РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
27 серпня 2024 р. Справа № 120/1452/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 60 будинку офіцерів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 60 будинку офіцерів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, вказав на складну фінансово-економічну ситуацію.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Позивачка проходила військову службу на посаді коменданта споруд 60 будинку офіцерів.
Станом на день виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні в частині виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.09.2016 року по 28.02.2018 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року у справі № 120/9278/23 зобов`язано 60 будинок офіцерів нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 24 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
На виконання вказаного рішення 21.06.2023 року відповідачем було здійснено виплату позивачеві індексації грошового забезпечення у розмірі 4235,45 грн.
Надалі, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі № 120/9278/23 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію з 24.09.2016 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
21.01.2024 року відповідачем були виплачені кошти в сумі 56140,49.
Позивачка звернулася з заявою до відповідача про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати.
Разом з тим, відповідач відмовив у такій виплаті у зв`язку з відсутністю підстав.
Позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Стаття 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Оцінюючи неможливість здійснення виплати грошової компенсації позивачу через відсутність коштів, суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейським Судом з прав людини у пункті 26 рішення від 8 листопада 2005 року по справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, суд доходить висновку, що відсутність державного асигнування не є поважною причиною для невиконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.04.2021 року у справі № 240/6583/20).
З огляду на вказане, необхідно задовольнити позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 60 будинку офіцерів (пл. Перемоги, 1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 60 будинку офіцерів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов`язати 60 будинок офіцерів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.09.2016 року по день фактичної виплати індексації (21.01.2024 року).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяАльчук Максим Петрович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.08.2024 |
Оприлюднено | 30.08.2024 |
Номер документу | 121248674 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Альчук Максим Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні