Постанова

від 28.08.2024 по справі 484/3924/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/3924/24

Провадження № 3/484/1945/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 року м. Первомайськ

Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Мельничук О.В. розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли до суду 17.07.2024 року від Головного управління ДПС у Миколаївської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод», одруженого, має на утриманні одну дитину, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст.163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення N 417 від 02.07.2024р. вбачається, що актом Головного управління ДПС у Миколаївській області № 11840/14-29-07-02/32390305 від 02.07.2024р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 32390305) встановлено, що директором ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 44, 134, 138, 140, 191, 188, 198, 201 Податкового кодексу України здійснено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку за рахунок не включення доходів реалізованих ТМЦ, завищення витрат за рахунок завищення собівартості електроенергії, що використана на власні потреби та списання вартості послуг, використання яких у господарській діяльності не підтверджено, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТСК ГРУПП», чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином.

Представник особи адвокат Шушняєв Р.М. подав заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та заяву про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Шушняєва Р.М. на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи ст. 268 КУпАП та з огляду на те, що участь особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду справи є необов`язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Частина1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява N 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282. Доказуванням за цим принципом має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000).

Відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у відсутності податкового обліку або порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єкт вчинення цього адміністративного правопорушення є спеціальний (посадові особи підприємств, установ та організацій).

ОСОБА_1 інкримінується ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку за рахунок не включення доходів реалізованих ТМЦ, завищення витрат за рахунок завищення собівартості електроенергії, що використана на власні потреби та списання вартості послуг, використання яких у господарській діяльності не підтверджено, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТСК ГРУПП», що призвело до порушення ст.ст. 44, 134, 138, 140, 191, 188, 198, 201 Податкового кодексу України.

В обґрунтування інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення до матеріалів справи долучено акт Головного управління ДПС у Миколаївській області № 11840/14-29-07-02/32390305 від 02.07.2024р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 32390305).

Інших документів, які відповідають критеріям доказів, визначених ст. 251 КУпАП, в матеріалах справи немає.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України (ст. 86 цього кодексу) акт перевірки тільки фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У статті 251 КУпАП акти перевірок контролюючих органів безпосередньо не зазначені як види доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оскаржено шляхом подання заперечень до контролюючого органу за основним місцем обліку.

При цьому, Акт перевірки не може вважатись єдиним доказом вини особи у вчиненні правопорушення.

Аналогічний за змістом висновок наведений у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі N П/811/2893/14А.

З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б у своїй сукупності свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яке полягало в порушенні вимог ст.ст. 44, 134, 138, 140, 191, 188, 198, 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.

На підставі ст. ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст. ст. 7-9, 40-1, 163-1, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя: О.В. Мельничук