Постанова

від 22.08.2024 по справі 160/5362/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5362/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 року в адміністративній справі №160/5362/24 (головуючий суддя першої інстанції - Лозицька І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності противоправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.02.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 НГ України щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.11.2020 року по 24.05.2021 року терміном 181 календарних днів (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44).

В обґрунтування зазначено, що зі сторони відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, тому позивач і звернувся до суду з цим позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 24.11.2020 року по 10.02.2024 року (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення застосував норми статті 117 КЗпП України, які не поширюються на проходження служби військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, до яких також відноситься Національна гвардія України. Вважає, що при прийнятті рішення суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача здійснити розрахунок та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.11.2020 року по 10.02.2024 року замість з 24.11.2020 року по 24.05.2021 року, та у рішенні суду не проведено обрахунок середнього заробітку, незважаючи на той факт, що відповідач надав суду довідку №258 від 26.04.2024 року щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 при його звільненні зі служби. Не визначення у судому рішенні суми стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні може привести до не співмірності визначення вказаної суми. Також скаржник зазначив, що оскільки виплата середнього заробітку за рішенням суду за час затримки розрахунку при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, відтак відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , з 22.11.2017 року по 23.11.2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 23.11.2020 року №277 виключений зі списків особового складу військової частини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 року у справі №160/1715/22 зобов`язано Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.11.2017 року по 28.02.2018 року включно.

Судове рішення виконано 10.02.2024 року. Згідно із виписки карткового рахунку ОСОБА_1 , відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 7324,75 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.01.2023 року у справі №160/17926/22 зобов`язано військову частину здійснити перерахунок та провести доплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 23.11.2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.

Судове рішення виконано 10.02.2024 року.

Згідно із виписки карткового рахунку ОСОБА_1 , відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 18478,90 грн..

Вважаючи бездіяльність відповідача при здійсненні виплат на виконання судових рішень грошового забезпечення позивача протиправною, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинними нормами законодавства визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні, в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суд зазначив, що відповідачем затримано розрахунок при звільненні позивача з 24.11.2020 року по 10.02.2024 року, а тому, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Щодо розміру середнього заробітку за вказаний період, суд зазначив, що відповідачем не надано довідки про отриману позивачем заробітну плату за останні два місяці перед звільненням, що унеможливлює суду зробити розрахунок конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас, такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 320/1263/19.

Апеляційний суд зазначає, що оскільки ухвалення судового рішення про зобов`язання роботодавця нарахувати та виплатити кошти, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №520/80/20.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України (в редакції на час звернення позивача до суду та на час прийняття судового рішення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Вказана стаття 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року діє з 19.07.2022 року.

Таким чином, не проведення відповідачем виплати позивачу індексації грошового забезпечення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 року у справі №160/1715/22 відповідачем 10.02.2024 року перераховано індексацію грошового забезпечення в сумі 7324,75 грн..

Також на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року у справі №160/17926/22 відповідачем 10.02.2024 року здійснено перерахунок та виплачено позивачу доплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.11.2020 року в сумі 18478,75 грн. на картковий рахунок позивача (а.с.17).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Як зазначалось вище, останній розрахунок з позивачем при звільнені від 23.11.2020 року здійснений 10.02.2024 року.

Проте, вказане вище, як і доводи відповідача, не спростовують наявності бездіяльності, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що спір про нарахування індексації грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби, що вирішувався судом під час розгляду справ №160/1715/22, №160/17926/22 не є спором про нараховані/ ненараховані суми під час звільнення.

Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Колегія суддів такі доводи до уваги не приймає з огляду на викладене вище та зазначає, що оскільки позивач був звільнений у 2020 році, тобто правовідносини щодо виплати в повному розмірі розрахунку при звільненні виникли до змін в ст.117 КЗпП України, (які набули чинності з 19.07.2022 року), то є можливим застосувати правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 щодо дотримання судом, який розглядає спір про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принципів розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, та зменшення за певних умов розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте зазначає, що судом сума жодним чином не обрахована з урахуванням вимог частини 1 статті 117 КЗпП України в редакції на час прийняття судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно довідки Військової частини № НОМЕР_1 від 26.04.2024 року про нараховане грошове забезпечення за період з 01.11.2020 року по 22.11.2020 року (останній місяць, що передував виключенню зі списків особового складу), позивачу нараховано з урахуванням утримання 25839,66 грн.

Згідно вказаної довідки, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 677,05 грн. (а.с. 48).

Період затримки розрахунку, визначений частиною 1 статті 117 КЗпП України становить 6 місяців, тобто 182 дні.

Відтак, за вказаний період середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 123223,10 грн. (677,05 грн. х 182 дні).

Натомість сума заборгованих виплат, виплачених за рішеннями суду становить 25803,50 грн. (18478,75 грн. + 7324,75 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.02.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період 2017 - 2018 роки та доплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.11.2020 року.

Отже в цьому випадку, слід врахувати тривалий час, протягом якого позивач не звертався до суду з відповідним позовом, що, в разі застосування загального порядку обчислення компенсації призвело б до значного перевищення розміру компенсації над сумою заборгованих виплат.

Разом з тим, беручи до уваги виконання відповідачем рішення суду про виплату індексації грошового забезпечення, та зважаючи на співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку, а також з огляду на те, що дійсно спірним питанням була виплата індексація грошового забезпечення, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000,00 грн..

На думку колегії суддів, такий розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, оскільки саме позивач не вживав дій протягом тривалого строку щодо нарахування та стягнення належних йому сум.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України належить скасуванню в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 24.11.2020 року по 10.02.2024 року та прийняття в цій частині нового рішення.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в адміністративній справі №160/5362/24 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року в адміністративній справі №160/5362/24 в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 24.11.2020 року по 10.02.2024 року (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 24.11.2020 року по 10.02.2024 року у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко