Ухвала

від 29.08.2024 по справі 443/1543/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1543/24

Провадження №2/443/684/24

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

29 серпня 2024 рокусуддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи за позовом адвоката Руккаса Дмитра Марковича поданий в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

Адвокат Руккас Дмитро Маркович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз», у якому просить розірвати договір земельної ділянки №б/н від 21.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «Верболіз» щодо земельної ділянки площею 0,5594 га з кадастровим номером 4621584700:01:000:0201, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2014 року, номер запису про інше право 4917789.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі №914/1747/24, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз», введено процедуру, введено процедуру розпорядження майном та введено мараторій мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відтак стосовно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» господарським судом розглядається справа про банкрутство.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Водночас, пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Будь-кого виключення з цього правила Прикінцеві положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять.

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Згідно з ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відтак розгляд вимог позивача має здійснюватися господарським судом у межах розпочатої стосовно відповідача справи про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених участині другійцієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Зазначена нормаКодексумістить вказівку на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та процесуальне правило про передачу справ, стороною в яких є боржник, незалежно від юрисдикції цього спору.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2024 року у справі №914/1747/24, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз», введено процедуру розпорядження майном.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, зважаючи на предмет спору у даній справі, а саме про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд вважає, що цивільну справу №443/1543/24 слід передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» відкрито провадження у справі №914/1747/24 про неплатоспроможність.

Керуючись ст.31 ЦПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суддя

п о с т а н о в и в :

Справу №443/1543/24 за позовом за позовом адвоката Руккаса Дмитра Марковича поданий в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» про розірвання договору оренди землі, передати до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/1747/24 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз».

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.І. Сливка