Рішення

від 28.08.2024 по справі 910/7865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2024Справа № 910/7865/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем»

про стягнення 521 118,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (надалі - АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем» (надалі - ТОВ «Синергія систем») про стягнення 521 118,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання із передачі оплаченого на підставі договору про закупівлю товару №67-26/1 від 09.06.2023 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 521 118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

08.08.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Синергія систем» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ТОВ «Синергія систем» виконано його зобов`язання та передано товар (Бензин А-96 та дизельне паливо), що підтверджується видатковою накладною №345 від 12.06.2023, в той час як бланки-дозволи (талони), на які посилається позивач, не є товаром за умовами договору про закупівлю товару №67-26/1 від 09.06.2023.

14.08.2024 до Господарського суду міста Києва від АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач стверджує про подання відповідачем відзиву на позов поза межами встановленого судом строку. Також, позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.08.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Синергія систем» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення з урахуванням доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом досліджено твердження позивача про пропуск відповідачем встановленого судом строку для подачі відзиву на позов та встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала була направлена на адресу ТОВ «Синергія систем» рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600274003895, проте відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання п/в».

Зазначена причина повернення поштового відправлення не входить в перелік підстав, які передбачені положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, як підстава для висновку про вручення відповідного судового рішення.

Фактично ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, якою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, не була вручена ТОВ «Синергія систем» за наслідками її направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600274003895, а за твердженням відповідача із її змістом він був ознайомлений за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 17.07.2024, що зазначено у його заяві із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладені обставини, в даному випадку, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне врахувати заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та не вбачає підстав для висновку про пропуск ТОВ «Синергія систем» строку для подання відзиву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.06.2023 між ТОВ «Синергія систем» (постачальник) та АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (покупець) укладено договір про закупівлю товару №67-26/1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, який зазначений в п. 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно із п. 1.2 Договору найменування товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - «Нафта і дистиляти», а саме: Бензин А-95 Євро, Дизельне паливо Євро.

Пунктом 1.3 Договору визначено кількість товару:

- Бензин А-95 Євро - 76 500 літрів (за бланками-дозволами та/або штрих-картами та/або смарт-картами та/або паливними картками та/або літровими картками);

- ДП Євро - 36 200 літрів (за бланками-дозволами та/або штрих-картами та/або смарт-картами та/або паливними картками та/або літровими картками).

Відповідно до п. 1.4 Договору найменування, кількість, вартість, перелік АЗС, зразок талона (карти, картки) та заяви узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору, а саме:

- Додаток №1 - Розрахунок;

- Додаток №2 - Перелік АЗС постачальника;

- Додаток №3 - Зразок талонів/карт/карток на паливо;

- Додаток №4 - Зразок заявки.

Загальна вартість товару за цим договором становить 4 722 780,00 грн., в т.ч. ПДВ - 308 966,92 грн., що розраховується відповідно до додатка №1 до цього договору, що є невід`ємною частиною (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 4.1 Договору покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару визначеної в рахунку-фактурі та видатковій накладній (або акті приймання-передачі) шляхом перерахування вартості поставленого товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання такого рахунку та видаткової накладної (акта приймання-передачі).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за бланками-дозволами та/або штрих-картами та/або смарт-картами та/або паливними картками та/або літровими картками, зразок яких узгоджено в додатку №3 до цього договору. Строк дії бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток, що поставляються покупцеві має становити не менше одного року з дати отримання покупцем таких бланків-дозволів та та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток. В будь-якому випадку (зокрема незалежно від закінчення строку дії договору абощо) після закінчення строку дії бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток постачальник зобов`язується за зверненням покупця пролонгувати або змінити невикористані бланки-дозволи та/або штрих-карти та/або смарт-карти та/або паливні картки та/або літрові картки на аналогічний строк без зміни обсягу товару (Бензину А-95 Євро, Дизельного палива Євро) на них.

Відповідно до п. 5.5 Договору прийнятий за бланками-дозволами та/або штрих-картами та/або смарт-картами та/або паливними картками та/або літровими картками товар знаходиться на відповідальному зберіганні постачальника до моменту відпуску товару покупцю на АЗС (фактичної заправки автотранспорту покупця). Вартість відповідального зберігання протягом строку дії бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток включено до ціни товару. Ризики випадкового знищення або випадкового псування товару переходять до покупця з моменту одержання (відпуску) товару по бланках-дозволах та/або штрих-картах та/або смарт-картах та/або паливних картках та/або літрових картках на АЗС.

Згідно із п. 6.3.3 Договору постачальник зобов`язаний проводити заміну товару, який не відповідає вимогам цього договору та ДТСУ, а також за зверненням покупця проводити заміну бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток у випадку пошкодження, втрати та інших обставин, які унеможливлюють їх подальше використання.

Пунктом 9.7 Договору передбачено, що у разі порушення постачальником зобов`язань визначених пунктами 5.3, 6.3.3 цього договору щодо заміни бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток - постачальник компенсує покупцеві вартість бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток, що не були пролонговані та/або замінені, у зв`язку з чим є непридатними для використання, а також сплачує завдані у зв`язку з цим покупцеві збитки.

На виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної №345 від 12.06.2023, позивач сплатив відповідачу за товар грошові кошти у розмірі 4 722 780,00 грн., на підтвердження чого до позову додана платіжна інструкція №3106 від 20.06.2023.

Листами №04.1-26.2/614 від 21.02.2024, №04.2-26.2/906 від 22.03.2024, №04.1-8.1/1168 від 15.04.2024, №04.1-8.1/1659 від 31.05.2024 та №04.1-8.1/1660 від 31.05.2024 позивач звертався до відповідача із проханням пролонгувати або замінити невикористані талони строк дії яких закінчився.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з передачі товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 521 118,00 грн.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжна інструкція №3106 від 20.06.2023) підтверджується сплата позивачем відповідачу 4 722 780,00 грн. за бензин та дизельне паливо на підставі Договору.

В свою чергу, виконуючи свої зобов`язання за Договором, відповідач передав позивачу бланки-дозволи (талони) на Бензин А-95 Євро у кількості 76 500 літрів та дизельне паливо Євро у кількості 36 200 літрів, що підтверджується видатковою накладною №345 від 12.06.2023.

При цьому, до тверджень відповідача стосовно того, що видаткова накладна №345 від 12.06.2023 є доказом саме поставки товару на підставі Договору суд відноситься критично виходячи із змісту розділу 5 Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди відпуску товару, який знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача, саме за бланками-дозволами та/або штрих-картами та/або смарт-картами та/або паливними картками та/або літровими картками, а в п. 2 додатку №3 до Договору сторони передбачили, що підтвердженням отримання покупцем від постачальника бланків-дозволів та/або штрих-карт та/або смарт-карт та/або паливних карток та/або літрових карток є підписання сторонами відповідних документів (видаткових накладних/актів приймання-передачі тощо).

Тобто, підписана сторонами видаткова накладна №345 від 12.06.2023 є підтвердженням отримання позивачем від відповідача бланків-дозволів на Бензин А-95 Євро у кількості 76 500 літрів та дизельне паливо Євро у кількості 36 200 літрів.

За твердженням позивача, відповідач лише частково передав йому оплачений товар з огляду на закінчення строку дії бланків-дозволів, у зв`язку з чим невикористаними залишились талони на бензин загальним обсягом 9 660 літрів на суму 410 550,00 грн. та на дизельне паливо загальним обсягом 2 720 літрів на суму 110 568,00 грн.

Так, у зв`язку із закінченням стоку дії відповідних талонів позивач звертався до відповідача із листами №04.1-26.2/614 від 21.02.2024, №04.2-26.2/906 від 22.03.2024, №04.1-8.1/1168 від 15.04.2024, №04.1-8.1/1659 від 31.05.2024 та №04.1-8.1/1660 від 31.05.2024, в яких просив пролонгувати або замінити невикористані талони.

Суд відзначає, що вказані листи направлялись на адресу відповідача та його електронну пошту які зазначені в Договорі, а також були направлені за допомогою підприємств поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта» і АТ «Укрпошта», в тому числі і безпосередньо на адресу місцезнаходження ТОВ «Синергія систем», докази чого долучені до матеріалів позову.

Твердження відповідача про неотримання листів від позивача не узгоджується із наданими позивачем скрін-шотами з електронної пошти та веб-сайту ТОВ «Нова пошта», з яких вбачається отримання відповідачем документів, при цьому ТОВ «Синергія систем» не заперечувало і спростовало вмісту таких відправлень, а відтак суд вважає доведеним факт звернення позивача до відповідача із вимогою пролонгувати або замінити невикористані талони, строк дії яких закінчився.

Отже, приймаючи до уваги зміст Договору, зокрема його п. 5.3, відповідач зобов`язаний був здійснити пролонгацію або заміну невикористаних талонів, проте ігнорував вимоги позивача.

Викладені обставини свідчить про недобросовісну поведінку відповідача, ухилення останнього від передачі позивачу його товару шляхом не забезпечення АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» бланками-дозволами (талонами) за якими позивач мав би можливість безумовно одержати оплачений товар.

Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов п. 5.3 і 6.3.3 Договору та виникнення у нього зобов`язання із компенсації позивачу вартості бланків-дозволів (талонів), що не були пролонговані та/або замінені на підставі п. 9.7 Договору.

Суд відзначає, що відповідачем як не спростовано переліку невикористаних позивачем талонів строк дії яких закінчився так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації на підставі п. 9.7 Договору, а відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання із сплати на користь позивача 521 118,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 521 118,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Синергія систем» на користь АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» заборгованості у розмірі 521 118,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, будинок 40; ідентифікаційний код 44876120) на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Іллєнка, будинок 42; ідентифікаційний код 23152907) заборгованість у розмірі 521 118 (п`ятсот двадцять одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7 816 (сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 77 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий