Ухвала

від 05.08.2024 по справі 910/3632/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/3632/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича

до ОСОБА_1

ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" (ідентифікаційний код 33999074)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін : не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 15.01.2024.

05.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2024 розгляд справи призначено на 01.05.2024.

23.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

26.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідачів.

29.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

29.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача 3 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.05.2024 було оголошено перерву до 17.06.2024.

У судовому засіданні 17.06.2024 було оголошено перерву до 08.07.2024.

08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив представника відповідачів.

08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи.

08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідачів про застосування строків позовної давності.

08.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідачів про призначення експертизи.

У судовому засіданні 08.07.2024 було оголошено перерву до 15.07.2024.

12.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідачів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2024 в задоволенні клопотання представника відповідачів про призначення експертизи відмовлено.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до судового розгляду по суті на 22.07.2024.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на колишніх засновників (учасників) боржника у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства, а саме на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнуто з останніх солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" грошові кошти в розмірі 2 062 057,70 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", у зв`язку з доведенням до банкрутства.

24.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21.

У поданій заяві заявник просив суд вжити заходи до забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може, зокрема, вжити заходів для забезпечення його виконання. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

За переконанням заявника, з метою уникнення реального відчуження відповідачами власного нерухомого майна на користь інших підконтрольних осіб, що в значній мірі ускладнюватиме виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 є необхідним вжиття заходів до забезпечення виконання вказаного рішення суду.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 1, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду у справі № 918/702/18 від 03.04.2019 та у справі № 914/1257/18 від 17.04.2019.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Твердження заявника про можливість вчинення відповідачами певних дій, які направлені на відчуження власного майна з метою уникнення відповідальності, тобто дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому або які б слугували підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення, є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд зазначає, що позивач у заяві про забезпечення виконання рішення суду не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачами саме дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення виконання рішення суду та заходи забезпечення, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21 з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду може істотно ускладнити чи унеможливити його виконання.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про забезпечення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3632/21відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяП.П. Чеберяк