Постанова

від 27.08.2024 по справі 686/33838/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/33838/23

Провадження № 22-ц/4820/1549/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника апелянта,

позивача та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року, суддя Чевилюк З.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім» про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25.07.2023 року на інформаційному інтернет ресурсі vsim.ua відповідачем було поширено статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів». Оскільки поширена інформація містить фактичні дані про особу, займану нею посаду, посилання на конкретні обставини, а також звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тому дана інформація не може вважатися оціночним судженням. На підтвердження недостовірності інформації позивач вказав на висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 29.07.2023 року, за результатами якого встановлено, що його свідчення про те, що він та/або його довірені особи не отримували ані «відкати», ані іншу неправомірну вигоду під час виконання будівельних/ремонтних робіт від підрядників/їх представників, перебуваючи на посаді заступника міського голови м. Хмельницький, є достовірними.

Таким чином, жодних неправомірних дій, висвітлених у спірній статті, ОСОБА_1 не вчинялося.

Оскільки, відповідачем було поширено недостовірну, маніпулятивну та не об`єктивну інформацію щодо його діяльності, як заступника міського голови, стаття «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25.07.2023 року містить фактичні відомості щодо осіб, перекручені обставини справи, які виставляють позивача у негативному для суспільства світлі та безпідставно звинувачує його у вчиненні кримінальних правопорушень, відтак порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв`язку з неможливістю вирішення спірної ситуації у досудовому порядку, він був змушений звернутися в суд за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом визнання такої інформації недостовірною, зобов`язання відповідача видалити дану статтю та спростування її у спосіб, аналогічний тому, в який вона була поширена, а також здійснити офіційні вибачення.

Наслідки опублікування неправдивої інформації призвели до погіршення його стану здоров`я, втрати жаги та інтересу до життя, не бажання соціалізуватися, піддано сумніву його авторитет, як посадової особи, тому позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500000 грн., вважаючи її справедливою та об`єктивною, такою що повною мірою компенсує завдані йому моральні страждання через опубліковану статтю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.05.2024 року позов задоволено частково.

Визнано інформацію, що висвітлена у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25.07.2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua (https://vsim.ua/Groshi/novachok-i-milyon-griven-detali-spravi-proprivlasnennya-byudzhetnih-k-11864934.html?fbclid=IwAR1GBeUvwUNTT7iIpYzzquyw) недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації.

Зобов`язано ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» видалити статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25.07.2023 року з інформаційного ресурсу vsim.ua(https://vsim.ua/Groshi/novachok-i-milyon-griven-detali-spravi-pro-privlasnennyabyudzhetnih-k11864934.html?fbclid=IwAR1GBeUvwUNTT7iIpYzzquyw).

Зобов`язано ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» спростувати інформацію, висвітлену у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25.07.2023 року, у такий самий спосіб, який вона була поширена, а також здійснити офіційні вибачення.

Стягнуто з ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування недостовірної інформації у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» від 25.07.2023 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що поширення відповідачем інформації щодо ОСОБА_1 до отримання результатів досудового розслідування у вигляді повідомлення про підозру чи обвинувального акта, шляхом оприлюднення фотографічних зображень та тексту в мережі Інтернет та через соціальну мережу Facebоок на персональних сторінках та доведення такої інформації до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями про протиправну діяльність ОСОБА_1 , що у контексті та разом з фотографічними зображеннями мають обвинувальний нахил і сприймаються, як звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень). Інформація, викладена в статті, не може вважатися оціночним судженням, оскільки містить фактичні дані про особу, займану нею посаду, посилання на конкретні обставини, звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, зазначена інформація підлягає спростуванню, адже є недостовірною та такою, що порушує честь і гідність ОСОБА_1 , а також негативно впливає на його репутацію. Задоволення заявлених вимог є елементом сатисфакції позивача та компенсації психоемоційних переживань, тому суд визначив розмір стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., як достатній та обґрунтований.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2024 року вирішено питання судових витрат. Задовольнивши заяву частково, суд стягнув з ТОВ «Медіа-Холдинг «Всім» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2222,20 грн.

Не погоджуючись із указаними рішеннями суду, представник ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення у справі незаконними та необґрунтованими.

На думку апелянта, судом не достатньо аргументовано рішення у справі. Застосувавши одночасно такі способи правового захисту, як спростування та видалення інформації, немотивовано необхідності у їх одночасному застосуванні, не наведено аргументи, чому застосування того чи іншого з цих способів не дозволить поновити порушені права позивача. Судом не наведено мотивованої оцінки аргументів, наведених відповідачем, за виключенням оціночних суджень. Зобов`язання товариства здійснити офіційне вибачення суд не вправі був застосовувати, оскільки такий спосіб захисту не передбачений національним законодавством. Крім того, зауважив, що рішення обґрунтоване ч. 3 ст. 277 ЦК країни, яка втратила чинність 19.04.2014 року.

Щодо додаткового рішення суду зазначив, що представником відповідача 13.06.2023 року, до початку судового засідання, було подано до суду заяву про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Дана заява ґрунтувалася на поданні клопотання про відкладення розгляду справи з причин неотримання доказів, які повинні були бути подані разом із позовною заявою, проте дана заява не була врахована судом та не надана їй оцінка при прийнятті додаткового рішення, тому просив суд скасувати дане додаткове рішення, у задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що апеляційна скарга спрямована на викривлення дійсних обставин справи та переоцінку доказів, які належним чином були оцінені судом. Обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 376ЦПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2021 року обіймає посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради-директора департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради.

25.07.2023 року на інформаційному ресурсі vsim.ua ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» який відноситься до ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім», було поширено статтю з назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» (https://vsim.ua/Groshi/novachok-i-milyon-griven-detali-spravi-proprivlasnennya-byudzhetnih-k-11864934.html?fbclid=IwAR1GBeUvwUNTT7iIpYzzquyw).

У вищевказаній статті зазначено, зокрема, що «…Заступник Симчишина організував схему, в яку залучив ще чотирьох чиновників Хмельницької міської ради. Такою є версія слідства. За попередніми підрахунками, вони завдали шкоди бюджету на 1 мільйон гривень», «…Заступник мера Хмельницького організував схему привласнення бюджетних коштів у справі є перші висновки експертів», «…Слідчими було встановлено, що заступник міського голови ОСОБА_2 вступив у злочину змову із чотирма чиновниками міськради: ОСОБА_3 начальник фінансового управління міськради, Василь Кабальський начальник управління комунальної інфраструктури ХМР, головний спеціаліст відділу з експлуатації та ремонту житлового фонду управління комунальної інфраструктури ХМР, начальник проектно-кошторисного відділу ХМР», «…Ця злочинна група, за версією слідства, через директора ТОВ «Шляхбудгруп» Юрія Балабана та директора ТОВ «Світ розваг» Олексія Віштала організували схему із систематичного привласнення бюджетних коштів, виділених на проведення капітальних ремонтів, реконструкцій та будівництва об`єктів комунальної інфраструктури. Вони штучно завищували очікувану вартість закупівель, вносили недостовірні дані до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт», «…В результаті чого (за попередніми підрахунками) державним інтересам спричинено істотної шкоди на суму понад 1 мільйон гривень». Серед іншого, у статті зазначається конкретний перелік державних закупівель, які за версією журналістів є корупційними та такими, що спрямовані на неправомірне заволодіння державними коштами, зокрема:

модульна вбиральня в парку Чекмана - договір про закупівлю товару №25/06-21 на суму 349020,00 грн., договір №12/09-21 від 27.09.2021 року на суму 105745,69 грн.;

комплект обладнання з очистки стічних вод ZS-12 (TM ZELENA SKELIA) - договір №25/10-21 від 19.10.2021 року на суму 199000 грн.;

проведення робіт з капітального ремонту атракціону «Колесо огляду» в парку Чекмана, договір про закупівлю №61 від 02.03.2021 року на суму 2907 413,82 грн. та договір №10т від 09.01.2020 року на суму 3950 100 грн.;

проведення робіт з реконструкції парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк ім. М. Чекмана» «Ділянка колеса огляду» - договір про закупівлю №250Т від 03.08.2021 року на суму 921906,52 грн.;

закупівлі за предметом «поточний ремонт обладнання дитячого майданчика з ліквідацією пошкоджень пішохідних доріжок в парку Чекмана - договір про закупівлю №114Т від 05.04.2021 року на суму 1662384,28 грн., договір №31т від 20.05.2020 року на суму 2282 875,57 грн.

Відповідно доч.1ст.68 КонституціїУкраїни кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст.297ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація людини є особистими немайновими благами, визнаються найвищою соціальною цінністю та охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦК України фізична особа має право, в тому числі на повагу до гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Ч. 1 ст. 11 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію», (далі Закон №2657-ХІІ), визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно з ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 31 Закону №2657-ХІІ порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Відповідно до положень ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», (далі Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

В силу ч. 2 ст. 30 Закону №2657-ХІІ оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що честь, гідність і ділова репутація як об`єкти цивільних прав охороняються законом.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Захист цивільних прав у судовому порядку здійснюється шляхом пред`явлення фізичною особою до суду відповідного позову.

Позови про захист честі, гідності та/чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У свою чергу, судження є розумовим актом, який має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення від 08 липня 1986 року в справі Lingens v. Austria, серія А, №103, п. 46).

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у тому числі в справі Lingens v. Austria) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, №26958/95, п. 43).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року у справі №127/9786/20).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, (далі Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування практики Європейського Суду з прав людини в національному судочинстві як інструмента функціонування Конвенції в тому, що вона є частиною національного законодавства.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства». Отже, чинним законодавством не передбачено можливості притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №428/3780/20-ц (провадження №61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі №552/1030/20 (провадження №61-18186св20).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, §46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі №607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради-директора департаменту інфраструктури міста Хмельницької міської ради у 2021 році, тому він відіграє певну роль у суспільному житті у галузі економіки на регіональному рівні та є публічною особою.

Опублікована відповідачем у статті «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» інформація не може бути визнана не достовірною, адже основні висвітлені в ній факти випливають із кримінального провадження №12021240000000603 від 06.12.2021 року, досудове розслідування у якому здійснювалося Слідчим управлінням ГУНП в Хмельницькій області, а також ухвали слідчого судді Хмельницького міського суду Хмельницької області, постановленої у даному кримінальному провадженні (судова справа №686/703/22). Опублікована інформація містить юридичне підґрунтя, яке не можна вважати безпідставним звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, тому відповідачем не могли бути порушені честь, гідність, ділова репутація позивача.

Зібрані у справі докази, аналіз змісту спірної статті вказують на те, що опублікована стаття щодо ОСОБА_1 на інформаційному ресурсі vsim.ua 25 липня 2023 року, з наведенням деталей справи про привласнення бюджетних коштів та наведення схем, які за версією журналістів є корупційними та такими, що спрямовані на неправомірне заволодіння державними коштами, з посиланням на деталі справи в межах кримінального провадження, викладена у формі констатації фактів, які перевіряються в процесі слідства щодо публічної діяльності ОСОБА_1 .

Зважаючи на зазначене, враховуючи те, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він здійснює свою діяльність, є значно ширшою, а інформація у вищезазначеній статті з розкриттям деталей, які перевіряються в межах кримінального провадження, є по суті громадською критикою діяльності ОСОБА_1 як публічної особи, тому її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача. Крім того, значна частина спірної статті містить цитування коментаря та висловлювання самого ОСОБА_1 з приводу обставин справи.

В той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позов, не надав належної оцінки доказам у справі, зобов`язав визнати недостовірною та скасувати статтю, якої навіть немає у матеріалах справи, а є лише уривки та певні цитування з неї, фрази та висловлювання.

Помилковим є висновок суду першої інстанції також і в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації шляхом здійснення ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» офіційних вибачень.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до ст.19Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст.ст. 16, 277ЦК України.

Зазначене узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у рішеннях від 25.05.2011 року (заява №33014/05) у справі «Редакція газети «Правовоє дєло» та Штекель проти України».

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2021 року у справі №401/573/17; від 13.03.2024 року у справі №712/10999/22 .

Таким чином, доводи позовної заяви про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , є необґрунтованими та недоведеними.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на обґрунтування рішення суду першої інстанції ч. 3 ст. 277 ЦК України, яка втратила чинність 19.04.2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно,ч.3ст.277ЦК України(презумпціядобропорядності) виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 року №1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» і не має зворотної дії в часі на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково послався на дану норму права, яка втратила чинність і не регулює спірних правовідносин, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України щодо неправильного застосування норм матеріального права.

Зі змісту положень ч. 1, п. 4 ч. 2 ст.23ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. З урахуванням обставин справи суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що поширена інформація не порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання ОСОБА_1 на висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 29.07.2023 року, як на доказ його невинуватості у висвітлених фактах спірної статті, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно із наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року, №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» дозволяється використання поліграфа в межах психологічної експертизи, яка може надалі бути використана як доказ у суді.

Зокрема у п. 6.8. даного Наказу зазначається, що з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводити опитування із застосуванням спеціального технічного засобі комп`ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобі комп`ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.

Тому, інформацію отриману з допомогою поліграфа не можна вважати достовірним та належним доказом, адже на підставі неї не можна встановити дійсні обставини справи, оскільки інформація висновку поліграфа має лише орієнтувальний характер. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 року у справі №628/2370/17.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, дослідивши надані сторонами докази та зміст спірної статті, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що поширена інформація ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» стосовно ОСОБА_1 є власним судженням та оцінкою поширеної і оформленої у вигляді публікації на власному сайті інформації щодо позивача у цій справі.

Таке поширення та оцінка отриманої інформації із відомостей в межах кримінального провадження є офіційними судженнями відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердження.

Водночас, суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі всіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства. Тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Поширення зроблених висновків відповідачем щодо дій позивача повинно оцінюватись із точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі всієї інформації, отриманої з різних джерел (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі №757/22307/17-ц, провадження №61-48302св18).

Враховуючи, що позивач є публічною особою, поширення інформації стосовно нього є допустимим з позиції громадської критики.

Крім того, опублікована стаття скаржником є оціночним судженням, а тому не підлягає спростуванню відповідно до положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати законним та обґрунтованим у розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, тому і додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2024 року, яким судові витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2222,20 грн. стягнуто на користь позивача з відповідача, підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги представник ТОВ «Медіа-Холдінг «Всім» сплатив судовий збір в розмірі 2486,64 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Медіа-Холдінг Всім» підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2486,64 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім» задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2024 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Холдінг «Всім» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2486,64 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова