Постанова

від 28.08.2024 по справі 140/1440/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Денисюк Р.С.

28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1440/24 пров. № А/857/16415/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Глушка І.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 140/1440/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Про» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС ПРО» (далі по тексту ТзОВ " КРОКУС ПРО") звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2023 № UA205140/2023/000556/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2023р. компанія MAATSCHAP SCHIPPER ELBERSE (Mls Schipper ELBERSE) (Королівство Нідерланди) (продавець) та ТОВ Крокус Про" (покупець) уклали контракт №2272023.

Згідно договірних зобов`язань продавець продає, а покупець купує на умовах EXW Nieuw Buinen, Netherlands (ІНКОТЕРМС-2023) товар: посадковий матеріал, а саме: цибулини крокусу. Загальна кількість товарів, поставлених за цим контрактом, становить 2200 кг zift 9/10 та zift 11/+ (п. 1.1, 1.2 контракту).

В п.2.3 контракту передбачено, що загальна сума контракту становить 1320 євро.

п.п. 2.5 2-7 контракту встановлено, що покупець оплачує договірну продажну ціну Продавцю в установленому далі порядку: передплата - 100% суми Контракту, не пізніше 15 календарних днів з дати підписання контракту двома сторонами. Якщо у письмовій формі не встановлено інше, оплата товарів, проданих продавцем, повинна бути здійснена перед відправкою в узгодженій валюті. Дата платежу, коли продавець отримує платіж, вважається датою платежу. Якщо оплата здійснюється за допомогою банківського переказу, дата, в яку зараховується банківський рахунок продавця, вважається датою платежу.

п.п. 3.1-3.5 контракту визначено, що поставка товарів в обсязі, зазначеному в інвойсі, повинна бути здійснена не пізніше 2 тижнів з моменту перерахування покупцем платежу згідно п.2.3.1. цього Контракту. Допускаються поставка частинами і допоставка. Товари поставляються на умовах EXW Nieuw-Buinen, Netherlands Incoterms 2023). Продавець гарантує, що товари, які поставляються, вільні від будь-яких прав і / або обтяжень третіх осіб. Продавець зобов`язується поставити разом з товаром повний комплект технічної документації українською мовою, необхідної для експлуатації та технічного обслуговування товару (а.с. 8-11).

01.08.2023р. сторони договірних зобов`язань уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до контракту № 2272023 від 22.07.2023р., якою внесено такі зміни: п.2.5.1 викладено в такій редакції: післяплата 100% суми контракту, не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару в Україну; п.10.1 розділу 10 Термін дії договору: контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а так само скріплення печатками і діє до виконання сторонами зобов`язань за цим договором до 31.12.2023р..

З метою виконання договірних зобов`язань, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс), а саме: від 26.07.2023р. № SE20023-0726 за яким вартість товару цибули Crocus Sativus вагою 2200 кг по 0,60 євро/кг становить 1320.

10.08.2023р. ТОВ Крокус Про" в порядку електронного декларування подав до Волинської митниці митну декларацію МД №23UA205140063988U2 для митного оформлення ввезеного на територію України товару: бульбоцибулини крокусів (шафрану) сорту Sativus, розміром 117 + см (без горщиків та землі) 1100 кг 48000 шт; бульбоцибулини крокусів (шафрану) сорту Sativus, розміром 9-10 см (без горщиків та землі) 1100 кг 88800 шт. Вага 2200 кг; торговельна марка - нема даних, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 1320 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 59407,61 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки EXW NL Nieuw Buinen, за курсом валюти 40,1194 грн за 1 євро.

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № SE20023-0726 від 26.07.2023р.; автотранспортну накладну № б/н від 04.08.2023р.; фітосанітарний сертифікат № EC NL/PCNU01770227 від 26.07.2023р.; декларацію про походження товару № SE20023-0726 від 26.07.2023р.; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1253 від 04.08.2023р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 09.08.2023р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2272023 від 22.07.2023р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.08.2023р.; договір про надання послуг митного брокера № 308 від 04.08.2023р.; договір (контракт) про перевезення № 01/08/2023 від 01.08.2023р.; інформацію про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму єдиного вікна (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) № 10283581; копію митної декларації країни відправлення № 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р..

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) декларацію країни відправлення; 5) прайс-лист; 6) платіжні документи (а.с. 81 зворот).

11.08.2023р. на електронне повідомлення митного органу позивач подав заяву, у якій просив визнати митну вартість згідно поданих документів в найкоротший строк, без врахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

11.08.2023р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205140/2023/000556/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006048 (а.с. 61).

Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями є: 1) числове значення, зазначене в декларації країни відправлення 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р. - 5873 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 26.07.2023р. № SE20023-0726 - 1320 євро; 2) згідно п.2.5.1 зовнішньоекономічного контракту 2272023 від 22.07.2023р. передбачена 100 %передплата. Однак, платіжні документи не подані до митного оформлення; 3) згідно п.1.1 зовнішньоекономічного контракту 2272023 від 22.07.2023р. передбачені умови поставки EXW Nieuw Buinen NL. Проте, декларація країни відправлення Нідерланди не подана до митного оформлення.

Декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом від 11.08.2023р. №2.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ч.4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: на рівні 2,4010 дол.США/кг за МД №UA100190/2023/559582 від 23.07.2023. Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що митний орган відповідно до положень ст.ст. 55, 57 МК України з декларантом провів письмові консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар випущено у вільний обіг за МД №23UA205140064522U5 від 11.08.2023р. (а.с. 31-32) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

ч.5 ст.53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) № SE20023-0726 від 26.07.2023р.; автотранспортну накладну № б/н від 04.08.2023р.; фітосанітарний сертифікат № EC NL/PCNU01770227 від 26.07.2023р.; декларацію про походження товару № SE20023-0726 від 26.07.2023р.; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1253 від 04.08.2023р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 09.08.2023р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2272023 від 22.07.2023р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.08.2023р.; договір про надання послуг митного брокера № 308 від 04.08.2023р.; договір (контракт) про перевезення № 01/08/2023 від 01.08.2023р.; інформацію про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму єдиного вікна (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) № 10283581; копію митної декларації країни відправлення № 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р.

Водночас, позивач у листі від 11.08.2023р. № 2, наданому митному органу, навів пояснення щодо виявлених розбіжностей та надав такі документи: контракт № 2272023 від 22.07.2023р., додаткову угоду №1 від 01.08.2023р., договір-замовлення №01/08/2023 від 01.08.2023р. з перевізником ТОВ Добротранс, фітосанітарний сертифікат з країни походження №РСNU770227 від 26.07.2023р., декларацію країни відправлення № 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р. та комерційну пропозицію.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Із змісту наявних в матеріалах справи письмових доказів видно, що вказана в МД №23UA205140063988U2 від 10.08.2023р. ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 26.07.2023р. №SE20023-0726 та становить 1320 євро.

Колегія суддів звертає увагу митного органу, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару, подані позивачем документи не містили.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті № 22.07.2023р. № 2272023 та додатковій угоді № 1, декларант надав платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.08.2023р. про оплату на адресу іноземного контрагента MAATSCHAP SCHIPPER ELBERSE (Mls Schipper ELBERSE) (Королівство Нідерланди) згідно зазначеного вище контракту коштів в загальній сумі 1320 євро.

п.6 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.2.3 контракту загальна сума контракту становить 1320 євро.

Товари поставляються на умовах EXW (п.3.2 контракту).

Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

п.6 ч.2 ст. 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару до кордону України за МД №23UA205140063988U2 від 10.08.2023р. щодо ввезеного товару у розмірі 6450,00 грн відповідно до п.10 ст.58 МК України.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140063988U2 від 10.08.2023р. митному органу надано позивачем: договір-замовлення №01/08/2023 від 01.08.2023р. на здійснення транспортно-експедиційного перевезення, укладений між ТОВ Крокус Про (замовник) та ТОВ Добротранс (перевізник) (а.с.17), рахунок-фактуру від 04.08.2023р. № 1253 за надані транспортні послуги (а.с.18), акт надання послуг № 1253 від 12.08.2023р. (а.с.19) відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Nieuw Buinen (Нідерланди) - м\п Ягодин (Україна) становлять 6450,00 грн.

Стосовно доводів апелянта на те, що числове значення, зазначене в декларації країни відправлення 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р. - 5873 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 26.07.2023р. № SE20023-0726 - 1320 євро, колегія суддів звертає увагу на таке.

Митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Однак, відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Проте, у цій справі митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що декларант до митної декларації надав інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно документів, які надав продавець.

Вказану обставину апелянт жодними доказами не спростував.

Стосовно доводів апелянта про те, що підставою для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що за контрактом № 2272023 від 22.07.2023р. передбачена 100 % передплата за товар. Однак, платіжні документи не подані до митного оформлення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

01.08.2023р. сторонами зовнішньоекономічної операції укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до контракту № 2272023 від 22.07.2023р., за якою п.2.5.1 розділу 2 Сума контракту та умови оплати викладено в такій редакції: післяплата 100% суми контракту, не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару в Україну.

21.08.2023р. ТзОВ Крокус Про здійснив оплату за товар в сумі 1320,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (а.с. 15).

Отже, з огляду на внесені зміни до контракту № 2272023 від 22.07.2023р., ТзОВ Крокус Про здійснив оплату за товар протягом 15 календарних днів з дати поставки товару в Україну.

Тобто, на момент проведення митного оформлення товару, оплата за товар не проведена, що відповідає умовам контракту та додаткової угоди № 1 про внесення змін до контракту № 2272023 від 22.07.2023р., а тому такі документи не могли бути подані декларантом разом з МД №23UA205140063988U2 від 10.08.2023р.

Отже, в даному випадку, митний орган не прийняв до уваги додаткова угода № 1 про внесення змін до контракту № 2272023 від 22.07.2023р., врегулювала порядок умов оплати товару.

Таким чином, доводи апелянта про не надання платіжних документів до митного оформлення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що п.1.1 контракту 2272023 від 22.07.2023р. передбачені умови поставки EXW Nieuw Buinen NL. Проте, декларація країни відправлення Нідерланди не подана до митного оформлення, колегія суддів відхиляє такі за необґрунтованістю, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Як на час митного оформлення товару 10.08.2023р., так і на вимогу митного органу про надання додаткових документів позивач надав декларацію країни відправлення № 23PL412020E0955760 від 04.08.2023р.

Надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості.

Самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, колегія суддів звертає увагу апелянта, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно доводів апелянта, як на підставу для коригування митної вартості товарів на основі якої здійснено коригування митної вартості товару, а саме покликання на МД №UA100190/2023/559582 від 23.07.2023р., рівень митної вартості 2,4010 дол. США/кг , суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваних рішень митний орган використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто, відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п. 2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 140/1440/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор