Рішення

від 19.08.2024 по справі 939/2469/23

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/2469/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2024 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Міланіч А.М.

при секретарі Слухай А.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Бородянка цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що через мережу Інтернет на сайті work.ua та robota.ua знайшов роботу на підприємстві відповідача ТОВ «Будівельна група «Олімп». Після успішної співбесіди надав керівнику відповідача копії своїх документів: паспорта, ідентифікаційного номера, диплому про вищу освіту, витягу з історії хвороби №10697, виписки з медичної картки стаціонарного хворого, 2 фотокартки та трудову книжку для записів у ній про працевлаштування, погодився із запропонованим посадовим окладом в розмірі 25000 грн. на місяць. Наказ про прийняття на роботу він не отримав, усно йому повідомили, що відповідні документи йому нададуть пізніше. 27 серпня 2021 року він був допущений до роботи та приступив до виконання трудових обов`язків виконавця робіт на трьох об`єктах, а саме: «Московська 7», «Багговутівська 16», «Славутич-2». Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору, незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника уповноваженого ним органу. Для оперативного вирішення виробничих питань з колективом ТОВ «Будівельна група «Олімп» та генеральним підрядником його долучили до декількох груп у месенджері Viber, а 30 серпня 2021 року генеральним підрядником ТОВ «Альфабуд комплект» йому надано службову перепустку для безперешкодного доступу до об`єкту «Славутич 2» для виконання обов`язків виконавця робіт. Протягом місяця він працював на посаді виконавця робіт, неодноразово підписував приймальні документи при доставці інструментів та будівельних матеріалів від постачальника ТОВ «Будівельний двір» на адресу ТОВ «Будівельна група «Олімп». Разом з іншими виконавцями робіт був присутнім на декількох робочих нарадах, які проводив представник відповідача ОСОБА_2 . Крім цього, 25 вересня 2021 року йому зараховано частину заробітної плати у розмірі 2275 гривень. Про порушення своїх трудових прав він дізнався 16 грудня 2021 року, адже раніше, а саме 01 жовтня 2021 року керівник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що його звільнено без пояснення причин та зазначив, що його робота, починаючи з 02 жовтня 2021 року не оплачуватиметься, та запросив до офісу написати заяву про звільнення за угодою сторін, що він (позивач) і зробив. ОСОБА_3 обіцяв оформити його звільнення відповідно до чинного законодавства (видати наказ про звільнення, заповнити трудову книжку) та провести розрахунок до 15 грудня 2021 року. Тому, оскільки до вказаного часу зі сторони відповідача не послідувало жодних дій щодо погашення перед ним заборгованості по заробітній платі та не запрошено для підписання документів з кадрових питань, він 16 грудня 2021 року прийшов до офісу відповідача, де йому повернули трудову книжку без будь-яких записів, навіть про те, що з 27 серпня 2024 року його було оформлено на посаду виконавця робіт. Після вказаного інциденту його виключили із всіх робочих груп в месенджері Viber, на телефонні дзвінки не відповідали. У зв`язку з цим він 21 грудня 2021 року звернувся до відповідача з письмовою претензією щодо погашення заборгованості по заробітній платі. 24 грудня 2021 року відповідач претензію отримав, але на неї не відреагував.

Тому, оскільки факт трудових відносин важливий для нього не тільки для відновлення порушеного права (виплати заробітної плати), але і для реалізації права на соціальний захист (набуття страхового стажу та можливіть у подальшому отримувати соціальні виплати), просив встановити факт перебування його (позивача) в трудових відносинах з ТОВ «Будівельна група «Олімп», зобов`язати відповідача внести записи до його трудової книжки щодо перебування у фактичних трудових відносинах на посаді виконавця робіт в ТОВ «Будівельна група «Олімп» та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьований час з 27 серпня 2021 року по 01 жовтня 2021 року включно у розмірі 43182,06 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3300 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, викладене підтвердив.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» в судове засідання представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, у встановлений судом строк відзив на позов не подало.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Тобто, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною цією угодою з підляганням внутрішньому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення позивач ОСОБА_1 повинен був дотримуватись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме писати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, тощо.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 писав заяву про прийняття на роботу з 27 серпня 2021 року, надавав відповідачу трудову книжку та інші документи, отримував наказ про прийняття на роботу, укладав з відповідачем трудовий договір. Тобто, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а отже й погоджувався з цим.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснювалось, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

За наслідками судового розгляду даного спору не встановлено виконання позивачем трудових функцій, підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота.

Надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог судом до уваги не приймаються, оскільки службова перепустка видана ОСОБА_1 ТОВ «Альфабуд комплект» і відомостей про відповідача не містить (а.с. 28-31), бухгалтерські і складські документи хоча і містять підпис у графі отримав ОСОБА_3 , проте ким він виконаний і кому належить невідомо (а.с.32-34), переписка з месенджера Viber не містить доказів, що особи з якими вона ведеться є співробітниками відповідача (а.с. 35-45), а в платіжній інструкції на 2275,00 гривень відсутні відомості про те, що це заробітна палата чи її частина нарахована позивачеві за виконану роботу (а.с. 47).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, наданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне в позові відмовити за його недоведеністю.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 21, 24, 94 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 29 серпня 2024 року.

Головуюча-суддяА.Міланіч