Рішення

від 27.08.2024 по справі 620/8715/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/8715/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом Фермерського господарства "Північ Агро" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Північ Агро" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 №2598/Ж10/25-01-04-06-02.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у ФГ «ПІВНІЧ АГРО» відсутні можливості управляти чи розпоряджатися будь-яким своїм майном, корпоративними правами, статутним капіталом тощо до закінчення кримінального провадження. Також вказує, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не було враховано строки позовної давності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що ухвала Соснівського районного суду міста Черкаси у справі №712/196/23, якою накладено арешт на майно (автомобіль марки «ГАЗ» модель «53», паливо цистерна), корпоративні права та статутний капітал ФГ «ПІВНІЧ АГРО» винесена 11.01.2023, а ухвала Соснівського районного суду міста Черкаси по справі №712/1017/23, якою передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління вказаним майном, корпоративними правами та статутним капіталом винесена 03.02.2023. При цьому, зазначає, що вказаними ухвалами не передбачено відсторонення керівника ФГ «ПІВНІЧ АГРО» від виконання службових обов`язків. В акті ж камеральної перевірки від 05 січня 2024 року №239/Ж5/25-01-04-06-02 відображено сплату узгоджених податкових зобов`язань протягом квітня-грудня 2021 року. Також, згідно даних архіву електронної звітності ЄВПЕЗ ДПС України, станом на січень 2024 року, звітність з податку на додану вартість підписується ЕЦП керівника ФГ «ПІВНІЧ АГРО», а тому твердження про неможливість вчинення будь-яких дій не є доречними.

Позивачем було подано заперечення на відзив, в яких вказав, що відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена, у тому числі, пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а не навпаки, як помилково вважає відповідач, зазначаючи у відзиві на позовну заяву, що саме платник податків повинен довести обставини на підтвердження того, що затримка сплати узгодженого грошового зобов`язання вчинена ним не умисно.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 30.07.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання Фермерського господарства "Північ Агро" про залучення до участі у справі в якості третьої особи Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; ухвалою суду від 27.08.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання Фермерського господарства "Північ Агро" про розгляд справи з викликом сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.01.2024 відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, за результатами якої складено акт № 239/Ж5/25-01-04-06-02, в результаті проведення якої встановлено несвоєчасна сплата узгоджених сум податку на додану вартість, чим порушено вимоги пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (а.с. 15-17).

Позивачем було подано заперечення на вказаний акт перевірки, на які листом 1578/6/25-01-04-02-09 від 12.02.2024 відповідачем було повідомлено про залишення висновків акту камеральної перевірки без змін (а.с. 18-27).

На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 2598/Ж10/25-01-04-06-02 від 15.02.2024, за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з ПДВ до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 79259,85 грн (а.с. 12-13).

Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 08.05.2024 № 13289/6/99-00-06-03-01-06, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 28-36).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Щодо посилання позивача, що повідомлення № 1214/6/25-01-04-06-12 від 31.01.2024 про розгляд матеріалів перевірки ним було отримано лише 09.02.2024, а розгляд призначено на 08.02.2024, то суд зазначає наступне.

Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами Податкового кодексу України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбаченопунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленомупідпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового Кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду (підпункт 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України).

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України).

Отже законодавець закріпив право платника податків або його законного представника бути присутнім під час розгляду заперечень до акту перевірки. Реалізація ж такого права пов`язується із волевиявленням платника податків взяти участь у їх розгляді.

Так, судом встановлено, що не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення № 5 від 24.01.2024, які отримані контролюючим органом 30.01.2024.

У свою чергу, контролюючий орган згідно листа № 1214/6/25-01-04-06-12 від 31.01.2024 повідомив позивача, що розгляд заперечень на акт перевірки призначений на 08.02.2024 на 10:00 год (а.с. 37-38).

Вказаний вище лист згідно поштового відправлення № 1660007882614 отриманий позивачем лише 09.02.2024 (а.с. 116-117).

Отже приймаючи податкове повідомлення-рішення від 15.02.2024 № 2598/Ж10/25-01-04-06-02, податковим органом порушено порядок розгляду заперечень до акта перевірки, що свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 520/10852/18.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 640/12406/19.

Щодо наявності в діях позивача вини, то суд зазначає наступне.

Підпунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 06.08.2024 у справі № 520/4454/22.

Суд зазначає, що пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків погашення грошових зобов`язань, що за встановленої у цій справі сукупності обставин є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність можливості управляти чи розпоряджатися будь-яким своїм майном, корпоративними правами, статутним капіталом до закінчення кримінального провадження, оскільки несвоєчасна оплата узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ у даній справі відбулась в 2021 році, натомість ухвала Соснівського районного суду міста Черкаси у справі №712/196/23 винесена 11.01.2023, а у справі № 712/1017/23, якою передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління вказаним майном, корпоративними правами та статутним капіталом, винесена 03.02.2023.

Щодо питання застосування граничних строків застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків, то суд зазначає наступне.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього (пункт 113.1 статті 113 Податкового кодексу України).

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п. 102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).

Зокрема, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, підпунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень статті 124 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів статті 124 Податкового кодексу України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов`язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов`язання у повному обсязі.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 124 Податкового кодексу України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного податкового законодавства, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 821/850/18.

Із розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.02.2024 №2598/Ж10/25-01-04-06-02 встановлено, що штрафні санкції застосовано податковим органом за несвоєчасну оплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Так, в порушення строків, встановлених підпунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України позивачем здійснювалась сплата узгодженого податкового зобов`язання з термінами затримки від 1 до 96 днів, а саме: граничний термін сплати 30.12.2020, фактична дата сплати податку здійснена: 05.04.2021; граничний термін сплати 01.02.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 05.04.2021; граничний термін сплати 27.01.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 05.04.2021; граничний термін сплати 10.02.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 05.04.2021; граничний термін сплати 30.08.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 31.08.2021; граничний термін сплати 13.09.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 27.09.2021; граничний термін сплати 14.09.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 27.09.2021; граничний термін сплати 30.11.2021, фактична дата сплати податку здійснена: 08.12.2021 (а.с. 14).

Таким чином, штраф податковим повідомлення-рішенням від 15.02.2024 №2598/Ж10/25-01-04-06-02 застосовано контролюючим органом у межах 1095 днів від події вчинення заявником податкового правопорушення - несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.02.2024 № 2598/Ж10/25-01-04-06-02, зважаючи на встановлене вище судом порушення процедури проведення перевірки.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Фермерського господарства "Північ Агро" необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства "Північ Агро" підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства "Північ Агро" (вул.Польова, 3Б, с. Вертіївка, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16624, РНОКПП 38314298) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.02.2024 № 2598/Ж10/25-01-04-06-02.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства "Північ Агро" судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА