Постанова

від 19.08.2024 по справі 914/1128/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р. Справа №914/1128/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) Пац Є.О. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідачів-1,2 Харченюк І.С.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк від 07 червня 2024 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 травня 2024 року (повний текст підписано 28.05.2024), суддя Козак І.Б.

про відмову в забезпеченні позову

у справі №914/1128/24

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, м. Київ

до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 1 692 394,79 грн

в с т а н о в и в :

29 квітня 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 692 394,79 грн заборгованості за кредитним договором та за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01 травня 2024 року відкрито провадження у справі №914/1128/24.

24 травня 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову у справі №914/1128/24, шляхом накладення арешту на: 1) будівлю склад міндобрив літ. «А-1» загальною площею 341,9 кв. м, складається з: 1 склад, рік побудови 1975, адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Віжомля, вул. Зелена, буд.102Е, що належить відповідачу-1 (Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького); 2) майно, що належить відповідачу-2 (Брух Світлані Іванівній), а саме:

-земельну ділянку кадастровий номер 4625888600:04:005:0044, площею 0,25 га;

-земельну ділянку кадастровий номер 4625888600:03:000:1578, площею 2 га;

-земельну ділянку кадастровий номер 4625810500:04:011:0049, площею 0,0921 га.

Заява мотивована тим, що відповідач-1 протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 218 387,81 грн. На думку заявника наявність інших кредиторів позичальника, а також наявність трьох невиконаних кредитних зобов`язань відповідача-1 перед позивачем, наявність інших судових спорів із позичальником, позбавить позивача у майбутньому задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачам-1,2 майна. Також звертає увагу, що у цій справі наявні інтереси держави повернути кошти за зворотною вимогою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28 травня 2024 року у справі №914/1128/24 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником недостатньо обґрунтовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Суд звернув увагу заявника (позивача) на те, що ним не подано жодних підтверджуючих доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у цій справі, приховування чи відчуження майна, належного відповідачам. Так, судом встановлено, що відповідачі мають у приватній власності нежитлові будівлі, які використовуються товариством у господарській діяльності, проте, доказів здійснення дій з продажу будівель банк не подав; а заява про забезпечення позову ґрунтується на припущенні заявника без жодних підтверджуючих доказів. Відтак, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано належним чином підстав вжиття заходів у вигляді арешту на майно відповідачів, а судом не встановлено реальності настання обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття таких заходів; позивач не подав жодних належних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а за відсутності достатніх доказів протиправності дій відповідачів, з метою запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб та непорушності законного порядку, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, заявник АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 травня 2024 року у справі №914/1128/24 та задоволити заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно. Зокрема, зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-1, статутний капітал ТОВ «СГ «ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО» (03763282) складає 465 817,00 грн, що втричі менше позовних вимог позивача. Поряд з цим, вважає співмірними зазначені у заяві заходи забезпечення позову із предметом спору у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, наголошує, що позичальник жодним чином не відмовляється від своїх зобов`язань за кредитним договором та здійснює часткові оплати за усіма кредитними договорами. Разом з тим, наголошує, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір застави транспортного засобу №03763282-ДЗ-2/1 від 08 вересня 2022 року предметом застави якого є Навантажувач телескопічний Manitou MLTX 732 95P ST3AS1, 2022 року випуску, загальна вартість якого складає 2 534 285,2 грн. Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договорі № 03763282-КД-3 від 12 жовтня 2022 року, між сторонами укладено Договір застави сільськогосподарської техніки №03763282-ДЗ-3/1 від 12 жовтня 2022 року предметом застави якого є жатка для збирання соняшника DOMINIONS FREE SUN GFS1150, 2022 року випуску, загальна вартість якого складає 1 130 736,94 грн, відтак, відповідач-1 наголошує, що у нього є достатньо заставного майна, яке зможе покрити усю заборгованість, стягнення якої є предметом у цій справі. Одночасно наголошує, що Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького доведено мобілізаційне завдання та укладений Договір №6 від 14 березня 2022 року з Яворівською міською радою Львівської області щодо виконання мобілізаційних завдань (замовлень) на забезпечення системи життєдіяльності населення в особливий період. Відповідач зазначає, що є діючим підприємством, яке отримує прибуток від своєї господарської діяльності, яка полягає у вирощуванні сільськогосподарської продукції та після збору урожаю зможе повністю погасити заборгованість за кредитним договором.

17 липня 2024 року від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів: платіжної інструкції №1204 від 16.07.2024 року на суму 10 000 грн.

16 серпня 2024 року від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів: платіжної інструкції №1261 від 29.07.2024 року на суму 5 000 грн.

Вказані докази, на думку відповідача-1, підтверджують часткову оплату заборгованості, свідчать про виконання ним своїх зобов`язань та відсутність необхідності накладати арешт на належне відповідачам майно.

Судом долучено такі докази до матеріалів оскарження ухвали.

25 липня 2024 року з суду першої інстанції на вимогу апеляційного суду надійшли додаткові матеріали, необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Судові засідання з розгляду апеляційної скарги здійснювалися в режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача та на підставі відповідних ухвал суду.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 травня 2024 року у справі №914/1128/24 та задоволити заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідачів-1,2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.2 ст.136 ГПК України).

Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Так, позов забезпечується, серед іншого, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького та ОСОБА_1 , як поручителя за договором поруки №03763282-ДП-1/1 від 11 квітня 2022 року, 1 692 394,79 грн, з яких: 550 108,30 грн заборгованість за кредитним договором №03763282-КД-1 від 11.04.2022 року (489 551,35 грн заборгованість за тілом кредиту та 60 556,95 грн заборгованість за процентами) та 1 142 286,49 грн заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Тобто позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру (про стягнення грошових коштів).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (-ів) на момент пред`явлення позову до нього (них), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів враховує наведені вище висновки щодо можливості накладення арешту на майно боржника у спорі про стягнення грошових коштів, а також про відсутність у заявника обов`язку щодо надання доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, на яке заявник просить накласти арешт.

Разом з тим, слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №910/11678/22).

Так, апеляційним судом враховано, що відповідачем-1 (позичальником) не заперечується наявність заборгованості перед позивачем, стягнення якої є предметом цього спору, більше того, останнім здійснюються часткові оплати боргу, докази чого подано суду, тобто відповідач-1 погашає заборгованість, що не свідчить про наявність обставин щодо неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому, а навпаки, підтверджує протилежне.

З матеріалів оскарження ухвали суд не вбачає достатньо обґрунтованих припущень, що майно, яке було у відповідачів на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Також судом встановлено, що за договором №6 від 14 березня 2022 року, укладеним з Яворівською міською радою, відповідач-1 виконує мобілізаційне завдання (замовлення) в особливий період на території Яворівського району.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що основним видом діяльності відповідача-1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Крім цього, як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, у відповідача-1 у власності є також і інше нерухоме майно (зокрема, ряд будівель). Поряд з цим, вказане майно використовується ним для здійснення господарської діяльності.

Судом також враховано, що заявлені заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з предметом позову, поряд з тим, позивач просить накласти арешт на належну відповідачу-1 будівлю-склад та три земельні ділянки відповідача-2, незважаючи на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості лише за одним кредитним договором (в сумі 1 692 394,79 грн), в той час як позивач наголошував на наявності заборгованості відповідача-1 за трьома кредитними договорами. Слід зазначити, що суд може вжити заходи забезпечення позову лише в межах позовних вимог у конкретній справі, а не виходячи із загального боргу, який є у відповідача, проте який не є предметом стягнення у такій справі.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що заявником не обґрунтовано достатні припущення, що майно, яке є у відповідачів може вибути з їхньої власності.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належну відповідачу-1 будівлю та належні відповідачу-2 земельні ділянки, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі (у випадку задоволення позову).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову (п.4).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.136, 137, 236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 травня 2024 року у справі №914/1128/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» без задоволення.

Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 23 серпня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.