Рішення

від 20.08.2024 по справі 520/15460/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2024 року справа № 520/15460/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Григоров Д.В.

при секретарі судового засідання Глівінська Ю.О.,

за участю:

представників позивача - Шелудько А.Д., Воронкін О.О.,

представника відповідача та третьої особи - Головаш П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДОЛІВСЬКА АГРО" (вул. Скрипника, буд. 6-А,м. Барвінкове,Харківська обл., Ізюмський р-н,64701, код ЄДРПОУ44852576) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) третя особа: Державна податкова служба України (пл. Львівська, буд. 8,м. Київ,м.Київ,04053, код ЄДРПОУ43005393) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та нечинними податкові повідомлення рішеннях № № 00096602411, 00096612411, 00095670704, 00095600704 від 23.02.2024 ГУ ДПС України в Харківській області, в зв`язку з їх скасуванням відповідно до абз.2, 3 п.56.9 ст.56 ПК України;

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23 квітня 2024 року № 0003136-1306-2040 складену уповноваженою особою ГУ ДПС в Харківській області СИСОЄВИМ Геннадієм.

В обгрунтування заявленого позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та необгрунтованими. Оскаржувана податкова вимога сформована контролюючим органом з урахуванням заборгованості, яка виникла в зв`язку з несплатою сум грошових зобов`язань, що були визначені відповідно до зазначених податкових повідомлень-рішень, а відтак, на переконання позивача, є також незаконною.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так само як і податкова вимога, є законними та обгрунтованими.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. При цьому він наголосив, що згідно доводів позовної заяви викладено окремі підстави, які, на думку позивача, свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а що стосується визнання їх нечинними, то це обгрунтовується доводами позивача про ненаправлення позивачу рішень ДПС України за наслідками розгляду скарг ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» на вказані податкові повідомлення-рішення, що відповідно до вимог податкового законодавства України тягне автоматичне задоволення скарг платника податків та, відповідно, визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача та третьої особи підтримав доводи заперечень проти позову та просив в його задоволенні відмовити.

За клопотанням ГУ ДПС у Харківській області ухвалою суду від 16.07.2024р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Державну податкову службу України з метою з`ясування обставин розгляду скарг ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» на податкові повідомлення-рішення № 00096602411, 00096612411, 00095670704, 00095600704 від 23.02.2024р., винесені ГУ ДПС України в Харківській області.

Згідно ухвали суду від 16.07.2024р. ДПС України запропоновано подати до суду пояснення до позову або відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з поясненнями із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи - у п`ятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали.

Згідно довідки, сформованої за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» ухвала суду від 16.07.2024р. отримана ДПС України 17.07.2024р. Пояснення третьої особи у строк, встановлений судом не надано.

В судовому засіданні 07.08.2024р. представник третьої особи Головаш П.Ю. пояснив, що надати пояснення та докази з приводу розгляду скарг ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» на податкові повідомлення-рішення № 00096602411, 00096612411, 00095670704, 00095600704 від 23.02.2024р., винесені ГУ ДПС України в Харківській області не вбачається за можливе з огляду на стислі строки, в зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.08.2024р. до 09:30 для надання відповідних пояснень та доказів.

Разом з тим, після перерви в судовому засіданні представник третьої особи належних пояснень з приводу розгляду скарг ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» на податкові повідомлення-рішення № 00096602411, 00096612411, 00095670704, 00095600704 від 23.02.2024р. не надав.

Суд зазначає, що в такому разі виходить з тих доказів, які наявні в матеріалах справи. Поважних причин, які завадили ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України вчасно надати до суду докази на обгрунтування своєї правової позиції суду не наведено, а неналежна організація роботи ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України з приводу представлення їх інтересів в судах з боку керівництва цих органів такою поважною причиною очевидно не є.

Встановлені судом обставини справи наступні.

ГУ ДПС у Харківській області від 12.10.2023р. було видано наказ № 4354-п про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податків. Вказана перевірка проводилась у період з 16.10.2023р. по 20.10.2023р.

За наслідками вказаної перевірки був складений відповідний акт від 31.10.2023 № 325610/20-40-07-04-05/44852576, за висновками якого встановлено порушення ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» п.п. 14.1.114 2 п. 14.1 ст. 14, п.п. 38.1.1.1., п.п. 38 1.1.4 п. 38.1.1, п. 38 1.3, п. 38 1.4 ст. 38.1, п. 297 1.4., п. 297 1.7, п. 297 1.7, п.297 1.4., п. 297 1.7 п. 297.18 ст. 297 1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2984315,87 грн., у тому числі за 2023 рік на суму 2984315, 87 грн.;

порушення пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288, п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 860540,08 грн., у тому числі: за січень 2023 року 215135,025 грн., лютий 2023 року 215135,02 грн., березень 2023 року 215135,02 грн., квітень 2023 року 215135,02 грн.;

порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.4, 8.5 порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, з урахуванням змін та доповнень, несвоєчасно подано Повідомлення за ф. № 20-ООП;

порушення с. 24 КЗпП України, вимоги КМУ від 15.06.2015р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в частині не подання до органів Державної податкової служби повідомлень про прийняття працівників на роботу підприємством було допущено до роботи працівників товариства без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

порушення п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено оподатковуваного доходу на 5892966,09 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1060733,90 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 1060733,90 грн.;

порушення п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» ст. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено оподатковуваного доходу на 5892966,09 грн. та відповідно занижено військовий збір на загальну суму 88394,50 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 88394,50 грн.

Відповідно до п. 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, а саме неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVSD-19) штрафні санкції не застосовуються.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» внесено низку змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 921, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені ст. 25 цього Закону, не застосовуються;

Вина ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» також підтверджується тим, що воно мало можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема оформивши господарську операцію належними первинними документами, однак не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

08.11.2023р. ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» направлено до ГУ ДПС у Харківській області заперечення до акту перевірки від 31.10.2023р. № 325610/20-40-07-04-05/44852576, які воно просило врахувати при розгляду зазначеного акту та ухваленні рішення на його підставі.

16.02.2024р. ГУ ДПС у Харківській області складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 5247/20-40-07-04-05/44852576, за висновками якої встановлено порушення п.п. 14.1.114 2 п. 14.1 ст. 14, п.п. 38.1.1.1., п.п. 38 1.1.4 п. 38.1.1, п. 38 1.3, п. 38 1.4 ст. 38.1, п. 297 1.4., п. 297 1.7, п. 297 1.7, п.297 1.4., п. 297 1.7 п. 297.18 ст. 297 1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2984315,87 грн., у тому числі за 2023 рік на суму 2984315, 87 грн.;

порушення пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288, п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 860540,08 грн., у тому числі: за січень 2023 року 215135,025 грн., лютий 2023 року 215135,02 грн., березень 2023 року 215135,02 грн., квітень 2023 року 215135,02 грн.;

неправомірне (необгрунтоване) застосування передбаченої п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за 2023 рік пільги по сплаті орендної плати за землю;

порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.4, 8.5 порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588, з урахуванням змін та доповнень, несвоєчасно подано Повідомлення за ф. № 20-ООП;

порушення с. 24 КЗпП України, вимоги КМУ від 15.06.2015р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в частині не подання до органів Державної податкової служби повідомлень про прийняття працівників на роботу підприємством було допущено до роботи працівників товариства без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

порушення п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено оподатковуваного доходу на 5892966,09 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1060733,90 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 1060733,90 грн.;

порушення п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» ст. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено оподатковуваного доходу на 5892966,09 грн. та відповідно занижено військовий збір на загальну суму 88394,50 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 88394,50 грн.

Відповідно до п. 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, а саме неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVSD-19) штрафні санкції не застосовуються.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» внесено низку змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 921, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені ст. 25 цього Закону, не застосовуються;

Вина ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» також підтверджується тим, що воно мало можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема оформивши господарську операцію належними первинними документами, однак не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом 23.02.2024р. було ухвалено оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення :

№ 00096602411, відповідно до якого до ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» з посиланням на п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 і п. 125-1 ст. 125 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в сумі 1566474,39 грн.;

№ 00095670704, відповідно до якого ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 2796755,26 грн. (в тому числі 1936215,18 грн. штрафні санкції);

№ 00096612411, відповідно до якого ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» застосовано штрафні санкції в сумі 130539,55 грн. за платежем військовий збір;

№ 00095600704, відповідно до якого ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб в розмірі 9699026,58 грн., в тому числі за штрафними санкціями 6714710,71 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач спрямував до ДПС України скарги, згідно яких просив зазначені рішення скасувати. В матеріалах справи наявні копії скарг вих. № 04 від 08.03.2024р., №05 від 11.03.2024р., № 06 від 11.03.2024р., наслідків розгляду яких до матеріалів справи відповідачем та третьою особою не надано.

Правові позиції учасників процесу полягають в наступному.

Позивач обгрунтовуючи незаконність оскаржуваних рішень, зазначав, що на час складання акту перевірки в даній справі ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» знаходилося в стадії припинення, жоден працівник не працював, матеріально-технічні засоби на ньому відсутні, за підприємством не рахується жодна земельна ділянка. Нарахування по орендній платі за 2022 рік, за землі які на той час перебували в оренді ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО», здійснює його правонаступник - ТОВ «КОЛОС». Відповідно останній, як податковий агент, нараховує дохід, утримує і перераховує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з нарахуванню орендній платі за 2022 рік.

На думку позивача, податкові органи в порушення п.11.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), провели перевірку ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» поза межами процесуальних строків та ухвалили рішення щодо стягнення з останнього самостійно розрахованого податку на доходи фізичних осіб за грудень 2022 року на загальну суму 1060733,90 грн. за договорами оренди, а також штрафних санкцій та пені. Крім того, ТОВ «КОЛОС» як правонаступник, нараховує дохід за договорами оренди власникам земельних ділянок за той самий період, утримують та сплачують податки. Внаслідок цього виникає ситуація, за якої контролюючий орган застосував вимагають по одному і тому об`єкту оподаткування сплату податку в подвійному розмірі: ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» - суб`єкт перевірки та ТОВ «КОЛОС» як правонаступника ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО».

Щодо зобов`язань, які виникають у податкового агента, вказав, що це має відбуватись виключно з моменту нарахування орендної плати. В ході перевірки представники ГУ ДПС у Харківській області проігнорували наявну у них інформацію, що з огляду на військовий стан та військові дії в районі розташування орендованих ділянок, замінювання складає майже 70% площі цих земель. В зв`язку з неможливістю встановити зв`язок з більшістю орендодавців, які були тимчасово переміщені в інші регіони України, та за попереднім погодженням доступними для зв`язку орендодавцями, наказом по ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» було перенесено на 2023 рік виплату орендної плати за 2022 рік.

На цій підставі у 2022 році не проводилось нарахування орендної плати, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, та, відповідно до ст.170 Податкового кодексу, підтверджує відсутність факту виникнення податкових зобов`язань в частині сплати ПДФО та військового збору.

На час останньої перевірки обов`язки з виплати орендної плати за 2022 рік бере на себе, як правонаступник ТОВ «КОЛОС», після переоформлення договорів оренди на останнього з ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО».

Позивач висновував, що норми Податкового кодексу на містять вимоги сплати ПДФО та військового збору незалежно від того, нараховувалась чи ні орендна плата. Більш того, норма п.п. 170.1.4 п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу напряму встановлює, що зобов`язання по сплаті ПДФО та військового збору виникають виключно з моменту нарахування (виплати) орендної плати, а не з календарної дати, тим паче з «грудня 2022 року», як вказано в Акті податкової перевірки. Позивач стверджував, що в 2023 році розпочалась виплата орендної плати за 2022 рік, з нарахування такої оренди в повному обсязі та своєчасно утримується і сплачується ПДФО і військовий збір.

Згідно п.п.170.1.1 п.170 ст.170 ПК України зазначено податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

В порушення даної норми, як вказував позивач, в Актах податкової перевірки від 31.10.2023р. та 26.02.2024р. базу оподаткованого доходу за грудень 2022 року в сумі 5 892 966,09 грн. визначено не з об`єктів оподаткування, який розраховується виходячи з розмірів орендної плати, зазначених в договорах оренди землі, а виходячи з гіпотетичних середніх розрахунків, які гуртуються на кількості пайовиків на кінець 2022 року, середній нормативно грошовій оцінці землі мінімальній орендній платі зазначеній в Указі Президента України № 92 від 02.02.2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних та земельних часток(паїв)».

Таким чином, нарахування бази оподаткованого доходу за грудень 2022 року в сумі 5 892 966,09 грн., як і суми начебто заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору за грудень 2022 року пораховані з неї, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позивач зазначав, що згідно з п. 18.1.ст. 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, а відповідно до п. 168.3. ст. 168 Податкового кодексу України, розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України.

Співробітники податкової служби не включені в перелік податкового агенту, тому не повинні визначати податкові зобов`язання з не нарахованого доходу платника податку у джерелах його виплати.

Щодо правомірності застосування пільги по сплаті орендної плати за землю позивач визначав, що єдиними нормами, які можуть бути застосовані для оцінки звітів підприємства в січні-квітні 2023 року є норми Закону № 2120-IX. Відповідно до цих норм, підприємства звільняються від плати за земельні ділянки, які розташовані на територіях, на яких ведуться або велись активні бойові дії. Позивач звернув увагу на те, що на відміну від редакції Закону № 30-50-ІХ, на яку посилається Акт податкової перевірки та яка передбачає пільгу тільки на період ведення бойових дій, редакція Закону № 2120-IX передбачає дію пільг до припинення військового стану, незалежно від того, продовжуються бойові дії чи закінчились.

Таким чином, відповідно до Наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, як від 25 квітня 2022 року № 75 так і від 22 грудня 2022 року № 309, територія Лозівського та Ізюмського районів Харківської області у 2022 році знаходилась в зоні активних бойових дій. Не зважаючи на те, що в 2023 році ці регіони вже були віднесені до зони можливих бойових дій, передбачена Законом пільга продовжувала діяти, як вважав позивач, до 05.05.2023 р. та припинилась з моменту набрання чинності Законом № 30-50-ІХ.

Стосовно порушення п.п.14.1.1142.п.14.1 ст.14, п.381..1., п.п.381.1.4, п. 381.1, п. 381.3, п. 381.4 ст.381,п.2971.1., п.2971.4, п.2971.7, п.2971.8 ст. 2971 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями , позивач вказував, що на обґрунтування нарахування зазначеної суми в описовій часті акту зазначається наступне про те, що перевіркою повноти податкових зобов`язань з єдиного податку за ставкою 2 відсотки за період з 16.09.2022р. по 31.07.2023р. не встановлено їх заниження або завищення. За результатами перевірки з 01.08.2023р. по 15.10.2023 ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» задекларовано податкових зобов`язань за ставкою відсотків у сумі 0,0 гривень. Перевіркою повноти визначення єдиного податку за період з 01.08.2023 по 15.10.2023 встановлено його зниження всього у сумі 2 984 315,87 грн., у тому числі за 2023 рік в сумі 2 984 315,87 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ44852576) в зв`язку з прийняттям рішення засновників щодо припинення в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Колос» (код ЄДРПОУ 31847939) подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ліквідаційну за 2023 рік від 29.09.2023 № 9254324934».

Комісія з припинення ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» звертає увагу і це не спростовується Актом від 16.02.2024 № 5247/20-40-07-04-05/44852576, що в 2023 році основним користувачем земельних ділянок, орендованих ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО», було підприємство ТОВ «Колос» (до 04 жовтня 2023 року як суборендар, а з 04 жовтня 2023 року як самостійний орендатор на підставі процесу приєднання), у відповідності до пункту. 38-1.4. ст. 38-1, нарахування та сплата МПЗ за 2023 рік проводилась користувачем земельних ділянок, а саме ТОВ «Колос» який є правонаступником ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО». Таким чином, жодних бюджетних втрат не було.

Стосовно розгляду скарг позивача стосовно податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду цієї справи, позивач зазначив, що ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» в порядку ст.56 Податкового кодексу України через електронний кабінет платника 08.03.2024р. направив скаргу вих.04 від 08.03.2024 на адресу ДПС України, копія ГУ ДПС в Харківській області, в якій обґрунтовував незаконність податкових повідомлень-рішень № 00096602411 та № 00096612411 від 23.02.2024 та просив їх скасувати. Дана скарга зареєстрована в електронному реєстрі ДПС України за № 20438 дата 08.03.2024 03:03:53 Реєстраційний індекс 20438/6/ЕКП/73.

11.04.2024 р. позивач направив скаргу вих.05. від 11.03.2024р. на адресу ДПС України, копія ГУ ДПС в Харківській області, в якій обґрунтовував незаконність податкового повідомлення-рішення від 23.02.2024р. № 00095670704 та просив його скасувати. Дана скарга зареєстрована в електронному реєстрі ДПС України за № 20859 дата 12.03.2024 08:03:06 Реєстраційний індекс 20859/6/ЕКПП/54.

Також 11.04.2024р. ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» через електронний кабінет платника направив скаргу вих.06. від 11.03.2024р. до ДПС України, копія ГУ ДПС в Харківській області, в якій обґрунтовував незаконність податкового повідомлення- рішення від 23.02.2024р. № 00095600704 та просив його скасувати. Дана скарга зареєстрована в електронному реєстрі ДПС України за № 20864 дата 12.03.2024 08:03:29 Реєстраційний індекс 20864/6/ЕКП/64.

Позивач зазначав, що скарга вих.04 від 08.03.2024р., яка отримана 08.03.2024р. ДПС України повинна була розглянута 28.03.2024р., скарга вих.05. від 11.03.2024р., яка отримана 12.03.2024р. повинна була розглянута 02.04.2024р., скарга вих.06 від 11.03.2024р., яка отримана 12.03.2024р. повинна була розглянута теж 02.04.2024р., проте відповіді за наслідками розгляду скарг позивач не отримав. Оскільки скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому п.56.8 ст.56 ПК України, скарги позивача є задоволеними, а оскаржувані за ними податкові повідомлення-рішення нечинними.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що відповідно до наданих до перевірки договорів оренди земельної ділянки ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» приймає в платне користування у громадян земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Орендна плата згідно договорів оренди нараховується у розмірі 3-10% від базової грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації.

Відповідно до додатку 4 до розподільчого балансу ТОВ Агрофірма «Подолівська» станом на 31.07.2022 р. передано земельні ділянки (паї) на право користування ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» загальною площею 7998,5988 га в т.ч 6938,2994 га земельні частки (паї) фізичних осіб для використання в господарській діяльності підприємства. В ході перевірки було встановлено, що позивач обліковує розрахунки з орендодавцями земельних паїв на рахунку 6854 «розрахунки з іншими контрагентами», всього виплачено доходу в 2023 році фізичним особам-пайщикам в розмірі 1916824,44 грн., податок на доходи фізичних осіб складає 345 028,40 грн.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується КМУ виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади.

Перевіркою правильності утримання податку на доходи фізичних осіб з доходу від надання в оренду земельної ділянки встановлено непроведення нарахування орендної плати за земельні частки паї у перевіряємому періоді. У перевіряємому періоді ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» мало 1119 земельних ділянок загальною площею 6938,2994 га, нормативна грошова оцінка яких складає 215700510,20 грн. У періоді з 25.08.2022 по 15.10.2023 нарахування та виплату орендної плати за 2022 рік проведено по окремим орендодавцям (у кількості 102 осіб). Так, за 2022 року нараховано орендної плати у сумі 1926830,74 грн. (сума нарахованого доходу за орендну плату, що складається з 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок 19268307,40 грн.*10%).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки (паї) не нарахована по 1017 особам (орендодавці) на суму нормативної грошової оцінки, яка дорівнює 196432202,80 грн. (215700510,20 грн. - 19268307,40 грн.)

Враховуючи ст.1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №92 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами та доповненнями внесеними до ст.1 Указу Президента України від 19 серпня 2008року №725/2008 „Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), плата за оренду земельних часток (паїв) повинна бути у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості (паю) земельної частки, товариством за 2022 року повинна нарахувати по 1017 особам орендну плату у сумі 5892966,09 грн. (не менше 3% від нормативної грошової оцінки у сумі 196432202,80 грн.*3%).

Виходячи з вищенаведеного, на думку контролюючого органу, позивачем порушено пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено базу оподатковуваного доходу на 5892966,09 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1060733,90 грн., в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 1060733,90 грн.

Крім того, відповідач не погодився з доводами позивача про те, що обов`язки з виплати орендної плати за 2022 рік бере на себе, як правонаступник, ТОВ «КОЛОС» після переоформлення договорів оренди на останнього з ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО», оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав за в період з 25.08.2022 по 15.10.2023 земельні ділянки орендувало саме ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО», зазначаючи, що до моменту державної реєстрації відповідних змін орендарем відповідних земельних ділянок є ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО», а не ТОВ «КОЛОС».

Відповідач зазначав, що перевіркою правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» за період з 25.08.2022 по 15.10.2023р. встановлено, що відповідно до ст. 288 Кодексу ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» було користувачем орендованих земельних ділянок згідно договорів оренди, укладених з Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області, Барвінківською районною державною адміністрацією, тощо.

Перевірку проведено на підставі даних податкової звітності, журналів-ордерів по бухгалтерському рахунку 64 «Розрахунки за податками», договорів, додатків до них та інших документів.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем було занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 860540,08 грн. у тому числі: за січень 2023 215135,02 грн., за лютий 2023 215135,02 грн., за березень 2023 215135,02 грн., за квітень 2023 215135,02 грн.

ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» подано Податковий розрахунок земельного податку 30.06.2023 року № 9157235146, яким задекларовано орендну плату за землю у сумі 1721080,16 гривень. За період травень-грудень 2023 року.

Перевіркою встановлено, що згідно даних державного реєстру речових прав ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ РЕЧОВИХ ПРАВ ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» в період з 25.08.2022р. по 15.10.2023 р. орендувало земельні ділянки.

На письмовий запит від 19.10.2023 року ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» було надано відповідь від 20.10.2023 року № 10 та на запит від 23.10.2023 відповідь від 24.10.2023 року № 11 про те, що платником не нараховано орендну плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 1-4 місяць 2023 року враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, яким було внесено зміни до п.69 підрозділу 10, який діяв до 06.05.23 року. Перевіркою було проаналізовано норми, на які посилається ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» як підставу для зменшення податкових зобов`язань з податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, внаслідок чого зроблено висновки про те, що Харківська область (в т.ч. Барвінківська міська територіальна громада) включена до Переліку територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі наказ № 309), може застосовуватися при справлянні плати за землю на відповідних територіях змінами, внесеними наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 197 від 11.07.2023 року.

Відповідач зауважив, що Закон № 3050 врегулював питання встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження органи місцевого самоврядування. На таких територіях рішення мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації (зміни до п. 12.3 ст.12 Кодексу).

Відповідно до п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (у редакції Закону № 3050) власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією:

2022 рік з 1 березня до 31 грудня;

2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Для цілей справляння плати за землю у 2022 році наказ № 309 застосовується у частині наявності певної території у Переліку територій, затвердженого наказом № 309 у чинній редакції (зі змінами). Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації не враховуються.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації у 2023 році визначаються відповідно до даних Переліку територій, затвердженого наказом № 309 у чинній редакції (зі змінами).

Наказом № 309 у розділі І затверджені території можливих бойових дій (частина перша) та території активних бойових дій (частина друга), у розділі ІІ затверджені тимчасово окуповані російською федерацією території України. Отже, для цілей справляння плати за землю відповідно до п.п. 69.14 п. 69 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовується тільки перелік територій активних бойових дій (частина друга розділу І) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ ІІ).

Відповідно Переліку територій, затвердженого наказом № 309, Барвінківська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року, а до території можливих бойових дій з 11.09.2022 року.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» безпідставно скористалось пільгою по сплаті орендної плати за землю, визначеною п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, за 2023 рік, на суму 860540,08 грн. у тому числі: за січень 2023 215135,02 грн., за лютий 2023 215135,02 грн., за березень 2023 215135,02 грн., за квітень 2023 215135,02 грн.

Щодо порушень п.п.14.1.1142.п.14.1 ст.14, п.381..1., п.п.381.1.4, п. 381.1, п. 381.3, п. 381.4 ст.381,п.2971.1., п.2971.4, п.2971.7, п.2971.8 ст. 2971 Податкового кодексу України, відповідач стверджував, що згідно наданих до перевірки документів та даних з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, прав власності на нерухоме майно, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та іпотек встановлено наявність у користуванні ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» в перевіряємому періоді 1209 земельних ділянок сільськогосподарських угідь площею 7998,5989 га. (перелік яких наведено у додатку 11 до акту, та договір оренди з ТОВ «КОЛОС» код 31847939 від 01.10.2022 № 11-22 з додатками ), за які ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» повинно було визначити та задекларувати мінімальне податкове зобов`язання.

При цьому, ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» за 2023 рік суму мінімального податкового зобов`язання за вказані земельні ділянки не визначено та у декларації суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не задекларовано, та не збільшено визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення, враховуючи той факт, що 726 земельних ділянок (з них 113 земельних ділянок передано в суборенду на ТОВ «Колос» код 31847939) пройшли державну реєстрацію (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта).

Згідно наданих ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» останнім у 2022 році було застосовано звільнення, передбачене п. 69.15. Кодексу від 02.12.2010 № 2755-УІ, а саме: не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Сума мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Платники податків, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов`язання за 2022 - 2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим цього підпункту, мають право відкоригувати нараховані за 2022 - 2023 роки суми загального мінімального податкового зобов`язання шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим пункту 38 1.2 статті 38 1 цього Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2023 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як і в попередньому випадку відповідач виходив з того, що позивач неправомірно та в порушення п. 69.15. підрозділу 10 Інші перехідні положення Кодексу, застосування ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» звільнень від нарахування та сплати мінімального податкового зобов`язання за 2023 рік всього у сумі 2 984 315,87 грн.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Зокрема, відповідно до п.170.1.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою що затверджується КМУ виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п.п.164.2.5 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається зокрема дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1. ст.170 Кодексу .

Відповідно до п.п.170.1.4 п.170.1.1 ст.170 ПК України, доходи від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час ії нарахування (виплати) за ставкою , визначеною п.167.1 ст.167 Кодексу.

За приписами п. 54.2. ст. 54 ПК України, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Підпунктом 54.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із сум такого податку за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умов одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.18.1.ст.18 Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п.18.2 ст.18 Кодексу).

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ (набрав чинності 17.03.2022) підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Крім того, пунктом 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (набрала чинності 25.12.2022) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрала чинності 27.12.2022) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - п`ятий: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій».

Одним із принципів податкового законодавства с презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого с можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 10.02.2021, прийнятій за наслідками розгляду справи № 380/671/20, висловив наступну правову позицію, що "у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу".

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган».

Частиною першою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наразі ніким не оскаржена, не скасована, не визнана нечинною з тих мотивів, що вона не відповідала приписам підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції, що діяла до 06.05.2023).

Після прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону не приводилась, предмет її регулювання не змінювався, зміни щодо порядку затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не вносилися.

Наведене однозначно свідчить, що вказана постанова Кабінету Міністрів України застосовується до податкових відносин з метою визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з моменту набрання нею чинності, тобто з 27.12.2022.

Стосовно зворотної дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ слід зазначити на наступне.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Відтак, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ не має зворотної дії в часі щодо погіршення майнового стану платника податку.

Оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення контролюючий орган мотивував, зокрема, тим, що відповідно до пункту 69.22 підрозділу 10 розділу XX ПК України перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України, а не Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, тому відсутні юридичні підстави для застосування до уточнюючого розрахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та декларації, якими зменшено до нарахування та сплати суми податку таких норм, оскільки як на час декларування позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і на час проведення перевірки не існує переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначеного Кабінетом Міністрів України, як зазначено у пункті 69.22 підрозділу 10 розділу XX ПК України

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 №2142-ІХ (набрав чинності 05.04.2022) пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.22 такого змісту: «Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України».

Крім того, пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Пунктом І постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (набрала чинності 25.12.2022) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрала чинності 27.12.2022) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.22 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - десятий: «Тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Держатель Реєстру майна щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на перше число відповідного кварталу.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

- за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку».

Після прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону не приводилась, предмет її регулювання не змінювався, зміни щодо порядку затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не вносилися.

Наведене однозначно свідчить, що вказана постанова Кабінету Міністрів України застосовується до податкових відносин з метою визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з моменту набрання нею чинності, тобто з 27.12.2022.

Отже, на підставі викладеного вбачається протиправність висновків контролюючого органу, на підставі яких він вважав наявними порушення податкового законодавства в означеній частині з боку позивача.

Що стосується визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень нечинними з огляду на приписи п. 56.9 ст. 56 ПК України, суд зауважує, що згідно наведеної норми керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначенихпунктом 42.4статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Суд вказує, що за приписами частини 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Вирішуючи питання розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення, які досліджуються у цій справі, суд зазначає, що позивачем надано як їх копії, так і докази реєстрації скарг у системі ДПС, на підтвердження чого надано скрін-шоти з електронного кабінету платника податків ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО». За усними поясненнями представника ДПС України, наданими в судовому засіданні, в ДПС України відсутні відомості про реєстрацію скарг, проте чи викликано це недбалістю або технічною помилкою з боку контролюючого органу, чи пов`язано з діями самого позивача, він суду пояснити не зміг. Шляхом залучення ДПС України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, суд забезпечив можливість надати пояснення та відповідні докази з приводу розгляду скарг позивача, однак доказів, які б спростовували доводи позивача про реєстрацію скарг в системі ДПС України виявлено в ході розгляду справи не було. Між тим, відсутність надіслання позивачу будь-якого вмотивованого рішення ДПС України з приводу розгляду цих скарг сторонами у справі не заперечується.

Таким чином, у суду відсутні підстави для відхилення доводів ТОВ «ПОДОЛІВСЬКА АГРО» про нерозгляд скарг позивача на податкові повідомлення-рішення та не надіслання на його адресу вмотивованого рішення за ними, з огляду на що позовні вимоги про визнання їх нечинними слід вважати обгрунтованими.

Стосовно позовних вимог про скасування податкової вимоги від 23 квітня 2024 року № 0003136-1306-2040, складеної уповноваженою особою ГУ ДПС в Харківській області СИСОЄВИМ Геннадієм, суд вказує, що представником відповідача до суду надано докази анулювання вказаної вимоги в звя`зку із оскарженням позивачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких її було сформовано. Зазначене спричиняє висновок про відсутність порушення прав позивача в цій частині позовних вимог та, відповідно, відмову в задоволенні позовних вимог про скасування зазначеної вимоги.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З врахуванням викладеного суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення рішення №00096602411, №00096612411, №00095670704, №00095600704 від 23.02.2024 ГУ ДПС України в Харківській області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 22043,84 грн. (двадцять дві тисячі сорок три гривні) 84 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДОЛІВСЬКА АГРО" (код ЄДРПОУ: 44852576) судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3028,00(три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. Решту судових витрат залишити за позивачем.

0

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2024р.

Головуючий суддя Д.В. Григоров