Рішення

від 29.08.2024 по справі 220/822/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/822/24

Номер провадження № 2/220/168/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_1 (адреса: м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 4 Донецька область; адреса для листування: м.Дніпро, вул. Майдан Озерний, 32, 49003) в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації (адреса: с. Богатир, пр. Миру, буд.23 Волноваський район Донецька область, 85530) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 ) про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 року позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 14.05.2024 р. Також, даною ухвалою була витребувана інформація стосовно місця реєстрації відповідача, третьої особи, як внутрішньо переміщеної особи та її контактні дані. Ухвала виконана. 27.06.2024 р. справу призначено до судового розгляду.

По даному провадженню ухвалою суду від 13.05.2024 р. (провадження 2-з/220/19/24 застосовувались заходи забезпечення позову.

Короткий зміст вимог позовної заяви

14.04.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району за межами населених пунктів.

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 № 1175-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0034) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічним номером № 1175-СГ від 02.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області.

При цьому, під наказом № 1175-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник ОСОБА_5 ». Підпис відсутній. Наказ № 1175-СГ від 02.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області, підписано в.о. начальника ОСОБА_6 з накладенням її особистого підпису.

Тобто, зміст наказу № 1175-СГ від 02.03.2020, не відповідає змісту наказу з тим же номером, але іншою датою, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034.

Крім цього, відповідно до листа Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.152-8513/2-23 від 14.08.2023, у період з 08 січня по 25 червня 2020 року включно, обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала ОСОБА_7 .

Таким чином, саме ОСОБА_7 мала повноваження на підписання наказів з питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 02 березня та 10 березня 2020 року.

Тобто, ні 02.03.2020 року, ні 10.03.2020 року ОСОБА_8 не мав повноважень на підписання наказу № 1175-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 , нібито, отримала безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-856/2-23 від 25.04.2023, ОСОБА_3 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 4591-СГ від 17.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району.

Однак, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не звертався.

Крім цього, листом № 10-5-0.3-671/2-24 від 23.02.2024, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про не прийняття наказу № 1175-СГ від 10.03.2020 р. «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421281400:01:002:0034, а остання вибула з державної власності поза її волею.

30.07.2020 ОСОБА_3 уклв договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_2 .

На час вибуття з державної власності (14.04.2020) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421281400:01:002:0034 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Таким чином, вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею її власника, а повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області, вважає, що вона підлягає витребуванню на її користь. Посилається у тому числі на практику Верховного Суду, викладену к Постанові від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, а щодо способу захисту порушеного права на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

Повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом обґрунтовані у позовній заяві та, зокрема зазначає, що нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Так, прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання третьою особою у власність земельної ділянки. Однак, листом № 01-25/1122 від 08.05.2023, № 01-25/3711 від 18.12.2023 та №01-25/1348 від 05.04.2024 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, що органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати. Інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні правомірного обігу земельних ділянок, набуття права власності на земельні ділянки лише на законних підставах, недопустимості відчуження земельних ділянок поза волею держави (ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 116 ЗК України). Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин, на думку позивача, інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту, а обставини, зазначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вже і є виключним випадком та обумовлюють наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Позивач у позові обґрунтовує та зазначає про відсутність пропуску строку позовної давності. Про факт порушення земельного законодавства у виді безпідставної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034 Волноваська окружна прокуратура Донецької області дізналась у квітні 2023 року за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та отримання відповідної інформації від Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо безпідставності набуття третьою особою права власності на земельну ділянку. Саме з дати отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (25.04.2023) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що Відповідач є власником спірної земельної ділянки, а земельна ділянка підлягає витребуванню за рішенням суду на користь Великоновосілківської селищної територіальної громади. Просить суд витребувати у ОСОБА_2 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034 площею 2,00 га; стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 4542,00 грн.

Зміст відзиву відповідача.

Відповідач правом відзиву не скористався

Пояснення третьої особи

Третя особа пояснень на надала

Процедура судового розгляду

Прокурор, представник позивача, відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились. Повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації (23.05.2024 р.) надав заяву, згідно якої просять провести розгляд справи без їх участі, справу вирішити на розсуд суду. Відповідач та третя особа заяв про відкладення розгляду справи, або даних щодо поважності причин неявки у судове засідання не надали. На ухвалу суду Департамент соціальногуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області надав відповідь від 2336/02-49/24-09.2, у якій повідомлено про зареєстровану адресу місця проживання відповідача, як ВПО ( АДРЕСА_2 ), та актуальний контактний номер мобільного телефону, вказаний нею при реєстрації. Судом неодноразово направлялись на вказану адресу відповідача рекомендовані листи, додатково відповідач повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи за допомогою Веб оголошення на офіційному сайті Судова влада, а також смс повідомленнями та повідомленнями в додатку Вайбер на номер мобільного телефона, якій надано Вільногірською міською радою Дніпропетровської області. Вказані повідомлення отримувала, що підтверджується відповідними довідками. Третя особа як ВПО зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , що вбачається з відповіді Управління соціального захисту населення Волноваської РДА від 21.05.2024, також у даній відповіді зазначений актуальний номер мобільного телефону для зв`язку з третьою особою. Третя особа повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи за допомогою Веб оголошення на офіційному сайті Судова влада, за допомогою мобільного за стосунку та рекомендованим листом. Неявка відповідача та третьої особи є повторною, вперше не з`явились у судове засідання 08.08.2024 р., будучи обізнаними про дату, час та місце його проведення. Таким чином, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, висловлення своєї позиції за позовом. Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути справу без участі прокурора, представника позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації, відповідача та третьої особи, у відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, приймаючи до уваги заяви прокурора, представника позивача Великоновосілківської селищної військової адміністрації про розгляд справи за їх відсутності. У справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судомфактично встановлено наступне.

Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури П. Угровецького від 21.07.2022 р. № 572-к, ОСОБА_1 призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року, звільнивши з посади заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області. Таким чином, ОСОБА_1 має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність отримання третьою особою у власність земельної ділянки. Однак, листом № 01-25/1122 від 08.05.2023, № 01-25/3711 від 18.12.2023 та №01-25/1348 від 05.04.2024 начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, що органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв`язку з чим не може належним чином відреагувати.

06.05.2024 р. прокурором Р. Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді. На вказане повідомлення Великоновосілківською селищною військової адміністрацією не було проведено дій щодо звернення до суду, або відповідь з обґрунтуванням відсутності необхідності таких дій, не надана. У Великоновосілківської селищної військової адміністрації було достатньо часу на вжиття заходів звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, Великоновосілківська військова селищна адміністрація фактично не висловила бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, тому факт звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим.

На часвибуття здержавної власності(14.04.2020)уповноваженим органомнею розпоряджатисьвиступало Головнеуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті (ч.4ст.122ЗК Україниу редакціїна часспірних відносин).з 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421281400:01:002:0034 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка, відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради. Таким чином, право вимоги за позовом належить безпосередньо Великоновосілківській селищній військовій адміністрації.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 10-5-0.3-856/2-23 від 25.04.2023, ОСОБА_3 звертався до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Вказане підтверджується заявою третьої особи від 16.09.2019 р., доданої до матеріалів позовної заяви та дослідженої судом.

17.09.2019 р. ГУ Держгеокадастру Донецької області видано наказ № 4591-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», згідно якого наказано надати громадянину ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вказаний наказ видано за підписом начальника ОСОБА_9 , наказ має підпис, штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 4591-СГ. Вказаний наказ надано ГУ Держгеокадастром на запит прокурора, а тому суд, беручи до уваги надану та вище досліджену заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не має сумнівів, що ОСОБА_3 дійсно звертався до ДУ Держгеокадастру в Донецькій області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, але вказаний наказ не відображає та не може відображати наміру Держави надати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер відсутній, у зв`язку з відсутністю погодженого проекту стосовно конкретної земельної ділянки та присвоєння їй такого номера), не може бути правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а є одним з етапів під час вирішення питання про надання земельної ділянки у власність безоплатно. Та, у свою чергу, є лише доказом наміру фізичної особи отримати безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, розташовану за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 10-5-0.3-856/2-23 від 25.04.2023 на запит прокурора надано копії прийнятих наказів «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» Головного управління та клопотань, зокрема, ОСОБА_3 ; також повідомлено, що клопотання ОСОБА_3 щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило.

При цьому, під наказом № 1175-СГ від 10.03.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник ОСОБА_5 ». Підпис відсутній. Наказ № 1175-СГ від 02.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області, підписано в.о. начальника ОСОБА_6 з накладенням її особистого підпису.

Тобто, зміст наказу № 1175-СГ від 02.03.2020, не відповідає змісту наказу з тим же номером, але іншою датою, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034. Крім цього, відповідно до листа Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.152-8513/2-23 від 14.08.2023, у період з 08 січня по 25 червня 2020 року включно, обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала ОСОБА_7 , а не ОСОБА_8 , що підтверджує додатково факт видання вищедослідженого наказу № 1175-СГ від 02.03.2020 року ОСОБА_10 та видачу саме такого наказу уповноваженим органом.

Також, позивачем надано другий наказ ГУ Держегеокадастру у Донецькій області, який взято з відповідного реєстру, № 1175-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким наказано надати ОСОБА_3 , безоплатно, у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, в тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0034) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, за межами населених пунктів; наприкінці тексту стоїть зазначення ОСОБА_9 , нерозбірлива печатка, штамп «З оригіналом згідно», підпис ОСОБА_11 відсутній; наприкінці аркуша є реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 10.03.2020 року, штрих код, назва ким саме виданий вказаний наказ.

Дані щодо повноважень ОСОБА_12 підписувати та видавати накази як 02.03.2020 р. так і 10.03.2020 р. суду не надані.

Крім цього, листом № 10-5-0.3-671/2-24 від 23.02.2024, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про не прийняття наказу № 1175-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 , нібито, надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034. Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області даним листом підтверджує неможливість видання двох наказів з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення з одним і тим самим реєстраційним номером. Номери наказів присвоюються автоматизованою системою управління документами «ДОК ПРОФ 3» автоматично. Після реєстрації наказу в автоматизованій системі управління документами «ДОК ПРОФ 3» будь-які дії з документом (видалення, зміна, коригування) заблоковано.

Наказ № 1175-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» зареєстрований у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ 3». Наказ від 10.03.2020 № 1175-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034 Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1175-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_3 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі, площею 2,000 га (кадастровий номер 1421281400:01:002:0034) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, та який міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30.07.2020 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є земельна ділянка площею - 2,00 га, кадастровий номер 1421281400:01:002:0034, розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, Великоновосілківська селищна рада; належність продавцю вказаної ділянки підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманою шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_13 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області, яким перевірено наявність обмежень щодо вказаної земельної ділянки та вони не встановлені; Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, яка відчужується за цим договором, проведена ОСОБА_14 , державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Донецької області 14.04.2020 року, номер запису про право власності -36282571, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2070847814212 (п. 2 Договору); продаж земельної ділянки вчиняється за 32000 грн., отримані продавцем від покупця в момент укладення цього договору (п. 5 Договору).

Інші докази сторонами не надані.

Щодо позовної давності

Про факт порушення земельного законодавства у виді безпідставної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034 Волноваська окружна прокуратура Донецької області дізналась у квітні 2023 року за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та отримання відповідної інформації від Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо безпідставності набуття третьою особою права власності на земельну ділянку. Саме з дати отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області (25.04.2023) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що Відповідач є власником спірної земельної ділянки, а земельна ділянка підлягає витребуванню за рішенням суду на користь Великоновосілківської селищної територіальної громади. Отже, виходячи з дати звернення позивача до суду з позовом, строк позовної давності ним не пропущено. Заяви про застосування строку позовної давності не надходили.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

З аналізу змісту наведеного випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння власника, у тому числі від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12515/15-ц, провадження № 14-190цс20).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи питання щодо обставин та підстав вибуття спірної земельної ділянки з власності держави, суд звертає увагу, що, реєстрація права власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку відбулася на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1175-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», але згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.04.2023 р., за даним номером зареєстровано наказ № 1175-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_4 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та надано його копію. При цьому суд зазначає про належність та допустимість вказаного доказу, не зважаючи на відсутність такого доказу у паперовій формі, оскільки вказаний доказ наданий уповноваженою особою, міститься у відповідній електронній базі даних ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Наказ щодо ОСОБА_3 № 1175-СГ від 10.03.2020 року міститься лише у реєстрі речових прав у копії, підпис ОСОБА_12 на ньому відсутній, натомість у розпорядженні Держгеокадастру є лише наказ № 1175-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_4 , вказаний наказ містить підпис заступника керівника Т. Підгорної. І саме ОСОБА_7 02.03.2020 р., 10.03.2020 р. виконувала обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, а не ОСОБА_15 .

Також повідомлено, що клопотання ОСОБА_3 саме щодо затвердження проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства до Головного управління не надходило. Таким чином, наведене у сукупності, відсутність заяви ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою, наявність наказу № 1175-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у відношенні ОСОБА_4 , відсутність повноважень у ОСОБА_12 10.03.2020 р. на видання відповідних наказів, свідчить про те, що спірний наказ щодо ОСОБА_3 № 1175-СГ від 10.03.2020 року, який не міститься у нібито його видавника, та є лише у реєстрі речових прав у копії ГУ Держгеокадастром у Донецькій області у відповідності до правової процедури не приймався. При цьому, необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення Держгеокадастру, який на тот час діяв від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу, на підставі якого третя особа ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Отже, судом установлено, що державна реєстрація права приватної власності за третьою особою на земельну ділянку проведена на підставі наказу № 1175-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яке ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не приймалось.

Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо неправомірності проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку без рішення (наказу) ДУ «Держгеокадстру» про надання такої ділянки у власність, на підставі фактично не існуючого документа.

Отже, вданій справіпідлягають застосуваннюположення статті388ЦК Українипро витребуваннямайна у ОСОБА_2 як удобросовісного набувача.Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, а також те, що для оцінки додержання в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується, суд зазначає наступне. Реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі неіснуючого рішення ГУ Держгеокадастру і право власності на первісного власника ОСОБА_3 , і реєстрація права власності та договір відчуження вчинялися і оформлялися в одному проміжку часу, 14.04.2020 р. та відповідно 30.07.2020 р.

Крім того, як було зазначено у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, з 2013 р. було запроваджено сервіс з висвітлення в автоматичному режимі на сайті Держгеокадастру всіх виданих рішень територіальних органів Держгеокадастру в сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, який надавав можливість заявникам отримати інформацію про прийняте за результатами розгляду відповідного клопотання рішення.

З огляду на вказане суд ставить під сумнів добросовісність відповідача ОСОБА_2 та констатує, що остання не проявила належної обачності під час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Таким чином, судом перевірено, що втручання у власність відповідача є законним, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Суд також враховує інтереси позивача як власника спірних земельних ділянок, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння земельними ділянками внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_2 немає.

Крім того відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до третьої особи, у якої вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21), у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що безпосередньої національної практики Верховного Суду щодо питання застосування статті 388 ЦК України, в поєднанні зі статтею 661 ЦК України, немає, є безпідставними. Також, враховуючи приписи частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 , не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Отже, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Під час вирішення вказаної справи суд враховує також і правовий висновок Верховного Суду від 05.04.2023 р., викладений у постанові по справі № 139/997/21, провадження № 61-12898св22.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку, аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог.

З огляду на конкретні обставини даної справи, а саме на те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421281400:01:002:0034 вибула з власності держави поза волею власника, на підставі неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області, судом перевірено та встановлено, що витребування даної земельної ділянки становить суспільний інтерес, переслідує легітимну мету, буде відповідати критерію «розумного балансу» та не є надмірним тягарем для відповідача.

Витребування земельноїділянки увідповідача непорушуватиме принциппропорційності втручанняу їїправо власності.Позовні вимогипро витребуванняземельної ділянкиз володіннявідповідача єобґрунтованими,перешкод длязастосування механізмустатті 388ЦК Українине встановлено,втручання державиу їхправо власностіє виправданим,оскільки порушеннячітко визначеногозаконодавством порядкунадання земельнихділянок порушуєсуспільний інтересна законнийобіг землі,як національногобагатства таположення законодавстваУкраїни прозобов`язання органіввлади діятив межахсвоїх повноваженьта упорядку передбаченомузаконом.Недотримання такогопорядку тягнеза собоюсвавілля державнихорганів тазнищення правовогопорядку удержаві.Водночас відповідач ОСОБА_2 не позбавленаправа звернутисяз вимогоюпро відшкодуваннязавданих збитківдо продавцяземельної ділянки. Позивачем обрано ефективний спосіб захисту його прав, оскільки у даному випадку має бути застосована саме вимога про витребування майна.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача просив стягнути на корить позивача понесені витрати по сплаті судового збору за розгляд позовних вимог та судового збору, поданого за розгляд заяви про забезпечення позову. Позивачем за платіжним дорученням № 853 від 02.05.2024 р. сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., призначення платежу судовий збір за позовом до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). Також, у провадженні 2-з/220/19/24 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1514 грн. Загальна сума понесених судових витрат складає 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 ; адреса для листування: м.Дніпро, вул. Майдан Озерний, 32, 49003) в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації (адреса: с. Богатир, пр. Миру, буд.23 Волноваський район Донецька область, 85530) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 )про витребуванняземельної ділянки,задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр. Миру, б. 23с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421281400:01:002:0034, площею 2,00 га.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 ; місце тимчасової реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач