Рішення

від 27.08.2024 по справі 140/5030/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5030/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біопрім до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біопрім (далі ТзОВ Біопрім, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033297 від 10.11.2023, № UA205140/2023/033383 від 20.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митні декларації (далі МД), однак службовими особами Волинської митниці було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033297 від 10.11.2023, № UA205140/2023/033383 від 20.11.2023. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 85).

У відзиві на позовну заяву (а.с. 88-96) представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. При цьому зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться згідно митних декларацій на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033297 від 10.11.2023, № UA205140/2023/033383 від 20.11.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін відмовлено (а.с. 161).

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити (а.с. 163-170).

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

01.02.2023 між ТОВ Біопрім (покупець) та компанією NHU EUROPE GmbH (Німеччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №01-02/23, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно специфікацій. Кількість, ціна і вантажовідправник товару вказані в специфікаціях до цього договору. Умови оплати 100% протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації. Валюта платежу євро, якщо інше не вказано в специфікації. Умови поставки визначаються в специфікаціях до цього договору (а.с.20-21).

Відповідно до специфікації від 07.11.2023 №27 сторони погодили про поставку на умовах CPT Луцьк товару на загальну суму 33600,00 євро (а.с.22).

09.11.2023 компанією NHU EUROPE GmbH складено інвойс №611077 на поставку товару таурин харчовий на загальну суму 33600,00 євро, умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 23, 24-25 переклад).

10.11.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «таурин харчовий, 21000 кг, у формі білого кристалічного порошку. Вміст діючої речовини 99,5% - 99,8%» декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140094928U4 (а.с. 18). Фактурна вартість товару становить 33600,00 євро (еквівалентно 1294356,00 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №27 від 07.11.2023; інвойс №611077 від 09.11.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 02.11.2023; прайс-лист б/н від 29.09.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023; лист-підтвердження продажу №515293 від 29.09.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар за попередню поставку; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку (а.с.37).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав податкову накладну від 06.09.2023 №89, а також лист ТОВ Біопрім від 10.11.2023 №10/11/2023-1 (а.с. 38).

10.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000672/1 (а.с.16) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 (а.с.17).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 10.11.2023 №UA205140/2023/000672/1 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в декларації країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі № 611077 від 09.11.2023; відповідно до ТСД, країна відправлення товару - Німеччина, проте країна походження товару - Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів). Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно заявленої вартості декларантом. Декларантом на вимогу митниці надано: податкову накладну №89 від 06.09.2023, лист ТОВ Біопрім №10/11/2023-1 від 10.11.2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №10/11/2023-1 від 10.11.2023. Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар - 2,67 дол.США/кг за МД №UA209230/2023/94281 від 06.09.2023 (а.с. 16).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140095025U5 від 10.11.2023 (а.с. 19).

Також відповідно до специфікації від 03.11.2023 №26.2 до контракту № 01-02/23 від 01.02.2023 сторони погодили про поставку на умовах CPT Луцьк товару на загальну суму 79750,00 євро (а.с.48).

08.11.2023 компанією NHU EUROPE GmbH складено інвойс №611062 на поставку товару вітамін А 1000000МО/г кормового призначення на суму 18700,00 євро, «вітамін D 3500000 I.U./g Feed Grade» на суму 13800,00 євро та «вітамін Е 50% Feed Grade» на суму 20250,00 євро, а всього на загальну суму 52750,00 євро. Визначені умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 49, 50-51 переклад) та інвойс № 611088 на поставку товару вітамін Е 50 % кормового призначення на суму 27000 євро. Визначені умови поставки CPT Луцьк, умови оплати сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу) (а.с. 52, 52 зворот-53 переклад).

20.11.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару 1: порошкоподібна форма вітаміну Е: вітамін Е 50% Feed Grade кормовий, 7000 кг. Містить діючу речовину DL альфо-токоферолу ацетат 50 %. Допоміжна речовина: діоксид кремнію до 1 кг. Кормова добавка призначена для збалансування і збагачення раціонів сільськогосподарських тварин та птиці вітаміном Е/280. Торговельна марка - NHU. Виробник Shandong NHU Vitamin Co. Країна виробництва: CN; товару 2 «порошкоподібна форма вітаміну А: Вітамін А 1000000 МО кормовий 1000 к. використовують для збагачення комбікормів для свійських тварин, птиці та риби вітаміном А/40 паперових мішків по 25кг. Торговельна марка - NHU. Виробник Zhejiang NHU Compani LTD. Країна виробництва: CN»; товару 3 «порошкоподібна форма вітаміну D: Вітамін D 3500.000 I.U./g Feed Grade 2000 кг. Діюча речовина холекальцефиферол не менше 500000 Мо/г. Використовують для збагачення комбікормів для свійських тварин, птиці та риби вітаміном D3 /80 картонних мішків по 25 кг. Торговельна марка - NHU. Виробник Zhejiang NHU Compani LTD. Країна виробництва: CN» декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140097188U4 (а.с. 44). Фактурна вартість товару становить 79750,00 євро (еквівалентно 1854949,95 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1854949,95 грн.

До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №26.2 від 03.11.2023; інвойси №611062 та №611088 від 08.11.2023; міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 01.11.2023 та від 03.11.2023; прайс-лист б/н від 01.11.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846B8; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019513170B0 та ін.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено (а.с. 68).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав податкові накладні від 12.10.2023 № 160, від 20.10.2023 №250, від 27.10.2023 № 314, від 01.09.2023 № 8, а також лист ТОВ Біопрім від 20.11.2023 №20/11/2023-1 (а.с. 69).

20.11.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000684/2 (а.с. 41-42) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033383 (а.с.43).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.11.2023 №UA205140/2023/000684/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в деклараціях країни відправлення № 23DE523019508846B8, 23DE523019513170B0 від 03.11.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсах № 611062, 611088 від 08.11.2023; відповідно до CMR б/н від 01.11.2023 та б/н від 03.11.2023 відправлення вантажу з BARDOWICK, Німеччина, країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів); прайс-лист товару б/н від 01.11.2023 є пропозицією від відправника NHU EUROPE GmbH, а не виробників товарів, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Митницею відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 1 8,89 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/031965 від 24.04.2023, товар 2 23,21 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/030157 від 17.04.2023, товар 3 7,90 дол.США/кг за МД №UA205140/2023/092628 від 03.11.2023 (а.с 41-42).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140097522U1 від 20.11.2023 (а.с.46-47).

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

за МД №23UA205140094928U4 від 10.11.2023 декларантом позивача було подано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №27 від 07.11.2023; інвойс №611077 від 09.11.2023; міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 02.11.2023; прайс-лист б/н від 29.09.2023; експортна митна декларація країни відправлення №23DE523019551804B5 від 07.11.2023; лист-підтвердження продажу №515293 від 29.09.2023; інформаційний лист б/н від 14.04.2023;

за МД від 20.11.2023 №23UA205140097188U4 декларантом позивача подано: зовнішньоекономічний контракт № 01-02/23 від 01.02.2023; специфікація №26.2 від 03.11.2023; інвойси №611062 та №611088 від 08.11.2023; міжнародні товаротранспортні накладні б/н від 01.11.2023 та від 03.11.2023; прайс-лист б/н від 01.11.2023; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846B8; експортна митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019513170B0 та ін.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 01.02.2023 № 01-02/23 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Згідно з специфікаціями від 07.11.2023 №27, від 03.11.2023 №26.2 сторонами погоджено поставку на умовах CPT UA Луцьк товару на суму 33600,00 євро, 79750,00 євро відповідно.

Відповідно до інвойсів від 09.11.2023 №611077, від 08.11.2023 №611062 та №611088 вартість товару становить 33600,00 євро, 52750,00 євро та 27000,00 євро відповідно. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, строк оплати.

Ціна товару в інвойсах від 09.11.2023 №611077, від 08.11.2023 №611062 та №611088 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140094928U4 від 10.11.2023, МД від 20.11.2023 №23UA205140097188U4 (графа 22).

При цьому, відповідно до пункту 3.1 контракту від 01.02.2023 № 01-02/23 передбачено умови оплати: 100% протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікаціях. У свою чергу, в інвойсах від 09.11.2023 №611077, від 08.11.2023 №611062 та №611088 передбачено такі ж умови оплати: сплата впродовж 30 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140094928U4 від 10.11.2023, МД від 20.11.2023 №23UA205140097188U4 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах від

09.11.2023 №611077, від 08.11.2023 №611062 та №611088. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Оскільки доставка товару на умовах CPT UA Луцьк передбачає доставку продавцем товару за свій рахунок перевізнику або іншій особі та продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, тому до митного оформлення позивач не повинен був подавати документи, що підтверджують вартість транспортування чи страхування.

Стосовно доводів митного органу в обох спірних рішеннях про те, що в деклараціях країни відправлення відсутнє числове значення заявленої митної вартості, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів.

Отже, відсутність в деклараціях країни відправлення числового значення статистичної вартості товарів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості.

Також у рішенні від 20.11.2023 №UA205140/2023/000684/2 митний орган вказав, що прайс-лист товару б/н від 01.11.2023 є лише пропозицією від відправника, а не виробника товару, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другій статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів.

У свою чергу, до митного оформлення разом з МД №23UA205140097188U4, надавався прайс-лист від 01.11.2023 (а.с. 58-59). Поданий прайс-лист оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах.

Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №420/2850/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях на ту обставину, що країна відправлення товару Німеччина, проте країна походження товару Китай, проте декларантом в гр.44 МД вказано контракт під кодом 4104 (зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів), оскільки відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, під кодом 4104 у митній декларації зазначається зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Згідно товаросупровідних документів та даних заявлених на підставі документів у МД №23UA205140094928U4, №23UA205140097188U4 товар виготовляється в Китаї, торгівельна марка товару - NHU, виробником товару є Zhejiang NHU Pharmaceutical Co.LTD, продавцем товару є NHU EUROPE GmbH, яка відповідає за виробництво та маркетинг продукції по всьому світу. У свою чергу компанія NHU EUROPE GmbH є дочірньою (афілійованою) компанією Zhejiang NHU Co., Ltd, що підтверджено інформаційним листом компанії NHU EUROPE GmbH від 14.04.2023 (а.с.136), який надавався декларантом разом із вказаними вище МД.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Тому, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 від 10.11.2023, №UA205140/2023/033383 від 20.11.2023 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023, які судом визнано протиправними та скасовано, тому, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, вказані картки відмови також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України, заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України,заява №72277/01, пункт 80;рішення у справі Меріт проти України, заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 7854,67 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 23000,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 8600,00 грн (а.с. 169-170).

Зокрема, на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, укладеного між ТОВ Біопрім та адвокатом Бондаренко Г.П., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язувався оплатити надання правничої допомоги.

За правилами, визначеними у розділі 4 даного договору, розмір гонорару адвоката встановлюється за домовленістю сторін, в тому числі, шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору. Обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (розмір гонорару) зазначаються в акті наданих послуг (а.с. 78-80).

У додатковій угоді №2 від 07.09.2023 до вищевказаного договору сторони погодили вартість послуг адвоката залежно від їх виду (а.с. 172).

Згідно з актом наданих послуг від 19.07.2024 адвокатом надані позивачу наступні послуги: правовий аналіз документів клієнта з метою вирішення питання доцільності звернення до суду для захисту порушених прав 2000,00 грн, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 15000,00 грн, підготовка та подання до суду та направлення відповідачу відповіді на відзив 6000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 23000,00 грн (а.с.174).

На підставі рахунку-фактури від 19.07.2023 №19/07/2023 ТОВ Біопрім сплатило адвокату Бондаренко Г.П. кошти в сумі 23000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.07.2023 №555652907.1 (а.с. 174-175).

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с. 185-188) не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що послуга з аналізу документів охоплюється загальною діяльністю адвоката та повинна входити до складу послуги підготовка позову або складання процесуальних документів, а отже не може бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Включення до складу понесених витрат на правничу допомогу, які необхідно стягнути з відповідача, послуги із подачі відповіді на відзив, є незрозумілим, адже вказана юридична послуга є тільки правом позивача, проте не обов`язком, визначеним КАС України чи судом. Звертає увагу суду, що у додатковій угоді №2 від 07.09.2023 вартість послуги підготовка позовних заяв становить від 10000,00 грн, представник позивача у акті вказує вартість такої послуги 15000,00 грн. При цьому не зазначає, як саме визначається розмір та чому вартість вказана не мінімальна як у додатковій угоді. Зауважує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, що також необхідно врахувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу. Крім того, зазначає, що даним адвокатом вже неодноразово надавалися адвокатські послуги у подібних правовідносинах, зокрема й ТОВ Біопрім (справи №140/30197/23, № 140/35708/23, № 140/36376/23, № 140/30197/23, № 140/33932/23), що значно полегшувало роботу щодо підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів. Також зауважує, що в жодному документі не передбачено скільки часу адвокат витратив для надання правової допомоги, що не дає можливості оцінити, скільки часу він приділив даній справі.

На думку представника відповідача, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, визначена позивачем сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 23000,00 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що ціна послуги за складання і подання до суду позовної заяви, яка зазначена в акті наданих послуг 15000,00 грн, не узгоджується з такою ціною, що визначена у додатковій угоді №2 від 07.09.2023 10000,00 грн.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, неодноразове надання адвокатом Бондаренко Г.П. аналогічних послуг та подання позовів з таким же предметом спору, що фактично спрощувало роботу адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 8600,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, витрати на перекладача мають бути пов`язані із справою.

Так, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду договір №К-1/22112022-1 про надання послуг з перекладу іноземних мов від 22.11.2022, укладений між ТОВ Київське обласне бюро перекладів та ТОВ Біопрім (а.с. 176-178).

Згідно з пунктом 3.1 даного договору вартість виконання послуг розраховується на підставі обсягу документації, яку замовник подав до виконання, згідно цін та умов, що зазначені в додатку №1 до цього договору. Відповідно до пункту 5.1 договору разом з перекладом документації виконавець передає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2023 ТОВ Київське обласне бюро перекладів надало позивачу наступні послуги: переклад документів з англійської на українську 12 документів (інвойси № 611062 від 08.11.2023, № 611088 від 08.11.2023, № 611077 від 09.11.2023; міжнародні товарно-транспортні накладні від 01.11.2023, від 03.11.2023, від 02.11.2023, прайс-лист від 01.11.2023, від 29.09.2023, експортні декларації країни відправлення від 03.11.2023 №23DE523019508846В8, № 23DE523019513170В0, від 07.11.2023 №23DE523019551804В5, лист-підтвердження продажу) 5600,00 грн, нотаріальне засвідчення підпису перекладача 3000,00 грн. Всього 8600,00 грн (а.с.181).

На підставі рахунку-фактури №05-05/269302 від 01.05.2024 ТОВ Біопрім сплатило в користь бюро перекладів 8600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №555652562.1 від 01.05.2024 (а.с.180,182).

При цьому у інформаційному листі від 05.08.2024 вих.№05-08/01 ТОВ Київське обласне бюро перекладів зазначило, що станом на дату складання цього листа договір між товариством та замовником діє в повному обсязі. Товариство підтверджує, що письмові переклади текстів та документів з іноземних мов протягом 2023 року надавалися замовнику перекладачами та редакторами товариства, включаючи ОСОБА_1 (а.с.183).

Факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Також додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача ОСОБА_1 документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі у кількості дванадцяти штук.

Відповідач у відзиві на позов заперечив про стягнення зазначених витрат, покликаючись на те, що вартість наданих послуг є явно завищеною. Також зауважив, що митний орган не вимагав надати переклад поданих до митного оформлення документів.

Суд, враховуючи ту обставину, що не всі документи, а лише їх частина мала безпосереднє значення для вирішення спору, а такі документи, як прайс-листи та лист-підтвердження продажу № 515293 від 29.09.2023 не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (в контексті обсягу тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні.

Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі та мають значення для вирішення спору), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 6450,00 грн, що становить вартість перекладу рахунків-фактур, митних декларацій та міжнародної товарно-транспортної накладної з їх нотаріальним засвідченням підпису перекладача (а. с.50).

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 19304,67 грн, в тому числі: судовий збір в сумі 7854,67 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 08.05.2024 №555652590.1 (а.с.14), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн та витрати на переклад 6450,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000672/1 від 10.11.2023, № UA205140/2023/000684/2 від 20.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033298 від 10.11.2023, №UA205140/2023/033383 від 20.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біопрім судові витрати у розмірі 19304,67 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста чотири гривні 67 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Біопрім (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 1, ідентифікаційний код 40521376).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк