Рішення

від 20.08.2024 по справі 175/9026/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/9026/23

Провадження № 2/175/2267/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" серпня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за несвоєчасно виплачений дохід,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (місце прживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 74) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_3 працював на посаді електромонтера лінійника 4 розряду монтажу повітряних ліній високої напруги й контактної мережі у ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90». 15.03.2022 року трудовий договір було припинено на підставі заяви ОСОБА_3 про звільнення за угодою сторін. ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90» в день звільнення заробітну плату у розмірі 16721 грн. 74 коп. позивачу не виплатило, а здійснило виплату лише 29.09.2023 року. На підставі викладеного, позивач просить стягнути виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію за несвоєчасно виплачений дохід.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до 108772 грн 77 коп. та в частині компенсації за несвоєчасно виплачений дохід у розмірі 3444 грн 67 коп.

Представник відповідачачерез систему«Електронний суд»надіслав відзивна позовнузаяву,в якомузазначає,щосторона позивача зловживає своїми правами, оскільки, не зважаючи на малозначність справи, вже вдруге з моменту відкриття провадження подає уточнену позовну заяву. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивач звільнився 15.03.2022 року, при цьому з позовом звернувся лише 21.11.2023 року. Таким чином, на думку представника відповідача, позовна заява була подана з порушенням тримісячного строку звернення до суду. Крім того, представник відповідача зазначив, що спір щодо невиплати виник в момент подачі позовної заяви, тобто після набрання чинності законом №2352-ІХ, у зв`язку з чим розрахунок має бути здійснений з 16 березня 2022 року до 16 вересня 2022 року, у зв`язку з чим нарахування виплат за більший строк є очевидно незаконним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнену позовну заяву та просила задовльнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві. Також зазначив, що підприємство не виплатило вчасно заробітну плату через неплатоспроможність підприємства у зв`язку з введенням воєнного стану.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З 02.06.2016 року ОСОБА_3 працював на посаді електромонтера лінійника 4 розряду монтажу повітряних ліній високої напруги й контактної мережі у Товаристві з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №90», згідно до витягу з особової картки працівника.

Середньоденна заробітна плата працівника ОСОБА_3 складала 284 грн, що підтверджується довідкою №49 від 01.03.2024 року, виданої директором ТДВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №90».

Наказом № 14-к-315 від 15.03.2022 року, трудовий договір було припинено на підставі заяви ОСОБА_3 про звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення ОСОБА_3 , Товариство з додатковою відповідальністю «Спеціалізрована пересувна механізована колона №90» не виплатило належну заробітну плату у розмірі 16721 грн. 74 коп. відповідно до довідки про дохід від 14.11.2023 року №00000000001 та розрахункової відомості за березень 2022 року

29.09.2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Спеціалізрована пересувна механізована колона №90» виплатило ОСОБА_3 заробітну плату у розмірі 16 721 грн. 74 коп., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 20.11.2023 року.

Згідно розрахунку від 11.07.2024 року, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 108 772 грн. 77 коп. (де 284 грн середньоденна заробітна плата позивача * на 383 робочих днів за період з 16.03.2022 рік (наступний день після звільнення) до 28.09.2023 року(останній день перед фактичною виплатою заробітної плати).

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати вираховувалася за період з 01.04.2022 - 31.08.2023 року. Щомісячні індекси інфляції склали: 103,10% * 102,70% * 103,10% * 100,70% * 101,10% * 101,90% *102,50% * 100,70% * 100,70% * 100,80% * 100,70% * 101,50% * 100,20% * 100,50% * 100,80% * 99,40% * 98,60% -сукупний індекс інфляції: 120,653%. У відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, коефіцієнт 20,6* 16 721,74 (своєчасно невиплачена заробітна плата):100= 3 444,67 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою та другою ст. 117 КЗпП України (в чинній редакціїї) встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відповідач посилається на те, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, мав здійснюватися з наступного дня після звільнення, але не більш як за шість місяців.

Суд звертає увагу на те, що позивач був звільнений 15.03.2022 року. При цьому положення ст. 117 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, не містили обмеження періоду стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку шестимісячним строком.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає із Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першустатті 58 Конституції Українищодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, зміст суб`єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, період стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку визначається за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідної затримки розрахунку, а саме в день наступного після звільнення ОСОБА_3 16.03.2022 року, а обмеження, визначені ст. 117 КЗпПП України діють щодо відносин, які склалися після 19.07.2022 року.

З огляду на викладене, оскільки в день звільнення відповідач не провів виплату всіх сум, належних позивачу, суд доходить висновку про те, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки за період з 16.03. 2022 року (наступний день після звільнення) до 28.09.2023 року (останній день перед фактичною виплатою заробітної плати) є правильним та відповідає нормам законодавства

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми індексації по заробітній платі суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст. 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Судом встановлено, що наданий представником позивача розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачений дохід відповідає Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим компенсація у розмірі 3444,67 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо тверджень представника відповідача, щодо пропущеного тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в чинній редакції), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 233КЗпП (в редакції від 15.12.2021 року ), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 було звільнено 15.03.2022 року, тобто до внесення змін дост. 233 КЗпП України, в даному випадку поширюються норми, які діяли до 19 липня 2022року, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що у позивача не було обмежень щодо строку звернення до суду, а тому твердження представника відповідача щодо відмови у позові з підстав пропуску строку звернення до суду не відповідають нормам законодавства та судом не приймаються.

На підставі викладеного, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 грн 60 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 21/23 від 18.09.2023 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, квитанцію, з яких вбачається, що вартість послуг, зазначених у акті становить 8000,00 грн.

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг,, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 8000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 90» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за несвоєчасно виплачений дохід задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №90» (ЄДРПОУ 01036247) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 108772 (сто вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн 77 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №90» (ЄДРПОУ 01036247) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасно виплачений дохід у розмірі 3444 (три тисячі чотириста сорок чотири) грн 67 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №90» (ЄДРПОУ 01036247) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №90» (ЄДРПОУ 01036247) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29.08.2024 року.

Суддя Т. С. Журавель