Рішення

від 29.08.2024 по справі 175/2340/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2340/24

Провадження № 2/175/354/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" серпня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.03.1991 року за батьком позивачки - ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємецею майна після смерті ОСОБА_2 стала матір позивачки - ОСОБА_3 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. У зв`язку з цим позивачка через свого представника звернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері. Проте постановою державного нотаріуса від 15.12.2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 року дану позовну заяву після усунення недоліків прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача та відповідача надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Криничанським районним рацс Дніпропетровської області від 08.03.1956 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №18. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_3 .

13.12.1975 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис №27. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Першотравенською сільською радою Софійського району Дніпропетровської області.

На підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 11.06.1991 року виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради народних депутатів на підставі рішення №52 від 12.03.1991 року, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в БТІ 11.06.1991 року за №25-1.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок від 24.07.1989 року, загальна площа будинку складає 45,1 кв.м., житлова площа 22,5 кв.м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня Б; сараї В, Г; колодязь К; огорожа №1-2.

Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради від 26.10.2023 року за №1297, відсутня інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №357 від 25.10.2023 року виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, будинку ОСОБА_2 , розташованому в АДРЕСА_2 у зв`язку зі зміною нумерації будинків присвоєно №22.

Як вбачається з довідки №358 від 25.10.2023 року, виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Миколаївка-1 та с. Миколаївка згідно до кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.20200 №290 (в редакції наказу Мінрегіону 12.01.2021 №3) є одним населеним пунктом село Миколаївка (код Кодифікатору UA12020090010020700).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 04.06.1992 року, видане Миколаївською с/радою Дніпропетровського району.

Згідно довідки №354 від 25.10.2023 року, виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, заповіту від імені померлого ОСОБА_2 в сільській раді не зареєстровано.

Відповідно до довідки №355 від 25.10.2023 року, виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, померлий ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований і проживав за адресою АДРЕСА_1 з 1978 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно довідки №356 від 25.10.2023 року, виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , разом з померлим ОСОБА_2 за однією адресою проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області від 12.08.2010 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №422.

Згідно довідки №360 від 25.10.2023 року, виданої Миколаївською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області, в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , разом з померлою ОСОБА_3 ніхто не був зареєстрований.

ОСОБА_1 через свого представника звернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори від 15.12.2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове майно. У КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради архівна справа зареєстрована на ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яка втратила чинність 30 грудня 2004 року, було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом, зокрема у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом № 91 від 24 червня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на час закінчення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , законодавство не містило обов`язку забудовника (власника) здавати такі об`єкти в експлуатацію, отримувати правовстановлюючий документ на будинок та здійснити державну реєстрацію права власності, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що вищевказаний житловий будинок існував як об`єкт цивільних прав та увійшов до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_2 .

З огляду на те, що ОСОБА_3 постійно проживала за однією адресою зі спадкодавцем, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд звертає увагу на те, що будь-які відомості про наявність спадкоємців після її смерті, які відповідно до ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку, відсутні та судом не встановлені, у зв`язку з чим позивачем доведено належними та допустимими доказами, що вона, як спадкоємець першої черги після смерті матері, має право на спадкування вищевказаного будинку.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 45,1 кв.м., житлова площа 22,5 кв.м. та господарські будівлі та споруди: літня кухня Б; сараї В, Г; колодязь К; огорожа №1-2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель