Рішення

від 21.08.2024 по справі 904/1248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1248/24за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни, м. Нікополь, Дніпропетровська обл.

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення володіння нерухомим майном

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судових засідань Кузьменко В.О.

Представники:

від прокуратури Карюк Д.О. посвідчення прокурор

від позивача Боговенко С.Ю. витяг представник

від відповідача Шклярук Д.С. посвідчення адвокат

ПРОЦЕДУРА

Західна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни і просить суд:

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Чепурну Тетяну Іванівну (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0043 га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: павільйон, загальною площею 37,0 кв. м.

- припинити володіння фізичної особи - підприємця Чепурної Тетяни Іванівни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нерухомим майном: павільйоном, загальною площею 37,0 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. номер 52048565 від 23.04.2020 (номер запису - 36326121) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1429638312101.1221411000:01:017:0006.

Разом із позовом прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони фізичній особі-підприємцю Чепурній Тетяні Іванівні та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна - павільйон, загальною площею 37,0 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 97П (реєстраційний номер 1429638312101).

Ухвалою суду від 22.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2024.

Заяву Західної окружної прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено повністю.

Заборонено фізичній особі-підприємцю Чепурній Тетяні Іванівні та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна - павільйон, загальною площею 37,0 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 97П (реєстраційний номер 1429638312101).

Дніпровська міська рада 05.04.2024 надала пояснення по суті позову.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 підготовче засідання відкладено на 14.05.2024.

Протокольною ухвалою від 14.05.2024 в засіданні оголошено перерву до 05.06.24.

24.05.2024 відповідач подав відзив та клопотання про призначення експертизи.

03.06.2024 відповідач подав уточнене клопотання про призначення експертизи.

03.06.2024 Прокурор подав заяву по справі.

05.06.2024 відповідач подав заяву по справі.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 в засіданні оголошено перерву до 02.07.24.

11.06.2024 відповідач подав заяву.

20.06.2024 Прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Дніпровська міська рада 01.07.2024 надала пояснення по суті позову.

Протокольною ухвалою від 02.07.2024 в засіданні оголошено перерву до 16.07.24.

08.07.2024 відповідач подав заяву про застосування позовної давності та клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі відповідач посилається на те, що за вказаною у пред`явленому позові адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 господарської діяльності як фізичною особою - підприємцем - не здійснюється.

10.07.2024 Прокурор подав заперечення щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та про закриття провадження у справі.

Дніпровська міська рада 16.07.2024 надала заперечення.

Ухвалою суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 21.08.2024.

У судовому засіданні 21.08.2024 розпочато розгляд справи по суті: заслухано виступ прокурора, позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів прокурор та позивач просили позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.

У судовому засіданні 21.08.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Прокурора, викладена у позові

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зазначає, що за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_2 , збудовано нерухоме майно - павільйон, загальною площею 37 кв.м.

Звертаючись з цим позовом Прокурор вказує, що розпорядчий документ, на підставі якого об`єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_2 , не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Так, Прокурором з`ясовано, що 04.12.2017 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна -павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , за громадянином ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу та визнання права власності.

У подальшому постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 скасовано.

Однак, право власності на нерухоме майно - павільйон загальною площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки.

Після скасування заочного рішення у справі №175/3630/17 право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_7 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕКТ ТОРГ БУД» на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу.

Право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_1 , яка на теперішній час є власником нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_2 , на підставі договору іпотеки №4490 від 21.04.2020.

З огляду на викладене Прокурор вказує про безпідставне набуття права власності на нерухоме майно та незаконне використання земельної ділянки.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відтак, Прокурор, керуючись ч. ч. 3 та 4 ст. 53 Господарського Процесуального Кодексу України звернувся до суду з позовною заявою з метою представницьких інтересів.

Позиція позивача Дніпровської міської ради

Дніпровська міська рада підтримує позов Прокурора та просить задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач заперечує щодо позову та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Посилаючись в якості підстави для звернення до господарського суду на бездіяльність Дніпровської міської ради щодо захисту права на користування земельною ділянкою, орган прокуратури жодним чином не визначає фактів та обставин, за яких фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. було би порушено інтереси держави в особі Дніпровської міської ради, оскільки вона не є особою, безпосередньо за якою реєструвалися речові права на павільйон за вищевказаною адресою на підставі скасованого рішення суду від 13 жовтня 2017 року по справі № 175/3630/17, а набула відповідне право з 23 квітня 2020 року на підставі окремих правочинів, тобто на самостійній правовій підставі.

Також відповідач вказує про те, що заявлений позивачем по цій справі спосіб захисту відповідних інтересів стосується лише реєстрації речових прав фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. та здійснення безпосередньо її права власності, проте на засновується, на обставинах недійсності відповідних правочинів, стороною яких, зокрема, була ОСОБА_1 , й на фактах, якими визначалась би неправомірність її поведінки у правовідносинах із територіальною громадою.

Відповідач зазначає про відсутність у прокурора підстав для представництва.

Відповідач просить закрити провадження у справі посилаючись на таке.

З матеріалів справи убачається, що згідно із відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходження фізичної особи підприємця Чепурної Т.І. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; місцем зберігання реєстраційної справи ФОП Чепурної Т.І. в паперовій формі є Нікопольська районна державна адміністрація, ФОП Чепурна Т.І. як платник податків та єдиного внеску обліковується у Нікопольській ДПІ (м. Нікополь) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, отже, місцем здійснення господарської діяльності фізичної особи підприємця Чепурної Т.І. є м. Нікополь та Нікопольський район Дніпропетровської області, натомість за вказаною у пред`явленому позові адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 господарської діяльності як фізичною особою - підприємцем - не здійснюється, а жодні докази протилежного у справі - відсутні; - у Державному реєстрі відповідні права (право власності) на вказане у пред`явленому позові майно зареєстровані за ОСОБА_1 як за фізичною особою, але це майно не є об`єктом господарської діяльності ФОП Чепурної Т.І., тобто ОСОБА_1 є власником майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , як фізична особа, однак це майно не використовується у господарській діяльності фізичної особи підприємця, адже ОСОБА_1 не використовує його для здійснення підприємницької діяльності; - дана справа за предметною та суб`єктною юрисдикцією не підсудна господарському суду, оскільки вона не стосується спору, що виник у зв`язку із здійсненням відповідачем фізичною особою підприємцем Чепурною Т.І. господарської діяльності, ОСОБА_1 не виступає у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, а спірні правовідносини не є господарськими.

Також, не встановлено, що спірний павільйон, за усіма критеріями та особливостями його улаштування, дійсно є саме нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою (малою архітектурною формою, встановленою без улаштування заглибленого фундаменту тощо), тобто є таким майном, переміщення якого є неможливим, а внаслідок його використання у дійсності порушуються правила благоустрою та існують перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою.

На думку відповідача, позивачем помилково визначено статус належного відповідачу павільйону, як нерухомого майна, яке обумовлене попередньою реєстрацію речових прав на нього колишніми власниками.

Позиція Прокурора, викладена у відповіді на відзив

Обставини, викладені у цьому позові, свідчать про те, що на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 використовували як підставу набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна. Проте Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 скасовано.

Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки має право вимагати від ОСОБА_1 усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,0 кв.м., шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність нерухоме майно - павільйон за цією адресою особа набула усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник ОСОБА_3 , а тому зазначена фізична особа є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17.

Разом з тим, за відповідачем зареєстровано право власності на спірне майно саме як на нерухоме майно.

Апелювання до того, що право власності зареєстровано вперше не відповідачкою, а попередніми власниками взагалі не заслуговує на увагу з огляду на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, що містяться в реєстраційній справі об`єкту.

Також Прокурор заперечив щодо заяви відповідача про закриття провадження у справі та вказав, що згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-461 від 04.03.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради (далі - Інспекція) здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного кіоску з продажу квітів, тобто на теперішній час земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташовано спірне нерухоме майно, використовується в комерційних цілях.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

04.12.2017 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації бізнесу і нерухомості» Дібровської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна -павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , за громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу та визнання права власності.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу та визнання права власності - відмовлено.

Право власності на нерухоме майно - павільйон загальною площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону, серія та номер: 10884, від 18.12.2017, та договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону, серія та номер: 10887, від 18.12.2017, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.

09.10.2019, тобто вже після скасування заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ) перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСПЕКТ ТОРГ БУД» (код ЄДРПОУ 43250528), на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу серія та номер: 9958, 9959, від 07.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.

Згодом право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 37 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка на теперішній час є власником нерухомого майна, павільйону (РНОНМ 1429638312101), що розташований у АДРЕСА_2 , на підставі заяви серія та номер: 4500 та 4501, від 23.04.2020, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., та договору іпотеки №4490 від 21.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.

За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці Західною окружною прокуратурою міста Дніпра до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2022 внесено відомості за №42022042000000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до Висновку судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №32/3-23 від 20.04.2023 та Висновку судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №32Д від 16.08.2023, проведених за матеріалами кримінального провадження №42022042000000083 від 21.09.2022, встановлено, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , площею забудови 37 кв.м. є капітальними будівлями III класу вогнестійкості та IV класу капітальності, фактичне землекористування та будівництво торгівельного павільйону на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає нормативно-правовим актам у галузі будівництва в частині розміщення та іншим законодавчим актам у сфері будівництва: земельна ділянка площею 37 кв.м., на якій розміщений павільйони площею 37 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 не оформлена належним чином, дозвільні документи, що надають право на будівництво - відсутні.

Також, відповідно до технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що площа земельної ділянки під забудовою складає 0,0043 га, також, в межах земельної ділянки на якій розташовані будівлі знаходяться охоронні зони:

- лінія електропередачі високої напруги підземна ЮкВ - 0,0013га, 0,0008га,-

водопровід підземний сталевий діаметром 500мм, водопровід підземний поліетиленовий діаметром 110 мм - 0,0024га,-

- зливовий колектор 0,0043 га;

Західною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровувався запит від 04.01.2024 №51-86вих-24 на адресу Дніпровської міської ради в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на АДРЕСА_2 шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1429638312101), що є самочинним будівництвом на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому скасоване.

Також, Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради (лист №4/1-3 від 11.01.2024) зазначено, що в реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом Дніпровської міської ради від 04.03.2024 № 7/11-461.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-461 від 04.03.2024 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні.

08.03.2024 Прокуратура листом №51-1603ВИХ-24 повідомила Дніпровську міську раду про наявність підстав для звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення володіння нерухомим майном.

Вищевказані обставини і стали причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором повідомлено позивача про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відтак, до звернення до суду з позовом прокурором дотримано процедуру, передбачену ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: попередньо, до звернення з позовом, повідомлено уповноважені органи про порушення інтересів держави, чим фактично надано органам можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави.

Як вбачається з відповідей, уповноважені органи не відреагували на виявлені порушення належним чином, та заходи, спрямовані на захист інтересів держави шляхом подання позовної заяви до суду не здійснили.

Зважаючи на доводи прокурора, суд погоджується з тим, що в цій справі наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави. Дніпровська міська рада є належним позивачем у цій справі.

Щодо закриття провадження у справі

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За положеннями статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. Предметом розгляду даної позовної заяви є незаконність набуття права власності на нерухоме майно - павільйон, який використовуються саме для господарської діяльності відповідачки, побудовано на земельній ділянці комунальної форми власності, що не надавалася для вказаної мети, за відсутності будь-яких дозвільних документів.

Заперечення відповідача щодо місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , і, як наслідок, на думку адвоката, свідчення того, що відповідачка здійснює господарську діяльність виключно на території Нікопольського району, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а твердження про те, що вказане майно не використовується у господарській діяльності матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи викладене, заява відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Товариству з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд", ОСОБА_1 не відводилася, оскільки Дніпровською міською радою рішення про відведення цієї земельної ділянки у користування, оренду або у власність зазначеним фізичним та юридичним особам не приймалося.

За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці Західною окружною прокуратурою міста Дніпра до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2022 внесено відомості за №42022042000000083 за ознаками кримінального правопорушення.

Відповідно до Висновку судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №32/3-23 від 20.04.2023 та Висновку судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №32Д від 16.08.2023, проведених за матеріалами кримінального провадження №42022042000000083 від 21.09.2022, встановлено, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , площею забудови 37 кв.м. є капітальними будівлями III класу вогнестійкості та IV класу капітальності, фактичне землекористування та будівництво торгівельного павільйону на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає нормативно-правовим актам у галузі будівництва в частині розміщення та іншим законодавчим актам у сфері будівництва: земельна ділянка площею 37 кв.м., на якій розміщений павільйони площею 37 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 не оформлена належним чином, дозвільні документи, що надають право на будівництво - відсутні.

Також, відповідно до технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що площа земельної ділянки під забудовою складає 0,0043 га, також, в межах земельної ділянки на якій розташовані будівлі знаходяться охоронні зони:

- лінія електропередачі високої напруги підземна ЮкВ - 0,0013га, 0,0008га,-

- водопровід підземний сталевий діаметром 500мм, водопровід підземний поліетиленовий діаметром 110 мм - 0,0024га,

- зливовий колектор 0,0043 га.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяження не містить відомостей про набуття права власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 за жодною юридичною чи фізичною особою.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

Слід відзначити, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, але самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність;

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 надано заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17.

Вказане вище рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 в подальшому було скасовано постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018.

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса "вул. Набережна Заводська, буд. 97П" офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась.

Відтак, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - павільйон, за адресою: АДРЕСА_2 без належного правовстановлюючого документа.

Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Водночас частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відтак, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі торгового павільйону, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельним кодексом України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 Земельного кодексу України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 Земельного кодексу України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №915/1416/21.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц.

У розумінні положень статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Негаторний позов - це класичний вид речових позовів, який пред`являється, якщо між сторонами спору існують абсолютні (речові) відносини, тобто між сторонами відсутні будь-які договори чи недоговірні зобов`язання; за своєю суттю це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані з порушенням володіння.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовою подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Суд надає захист позивачу у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, що існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути зазначені порушення.

Однією з умов застосування негаторного позову має бути також відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №907/66/23.

Разом з тим, із обставин справи №904/1248/24 вбачається, що керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради саме із негаторним позовом, посилаючись на те, що самовільне зайняття земельної ділянки по м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 97П (реєстраційний номер 1429638312101) у м. Дніпро та проведена державна реєстрація права приватної власності на розташовані на ній об`єкти самочинного будівництва, створює перешкоди власнику земельної ділянки - Дніпровській міській раді у здійсненні користування цією ділянкою.

Викладеним спростовується твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позовна заява у цій справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити прокурор за подання позовної заяви складає 4 844 грн. 80 коп. (3 028 грн. 00 коп. х 0,8 х 2).

Крім того, прокурором до суду була подана заява про забезпечення позову.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, сплачується судовий збір в розмірі: 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається, заява про забезпечення позову була подана до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже, сума судового збору, яку мав сплатити прокурор за подання заяви про забезпечення позову складає 1 211 грн. 20 коп. (2 422 грн. 40 коп. : 2).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн (за подання позову) та 1 211, 20 грн (за забезпечення позову) слід покласти на відповідача.

Іншу частину судового збору залишити за прокуратурою.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (вул. Робоча, буд. 24-А, Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення володіння нерухомим майном - задовольнити частково.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Чепурну Тетяну Іванівну ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0043 га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: павільйон, загальною площею 37,0 кв. м.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) - 2 422, 40 грн витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211, 20 - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В решті позовних вимог - відмовити.

Судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн залишити за Західною окружною прокуратурою міста Дніпра Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.08.2024

Суддя Я.С. Золотарьова