Рішення

від 28.08.2024 по справі 137/1060/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1060/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голоти О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ло ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка була його бабусею .

Згідно довідки №169 від 16.04.2024 виданої виконавчим комітетом Літинської селищної ради ОСОБА_4 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 разом із онуком ОСОБА_1 та його батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зазначає, що його батьки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя бабуся та мати позивача не оформляли права власності на житловий будинок та земельні ділянки, що до нього прилягають та були передані їй у власність, тому у нотаріальному порядку оформити спадщину не може.

За таких підстав, змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати за ним право власності на житловий будинок та на земельні ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заєць Б.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їхнього задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їхнього задоволення.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.6) його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про одруження (а.с.7) 25.01.1956 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 .

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Вінницької області за №08-1072/7 від 06.05.2024 (а.с.8) у книзі актових записів про народження громадян по с. Дяківці Літинського району (нині - Вінницького) району Вінницької області за 1933 р є актовий запис №89 за 25 листопада 1933 року про народження такого змісту: П.І.Б. народженої: ОСОБА_7 (так у документі). Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько: ОСОБА_10 Мати ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.10) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №164 від 16.04.2024 (а.с.11) ОСОБА_4 , 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 а/з №50 від 26.12.1995 року на день смерті проживала та була зареєстрована та являлася головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані та проживали зять ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №170 від 16.04.2024 (а.с.12) ОСОБА_4 , 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 році а/з №50 від 26.12.1995 року на день смерті проживала та була зареєстрована та являлася головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.13) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16-19) зазначається технічна характеристика житлового будинку.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.20) ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 0522482600:01:000:0123 площею 1,2124 в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області.

Відповідно до рішення №50 виконкому Дяковецької сільської ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року (а.с.21) ОСОБА_9 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,65 га, яка знаходиться в межах села Дяковець по вулиці Зарічна 0,65 га.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22-27) внесено відомості про земельну ділянку площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522482600:03:002:0410, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 6099,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.22-27) внесено відомості про земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 0522482600:03:002:0411, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 191258,00 грн. (а.с.35).

Також в судовому засіданні досліджено спадкову справу №154/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 (а.с.45-68).

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення права власності на земельні ділянки позивач не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення, оскільки він є спадкоємцем і має право на оформлення спадщини.

На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 66.2 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., ганок літ. «.», веранду літ. «а1», ганок літ. «..», літню кухню-сарай літ. «Б», сарай літ. «В», погріб з шиєю літ. «Г», навіс літ. «Д», вбиральню літ. «Е», огорожу №1, ворота №2, криницю №3, огорожу №4, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 0522482600:03:002:0411, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на земельну ділянку площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522482600:03:002:0410, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.