Вирок

від 28.08.2024 по справі 710/613/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/613/24

Провадження № 1-кп/710/107/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, відомості про яке внесені 29.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024255310000243 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шпола Черкаська область, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, неодруженої, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, раніше несудимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 27.04.2024 звернулась та була прийнята та облік Управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації Шполянського відділу з призначення державних соціальних допомог, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , як малозабезпечена сім`я з призначенням державної соціальної допомоги, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 та виплату матеріальної допомоги сім`ям з дітьми на підставі постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2003.

При зверненні до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації, заявник ОСОБА_4 у поданій заяві зобов`язалась вчасно повідомляти органи соціального захисту населення про зміну у складі сім`ї, працевлаштування та про інші обставини, що можуть вплинути на виплату допомоги. Також заявником заповнена декларація ( загальні відомості, місце проживання, члени проживання, доходи членів сім`ї, відомості про транспорті засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї (зареєстрованих у житловому приміщенні), або дружини ( чоловіка, неповнолітніх дітей), відомості про земельні ділянки, відомості про наявність додаткових джерел для існування, відомості про покупку або оплату послуг на суму, що перевищує 10 прожиткових мінімумів для сім`ї.

З метою шахрайського заволодіння коштами державного бюджету, шляхом обману працівників Управління соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації і переслідуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , розуміючи, що не має право на отримання виплат з соціальної допомоги, передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», оскільки, у відповідності до договору купівлі-продажу від 23.08.2022, придбала у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 77.6 кв.м, вартістю 85 328,92 грн, звернулась до державного соціального інспектора Управління соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації, для призначення зазначеної допомоги.

При цьому особисто заповнила, підписала і надала декларацію про доходи установленого зразку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 №204, де у розділі 3 «Відомості про житлові приміщення, що перебувають у власності або володінні членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, що проживають окремо ( дружини ,чоловіка, неповнолітніх дітей)» умисно, не зазначила відомості про перебування у власності житлового будинку, таким чином ввівши в оману працівників Управління соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації, які на підставі поданої заяви прийняли рішення про призначення ОСОБА_4 , соціальної допомоги, що перераховувалась на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».

Так, 27.04.2023 року ОСОБА_4 , подала вказану Декларацію, умисно не відображаючи відомості про перебування у власності житлового будинку, ввівши в оману працівників Управління соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації, за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 , на підставі чого їй було перераховано на банківський рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 42 802,02 грн, якими ОСОБА_4 розпорядилась на власний розсуд. Чим спричинила збитки Управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної адміністрації, на вказану суму.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману ( шахрайства).

У судовому засіданні обвинувачена надала пояснення аналогічні змісту обвинувального акту, свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнала повністю. Шкодувала про вчинок та щиро каялась.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачена, представник потерпілого у судовому засіданні також зазначили, що справу можливо розглядати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ураховуючи, що обвинувачений у судовому засіданні не оспорював факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України при вищезазначених обставинах, повністю визнає свою вину, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену та дослідивши обвинувальний акт, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, доведена.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує: ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке класифікується, відповідно до ст.12 КК України, як проступок, обставини, що пом`якшують покарання, те, що обвинувачена на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, зі слів обвинуваченої улаштувалась на роботу, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку прокурора щодо міри покарання, який вважав, що необхідно призначити покарання у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, думку представника потерпілого, який погодився із думкою прокурора.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також ураховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

З урахуванням наведених обставин та норм матеріального права, суд вважає за належне призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 190 КК України.

Прокурором у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у якому просив стягнути з обвинуваченої на користь управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації матеріальну шкоду, спричинену злочином у розмірі 39802,02 гривень.

Представник потерпілого підтримала позовні вимоги, однак просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути суму 31820,22 гривні, оскільки обвинувачена сплатила частково майнову шкоду.

Прокурор у судовому засіданні просив позов задовольнити та стягнути із відповідачки 31820,22 грн, із урахуванням сплати нею частини майнової шкоди.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Частиною другою ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Як установлено судом, в цьому кримінальному провадженні належним чином доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої злочином є обґрунтованими.

Із урахуванням листа Шполянського відділу з призначення соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю Управління соціального захисту населення звенигородської РВА Черкаської області від 27.08.2024 за № 102, відповідно якої ОСОБА_4 частково сплатила майнову шкоду і розмір такої станом на 27.08.2024 складає 31820,22 гривень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме на вказану суму залишку майнової шкоди.

Керуючись ст. ст. 127,128,368, 370, 373, 374 КПК України, 1166 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000, 00 гривень.

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НЕ762502, виданий 08 жовтня 2015 року Шполянським РС УДМС України в Черкаській області, на користь Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової державної адміністрації , код ЄДРПОУ 03195895, адреса: вул. Михайла Грушевського,135, м. Звенигородка Черкаської області, майнову шкоду у розмірі 31820 гривень 22 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Суддя ОСОБА_1