Ухвала

від 28.08.2024 по справі 278/3344/15-к

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №278/3344/15-к

Провадження № 1-кп/293/137/2024

УХВАЛА

28 серпня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2015 за №12015060020001992 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.3 ст.357 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою від 05.07.2024 суд продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) діб з дня постановлення ухвали, до 03.09.2024 включно без визначення розміру застави.

27.08.2024 до суду надійшло клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб.

Мотивуючи клопотання прокурор зазначає, що вина обвинуваченого підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів справи. Наразі, ризики, які враховувались Верховним Судом при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились. При цьому сторона обвинувачення вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчинені ряду особливо тяжких злочині та може бути засудженим до реальної міри покарання.

За вказаних обставин прокурор клопоче про продовження тримання обвинуваченого під вартою, водночас, на думку прокурора, інші менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу, наголошуючи, що підозра щодо його підзахисного є необґрунтованою та прокурор не навів доказів жодного ризику, визначеного ст. 177 КПК України. Клопотання прокурора не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Вказує, що жодної потреби переховуватись від слідства та суду обвинувачений ОСОБА_6 не має, так як не вважає себе винуватим.

Захисник ОСОБА_7 також просив відмовити у клопотанні прокурора, зазначаючи, що наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, ґрунтується на припущеннях. Зазначив, що під час попереднього судового розгляду вказаного кримінального провадження у Житомирському районному суді Житомирської області обвинувачений близько п`яти років перебував без будь-якого запобіжного заходу, належним чином виконував покладені на нього судом обов`язки та з`являвся до суду. Тому просить застосувати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді арешту у нічний час доби. Вказує, що обвинувачений не має не меті переховуватись від суду та ухилятись від виконання покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисників. Пояснив, що переховуватись від суду не буде, зауважив, що проживає в м. Житомирі по місцю реєстрації разом з батьком пенсіонером. Просить суд застосувати більш м`який запобіжний захід .

Дослідивши клопотання прокурора та матеріали, які обґрунтовують його доводи, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.

За приписами частин 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тобто метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою або можливості продовження такого тримання судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Суд звертає увагу на те, що наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа "Руденко проти України").

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п. 60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Таким чином, прокурором не наведено фактичних даних про підтвердження ризику у тому, що обвинуваченийбуде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вже вчиняє інші дії, передбачені ст. 177 КПК України. Між тим, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти Росії"). Ця ж сама теза висловлена і в рішеннях ЄСПЛ у справах "Харченко проти України", "Белевитський проти Росії", "Летельє проти Франції".

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" наявність кожного ризику повинне носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України, зокрема ст. 331 КПК України, накладають на суд обов`язок перевірити усі складові, з якими закон пов`язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини (справа "Тодоров проти України").

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа "Панченко проти Росії"). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бакчиєв проти Молдови").

Ризик переховування обвинуваченого від суду поряд із наявністю місця реєстрації, проживання та соціальних зв`язків, що встановлено і органом досудового розслідування та судом, хоча і існує, однак є малоймовірним.

На даний час виключні обставини для продовження тримання ОСОБА_6 під вартою судом не встановлені. Зазначені прокурором ризики в сукупності з тяжкістю злочину не можуть слугувати виключною підставою для тримання останнього під вартою.

Таким чином, керуючись принципом верховенства права та враховуючи недоведеність прокурором продовження існування ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному проваджені щодо обвинуваченого є не співмірним меті заходу.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою є недоцільним.

У даному кримінальному провадженні, об`єктивно на неупереджено оцінивши всі обставини у їх сукупності, в тому числі і відомості щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України можливо шляхом застосування до останнього альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки на даний час саме такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому, покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки та покладених обов`язків явки до суду.

За вказаних фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою за відсутності достатніх підстав та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог п.1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Керуючись ст. ст. 177, 202, 331,393,392КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.07.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронних засобів контролю.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора, та покласти на нього такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк тримання ОСОБА_6 під домашнім арештом до 27.10.2024 включно.

Обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України негайно доставити до місця проживання, за адресою АДРЕСА_1 і звільнити з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали суду для виконання та контролю виконання направити за місцем проживання обвинуваченого, а саме до Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали додатково покласти на Житомирську обласну прокуратуру.

Вручити копії цієї ухвали обвинуваченому, захисникам та прокурору негайно після її оголошення, а також направити до СІЗО Житомирської УВП № 8.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_3 ОСОБА_2