Постанова

від 22.08.2024 по справі 611/389/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

справа № 611/389/23

провадження № 22-ц/818/2473, 2550/24

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Тичкової О.Ю.

суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.

за участі секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Харкова апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року у складі судді Коптєва Ю.А.,-

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:05:000:0103, загальною площею 6,7776 га, розташованої на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. 27 серпня 2012 року між нею та відповідачем був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 27 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області (далі Договір), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 10 років, до 27 серпня 2022 року.

08 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що СТОВ АФ «Барвінківська» шляхом подання заяви до суб`єкта державної реєстрації, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6,7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без її згоди, зайняло належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:05:000:0103, автоматично продовживши дію договору на 10 років, з правом пролонгації, що не відповідає умовам Договору та вимогам закону. У строк зазначений в п.8 Договору відповідач не повідомив позивача про намір продовжити дію Договору, порядок внесення змін у Договорі в частині продовження строку оренди, передбачений п.34 Договору відповідачем не виконано, що також є порушенням. На виконання умов п.8 Договору, позивачем 18 травня 2021 року було надано відповідачу заяву із запереченнями щодо обробітку землі після закінчення строку оренди Договору, проте орендар їх проігнорував та безпідставно зареєстрував право оренди. Також в якості підстав для розірвання договору ОСОБА_1 посилається і на невиконання умов п.9 Договору, а саме зазначає, що у 2019 році відповідачем відповідно до п. 13 Договору на підставі наказу підприємства було встановлено розмір орендної плати 9% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, що за 2019 рік складає 20729,60 грн. Проте, їй була сплачена орендна плата без рахування її індексації, сума не врахованої та невиплаченої індексації за 2019 рік складає 807,48 грн, за 2020 рік - 994,57 грн, за 2021 рік 2 216,95 грн. Крім цього в порушення умов п. 11 Договору орендна плата у 2022 та 2023 році їй не виплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача на її користь з урахуванням індексації, пені та санкцій встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 57 044,27 грн, що складається з індексації орендної плати за 2019-2021 роки в розмірі 4 019,10 грн, пені в розмірі 7 561,27 грн, 3% річних за 2023 рік в розмірі 463,94 грн, орендної плати за 2022 рік в розмірі 28 024,36 грн та орендної плати за 2023 рік в розмірі 16422,74 грн.

Рішенням Барвінківського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 9023 (дев`ять тисяч двадцять три) гривні 62 копійки, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 230 (двісті тридцять) гривень 10 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 189 (сто вісімдесят дев`ять) гривень 13 копійок, а всього 9 442 (дев`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 85 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто із СПОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 177 грн 68 коп. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь СПОВ Агрофірма «Барвінківська» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9462 грн 35 коп.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою. Порушення умов Договору щодо виплати орендної плати за 2022 рік знайшло своє підтвердження, проте такі порушення не є систематичними та не є підставою для його розірвання. За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості не доплаченої орендної плати за 2022 рік підлягають задоволенню частково. Крім цього судом встановлено, що Договір мав бути припиненим з 27 серпня 2022 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі». Проте позивачем позовних вимог про визнання договору оренди припиненим та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку не заявлено. А сплив строку дії договору не є підставою для його розірвання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Судом не надано належної оцінки, тому, що відповідач на підставі ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повторно провів державну реєстрацію права оренди 31 серпня 2021 року, яке вже було зареєстроване 27 серпня 2012 року з автоматичною пролонгацією договору, внаслідок чого відбулась пролонгація договору до 28 серпня 2032 року, тобто договір оренди продовжив свою дію після 27 серпня 2022 року.

Вказує, що договір оренди земельної ділянки б/н від 2012 року, зареєстрований 27.08.2012 року за №ХР632040004003699 в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області містить умови, що можуть вплинути на заміну або припинення дії договору оренди, а саме пункт 8, умови якого відповідачем не виконано.

Відповідач в п.1 своїх заперечень проти клопотання визнав факт збільшення орендної плати, що повністю відповідає вимогам ст.ст.21, 22 Закону України «Про оренду землі», п.170.1, ст.170 Податкового кодексу України, умовам пункту 13 договору оренди земельної ділянки б/н від 2012 року, зареєстрованого 27.08.2012 за №ХР632040004003699 в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області , оскільки в наданих відповідачем до відзиву наказах зафіксовано, що орендна плата з 01 січня відповідного року складає 9% та 10% відповідно, що також підтверджується наданим відповідачем розрахунком нарахування та виплати орендної плати за 2021 -2022 роки.

Таким чином, скориставшись змінами у законодавстві відповідач здійснив державну реєстрацію права оренди до 20 серпня 2032 року з наступною автоматичною пролонгацією цього права кожні десть років, що в силу ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є поновленням договору оренди землі, через що договір чинний.

Орендна плата за користування землею у 2022 та 2023 роках не сплачена, що підтверджується довідками ОК-5 та ОК-7.

Відсутність у відповідача наміру сплачувати орендну плату за 2022-2023 роки підтверджується розрахунком нарахування та виплати орендної плати за 2021-2022 роки наданий відповідачем до справи. Відповідно до якого, нарахування плати за користування земельною ділянкою у 2022 році навіть не здійснювалось.

Вважає, що представником відповідача, який є особою, яка відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, в 29 березня 2024 року надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення, тобто подано до суду без дотримання вимог ч.8 ст.14, ст.183 ЦПК України, та в ній вказано відомості про відсутність у нього як представника відповідача електронного кабінету, через релігійні переконання, що спростовується наявністю у адвоката рнокпп. Тому суд повинен був повернути адвокату його заяву без розгляду. Про прийняття до розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення позивачку повідомлено не було.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 6,7776 га, кадастровий номер 6320480500:05:000:0103, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ ХР №074121, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464, виданого 29 серпня 2002 року Барвінківською райдержадміністрацією (а.с. 18-21).

27 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 27 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 622940004003699 ( надалі Договір ( а.с. 22-24)).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору 1 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 5907,55 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору 1.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку орендної плати за Договором у період за 2019 2022 роки розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду позивачем СТОВ АФ «Барвінківська», станом на 2022 рік становить 221 355,73 грн Орендна плата за 2022 рік не нараховувалась (а. с. 53).

За змістом наказів СТОВ АФ «Барвінківська» № 52 од, № 53/1 від 06.04.2020, № 13 ОД від 23.02.2021 про виплату орендної плати позивачці у 2019 2021 роки виплачувалась орендна плата в розмірі 9% ( в 2019 році) та 10 % ( в 2020 , 2021) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( 47 49).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345824739 від 08 вересня 2023 року, виданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:05:000:0103, розташовану на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права СТОВ АФ «Барвінківська», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 27 серпня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 серпня 2021 року (а.с.26-27).

З копії заяви ОСОБА_1 від 18 травня 2021 року, наданої СТОВ АФ «Барвінківська», вбачається, що позивач надала письмові заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди належної їй земельної ділянки(а.с.25).

Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечував факт невиплати орендної плати позивачу за 2022 рік, посилаючись відсутність у підприємства виробничої можливості після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введенні в Україні воєнного стану.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частинах першій та другійстатті 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України.

Частинами першою та другоюстатті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українизазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740св23), від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 (провадження № 61-18688св 23).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23).

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22 (провадження № 61-9725св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21 (провадження № 61-2643св23)).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до ст. 13 ЦПК України у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз. 2 п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться у п. 2 ч. 1 ст. 412 ЦК України, а частина друга вказаної статті визначає, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що дія Договору була продовжена в односторонньому порядку, без її згоди та бажання, всупереч п. 8 Договору та порушення норм Закону України «Про оренду землі», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Земельного Кодексу України. За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання припиненим Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а не шляхом його розірвання з відповідних підстав, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав не дотримання відповідачем п. п. 8,34 цього договору задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду сформульованим у справі №282/773/18-ц постанова від 03.06 2020, №282/774/18 постанова від 17.07.2020 року, № 704/1337/19 постанова від 05.07.2021 року, № 282/1732/18 постанова від 20.01.2021 року, № 615/1411/17 постанова від 26.09.2019 року.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта з приводу незаконності рішення суду про відмову у розірванні Договору з підстав систематичної несплати орендної плати та відмові у стягненні заявлених позивачкою сум у повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку орендної плати за Договором у період за 2019 2022 роки розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду позивачем СТОВ АФ «Барвінківська», станом на 2022 рік становить 221 355,73 грн, орендна плата за 2022 рік не нараховувалась (а. с. 53).

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі від 27 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 5970,55 грн за 2022 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

Обов`язок нарахування відповідачем розміру орендної плати, виходячи із розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки жодною домовленістю між сторонами не передбачений.

Надані позивачкою накази СТОВ АФ «Барвінківська» № 52 од, № 53/1 від 06.04.2020, № 13 ОД від 23.02.2021 про виплату орендної плати свідчать що орендна плата за бажанням орендаря виплачувалась у 2019 2021 роки в більшому розмірі ніж передбачено Договором ( 47 49).

Проте зазначене не може бути підставою для нарахування та виплати орендної плати за 2022 рік в розмірі в іншому ніж у договорі розмірі.

Згідно з п.п. 170.1.1. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з п.п. 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст. 167 ПК України).

Тобто, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Враховуючи вказане, відповідач, як орендар, є податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він має сплачувати з суми орендної плати за землю податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

Судова колегія погоджується з зробленим судом розрахунком заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 9023, 62 грн, оскільки він зроблений виходячи з заваленої позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 221 355,76 грн та обумовленого сторонами у Договорі розміру орендної плати 4% від зазначеної суми, що дорівнює 8854,23 грн. При цьому розмір орендної плати розрахований відповідно до вимог п.9 Договору з урахуванням індексів інфляції, що становить 8854,23 + (8854,23 х 1,266 8854,23) = 11 209,46 грн та за вирахуванням податків - 11209,46х18/100= 2017,70 грн.; 11209,46х1,5/100 = 168,14 грн.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п.14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми, що становить 189,13 грн, а також пеня за 2022 рік у загальному розмірі 230,10 грн.

При цьому судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за 2023 рік у зв`язку з тим, що на час звернення позивачки до суду строк внесення орендної плати ще не настав.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частинами першої-третьої статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст.76, 89 ЦК України, не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою. Хоча і порушення умов договору оренди з виплати орендної плати за 2022 рік знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, однак це не є систематичним порушенням умову договору оренди та не є підставою його розірвання.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником відповідача ОСОБА_2 заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою в розмірі 10 416 грн., які підтверджено Договором про надання правової допомоги №23/21 від 21 вересня 2023 року, додатком до Договору про надання правничої допомоги від 21 вересня 2023 року, актом до договору про надання правничої допомоги від 01 квітня 2024 року, платіжною інструкцією від 03 квітня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій суду (надсилання поштової кореспонденції) на загальну суму 172 грн представником відповідача надано копії поштових чеків та накладних.

Колегія суддів погоджується висновками суду про доведеність понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу та наявність підстав для їх стягнення пропорційно частині задоволених позовних вимог.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у суду процесуальних підстав для розгляду заяви адвоката Гіль Є.В. про ухвалення додаткового рішення, оскільки 05.12.2020 року ним була зроблена обґрунтована заява про застосування абзацу 3 ч.6 ст.14 ЦПК України.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що основне та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2024 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 серпня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді І.В.Бурлака

Н.П.Пилипчук