номер провадження справи 9/118/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2024 Справа № 908/1613/24
м.Запоріжжя
За позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ», м.Запоріжжя
про стягнення суми 1 105 197,08 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 1 105 197,08 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.06.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1613/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 06.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1613/24 (номер провадження 9/118/24), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані тим, що ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» використовувало земельні ділянку комунальної форми власності: кадастровий номер 2310100000:02:022:0081, площею 0,8307 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 2, без правовстановлюючих документів, зокрема, за період часу з 12.04.2016 по 29.02.2024, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Оскільки відповідач користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді недоотримані доходи у вигляді безпідставно збереженої орендної плати. За наведеним у позовній заяві розрахунком за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 розмір безпідставно збережених відповідачем доходів, який заявлено позивачем до стягнення складає 1105197,08 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, нормами Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі».
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.
Так, згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.06.2024 була направлена відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ» на його зареєстровану адресу місцезнаходження відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69008, м.Запоріжжя, вул.Феодосійська, буд. 2, та 01.07.2024 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Зі змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
29.03.2006 року між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та
Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ» (Орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого Орендодавець, відповідно до рішення двадцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 37/544 від 01.08.2005 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8307 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 2, для розташування виробничої бази. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря; земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря (п.п. 1, 2, 3, 4, 14 Договору).
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, земельна ділянка, що є об`єктом оренди за Договором має кадастровий номер: 2310100000:02:022:0081.
Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 12.04.2006 за №040626100313.
Вищевказана земельна ділянка була передана орендодавцем у користування орендарю по Акту прийому-передачі від 12.04.2006.
Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами було укладено Додаткову угоду 29.02.2008 до Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 № 040626100313, якою вносились зміни до п. 9, п. 10, п. 11, п.12 розділу «Орендна плата» Договору, які стосуються порядку винесення, розміру орендної плати та його перегляду. Інші умови договору залишились незмінними.
В пункті 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 600762 грн 24 коп. (в цінах 2006 року).
Відповідно до п. 9 Договору в редакції Додаткової угоди від 29.02.2008, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 18526 грн 27 коп., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 року.
Згідно пунктом 8 Договору, останній укладається на десять років.
За змістом п. 33 Договору, дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
В пункті 30 Договору оренди землі встановлені обов`язки орендаря, зокрема визначено, що орендар зобов`язаний після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцеві за його вимогою в належному стані.
Як зазначив позивач у позовній заяві, з 12.04.2016 вищезазначений договір оренди землі припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та не поновлювався. Після закінчення строку дії договору відповідач використовував земельну ділянку площею 0,8307 га, кадастровий номер: 2310100000:02:022:0081, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Феодосійська, 2, без правовстановлюючих документів, що посвідчує право оренди (користування), та не здійснював оплату за користування земельною ділянкою, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомого майна, у належному розмірі.
Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» земельною ділянкою без достатніх правових підстав за період з 12.03.2017 до 29.02.2024 включно, загальний розмір яких становить 1 105 197,08 грн.
Нездійснення відповідачем оплати за фактичне користування земельною ділянкою стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1613/24.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписами ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом статей 80, 83 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статей 122, 124 Земельного кодексу України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 11 ст. 120 Земельного кодексу України визначено: якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або128 цього Кодексу.
За приписами ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Як встановлено судом вище, Договір оренди землі між Запорізькою міською радою та ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:02:022:0081, загальною площею 0,8307га, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Феодосійська, 2, що надавалась у користування орендарю для розташування належного йому нерухомого майна, був укладений строком на 10 років (договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 12.04.2006 за №040626100313). Отже дія зазначеного договору була припинена у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, а саме: 12.04.2016. Доказів продовження (поновлення) строку дії вказаного договору матеріали справи не містять.
При цьому, згідно з наданою позивачем в матеріали справи копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №370296448 (дата формування довідки 18.03.2024) з 29.03.2005 за ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ», код ЄДРПОУ 32393730, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: ремонтно-механічна майстерня інв. № 0003, літ. Б-2, Б (1), загальною площею 793,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2.
Отже, після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» продовжував бути власником нерухомого майна, яке на ній розташоване, однак в порушення умов п. 30 Договору оренди землі не вчинив дії для поновлення вищевказаного Договору оренди землі після закінчення строку, на який його було укладено, договір не поновлено. Докази протилежного матеріали справи містять.
Таким чином, починаючи з 13.04.2016 ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:022:0081, загальною площею 0,8307га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 2, без оформлення правовстановлюючого документу.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13.03.2024 № 3273/5/08-01-04-07, копія якого додана до позовної заяви, відповідно до інтегрованої картки платника ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 32393730) та поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0081, площею 0,8307 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул.Феодосійська, 2, сплачено 2017 рік 45718,09 грн, за 2018 рік 41880,00 грн, за 2019 рік 44700,00 грн, за 2020 рік 38100,00 грн, за 2021 рік 36586,00 грн, за 2022 рік 3775,00 грн, за 2023 рік 0 грн, за 2024 рік 1573,09 грн.
Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
З положень ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, зокрема, слідує, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Як вбачається з положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Оскільки ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» не є ані землекористувачем на праві постійного користування, ані власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:022:0081, тому в розумінні податкового та земельного законодавства не являвся суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Попри це, єдина можлива форма здійснення плати за землю для такого користувача є саме орендна плата.
Позивач, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача суми 1 105 197,08 грн зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, за період з 12.03.2017 по 29.02.2024, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.
Частинами 1 та 2 ст. 1212 глави 83 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України, будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.
До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.
За змістом глави 83 ЦК України, для кондиційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Зазначене підтверджується правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.08.2018 у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 під час розгляду аналогічних спорів.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Такі правові позиції ЄСПЛ є джерелом права для суду в силу приписів ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
Ухилення з боку особи від оформлення права власності або права користування та у зв`язку із цим фактичне використання такою особою (орендарем) земельної ділянки, на якій розташоване належне останньому нерухоме майно, без відповідної правової підстави, позбавляє іншу сторону (орендодавця) права на її правомірні очікування, на які він розраховував внаслідок реалізації укладення договору оренди землі, та тягне наслідки у вигляді недоотримання плати за користування земельної ділянкою комунальної власності.
Отже ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце саме факт безпідставного збереження ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» орендної плати за рахунок міської ради і до вказаних правовідносин належить застосовувати положення ст.ст. 1212-1214 глави 83 ЦК України.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, у тому числі договорів оренди землі.
Згідно з п.п. 288.5, 288.5.1, 288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону).
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).
З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, розмір земельного податку та ставок орендної плати за землю є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею в межах та на виконання норм Податкового кодексу України.
Частинами 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Пунктами 34, 35 частини першої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.
Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель м. Запоріжжя підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.8). Згідно з п. 7 рішення вводиться в дію з 01.01.2016. Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», керуючись абзацами другим і третім пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада вирішила установити на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з додатком. Згідно із п.15 Додатку до вказаного рішення встановлено річний розмір орендної плати за використання інших земельних м.Запоріжжя, які перебувають у комунальній власності, який дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019 (п. 3 Рішення). (тексти зазначених рішень знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).
Враховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно п.289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Відповідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 (копію додано до позовної заяви) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017, 2018, 2019 та 2020 рік становить 1,0; за 2021 рік 1,1 (для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік 1,15 (крім сільськогосподарських угідь); а 2023 рік 1,051.
Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:02:022:0081, загальною площею 0,8307га, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Феодосійська, 2, яка раніше надавалась в оренду ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» на підставі договору оренди землі для розташування належного йому нерухомого майна, є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
До позовної заяви додано копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (НГО) № НВ-2300046792024, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 310100000:02:022:0081 становить 7 990 835,58 грн (дата формування витягу 28.03.2024).
Виходячи з наведеного у позовній заяві розрахунку, НГО вищевказаної земельної ділянки за попередні роки: 2023, 2023, 2022, 2021, 2020, 2019, 2018, 2017, визначено по принципу зворотного розрахунку, шляхом ділення розміру НГО за попередній рік (починаючи з 2024) на коефіцієнт індексації за відповідний рік, за який визначається розмір НГО, а саме:
- НГО за 2023 рік: 7 990 835,58 грн (НГО в цінах 2024 року згідно з Витягом)/1,051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) = 7 603 078,57 грн;
- НГО за 2022 рік: 7 603 078,57 грн (НГО в цінах 2023 року)/1,15 (коефіцієнт індексації НГО за 2022 рік) = 6 611 372,67 грн.;
- НГО за 2021 рік: 6 611 372,67 грн (НГО в цінах 2022 року) / 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 6 010 338,79 грн;
- НГО за 2020 рік: 6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2021 року) / 1,0 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 6 010 338,79 грн;
- НГО за 2019 рік: 6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2020 року) / 1 (коефіцієнт індексації за 2019 рік) = 6 010 338,79 грн;
- НГО за 2018 рік: 6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2019 року) / 1 (коефіцієнт індексації за 2017 рік) = 6 010 338,79 грн;
- НГО за 2017 рік: 6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2018 року) / 1 (коефіцієнт індексації за 2018 рік) =6 010 338,79 грн.
Розмір належної до сплати орендної плати за відповідний період (рік) визначено виходячи з річного розміру орендної плати 3% від нормативної від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.
Крім того, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою у спірний період зменшено на суму фактичної здійсненої ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» оплати за землю у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роках, згідно з даними, зазначеними у доданій до позовної заяви копії листа Головного управління ДПС у Запорізькій області № 3273/08-01-04-07 від 13.03.2024 , а саме: у 2017 році на суму 45718,09 грн, у 2018 році на суму 41880,00 грн, у 2019 році на суму 44700,00 грн, у 2020 році на суму 38100,00 грн, у 2021 році на суму 36586,00 грн, у 2022 році на суму 3775,00 грн, у 2023 році - фактична плата за користування земельною ділянкою не здійснювалась та становить 0,00 грн, у 2024 році 1573,09 грн. Тобто при здійснені розрахунку було враховано суми сплачених грошових коштів, які надходили від ТОВ «СТАЛЬМОНТАЖ» протягом зазначеного періоду.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за 2017 рік (з 12.03.2017 по 31.12.2017 включно): Річний розмір орендної плати за 2017 рік: 6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2017 року) х 3% = 180 310,16 грн. Місячний розмір орендної плати за 2017 рік: 180 310,16 грн / 12міс. = 15 025,85грн. У березні 31 календарний день, тож розмір орендної плати з 12.03.2017 по 31.03.2017 (20 днів) дорівнює: 15 025,85 грн. / 31 х 20 = 9 694,10 грн. Розмір недоотриманої орендної плати за 2017 (з 12.03.2017 по 31.12.2017) дорівнює: 15025,85грн. х 9 міс. (з квітня по грудень) + 9 694,10 грн (розмір орендної плати з 12.03.2017 по 31.03.2017 (включно)) 45 718,09 грн (сплачена сума за 2017 рік) = 99 208,66 грн.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за весь 2018 рік:
6 010 338,79 грн. (НГО в цінах 2018 року) х 3% = 180 310,16 грн. 41 880,00 грн (сплачена сума за 2018 рік)= 138 430,16 грн.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за весь 2019 рік:
6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2019 року) х 3% = 180 310,16 грн 44 700,00 грн. (сплачена сума за 2019 рік)= 135 610,16 грн.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за 2020 рік:
6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2020 року) х 3% = 180 310,16 грн. Положеннями п. 52 4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX) передбачено, що плата заземлю за березень 2020 року за земельні ділянки, що використовуються ними в господарській діяльності, не нараховується та не сплачується. Річний розмір орендної плати за 2020 рік (за виключенням березня) складає: 180310,16 грн (розмір річної орендної плати) / 12 міс. х 11 міс. = 165 284,31 грн. Сума недоотриманих доходів (орендної плати) за 2020 рік: 165 284,31 грн 38 100,00 грн (сплачена сума за 2020 рік) = 127 184,31 грн.
Розрахунок суми недоотриманої орендної за весь 2021рік:
6 010 338,79 грн (НГО в цінах 2021 року) х 3% = 180 310,16 грн 36 586,00 грн (сплачена сума за 2021 рік)= 143 724,16 грн.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за весь 2022 рік:
6 611 372,67 грн (НГО в цінах 2022 року) х 3% = 198 341,18 грн 3775,00 грн (сплачена сума за 2022 рік) = 194 566,18 грн.
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за весь 2023 рік:
7 603 078,57 грн (НГО в цінах 2023 року) х 3% = 228 092,36 грн (сплачена сума за 2023 рік 0 грн).
Розрахунок суми недоотриманих доходів (орендної плати) за 2024 рік (з 01.01.2024 по 29.02.2024 включно): Річний розмір орендної плати за 2024 році: 7 990 835,58 (НГО в цінах 2024 року) х 3% = 239725,07 грн. Місячний розмір орендної плати за 2024 рік: 239725,07 грн/12 міс. = 19977,09 грн (орендна плата за 1 міс. 2024 року). Сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2024 по 29.02.2024 включно (2 місяця): 27622,23 грн. х 2 міс. = 39 954,18 грн 1 573,09 грн (сплачена сума з 01.01.2024 по 29.02.2024 включно) = 38 381,09 грн.
Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 12.03.2017 по 29.02.2024 включно складає: 1 105 197,08 грн (99 208,66 грн. + 138 430,16 грн. + 135610,16 грн. + 127 184,31 грн. + 143724,16 грн.+ 194 566,18 грн. + 228 092,36 грн. + 38 381,09 грн).
Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що розрахунок здійнено (виконано) правильно.
Відповідач позовні вимоги не спростував, контррозрахунок не надав.
На підставі усього вищевикладеного, позовні виомги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до платіжних інструкцій № 454 від 15.04.2024 та № 649 від 21.05.2024, копії яких додані до позовної заяви, платником судового збору за подачу позову у даній справі виступав Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892), тому судовий збір належить до стягнення з відповідача на користь позивача в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ», код ЄДРПОУ 32393730 (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 1 105 197 (один мільйон сто п`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн 08 коп. (на розрахунковий рахунок UA318999980314090544000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код класифікації доходів бюджету: 24060300).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМОНТАЖ», код ЄДРПОУ 32393730 (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206; розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892) суму 13262 (тринадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн 36 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 29.08.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяО.С. Боєва
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2024 |
Оприлюднено | 02.09.2024 |
Номер документу | 121272377 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про відшкодування шкоди, збитків |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Боєва О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні