Рішення

від 07.08.2024 по справі 314/793/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/793/24

Провадження № 2/314/621/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

справа № 314/793/24;

провадження № 2/314/621/2024;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Інститут Титану» про стягнення нарахованої але не виплаченої суми заробітної плати, та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення,

-за участю представника позивача адвоката Валочкіна В.В.

стислий виклад позицій сторін.

Представник позивача звернулася до суду 20.02.2024 року з позовом про стягнення нарахованої але не виплаченої суми заробітної плати, та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнення з Акціонерного товариства «Інститут Титану» на користь ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Валочкін В.В. позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, скористався своїв правом та надав письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 20222 року було ухвалено рішення про запровадження воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до сьогоднішнього дня.

Невиконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо розрахунку при звільненні є результатом обставин, які виникли через повномасштабне вторгнення російської федерації до України.

Контрагентами АТ «інститут Титану» є у більшій кількості іноземні компанії, які після події лютого 2022 року, або призупинили дію укладених між сторонами договорів, або їх розірвали в односторонньому порядку.

Таким чином, стверджувати про якісь умисні дії відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати є недоречним. Товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталося внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили. У зв`язку з чим, просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та інших платежів не пов`язаних із стягненням заробітної плати відмовити.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2024 позов залишено без руху, наданий час для усунення недоліків.

08.04.2024 представником позивача надані документи що підтверджують усунення недоліків відповідно до ухвали суду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Вислухавши представника позивача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази по справі, суд

встановив

позивач ОСОБА_1 11.01.2012 був працевлаштований на посаду охоронця в Державний науково-дослідний та проектний інститут Титану. Із жовтня 2021 року данне підприємство було перейменоване в Акціонерне товариство «Інститут Титану». 08.10.2022 року ОСОБА_1 згідно поданної ним заяви, було звільненно з роботи за власним бажанням. Наказ № 124/к/тр від 08.10.2022.

В супереч вимогаг статті 116 Кодексу законів про працю, із працівником ОСОБА_1 роботодавцем не було проведено остаточний розрахунок, а саме не було виплачено заборгованість по заробітній платі за 6-ть останніх місяців та компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно довідки наданої роботодавцем, станом на 06.10.2023 року заборгованість АТ «Інститут Титану» перед робітником ОСОБА_1 складає 34213 гривень 12 копійок. Ця сума складається із заборгованості по заробітній платі за останні 6-ть місяців перед звільненням та компенсації за невикористану відпустку.

02.02.2023 року роботодавець АТ «Інститут Титану» прислав ОСОБА_1 листа в якому признавав наявність не погашеної заборгованості та прохав почекати, обіцяв погасити заборгованість першочергово.

У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позов про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

При цьому, відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.

ОСОБА_1 11.01.2012 був працевлаштований на посаду охоронця в Державний науково-дослідний та проектний інститут Титану. Із жовтня 2021 року данне підприємство було перейменоване в Акціонерне товариство «Інститут Титану». 08.10.2022 року ОСОБА_1 згідно поданної ним заяви, було звільненно з роботи за власним бажанням. Наказ № 124/к/тр від 08.10.2022.

В супереч вимогаг статті 116 Кодексу законів про працю, із працівником ОСОБА_1 роботодавцем не було проведено остаточний розрахунок, а саме не було виплачено заборгованість по заробітній платі за 6-ть останніх місяців та компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно довідки наданої роботодавцем, станом на 06.10.2023 року заборгованість АТ «Інститут Титану» перед робітником ОСОБА_1 складає 34213 гривень 12 копійок. Ця сума складається із заборгованості по заробітній платі за останні 6-ть місяців перед звільненням та компенсації за невикористану відпустку.

02.02.2023 року роботодавець АТ «Інститут Титану» прислав ОСОБА_1 листа в якому признавав наявність не погашеної заборгованості та прохав почекати, обіцяв погасити заборгованість першочергово.

06.10.2023 року, на прохання ОСОБА_1 , бухгалтерією відповідача АТ «Інститут Титану» підготовлено довідку в якій підтверджувалось наявність боргу, і якому розмірі та за які періоди. Вказана довідка ОСОБА_1 на руки була видана набагато пізніше, а саме в середині грудня 2023 року. До того ж видано не в канцелярії підприємства, а рядовим працівником. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач міг отримати цю довідку саме в день складання 06.10.2023, а не в середині грудня 2023 як вказує позивач, і приходить до висновку, що позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпПУ, а саме, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

Згідно довідки відповідача заборгованість заробітної плати ОСОБА_1 складає 34213,12 коп.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 34213,12 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

В судовому засіданні встановлено, що 08.10.2022 року ОСОБА_1 згідно поданної ним заяви, було звільненно з посади охоронця Акціонерне товариство «Інститут Титану`за власним бажанням. Наказ № 124/к/тр від 08.10.2022.

Указом Президента України № 64\2022 від 24 лютого 2022 року було ухвалено рішення про запровадження воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до сьогоднішнього дня.

В своєму листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024 Торгово-просислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України.

Починаючи з 25.02.2022 відбувалися систематичні обстіри міст та населених пунктів у Запорізькій області. При цьому було завдано людських жертв та завдано поранень цивільним особам, були зруйновані як важливі об`єкти інфраструктури, так і жотлові будинки.

Контрагентами АТ «Інститут Титану» є у більшій кількості іноземні компанії, які після подій лютого 2022 року, або призупинили дію укладених між сторонами договорів, або їх розірвали в односторонньому порядку.

Враховуючи сукупність всіх вищезазначених факторів керівництво АТ «Інститут Титану» було прийнято рішення про простій.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що невиконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо розрахунку при звільненні є результатом обставин, які виникли через повномасштабне вторгнення рф до України.

Таким чином, враховуючи наявність дії обставин непереборної сили, які вплинули на виконання зобов`язання роботодавця щодо розрахунку при звільненні позивача, враховуючи висновки Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 справа №761/9584/15-ц, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення затримки при звільненні не підлагають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, при подачі позову про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач був звільнений від сплати судового збору в цій частині.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 176 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Судом позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача - заборгованість по заробітній платі у розмірі 34213,12 грн, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Отже, з врахуванням ціни позову 34213,12, те, що відповідач є юридичною особою, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Інститут Титану», (ЄДРПОУ: 00201081, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.180), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі в розмірі 34213 гривень 12 копійок.

3.Стягнути з Акціонерного товариства «Інститут Титану» (ЄДРПОУ: 00201081, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.180) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20копійок.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 07.08.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Інститут Титану», (ЄДРПОУ: 00201081 розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.180).

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

07.08.2024