Постанова

від 27.08.2024 по справі 705/3789/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1370/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/3789/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В.,Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЙС-АГРО»

відповідач: ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство зобмеженою відповідальністю«АГРОФІРМА «ОКСАНИНА», державний реєстратор Виконавчого комітету Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап Віктор Іванович

особа, що подала апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЙС-АГРО»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙС-АГРО» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙС-АГРО» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА», державний реєстратор Виконавчого комітету Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап Віктор Іванович про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та визнання реєстрації іншого договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

27 червня 2024 року ТОВ «БАЙС-АГРО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА», державний реєстратор Виконавчого комітету Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолап В.І. про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та визнання реєстрації іншого договору оренди земельної ділянки.

Також, 27 червня 2024 року ТОВ «БАЙС-АГРО» подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову зазначено, що в позовній заяві товариства заявлено вимоги:

1)скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію договору землі від 30 квітня 2021 року про державну реєстрацію договору оренди землі від 24 лютого 2021 року, укладеного між ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА» та ОСОБА_2 ;

2)визнання за ТОВ «БАЙС-АГРО» право оренди по Договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2011 року земельною ділянкою з кадастровим номером 7124385500:03:000:0704;

3)зобов`язання державного реєстратора Виконавчого комітету Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа В.Н. внести запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 15 грудня 2011 року, укладеного між ТОВ «БАЙС-АГРО» та ОСОБА_2 .

Позивач вважає порушеним своє право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:0704, оскільки на момент звернення до суду з відповідним позовом, за ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА» зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку, що є предметом спору, тому позивач позбавлений права оренди цієї ж земельної ділянки.

Враховуючи, що ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА» може передати земельну ділянку третім особам, що може значно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, ТОВ «БАЙС-АГРО» просило суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7124385500:03:000:0704, яка належить ОСОБА_2 на підставі копії державного акту про право приватної власності на землю.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду обґрунтована тим, що ТОВ «БАЙС-АГРО» не доведено існування реальної загрози невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Також районним судом при вирішенні питання про забезпечення позову враховано інтереси інших осіб у справі, а саме, власника земельної ділянки ОСОБА_2 , права якого будуть порушені внаслідок задоволення заяви про забезпечення позову та орендаря ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА», право оренди якого зареєстровано у державному реєстрі.

В апеляційній скарзі ТОВ «БАЙС-АГРО» просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року як незаконну та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку, яка належить відповідачу на підставі копії державного акту про право приватної власності на землю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції допустився порушення норм процесуального та матеріального права та пославшись на формальні підстави відмовив у задоволенні заяви, чим порушив права позивача на справедливий суд. Вказано, що існують ризики передачі спірної земельної ділянки ТОВ «АГРОФІРМА «ОКСАНИНА» в суборенду іншій особі, що утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, тому забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем повністю відповідатиме інтересам позивача та нормам чинного законодавства і не порушить права інших осіб у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124385500:03:000:0704, площею 4,2639 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністративних межах Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «БАЙС-АГРО» зазначило, що на даний час право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7124385500:03:000:0704площею 4,2639га,яка єпредметом спору,з 30квітня 2021року зареєстрованеза ТОВ«ОКСАНИНА».Відтак,орендар маєнеобмежену можливістьрозпоряджатися неюна власнийрозсуд,зокрема шляхомпередачі їїтретім особамна умовахсуборенди,що можеускладнити,або взагаліунеможливити виконаннярішення судув разізадоволення позову.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде помірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність визначених ст.ст. 149, 150 ЦПК Українипідстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову, так як правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтувань та не доведено належними доказами того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Заявник у своїй апеляційній скарзі не довів намір третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «ОКСАНИНА» відчужити (передати в суборнеду) спірне майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Саме лише посилання про можливість передачі в суборенду спірного майна на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що фактично міркування ТОВ «БАЙС-АГРО» про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що при постановлені ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали суду та задоволення апеляційної скарги.

Положеннями частини 1статті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙС-АГРО» залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 28 серпня 2024 року.

Судді