Рішення

від 27.08.2024 по справі 120/9042/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 серпня 2024 р. Справа № 120/9042/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Жмеринської міської ради Вінницької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька обласна прокуратура про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Жмеринської міської ради Вінницької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, постанови державного виконавця від 25.06.2024 ВП № 73822978 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 15.07.2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.

Даною ухвалою також залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницьку обласну прокуратуру.

05.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погодився з доводами викладеними в позові, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, зазначив, що постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем саме за невиконання рішення без поважних причин, адже належним способом виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду буде являтись прийняття відповідного рішення за результатами розгляду питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об`єкта нерухомого майна - протирадіаційного укриття №0017, розташованого по вул. Барляєва, 2 в м. Жмеринка. Неприйняття жодного рішення Жмеринською міською радою Вінницької області стосовно даного питання, свідчить про невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду в повному обсязі.

У встановлений судом строк, представником третьої особи подано до суду пояснення, згідно яких останній вважає, що державним виконавцем правомірно накладений штраф на Жмеринську міську раду за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2023 у справі № 120/7148/22.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2022 року в адміністративній справі №120/7148/22 задоволено позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та, зокрема, зобов`язано Жмеринську міську раду Вінницької області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об`єкта нерухомого майна - протирадіаційного укриття № 00017, розташованого по вул. Барляєва, 2, в м. Жмеринка.

Дане рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/7148/22 відповідачем оскаржено не було та набрало законної сили 10.01.2023 року.

14.12.2023 року судом видано виконавчий лист №120/7148/22.

На підставі заяви стягувача, 15.01.2024 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73822978.

Даною постановою боржника проінформовано про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження, представником Жмеринської міської ради Вінницької області надано виконавцю лист № 01-2024/235 від 25.01.2024, яким зокрема повідомлено про фактичне виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження.

Також в даному листі зазначено, що з метою добровільного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/7148/22, проект рішення «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної та комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади захисної споруди цивільного захисту» буде повторно винесено на розгляд чергової сесії Жмеринської міської ради Вінницької області.

Враховуючи, що боржником в додаток до даного листа не надано жодного протоколу сесія яким би було підтверджено повне та фактичне виконання ухваленого судом рішення, 29.03.2024 відповідачем на адресу Жмеринської міської ради надіслано вимогу державного виконавця щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/7148/22.

На вказану вимогу позивачем виготовлено та надіслано відповідачу лист від 24.04.2024 року, в якому зазначено, що з метою добровільного виконання рішення суду на чергові 31, 34 та 38 сесії міської ради 8 скликання було підготовлено проект рішення «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної до комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади захисної споруди цивільного захисту», проте, за результатами поіменного голосування жодного разу не набрано достатньої кількості голосів депутатів за прийняття запропонованого проекту рішення.

При цьому позивач наводить інформацію щодо результатів поіменного голосування, а саме: на 31 сесії міської ради 8 скликання 16.05.2023 «за» - 7 голосів,

В подальшому, на 46 сесії міської ради 8 скликання 23.04.2024 рішення прийнято також не було, оскільки голосування відбулося наступним чином: «за» 1 голос «проти» - 0, утримались 4, не голосували 21, відсутні 4.

Враховуючи, що судом зобов`язано Жмеринську міську раду Вінницької області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об`єкта нерухомого майна - протирадіаційного укриття №00017, розташованого по вул. Барляєва, 2, в м. Жмеринка, та станом на 25.06.2024 боржником не надано відповідних підтверджуючих документів, цього ж дня відповідачем повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі - 10200 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) з посиланням на частину другу статті 74 Закону №404-VІІІ зроблено правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом дотримався вказаного строку звернення до суду з позовною заявою з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець називає верховенство права та обов`язковість виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 500/7005/18 Верховний Суд дійшов до такого висновку - накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/5465/18 зазначив, що аналізуючи наведені положення Закону №1404 в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на час розгляду даної справи, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 120/7148/22 не виконано, позивач вказану обставину не заперечує, однак зазначає що невиконання рішення відбулось з поважних причин.

Отже, досліджуючи причини невиконання боржником рішення суду, що призвело до прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, проект рішення «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної та комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади захисної споруди цивільного захисту», тобто позитивного рішення на користь позивача, неодноразово виносилось на розгляд сесії Жмеринської міської ради, зокрема на чергові 31, 34, 38 та 46 сесії 8 скликання, однак жодного разу рішення не прийнято у зв`язку із неотримання більшості голосів «ЗА».

До матеріалів позовної заяви позивачем надані витяги з протоколів позачергових сесій Жмеринської міської ради проведених 16.05.2023, 20.07.2023, 28.09.2023, 23.04.2023, згідно яких за результатами голосування за розгляд спірного питання рішення прийнято не було у зв`язку з відсутністю більшості голосів «ЗА».

Разом з тим, суд зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №120/7148/22 відповідача (Жмеринську міську раду) зобов`язано розглянути на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об`єкта нерухомого майна - протирадіаційного укриття № 00017, розташованого по вул. Барляєва, 2, в м. Жмеринка, саме з прийняттям рішення.

Тобто, даним рішенням судом встановлено обов`язок відповідача щодо прийняття рішення за результатом розгляду відповідного питання на черговій сесії (пленарному засіданні) міської ради.

У відповідності до статті 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як встановлено судом у цій справі, під час голосування депутати здебільшого утримувались від прийняття позитивного або негативного рішення та/або були відсутні на сесії ради, тим самим самоусувались від виконання свого обов`язку. Суд зазначає, що голосування на сесії щодо питань які внесені у порядок денний шляхом «ЗА» або «ПРОТИ» повинно мати власну обґрунтовану позицію щодо згоди або незгоди із представленим на сесії рішенням, голосування шляхом «УТРИМАВСЯ» не припускає жодної позиції щодо питання винесеного на сесію, що в даному випадку свідчить про грубе, без жодного обґрунтованого мотиву ігнорування судового рішення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо обговорення на профільних постійних комісіях міської ради питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність об`єкта нерухомого майна - протирадіаційного укриття № 00017, розташованого по вул. Барляєва, 2, в м. Жмеринка, а також позицій депутатів щодо спірного питання.

З боку Жмеринської міської ради також не надані докази, які б свідчили про причини або мотиви голосування на сесіях міської ради депутатів шляхом «УТРИМАВСЯ», тільки зазначено про неможливість прийняти рішення через не набрання достатньої кількості голосів, та про відсутність законодавчої можливості примусовим шляхом позитивно проголосувати за спірне питання.

В силу дії приписів статті 129-1 Конституції України рішення суду є обов`язковим для виконання, у тому числі, для органу місцевого самоврядування. Суд звертає увагу, що у даному випадку мова йде не про реалізацію депутатами місцевої ради дискреційних повноважень, а про виконання ними рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Доказів звернення до суду Жмеринської міської ради щодо роз`яснення рішення у справі №120/7148/22 судом не встановлено.

Отже, судом не приймаються у якості поважних причин невиконання рішення суду у справі №120/7148/22 доводи позивача щодо не набрання під час голосування необхідної кількості голосів депутатів.

Частиною 1 статті 9 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин, які унеможливлюють або значно ускладнюють виконання рішення боржником та які не залежать від його власного волевиявлення.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №552/3995/17 зазначено таке: «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання суду, невиконання рішення суду призведе до того, що судовий акт не буде виконаний, що у свою чергу суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, у свою чергу, доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах та на підставі наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Жмеринська міська рада Вінницької області вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ: 03084233

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ: 43315602

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909).

СуддяЧернюк Алла Юріївна