Рішення

від 23.10.2007 по справі 11480-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11480-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2007Справа №2-15/11480-2007

За позовом Державного підприємства «Алушталіфт» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Октябрська, 30, ідентифікаційний код 19450993)

До відповідача Центру (територіального курортології та реабілітації) «Крим»  (військова частина А 0360) (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, ідентифікаційний код 07672406)

Про стягнення 16270,40 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Рудич Д.А., довіреність № 95 від 01.10.2007 р., у справі

Від відповідача  - Коркішко М.Г., довіреність № 493 від 16.08.2007 р., у справі

        Обставини справи: Державне підприємство «Алушталіфт» звернулось до господарського суду з позовом до Центру (територіального курортології та реабілітації) «Крим»  (військова частина А 0360) про стягнення 16270,40 грн., в тому числі: 12115,94 грн. основного боргу, 3233,50 грн. пені, 920,96 грн. недоотриманого прибутку.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 711 від 29.11.2006 р. на суму 12115,94 грн. станом на 22.02.2007 р. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Державного підприємства «Алушталіфт» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти стягнення суми основного боргу у розмірі 12115,94 грн. не заперечував, в частині стягнення штрафних санкцій - 3233,50 грн. пені, 920,96 грн. недоотриманого прибутку, просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3233,50 грн. пені, 920,96 грн. недоотриманого прибутку.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

29.11.2006 р. між Державним підприємством «Алушталіфт» (Підрядник) та Центром (територіального курортології та реабілітації) «Крим» (Замовник) був укладений договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 711. (а.с. 9-14)

Згідно з пунктом 1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе організацію та виконання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах Замовника у відповідності з Додатком 1, який є невідємною частиною дійсного Договору.

Пунктом 4.2 Договору на Замовника покладений обов'язок своєчасно вносити плату за послуги по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів.

Відповідно до пункту 6.1 Договору Замовник щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця вносить аванс у розмірі 30% місячної вартості послуг по обслуговуванню ліфтів, встановленої розрахунками у поточному періоді.

В кінці поточного місяця Підрядник надає Замовнику акти виконаних робіт по Ф-2. На підставі підписаних актів Замовник самостійно, з урахуванням внесеного авансу, оплачує надані послуги шляхом надання банку, який його обслуговує, платіжних доручень не пізніше 10 числа наступного місяця.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з технічного обслуговування ліфтів за період січень – лютий 2007 р. у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними обома сторонами актами :

Акт № 17 приймання виконаних робіт від 31.01.2007 р. на суму 9423,52 грн.(а.с. 19)

Акт № 35 приймання виконаних робіт від 22.02.2007 р. на суму 2692,42 грн.(а.с. 20)

Проте, відповідачем  не була здійснена оплата наданих позивачем послуг в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 12115,94 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Державного підприємства «Алушталіфт» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати за надані йому послуги згідно підписаних актів Ф-2.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за січень-лютий 2007 р. за договором № 711 від 29.11.2006 р. на суму 12115,94 грн.

Відповідач визнав суму заборгованості шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків від 24.09.2007 р. (а.с.  33)

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб, через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12115,94  грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представником позивача була надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3233,50 грн. пені, 920,96 грн. недоотриманого прибутку.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від частини позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3233,50 грн. пені, 920,96 грн. недоотриманого прибутку, оскільки це не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представника відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.10.2007 р.

           З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Центру (територіального курортології та реабілітації) «Крим»  (військова частина А 0360) (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, ідентифікаційний код 07672406) на користь Державного підприємства «Алушталіфт» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул.. Октябрська, 30, ідентифікаційний код 19450993, р/р 26006301322571 в БО № 2 філії Кримське ЦВ ПИБ м. Алушта МФО 324430)  заборгованість у розмірі 12115,94 грн., 121,16 грн. державного мита та 87,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.