62020150000000115 від 29.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, було накладено арешт на:
мотомісце
АДРЕСА_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
земельну ділянку, площею 0,0426 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:26:005:0118;
Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 487/1111/20 від 27.06.2020 року в рамках кримінального провадження № 62020150000000115 від 29.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, було накладено арешт на:
мотомісце №25а, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
квартиру АДРЕСА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
квартиру АДРЕСА_6 ;
земельну ділянку, площею 0,0755 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:26:005:0148;
квартиру АДРЕСА_6 ;
квартиру АДРЕСА_7 ;
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього додатки слідчий суддя приходить до висновку, що вище наведені арешти на майно були накладені в рамках кримінального провадження № 62020150000000115 від 29.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, а саме можливого зловживання службовим становищем, з боку слідчого, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження №12019160500001037 з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, вніс до офіційних документів завідомо недостовірні відомості щодо відібрання експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_6 , на підставі яких експертом Одеського НДЕКЦ МВС проведено відповідну експертизу, яку представниками ТОВ «П.А.Ф. ЛТД» використано на свою користь під час розгляду цивільного позову, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам ОСОБА_6 .
В подальшому 27.07.2020 прокурором відділу Одеської обласної прокуратури до кримінального провадження №12019160500001037 від 02.03.2019 року об`єднанні матеріали кримінального провадження №62020150000000115 від 29.01.2020 року за ч. 2 ст.364 КК України та №12019160500004063 від 02.08.2019 року за ч. 4 ст.190 КК України, яке відповідно до листа начальника відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02.03.2019 року здійснювалось слідчими другого слідчого відділу ( з дислокацією у місті Одеса) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, а нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.
В подальшому 23.02.2021 року постановою прокурора Одеської обласної прокуратури було виділено в окреме провадження за №62021150000000219 від 23.02.2021 року та передано для досудового розслідування до СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, що в подальшому згідно із рішеннями наявними в ЄДРСР було направлено з обвинувальним актом, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України та перебуває на розгляді в Київському районному суді м. Одеси.
Щодо досудового розслідування кримінального провадження №12019160500001037 від 02.03.2019 року в рамках якого було накладено арешт, підозра будь-якій службовій особі правоохоронного органу не повідомлена, дія арешту триває більше 4 років, а підстави, що були предметом перевірки у кримінальному провадженні № 62020150000000115 від 29.01.2020 року не знайшли свого підтвердження.
Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З наявних у слідчого судді матеріалів клопотання не вбачається, що арештоване майно, яке належить ТОВ «Інвест Лімітед Компані», набуто кримінально протиправним шляхом, або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурор посилався на наявність порушених прав громадянки ОСОБА_6 , майном якої шляхом обману заволоділи невстановлені особи, підробивши її підпис в документах.
При цьому до матеріалів клопотання долучено висновок експерта від 05.12.2019р. №330-П, яким встановлено, що підписи ОСОБА_6 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 були здійснені самою ОСОБА_6 .
З матеріалів клопотання також вбачається, що об`єкти нерухомості які, за версією органу досудового розслідування належали ОСОБА_6 та об`єкти нерухомості, що належать ТОВ «Інвест Лімітед Компані» мають різні реєстраційні номери, різні адреси місця знаходження та різні площі, що підтверджується довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.
З урахуванням вищевикладеного, фактичні обставини справи свідчать про відсутність потреби для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому на даний момент відпала необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170 - 174 КПК України, -
У Х В А Л И В:
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Інвест Лімітед Компані» про скасування арешту, який було накладено на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 487/1111/20 - задовольнити.
Скасувати арешти, що накладені ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2020 року та 27.06.2020 року у справі 487/1111/20, на майно, а саме:
- мотомісце АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11763458851101;
- мотомісце №25а, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11763482951101;
- квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763426551101;
- квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763438551101;
- земельну ділянку, площею 0,0426 га., що розташована за адресою : АДРЕСА_9 , кадастровий номер 5110136900:26:005:0118, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1412819551101;
- квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763398051101;
- квартиру АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763409151101;
- квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763482951101;
- квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1763496351101;
- земельну ділянку, площею 0,0755 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_11 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:26:005:0148, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1661484651101;
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2024 |
Оприлюднено | 29.08.2024 |
Номер документу | 121244816 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про скасування арешту майна |
Кримінальне
Київський районний суд м. Одеси
Тішко Д. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні