Рішення

від 28.08.2024 по справі 692/795/24

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/795/24

Провадження № 2/692/322/24

28.08.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28серпня 2024року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю: секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Української міської ради Обухівського району Київської області про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Української міської ради Обухівського району Київської області про звільнення від сплати аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрите провадження в справі в частині позову щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів. Щодо вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей відмовлено у відкритті провадження, оскільки існує позасудовий порядок встановлення такого факту, тому заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

І. Зміст позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є батьком малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що 25.02.2022р. діти разом з матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово виїхали до Республіки Польща. 14.09.2023р. ОСОБА_2 привезла дітей в Україну та повернулась за кордон. Діти залишились проживати з позивачем та на даний час проживають по АДРЕСА_1 . Відповідач участі у житті дітей не приймає, зв`язку з ними не підтримує, у телефонній розмові повідомила позивача, що не має фізичної та фінансової можливості брати участь у їх вихованні та догляді. Вказує, що заочним рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 15.08.2023р. шлюб між сторонами розірвано. Також Маневицьким районним судом Волинської області 02.10.2023р. видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі однієї третини всіх видів заробітку позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з 04.07.2023р. Заборгованість зі сплати аліментів у позивача відсутня. Вказує, що стягнення з позивача аліментів на утримання дітей, які проживають разом з ним суперечить положенням ст. 181 СК України та порушує цільове призначення аліментів, за рахунок яких утримуються діти. Тому просить звільнити його від сплати аліментів, визначених наказом Маневицького районного суду Волинської області від 02.10.2023р.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 15 липня 2024 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Також вказаною ухвалою було витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України ОСОБА_2 та з Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копії матеріалів виконавчого провадження з виконання судового наказу Маневицького районного суду Волинської області, виданого 02.10.2023р. по справі № 164/1233/23.

Від відповідача ОСОБА_2 відзив не надходив.

28.08.2024 на адресу суду поштовою кореспонденцією надійшла заява від імені ОСОБА_2 , де вона просить розглянути справу без її участі та не заперечує проти задоволення позовних вимог. У якості додатку копія закордонного паспорту. Однак, як вбачається з Акту про відсутність вкладень від 28.08.2024, при відкритті конверта не виявилось вказаних у додатку документів.

Відповідно до положень ч. 1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, що відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеним у Постанові від 09 вересня 2020 року по справі справа № 572/2515/15-ц провадження № 61-1051св17.

За таких умов суд не прийняв визнання позову відповідачем, та продовжує розгляд справи.

Від представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Української міської ради Обухівського району Київської області надійшло клопотання вх. №ЕП-538/24 від 300.7.2024р., у якому представник просить проводити розгляд справи без участі третьої особи.

Окрім того від виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області за підписом міського голови ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Від учасників справи клопотань про розгляд справи за участі сторін не надходило.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 26.09.2019р. Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 17.07.2013р. Кононівською сільською радою Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно копіїзаочного рішенняМаневицького районногосуду Волинськоїобласті від15.08.2023р.шлюб,зареєстрований 02.03.2013р.Кононівською сільськоюрадою Драбівськогорайону Черкаської області, актовий запис № 1 розірвано. Вказане рішення є знеособленим.

Судовим наказом Маневицького районного суду Волинської області, виданим 02.10.2023р. у справі № 164/1233/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини усіх видів його заробітку ( доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.07.2023р. до досягнення ними повноліття. Судовий наказ набрав законної сили відповідно до ч.3 ст. 167 ЦПК України.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 19/ЗПІ-50/197 від 06.05.2024р., громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в`їхали до України 14.09.2023р., пункт пропуску Устилуг. Крім того, мається інформація про в?їзд 09.04.2023 та виїзд 30.04.2023 ОСОБА_8 , 13.07.2013р., пункт пропуску Угринів. Відомостей про перетинання державного кордону за період з 08.11.2017р. по 06.05.2024р. гр-на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в базі даних не виявлено.

Згідно копії Акту обстеження умов проживання № 57 від 12.06.2024р. комісією на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання у АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сини, а також родич ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно довідки виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області № 2686/3-24 від 14.06.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не зареєстрований, але постійно проживає з 20.09.2023р. разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії Акту обстеження квартири/житлового будинку про проживання АДРЕСА_1 від 04.06.2024р. комісія у складі старости ОСОБА_12 та сусідів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за даною адресою разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.09.2023р.

Згідно довідки № 12 від 20.05.2024р. Жуківцівської гімназії Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_3 навчається у 5 класі Жуківцівської гімназії.

Згідно Характеристики Жуківцівської гімназії Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_3 навчається у гімназії з 18.09.2023р., характеризується позитивно.

Згідно довідки від 17.05.2024р. в.о. директора закладу Дошкільної освіти «Золота рибка» ОСОБА_4 відвідує даний заклад з 19.10.2023р.

Згідно характеристики від 17.05.2024р. в.о. директора закладу Дошкільної освіти «Золота рибка» ОСОБА_4 характеризується позитивно.

Інших доказів стороною позивача не надано суду не надано.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 19-50356/18/24-Вих від 23.07.2024р. гр-ка України ОСОБА_15 у період з 16.03.2023р. по 16.09.2023р. перетинала державний кордон України в обох напрямках, та 16.09.2023р. перетнула кордон у пункті пропуску Рава-Руська на виїзд з України. Інформація про повернення до України відсутня.

Згідно відповіді Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, у даному відділі судовий наказ, виданий Маневицьким районним судом Волинської області 02.10.2023р. у справі № 164/1233/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на примусовому виконанні не перебував та станом на 17.07.2024р. відсутній, і надати суду з матеріали з примусового виконання вказаного судового наказу неможливо. Пошук Інформації здійснювався згідно даних АСВП у розділах «Пошук ВД/ВП)спецрозділ)», «Пошук ВД/ВП» та «Пошук ВД/ВП (архів)».

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вказаними вище судовими наказом був встановлений обов`язок позивача по сплаті аліментів на утримання своїх синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_16 та визначений їх розмір.

У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказав, що стягнення з нього аліментів на утримання дітей, які проживають разом з ним, суперечить положенням ст. 181 СК України та порушує цільове призначення аліментів, за рахунок яких утримуються діти.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказє особливоюформою судовогорішення,що видаєтьсясудом зарезультатами розглядувимог,передбачених статтею161цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.5ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Згідно ч. 3 ст. 5 даного Закону задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Згідно положень ч. 1,4 вказаного Закону повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно, декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано відомостей про задеклароване (зареєстроване) місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки з наданих документів вбачається, що адреса: АДРЕСА_1 є тільки тимчасовим місцем проживання вказаних дітей (з 20.09.2023р.), встановлених виключно під час комісійного обстеження житлового будинку. При цьому зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Таким чином тривалий правовий зв`язок позивача та дітей з адресою: АДРЕСА_1 позивачем не доведено.

Так само позивачем не надано достовірних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 відмовилась від участі у вихованні та утриманні дітей, а його твердження про такі висловлювання відповідача не підкріплено жодним доказом.

Також позивачем не підтверджено того, що діти перебувають виключно на його утриманні, більше того позивачем не надано жодних доказів як наявності власних стабільних доходів, так і витрат, які він несе у зв`язку з утриманням дітей.

Також незаслуговують наувагу твердженняпозивача пропорушення йогоправ внаслідокстягнення аліментів,оскільки позивачемне наданожодного доказупро сумуаліментів,які вінсплатив абоз ньогобуло стягнутопримусово наутримання дітейна підставісудового наказу,виданого Маневицьким районним судом Волинської області 02.10.2023р. у справі № 164/1233/23 і такі твердження суперечать матеріалам справи. Позивач, звертаючись до суду з цим позовом не просив відкликати вказаний судовий наказ з жодного підрозділу виконавчої служби.

Таким чином, суд, проаналізувавши матеріали позову та надані докази, приходить до висновку, що в судовому засіданні не було встановлено наявність достатніх підстав для звільнення позивача від сплати аліментів, визначених судовим наказом виданим Маневицьким районним судом Волинської області 02.10.2023р. у справі № 164/1233/23, на які посилався позивач у своєму позові, а отже позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись та ст.ст. 181, 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76-84, 263- 265 ЦПК, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особаСлужба усправах дітейта сім`їУкраїнської міськоїради Обухівськогорайону Київськоїобласті прозвільнення відсплати аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко