Рішення

від 22.08.2024 по справі 904/2580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2580/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "АВЕКО", 51931, м.Кам`янське, вул.Комунарна, 4, кв.11, код ЄДРПОУ 36363495

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", 51700, м.Вільногірськ, вул.Степова, 1, код ЄДРПОУ 39389830

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Головко Олег Васильович, посвідчення № 0126 від 08.08.2014р., адвокат

від відповідача: Сопружинська Таїсія Петрівна

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "АВЕКО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 1 715 163,84грн., інфляційних втрат в розмірі 182 284,95грн., 3 % річних в розмірі 87 663,19грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів № 321-2 про надання послуг від 28.04.2022р. та № 365-2 від 18.05.2022р. в частині оплати відповідачем за надані послуги.

Ухвалою суду від 17.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2024р. о 10:30год.

02.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині основної заборгованості за договорами № 321-2 про надання послуг від 28.04.2022р. та № 365-2 від 18.05.2022р.. В частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач просить суд зменшити такий розмір до 90 % з форс-мажорними обставинами. Також відповідач просить суд не розглядати питання щодо витрат на правову допомогу, оскільки позивачем такі витрати в позовній заяві не заявлено.

23.07.2024р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погоджується з доводами відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 23.07.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 17.09.2024р., відкладено підготовче засідання по справі на 22.08.2024р.

21.08.2024р. та 22.08.2024р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи контррозрахунку.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні, 22.08.2024р., сторонами подано заяву відповідно до ч.6 ст.183 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.08.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.08.2024р. на 15:55.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022р. між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "АВЕКО" (надалі - виконавець, позивач) був укладений договір про надання послуг №321-2.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати наступні послуги: технічне обслуговування вантажопідіймальних кранів і механізмів філії (надалі по тексту - Послуги) код 50530000-9 відповідно до ДК 021:2015, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю зазначені послуги на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься у Додатку № 1, Додатку № 2. Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що його ціна становить 1 926 000,00грн., у тому числі 20 % ПДВ - 321 000,00грн. та включає в себе суму вартості всіх послуг, що підлягають виконанню в період дії цього договору.

Ціна послуг сформована відповідно до Додатку 2 цього договору та на підставі калькуляції вартості Виконавця, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору, оплата послуг здійснюється Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 20 банківських днів після підписання сторонами щомісячного акту наданих послуг.

Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (п. 2.4 Договору).

Місце надання послуг: за місцем розташування вантажопідіймальних кранів і механізмів на території Замовника: вул.Степова, 1., м.Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний надавати послуги згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації, нормативних документів та з дотриманням вимог Наказу міністерства оборони №635 від 01.12.2016 року «Про затвердження правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та машин спеціального військового призначення».

Послуги надаються кожного місяця згідно заявок Замовника (письмово, електронною поштою, або телефоном котрі вказані в пункті 16 даного договору) (п. 3.3 Договору).

Згідно п.3.14 Договору, послуги вважаються наданими з моменту підписання Акту наданих послуг.

За умовами пункту 5.1 Договору, факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг, який оформлюється в кінці кожного календарного місяця в котрому надавалися послуги, та скріплюється печатками уповноваженими особами сторін.

Акт наданих послуг є підставою для здійснення розрахунку за надані послуги відповідно до даного договору (п.5.4 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.2 Договору).

18.05.2022р. між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "АВЕКО" (надалі - виконавець, позивач) був укладений договір про надання послуг № 365-2.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги з відновлення геометричних розмірів з нанесенням захисного покриття частин насосів 18x20 WBC, 18x20 LSA, 20/18 Warman (надалі-послуги), код 50510000-3 відповідно до ДК 021:2015, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю зазначені послуги на умовах, визначених цим договором.

Інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься у Додатку № 1 до договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що його загальна ціна складає 2 964 000,00грн, у тому числі 20 % ПДВ - 494 000,00грн. що відповідає загальній вартості послуг (додатки №1, №2 до договору).

Згідно п.2.2 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця, на підставі даного договору.

Умови оплати: 100% оплати впродовж 20-ти банківських днів від дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п.2.3 Договору).

Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника (п. 2.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що надання послуг виконується на підставі заявки Замовника та погоджених сторонами креслень, які повинні містити технічні та технологічні . умови надання послуг, в т.ч. параметри та геометричні розміри, яких треба досягнути при відновленні частин насосів.

Місце надання послуг - територія Виконавця за адресою: вул. Олекси Сокола, буд. 90, м. Кам`янське. Дніпропетровська обл. (п. 4.6 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору, прийом-передача запасних частин виконується з оформленням акту прийому-передачі, котрий підписується уповноваженою особою та скріплюється печаткою.

За умовами пункту 5.6 Договору, факт виконання надання послуг підтверджується після повернення запасних частин з оформленням Акту здачі-приймання наданих послуг.

Підставою для здійснення розрахунків між сторонами договору є оформлений в установленому порядку Акт здачі-приймання наданих послуг (п.5.8 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.2 Договору).

Відповідно до договору про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022р. позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 631 419,84 грн., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень актами наданих послуг: № 1 від 30.05.2022 року на суму 172 569,6 грн.; № 2 від 30.06.2022 року на суму 150 382,08 грн.; № 3 від 29.07.2022 року на суму 51 770,88 грн.; № 4 від 22.08.2022 року на суму 127 270,08 грн.; № 5 від 03.10.2022 року на суму 86 284,8 грн. та № 6 від 25.10.2022 року на суму 43 142,4 грн..

Відповідно до договору про надання послуг № 365-2 від 18.05.2022р. позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 1 083 744,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень актами прийому-передачі ТМЦ: № 1 від 01.06.2022 року, № 2, 3 від 15.06.2022 року; № 4 від 17.06.2022 року; № 5 від 23.06.2022 року; № 6 від 07.07.2022 року; № 7 від 11.07.2022 року; № 8 від 20.07.2022 року; № 9, 10 від 27.07.2022 року; № 11 від 23.08.2022 року; № 12 від 26.08.2022 року; № 13 від 01.09.2022 року; № 14 від 06.09.2022 року; № 15, 16 від 12.09.2022 року; № 17 від 29.09.2022 року; № 18. 19 від 03.10.2022 року; № 20 від 06.10.2022 року; № 21 від 13.10.2022 року; № 22, 23 від 18.10.2022 року; № 24 від 21.10.2022 року; № 25 від 31.10.2022 року; № 26 від 04.11.2022 року та № 27 від 01.12.2022 року; здачі-приймання наданих послуг: № 1 від 15.06.2022 року на суму 33 600,00 грн.; № 2 від 23.06.2022 року на суму 101 184,00 грн.; № 3 від 11.07.2022 року на суму 108 120,00 грн.; № 4 від 20.07.2022 року на суму 33 600.00 грн.; № 5 від 27.07.2022 року на суму 33 600,00 грн.; № 6 від 23.08.2022 року на суму 89 280.00 грн.; № 7 від 01.09.2022 року на суму 82 320,00 грн.; № 8 від 12.09.2022 року на суму 72 120,00 грн.; № 9 від 03.10.2022 року на суму 153 840,00 грн.; № 10 від 06.10.2022 року на суму 33 600,00 грн.; № 11 від 18.10.2022 року на суму 72 120,00 грн.; № 12 від 21.10.2022 року на суму 82 320,00 грн.; № 13 від 31.10.2022 року на суму 72 120,00грн. та № 14 від 01.12.2022 року на суму 115 920,00 грн..

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022р. та № 365-2 від 18.05.2022р. становить 1 715 163,84 грн.,

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості та визнає її в загальному розмірі 1 715 163,84грн. за вищевказаними договорами про надання послуг.

Отже, заборгованість за договорами про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022р. та № 365-2 від 18.05.2022р. складає 1 715 163,84 грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 33 814,46грн. за період з 28.06.2022р. по 10.06.2024р. (за договором про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022), 3 % річних в сумі 53 848,73грн. за період з 14.07.2022р. по 10.06.2024р. (за договором про надання послуг № 365-2 від 18.05.2022р.), інфляційних втрат в сумі 75 985,78грн. за період з червня 2022р. по червень 2024р. (за договором про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022) та інфляційних втрат в розмірі 106 299,17грн. за період з липня 2022р. по червень 2024р. (за договором про надання послуг № 365-2 від 18.05.2022р.), суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат за вказані вище періоди за договорами про надання послуг заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідач подав до суду відзив, в якому не заперечує щодо основної заборгованості за договорами про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022р. та № 365-2 від 18.05.2022р., але заперечує проти нарахування штрафних санкцій з наступних підстав з причин того, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшим подовженням) на всій території України було введено воєнний стан» (надалі Указ Президента).

Так, 28.02.2022 Торгово-промислова палата України у листі № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіціального закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний документ Торгово-промислової палати міститься у публічному доступі. Встановлення режиму воєнного стану на території України істотно вплинуло на виробничі процеси на філії «ВГМК» АТ «ОГХК» та на можливості реалізації продукції, яка виробляється. У зв`язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України.

Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена.

На початку червня 2022 року рф завдала ракетного удару по спеціалізованому порту «Ніка-Тера» у Миколаєві.

На початку липня 2022 року, коли вже велися переговори про зернову угоду, рф атакувала морський торговельний порт у Білгород-Дністровському.

23 липня 2022 року ракетами «Калібр» рф вдарила по морському порту в Одесі.

Практично щоденні атаки на порти України розпочалися одразу після виходу рф із зернової угоди.

18 та 19 липня 2023 року під удар потрапили одразу три об`єкти: порт в Одесі, порт «Чорноморськ» та портова інфраструктура у Миколаєві.

Наступного дня, 19 липня 2023 року, росія знову атакувала порти в Одесі та Чорноморську.

23 та 27 липня 2023 року знову було влучання по портовій інфраструктурі Одеської області.

24 липня 2023 року безпілотник ударив по порту «Рені» на Дунаї.

02 серпня 2023 року, росія знову завдала удару по дунайському порту, цього разу в Ізмаїлі: було пошкоджено морський вокзал, інфраструктуру Українського Дунайського пароплавства.

Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков у коментарі для видання «Reuters» надав офіційну інформацію, що рф здійснила 118 атак на українські порти після виходу з Чорноморської угоди 17 липня 2023року.

Як наслідок, близько третини портової інфраструктури України було пошкоджено або зруйновано.

Як зазначає відповідач, він не передбачав та не ніяким чином не міг передбачити, що рф - країною агресором будуть завдаватися удари балістичною та іншою далекобійною зброєю по цивільному населення та цивільній інфраструктурі, а також не міг відвернути ні самі обстріли ні наслідки, які вони викликали.

Відповідач зазначає, що єдиним логістичним ланцюгом для нього залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій агресора, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію.

Блокування залізниці та особливо автотранспортних перевізників громадянами країн ЄС (Угорщина, Польща, Словаччина та ін.) спричинили перешкоди у транспортуванні готової продукції.

Настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами.

Також відповідач посилається на п.12.1. договору яким передбачено, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від Сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки.

Підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, всі отримані кошти від господарської діяльності філією фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносіїв та погашення, в порядку черговості, заборгованості перед фінансовими установами та контрагентами.

Крім того, негативно на фінансовий стан нашого Підприємства впливає порушення іншими контрагентами своїх зобов`язань за господарськими договорами перед філією «ВГМК» АТ «ОГХК». Наявна заборгованість контрагентів поставила Відповідача у скрутне становище при здісненні розрахунків з іншими підприємствами. А саме станом на теперішній час на розгляді в судах перебувають справи, де АТ «ОГХК» є Позивачем, зокрема серед найбільших судових справ є: №922/4480/23 - Відповідач "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості, штрафу та пені по договорам позики на суму 158 296 392, 95 грн.; №908/3864/21- Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ", про стягнення боргу в сумі 59 161 595,35грн.

При надходженні на рахунок філії «ВГМК» АТ «ОГХК» коштів від зазначених вище контрагентів нами в найкоротший термін буде здійснено розрахунок за договорами № 321-2 від 28.04.2022 та № 365-2 від 18.05.2022року.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Як зазначає відповідач, він потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 83 відповідач (АТ «ОГХК») відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення постанови, якою буде покладено на відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних по цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Також вважає, що оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру інфляційних витрат, 3% річних на 90%.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Господарський суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Розмір 3% річних, в даному випадку, не є надмірно великим, сума 3% річних у розмірі 87 663,19грн. (33 814,46грн. за договором про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022, 53 848,73грн. за договором про надання послуг № 365-2 від 18.05.2022р.) не є непропорційно великою у порівнянні з сумою боргу в розмірі 1 715 163,84грн. (631 419,84грн. - за договором про надання послуг № 321-2 від 28.04.2022, 1 083 744,00грн. - за договором про надання послуг № 365-2 від 18.05.2022р.) відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру 3% річних. З огляду на викладене, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір 3 % річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, з огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 715 163,84грн., інфляційні втрати в розмірі 182 284,95грн., 3 % річних в сумі 87 663,19грн. та судовий збір в розмірі 29 776,68грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 29 776,68 грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", 51700, м.Вільногірськ, вул.Степова, 1, код ЄДРПОУ 39389830 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "АВЕКО", 51931, м.Кам`янське, вул.Комунарна, 4, кв.11, код ЄДРПОУ 36363495 заборгованість в розмірі 1 715 163,84грн., інфляційні втрати в розмірі 182 284,95грн., 3 % річних в сумі 87 663,19грн. та судовий збір в розмірі 29 776,68грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.08.2024

Суддя С.П. Панна