Постанова

від 28.08.2024 по справі 520/26620/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 р. Справа № 520/26620/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/26620/23

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в особі філії "Пісочинське ДЕП")

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в дохід Державного бюджету України 204062,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.04.2023 територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 101 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 2 осиби; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 4 особи. Позивач стверджує, що відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 204062,76 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі № 520/26620/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач не дотримався вимог чинного законодавства, не виконав норматив, встановлений ст.19 Закону, тому він не може бути звільнений від обов`язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертоюстатті 229 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скаргита дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягаютьзадоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в особі філія "Пісочинське ДЕП") є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Харківській філії Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності 10.04.2023 сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 101 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 2 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 4 особи.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 204062,76 грн.

Зазначені санкції та пеню в добровільному порядку відповідач не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем було виконано вимогиЗакону №875-XIIщодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якогоЗаконом №875-XIIпередбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів та підстав з огляду на таке.

Так, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаєЗакон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII(в редакціїЗакону № 2682-IX від 18.10.2022).

Частиною першоюстатті 18 Закону № 875-XIIпередбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьоюстатті 18 цього Законупідприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Згідно зістаттею 19 Закону № 875-XIIдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Закону №875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимогстатті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".

Відповідно до частини першоїстатті 20 Закону №875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третястатті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертоїстатті 20 Закону № 875-XIIадміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 218 Господарського кодексу Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано устатті 20 Закону № 875-XII.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону УкраїниПро зайнятість населення№ 5067-VI від 05.07.2012 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону УкраїниПро державну службу).

Згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПНІнформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №16, у редакції наказу від 05.12.2016 №1476, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №316), цей Порядок визначає механізм подання форми звітності №3-ПНІнформація про попит на робочу силу (вакансії)(даліформа № 3-ПН).

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520.

Відповідно до пункту 1.4 (Розділ І Порядку) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 1.5. (Розділ І Порядку) форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він з урахуванням висновку Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі №520/2875/2020 вважається таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому,Законом №875-ХІІвизначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до листа Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 11.10.2023 №17.03-6772, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (в особі філія "Пісочинське ДЕП") не подавало звіти форми №3-ПН щодо попиту на робочу силу. Випадків відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу судом не встановлено, позивачем про такі обставини також не зазначалось.

Отже, суд першої інстації дійшов до помилкового висновку, що відповідачем були подані звіти форми №3-ПН щодо попиту на робочу силу.

Однак, колегія суддів зазначає, що з аналізу приписівЗакону №875-XII, зокрема, статей 18, 19 Закону, вбачається, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлено саме для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання, тобто для юридичних осіб.

При цьому, діюча на час виникнення спірних відносин та вирішення цього спору редакціяЗакону №875-XIIне містить визначення терміну «підприємства, установи, організації», що дало б суду можливість застосувати його в іншому значенні, ніж він застосується в Цивільному таГосподарському кодексах.

Згідно ч.8 ст.19 Господарського кодексу Україниусі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.62 ГК Українипідприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки .

Згідно ч.4 ст.64 ГКпідприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Оскільки приписами ст.с. 18, 19Закону №875-XIIобов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу для працевлаштування таких осіб покладається на підприємство в цілому, без зазначення такого обов`язку у філій, які не є юридичними особами, то дотримуватися виконання нормативу, сплачувати в певних випадках адміністративно-господарських санкцій за його невиконання, зобов`язане саме підприємство - юридична особа.

Крім того, згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерський облік 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Колегією суддів встановлено, що згідно Положення про філію "Пісочинське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Філія створена як відокремлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства, не є юридичною особою та діє під керівництвом органів управління Підприємства з особливостями, визначеними внутрішніми документами Підприємства.

Відповідно до Положення "Про облікову політику АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 31.12.2021 № 293, консолідована фінансова звітність за МСФ3 складається шляхом зведення показників окремих фінансових звітів апарату та філій дочірнього підприємства, здійснення додаткових трансформаційних процедур, виправлення помилок, проведення перекласифікацій та згортань статей окремих фінансових звітів апарату та філій дочірнього підприємства, а також коригувань, пов`язаних з консолідацією (виключення всіх внутрішньогрупових операцій та пов`язаних з ними нереалізованих прибутків і збитків). Структурні підрозділи Підприємства не є юридичними особами, їх фінансова звітність є внутрішньою звітністю дочірнього підприємства та зовнішнім користувачам не надається.

Стверджуючи, що Філія "Пісочниський ДЕП" має самостійно виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати адміністративно-господарські санкції у разі його порушення, позивач в той же час не надає суду будь-яких доказів на підтвердження факту ведення Філією окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності.

При цьому, колегія суддів зауважує, що факт подання Філією звітності з ПДФО та ЄСВ не свідчить про ведення Філією окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності, а також не відносить Філію до підприємств, установ чи організацій, які за Законом № 875-XII є суб`єктами по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи наведені законодавчі положення та з`ясовані обставини справи, колегія суддів зазначає, що в розумінні Закону № 875 "Пісочинське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не є самостійним суб`єктом, на якого розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а таким суб`єктом в спірних правовідносинах є Дочірнє підприємство "Харківський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке на виконання вимог цього закону зобов`язано виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, з урахуванням також і тих працівників, які працюють в Філії.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на роз`яснення, які надавались зі спірного питання Фондом соціального захисту інвалідів в листі від 14.08.2007 року №1/6-367 на час дії положень частин 1, 2 ст.19 Закону №875-ХІІв редакції, яка є чинною і на даний час, і відповідно до яких «Фонд вважає, що:

- по-перше, юридична особа (головне підприємство) як відповідач в суді, в тому числі і за свої відокремлені підрозділи, самостійно вирішує питання щодо виконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на головному підприємстві, в т.ч. і на своїх відокремлених підрозділах, або приймає рішення про виконання альтернативного зобов`язання - перерахування адміністративно-господарських санкцій в Державний бюджет України;

- по-друге, враховуючи те, що головне підприємство (юридична особа) може через статут (положення) та довіреність безпосередньо впливати на свої відокремлені підрозділи, то головне підприємство може самостійно прийняти рішення щодо виконання 4% нормативу або за рахунок головного підприємства, або за рахунок тільки відокремлених підрозділів, або за рахунок як головного підприємства так і за рахунок відокремлених підрозділів пропорційно працюючим на них працівникам.»

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що станом на 31.12.2022 в цілому по юридичній особі середньооблікова чисельність штатних працівників склала 1176 осіб. При нормативі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який становить 47 осіб, в ДП «Харківський облавтодор» працевлаштовано 63 штатні працівники, яким встановлено інвалідність.

Оскільки ДП «Харківський облавтодор», як головним підприємством, в повному обсязі виконаний визначенийЗаконом №875-ХІІнорматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги Фонду.

Доводи апеляційної скарги позивача, що скорочення термінів «підприємства, установи, організації» наведено у ч. 2 ст. 1 Закону №875-XII, що дає підстави стверджувати, що відокремлені підрозділи юридичної особи (філії, відділеннґя, представництва» визначаються Законом як самостійні суб`єкти, які мають виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати санції у разі його порушення, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так у відповідності до ч.2 ст.1 Закону №875-XII центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що в ній йдеться про обов`язок підприємств та їх філій щодо залучення представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю, а не обов`язку філій підприємства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання ними нормативу працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій, але з інших мотивів та підстав, викладених вище.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суду першої інстанції не повністю з`ясував всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, однак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні щодо наявності підстав для задовлення позову, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлянає зміні в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 по справі № 520/26620/23 - змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій