Ухвала

від 26.08.2024 по справі 641/2225/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/2225/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/1975/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 4 ст. 111-1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221070000469 від 27.03.2023 за частиною 4 статті 111-1 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовлено; клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 13.10.2024.

Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує, що суд першої інстанції вкотре продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, посилається на одні і ті ж підстави без дослідження обставин справи та особистості обвинуваченого. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Посилання суду на зміст пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, є порушенням статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено обставини справи, не обгрунтовує підстав незастосування застави. Інкримінований ОСОБА_6 злочин є нетяжким, з огляду на міцність його соціальних зв`язків, сімейний стані, наявність постійного місця проживання, визначення застави може гарантувати дотримання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Обвинувачений перебуває під вартою більше одного року.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції у призначений час не прибув, в телефонному режимі повідомив, що не має можливості прибути до суду апеляційної інстанції, вимоги апеляційної скарги підтримав. Враховуючи, що обвинувачений не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі його захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для проведення судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційних вимог захисника.

Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, небезпідставно врахував обставини інкримінованого злочину, вчиненого під час воєнного стану, який посягає на основи національної безпеки України, продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися, та дійшов обгрунтованого висновку, що застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд. Відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у період з початку серпня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, перебуваючи на території м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, проваджував господарську діяльність ТОВ «Балаклійське ХПП» у взаємодії з представниками тимчасової окупаційної адміністрації міста Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України. Санкція вказаного кримінального правопорушення передбачає покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна. З журналу судового засідання від 15.08.2024 вбачається, що судом першої інстанції здійснювалося дослідження письмових доказів, після чого суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами та перейшов до судових дебатів. При цьому, сторони кримінального провадження просили надати час для підготовки до судових дебатів, у зв`язку із чим судом оголошено перерву до 18.09.2024. З огляду на обставини інкримінованого злочину, стадію судового розгляду, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, зберігаються, оскільки відповідно до статті 364 КПК України під час судових дебатів може виникнути потреба подати нові докази, в такому випадку суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами. Доводи захисника щодо порушення судом першої інстанції статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України є безпідставними, оскільки суд на цій стадії процесу, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, у зв`язку із чим врахування кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа обвинувачується є необхідним при вирішенні питання щодо запобіжного заходу. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, спрямованого проти основ національної безпеки України, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні існує беззаперечно суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. Посилання захисника на міцність соціальних зв`язків обвинуваченого не спростовує обгрунтованості висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для продовження строку тримання під вартою, оскільки існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення можливого покарання, може вдатися до відповідних дій. З приводу не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. Таким чином, вирішення питання щодо можливості визначення застави в даному випадку віднесено законодавцем до дискреційних повноважень суду, який з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, може не визначати заставу. Враховуючи запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, та обставини, викладені в обвинувальному акті, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід. Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Оскаржуване судове рішення не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У зв`язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.

Головуючий:

Судді: