Ухвала

від 26.08.2024 по справі 1-1/11

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-1/11 Провадження №11-кп/802/410/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретарів судового засідання - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

засудженого - ОСОБА_9 ,

захисника засудженого - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 лютого 2024 року про відмову у задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

До Володимир-Волинського міського суду Волинської області 04.10.2023 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку суду.

Клопотання мотивував тим, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року ОСОБА_9 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст.54 КК України застосовано додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання старшого лейтенанта міліції. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд, строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року залишено без змін.

З часу проголошення рішення Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_9 продовжував проживати із своєю сім`єю в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.01.2012 року вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року щодо ОСОБА_9 залишено без змін. Тобто, вирок суду набрав законної сили 31.05.2011 року.

Про наявність ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_9 не було відомо, оскільки його захисник ОСОБА_11 повідомив дружину ОСОБА_9 , що він особисто був присутній в судовому засіданні в суді касаційної інстанції і його касаційну скаргу задоволено.

У 2012 році адвокат ОСОБА_11 помер. Лише зараз стало відомо, що адвокат ОСОБА_11 не брав участь в судовому засіданні суді касаційної інстанції.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.03.2012 року ОСОБА_9 оголошено у розшук для виконання вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року.

06.09.2022 року ОСОБА_9 було затримано.

З травня 2011 року до часу затримання ОСОБА_9 , жодних запитів вимог щодо необхідності виконання вироку він не отримував.

На час затримання, ОСОБА_9 не знав про наявність судового рішення про оголошення його в розшук, хоча весь час жив на території Рівненської області і вів звичайний спосіб життя, одружився, у нього народилися діти, отримував повторно водійське посвідчення, був призваний на військову службу до ЗСУ, оформляв довіреності та приймав спадщину у нотаріуса, тобто не переховувався від органів поліції.

Оскільки ОСОБА_9 не ухилявся від виконання вироку, строки давності виконання якого закінчились, а тому захисник просив звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року (а.с.1-7).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07.02.2024 рокувідмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив, що у зв`язку із оголошенням ОСОБА_9 у розшук, перебіг давності відновився з дня затримання засудженого, тобто з 06.09.2022 року, подвоївся (до 20 років) та на момент його затримання не минув. За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку суду, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання.

Також суд звертає увагу, що у 2022 року захисник ОСОБА_13 зверталась в інтересах ОСОБА_9 із клопотанням про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.10.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15.11.2022 року апеляційну скаргу захисника було залишено без задоволення, а ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.10.2022 року - без змін.

Зокрема, суди встановили факт ухилення ОСОБА_9 від виконання вироку суду, оскільки останній не повідомив суд про зміну місця проживання. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із оголошенням ОСОБА_9 у розшук, перебіг давності відновився з дня затримання засудженого, тобто з 06.09.2022 року, подвоївся (до 20 років) та на момент його затримання не минув.

Із змісту даних ухвал суду встановлено, що обставини, котрі викладені у даному клопотанні вже були предметом судового розгляду в суді апеляційної інстанції, котрий дав оцінку даним обставинам, а тому суд першої інстанції не вправі здійснювати фактично перегляд рішення суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами, в порядку, передбаченому Главою 34 КПК України (а.с.116-118).

На вказану ухвалу суду захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків виконання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року по даній справі.

Вважає висновки суду першої інстанції необгрунтованими та передчасними, такими що не відповідають обставинами справи, судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, наслідком чого стало винесення незаконної та необгрунтованої ухвали, що оскаржується.

Вказує на те, що ухилення від відбування покарання у виді позбавлення волі є кримінально караним злочином, відповідальність за яке передбачене ст.390 КК України.Захисник ОСОБА_10 наголошував, засуджений ОСОБА_9 не притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.390 КК України.Отже, в матеріалах провадження відсутні дані про вчинення ОСОБА_9 нового злочину чи ухилення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання, призначеного вироком суду, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку.Тому, на переконання захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , суд прийшов до передчасних висновків про ухилення ОСОБА_9 від відбування покарання.Наголошує, що саме доводи суду про ухилення від відбування покарання засудженим ОСОБА_9 стали підставою для висновку суду про зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку, що привело до застосування ч.3 ст.80 КК України.

На користь висновку, що засуджений ОСОБА_9 жодним чином не ухилявся від виконання вироку суду, свідчить те, що 23.03.2011 року ОСОБА_9 одружився та проживав у шлюбі спільно ОСОБА_14 . Від даного шлюбу у них народилися діти: син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійно приймав активну участь у вихованні та житті дітей, водив до басейну їздив на змагання до АДРЕСА_2 . Надавав у нотаріусів доручення для дружини та тренерів для вивозу за кордон на спортивні змагання; оформляв та отримував в банках пенсійні картки; неодноразово звертався в пенсійний фонд міста Івано-Франківська, в якому отримував довідки та йому донараховували доплату до пенсії для дітей.

Після смерті матері він прийняв спадщину батьківську хату, в якій народився та здійснив офіційну перереєстрацію місця проживання на Івано-Франківську область. В зв`язку з втратою водійського посвідчення ОСОБА_9 звертався до УДАІ Івано-Франківської області міста Долина та поновлював посвідчення водія 19.10.2013 року.

10.03.2022 року ОСОБА_9 отримав повістку по мобілізації та прибув у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , згодом був направлений на навчання у Яворівський військовий полігон, однак, 24.06.2022 за станом здоров`я його комісували.

За час з 2011 року по 2022 рік ОСОБА_9 зарекомендував себе як правосвідомий громадянин, що має добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами; брав участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на території житлового кварталу; учасником конфліктних ситуаціях з мешканцями по місцю проживання не був. З початку війни розвозив по блокпостам металеві «їжаки», коктейль «молотова», дрова та продукти; допомагав облаштовувати підвали для укриття декільком будинках в міста Рівне, являвся волонтером Благодійної організації «Благодійний фонд «Усі наші сини».

ОСОБА_9 є пенсіонером МВС України та отримує відповідну пенсію, до кримінальної, адміністративної відповідальності від дати проголошення вироку від 25.03.2011 року не притягувався. З травня 2011 року до часу затримання ОСОБА_9 06.09.2022 року жодних запитів, вимог чи повідомлень щодо необхідності виконання вироку він не отримував.

Як було встановлено вже після затримання ОСОБА_9 , постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.03.2012 року ОСОБА_9 оголошено у розшук для подальшого виконання вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року про його засудження.

Матеріали справи підтверджують, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та засуджений до покарання у виді шести років позбавлення волі. Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду. Вирок суду набрав законної сили 31.05.2011 року. На час затримання ОСОБА_9 (06.09.2022 року) на підставі постанови Володимир-Волинського міського суду від 16.03.2012 року пройшло: 15 років та 8 місяців з дня вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;11 років та 6 місяців з дня оголошення Вироку про засудження ОСОБА_9 ;11 років та 4 місяці з дня набрання вироком законної сили.

Зі змісту вказаного слідує, що за відсутності судового рішення, яким визнано ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.390 КК України, суду необхідно було розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у порядку ч.1 ст.80 та ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку, які минули на час його затримання - 06.09.2022 року.

Вважає, що суд першої інстанції, всупереч приписам ст.2 КПК України формально здійснив розгляд клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку у справі, порушивши право засудженого ОСОБА_9 на об`єктивний та неупереджений розгляд клопотання щодо нього. Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в наслідок чого Володимир-Волинським міським судом Волинської області було прийнято незаконну та необгрунтовану ухвалу від 07.02.2024 року, що є підставою для її скасування та прийняття нового судового рішення за результатами перегляду оскаржуваної ухвали (а.с.124-131).

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку засудженого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили ухвалу суду першої інстанції скасувати; прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін; дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при постановленні рішення судом першої інстанції дотримано повністю.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки. На підставі ст.54 КК України застосовано до ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старшого лейтенанта міліції. Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд. Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання (а.с.97-105).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року залишений без змін (а.с.106-107). Отже вирок суду набрав законної сили 31.05.2011 року.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що вирок Володимир-Волинського міського Волинської області від 25.03.2011 року, а також і ухвала Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року були ухвалені за участі ОСОБА_9 , а тому йому було відомо, що вирок відносно нього набрав законної сили.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.01.2012 року вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року щодо ОСОБА_9 залишені без змін.

Місцевий суд, вірно вказав про те, що доводи захисника і засудженого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_9 був проінформований захисником ОСОБА_11 про скасування ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року щодо ОСОБА_9 , є непереконливими та надуманими, а тому не взяті судом до уваги, як доказ того, що особа не знала про те, що вирок суду, яким його засудженого до позбавлення волі, судом касаційної інстанції не скасований.

Відповідно до постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.03.2012 року ОСОБА_9 був оголошений у розшук для подальшого виконання вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року (а.с.21-22).

Розпискою від 16.03.2012 підтверджується, що захисник ОСОБА_11 отримав копію постанови від 16.03.2012 року про оголошення ОСОБА_9 в розшук. Дана розписка міститься в матеріалах кримінального провадження №1-1/11 (Том 4 а.с.294)

У поданій апеляційній скарзі захисник, посилаючись на зміну засудженим місця свого проживання, зауважує, що його підзахисний до шлюбу, а саме: із січня 2011 року, проживали із ОСОБА_17 у житловому будинку АДРЕСА_1 (будинок подарували дружині батьки). ОСОБА_9 , будучи не місцевим, а з Івано-Франківської області (місце реєстрації: вулиця АДРЕСА_4 ), та на службі в органах МВС, тимчасово проживав у гуртожитку, який йому надали тимчасово (

АДРЕСА_5 встановлено, що місцем проживання засудженого є АДРЕСА_5 .

До ухвалення вироку в січні 2011 року ОСОБА_9 змінив місце свого проживання на АДРЕСА_1 .

Оскільки на той час ОСОБА_9 був обвинуваченим та до нього був застосований запобіжний захід - підписка про невиїзд, а тому відповідно до вимог КПК (1960) мав обов`язок повідомити суд про зміну місця проживання, а також мав реальну можливість зробити це. Проте ОСОБА_9 про зміну місця свого проживання не повідомив ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій.

Згідно з листом РУП ГУНП в Рівненській області № 14191/200/03-22 від 28.07.2022 року під час проведення оперативно-розшукових дій на виконання вироку суду засуджений ОСОБА_9 розшукувався за адресою: АДРЕСА_5 , тобто за адресою, вказаною у вироку та ухвалі суду (матеріали кримінального провадження №1-1/11 Том 4 а.с.318).

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що засуджений не змінював місце свого проживання з метою уникнення відбування покарання, не заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції вірно взято до уваги особу ОСОБА_9 , який був працівником правоохоронного органу, перебував на посаді оперативного уповноваженого ВКР Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області та був наділений повноваженнями по виявленню та розкриттю злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, в тому числі осіб, які ухиляються від відбування покарання за вироком суду. Таким чином, ОСОБА_9 , як оперативний працівник правоохоронного органу, так і будучи обвинуваченим щодо якого застосований запобіжний захід - підписка про невиїзд, не міг не знати та не усвідомлювати, що він зобов`язаний повідомити суд про зміну місця свого проживання. Наведене свідчить, що ОСОБА_9 змінив місце свого проживання, свідомо не повідомивши про це суд, з метою уникнення подальшого відбування покарання за вироком суду.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлення факту ухилення ОСОБА_9 від виконання вироку суду, оскільки останній свідомо не повідомив суд про зміну місця проживання.

Крім цього є непереконливими посилання апелянта про те, що після винесення вироку ОСОБА_9 23.03.2011 року одружився, у них народилися діти, постійно приймав активну участь у вихованні та житті дітей, вільно пересувався по Україні, надавав у нотаріусів доручення для дружини та тренерів для вивозу дітей за кордон на спортивні змагання; оформляв та отримував в банках пенсійні картки; неодноразово звертався в пенсійний фонд міста Івано-Франківська, в якому отримував довідки та йому донараховували доплату до пенсії для дітей; після смерті матері він приймав спадщину; поновлював посвідчення водія 19.10.2013 року; ОСОБА_9 10.03.2022 року отримав повістку по мобілізації та був направлений на навчання у Яворівський військовий полігон, однак, 24.06.2022 за станом здоров`я його комісували; позитивно характеризується, являвся волонтером Благодійної організації «Благодійний фонд «Усі наші сини»; є пенсіонером МВС України та отримує відповідну пенсію, до кримінальної, адміністративної відповідальності від дати проголошення вироку від 25.03.2011 року не притягувався; з травня 2011 року до часу затримання ОСОБА_9 06.09.2022 року жодних запитів, вимог чи повідомлень щодо необхідності виконання вироку він не отримував.

Дані обставини жодним чином не спростовують факт ухилення ОСОБА_9 від виконання вироку суду, оскільки засуджений знаючи про вирок суду, маючи досвід оперативного працівника правоохоронного органу та в силу своїх службових повноважень, будучи обізнаним про порядок виконання вироку суду, котрий набрав законної сили, мав можливість добровільно з`явитись до правоохоронних органів для відбуття покарання, однак свідомо цього не зробив.

В апеляційних вимогах захисник вказує на те, що з моменту набрання вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року (31.05.2011 року) до затримання ОСОБА_9 (06.09.2022 року) пройшло 11 років 4 місяці.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 КК України, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: десять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Проте, відповідно до ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

З матеріалів провадження вбачається, що постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.03.2012 року ОСОБА_9 був оголошений у розшук для подальшого виконання вироку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв`язку із оголошенням ОСОБА_9 у розшук, перебіг давності відновився з дня затримання засудженого, тобто з 06.09.2022 року, подвоївся (до 20 років) та на момент його затримання не минув.

Апеляційний суд вкотре вважає за необхідне наголосити, що вирок Володимир-Волинського міського Волинської області від 25.03.2011 року був ухвалений за участі обвинуваченого ОСОБА_9 , як і ухвала апеляційного суду Волинської області від 31.05.2011 року. Отже, ОСОБА_9 було відомо, що вирок відносно нього набрав законної сили.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд доходить висновку, що підстави для скасування ухвали місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 лютого 2024 року про відмову у задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання покарання обвинувального вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25.03.2011 року залишити без змін.

Головуючий

Судді