Рішення

від 27.08.2024 по справі 906/776/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/776/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко О.А., ордер серія ВІ №1237121 від 09.07.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб"

про стягнення 360674,16грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" 360674,16грн, з яких: 321552,00грн основного боргу, 16613,52грн пені, 22508,64грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов договору постачання №020423 від 02.04.2024 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач посилається, зокрема, на ст.525, 526, 530, 546, 549, 552, 610, 629, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 15.07.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду; відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 27.08.2024 о 12:00.

27.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 321552,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2024 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 27.08.2024 не прибув; 27.08.2024 через систему "Електронний суд" направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його зайнятістю та залученням у виконанні державних контрактів.

Як передбачено ч.3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 відповідач отримав 15.07.2024 про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 27).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.13 ГПК України).

Судом надано учасникам справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Однак, відповідач, в порядку ст. 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України.

Враховуючи, що сторони не позбавлені права надати повноваження для участі в судовому засіданні іншому представникові, і той факт, що явка сторін не визнавалася обов`язковою, тому не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

02.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (покупець, відповідач) укладено договір постачання №020423 (далі - Договір) (а.с. 6-8).

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов`язується передати на умовах та в термін встановлений цим договором продукти харчування, далі - "товар" у власність покупця у відповідності до наданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.6 асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню.

За змістом п.5.7 Договору покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном двадцять один календарний день з моменту отримання товару. Форма сплати: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, або в готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Пунктом 6.15 Договору передбачено, що за невчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. За прострочення понад 5 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п.8.4 Договору у випадку виявлення постачальником прострочення покупцем платежу за поставлений товар, направляє покупцю додатковий акт звірки взаєморозрахунків за весь період постачання та письмову вимогу-претензію. Покупець протягом 10 (десяти) календарних днів зобов`язаний надати письмові пояснення чи докази спростування наявної заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного календарного року з моменту укладення цього договору. Якщо одна зі сторін або обидві сторони не виконують або неналежно виконують свої зобов`язання за цим договором, термін його дії подовжується до моменту належного виконання зобов`язання винною стороною (п.9.1 Договору).

На виконання умов договору постачання №020423 від 02.04.2024 позивачем поставлено відповідачу товар власного виробництва на загальну суму 321 552,00грн, що підтверджується підписаною повноважними представниками та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №1782 від 07.04.2024 та товарно-транспортною накладною №РТ1782 від 07.04.2024 (а.9-10).

29.05.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу №75 від 28.05.2024 про сплату заборгованості в розмір 321552,00грн разом з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2024-28.05.2024 (а.с.12-14), які отримані останнім 07.06.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Проте, відповідач залишив вказану вище претензію-вимогу без відповіді та без задоволення.

Посилаючись на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості поставленого йому товару, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 321552,00грн заборгованості, 16613,52рн пені, 22508,64грн штрафу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання №020423 від 02.04.2024.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу, ч.1 ст.662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.5.7 Договору покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном двадцять один календарний день з моменту отримання товару.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 321552,00грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін видатковою накладною №1782 від 07.04.2024 та товарно-транспортною накладною №РТ1782 від 07.04.2024 (а.с.9-10).

Проте, відповідач зазначену вартість поставленого товару не сплатив, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 321552,00грн заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 16613,52грн пені за період 29.04-09.07.2024, 22 508,64грн штрафу.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Як судом зазначалося вище, п.6.15 Договору передбачено, що за невчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. За прострочення понад 5 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заборгованості (а.с.16), суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено початок періоду виникнення заборгованості. Так, з врахуванням умов п.5.7 договору постачання №020423 від 02.04.2024 та змісту ч.5 ст.254 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару згідно видаткової накладної №1782 від 07.04.2024 закінчився 29.04.2024 (включно), відтак першим днем прострочення є 30.04.2024. Тому, правильний період існування заборгованості становить 30.04-09.07.2024.

Водночас, сума пені, визначена позивачем у розрахунку заборгованості (а.с.16) є арифметично вірною, тому суд задовольняє позов у частині стягнення 16613,52грн пені та 22508,64грн штрафу.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Шолом-Алейхема, буд.62; ідентифікаційний код 39147619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (64107, Харківська обл., Лозівський р-н, м.Первомайський, вул.Учительська, буд.1А; ідентифікаційний код 30150670):

- 321552,00грн основного боргу;

- 16613,52грн пені;

- 22508,64грн штрафу;

- 5410,11грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.08.24

Суддя Шніт А.В.

Відправити:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет