Рішення

від 29.08.2024 по справі 911/1158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2024 р. Справа № 911/1158/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна", 03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152-Б

до Приватного підприємства "Юнікс", 07443, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Жовтнева, будинок 3

про стягнення 10 416, 25 грн за субліцензійним договором № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулося до господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" з позовом до Приватного підприємства "Юнікс" про стягнення заборгованості за субліцензійним договором № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021 у розмірі 10 416, 25 грн, з яких 6 432, 00 грн основна заборгованість, 2 732, 67 грн пеня, 438, 56 грн 3 % річних та 813, 02 інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач уклали субліцензійний договір № УНІ-130518/2021, під час виконання якого відповідач допустив заборгованість з оплати за надані невиключні суміжні права на використання програм.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.05.2024 означену позовну заяву залишив без руху. Позивач, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав заяву від 14.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши надані документи, встановив, що позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 20.05.2024 відкрив провадження у справі № 911/1158/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; повідомив відповідачу про строк, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов разом з доказами направлення копії відзиву іншій стороні.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС Приватного підприємства "Юнікс" матеріали справи не містять, копію ухвалу Господарського суду Київської області від 20.05.2024 про відкриття провадження у справі № 911/1158/24, суд направив у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації ПП "Юнікс" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, яка також збігається із зазначеною адресою в позовній заяві. Однак, судова кореспонденція, суб`єктом поштового зв`язку була повернута на адресу суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із пунктами 3, 5, 6 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу сторони, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Водночас судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 911/1158/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд

установив:

24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (далі Ліцензіат) та Приватним підприємством "Юнікс" (далі Субліцензіат) укладено субліцензійний договір № УНІ-130518/2021, відповідно до умов якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі Соціального Пакету (обов`язково) та Базового Пакета (обов`язково ), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою Аналогової мережі, (далі "право на розповсюдження"), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав (далі Акт), датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акта. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акта, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Підпунктом 2.2.1 Договору встановлено, що ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у Договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

У разі неможливості субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту Договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, Інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції (підпункт 2.2.2 Договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3 Договору, субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п.п. 196.1.6 Податкового кодексу України.

Щомісячна сума винагороди становить 5 400, 00 грн без ПДВ.

У відповідності до пункту 4.5 Договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно із пунктом 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

В преамбулі субліцензійного договору № УНІ-130518/2021 також зазначено, що він укладений між сторонами за наявності всіх прав у ліцензіата Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" від власника прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (ліцензіар), що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Із позовної заяви випливає, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу право на розповсюдження програм у період із січня по липень 2022 року включно на загальну суму 11 832, 00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав: № 134 від 31.01.2022 на суму 5 400, 00 грн, № 1439 від 28.02.2022 на суму 5 400, 00 грн, № 2758 від 31.03.2022 на суму 100, 00 грн, № 3988 від 30.04.2022 на суму 100, 00 грн, № 5273 від 31.05.2022 на суму 100, 00 грн, № 6635 від 30.06.2022 на суму 540, 00 грнта № 7706 від 21.07.2024 на суму 192, 00 грн.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, оплативши роялті лише частково у розмірі 5 400, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 62 від 16.05.2022.

Окрім того, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, вказані події вплинули на можливість виконання відповідачем умов договору, а тому позивачем було надано відповідачу суттєву знижку на оплату щомісячної винагороди за договором на період березень липень 2022 року, що підтверджується додатковими угодами № 1 від 01.04.2022 та № 2 від 21.07.2022.

Так за умовами підписаної між сторонами додаткової угоди № 1 від 01.04.2022, останні погодили внести зміни до пункту 4.2 Договору та визначили, зокрема щомісячну суму винагороди за березень 2022 року у розмірі 100, 00 грн.

В подальшому позивачем було надіслано відповідачу на електронну адресу додаткову угоду № 2 до договору, в якій було зазначено зменшені суми роялті щодо кожного місяця окремо за період з березня по 21 липня 2022 року: за березень, квітень та травень 2022 року по 100, 00 грн, за червень 2022 року 540, 00 грн, за липень 2022 року 192, 00 грн. Також, даною додатковою угодою, пропонувалося внести зміни до пункту 6.1 договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021, а саме щодо строку дії, який повинен діяти до 21 липня 2022 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи додаткова угода № 2 до договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021 між сторонами не підписана.

Таким чином, оскільки додаткова угода № 2 до договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021 не підписана, зазначений договір в силу пункту 6.1 продовжував діяти до 31.12.2022 включно.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості по договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021, а саме нараховану суму роялті (винагороди) за період з лютого по липень 2022 року у загальному розмірі 6 432, 00 грн, а також за несвоєчасну оплату основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 732, 67 грн, 3 % річних у розмірі 438, 56 грн та інфляційні втрати у розмірі 813, 02 грн.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, відзиву на позов не подав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга статті 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Умовами субліцензійного договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021 встановлено, що винагорода вважається роялті, яка не оподатковується ПДВ та щомісячна сума винагороди становить 5 400, 00 грн без ПДВ (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Роялті будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності (підпункт 14.1.225 частини 14.1 статті 14 Податковий кодекс України).

Як зазначає позивач, загальна сума роялті за період січень липень 2022 року склала 11 832, 00 грн. Натомість відповідач погасив таку заборгованість лише частково, в розмірі 5 400, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією долученою до матеріалів справи.

Водночас, суд констатує, що незважаючи на те, що додаткова угода № 2, в якій зокрема передбачалось зменшення цін винагороди між сторонами не підписана, позивач виставив відповідачу акти приймання-передачі прав із цінами, які були передбачені проектом додаткової угоди і позивач просить стягнути з відповідача суму винагороди, яка складається саме із зменшених цін роялті ніж та ціна, яка встановлена пунктом 4.2 Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписати та повернути ліцензіату один примірник акта. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акта, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

21.08.2023 з метою виконання умов субліцензійного договору № УНІ-130518/2021 від 24.12.2021, позивач в порядку визначеному пунктом 2.2 субліцензійного договору направив відповідачу акти прийому-передачі прав, зокрема за січень-липень 2022 року засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, однак останній підписаними їх не повернув.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, позивач зазначає, що в разі неповернення відповідачем підписаних актів протягом 5 днів, вони вважаються підписаними, а право на розповсюдження Програм переданим.

Підпунктом 3.7.9 Договору сторони узгодили, що субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок позивача винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Доказів оплати роялті за спірний період 2022 року на суму 6 432, 00 грн матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано та доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 6 432, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи рахунків-фактур ліцензіата на підставі яких субліцензіат здійснює оплату винагороди не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором, оскільки, у контексті спірних правовідносин, рахунок не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Окрім того, за несвоєчасну сплату винагороди за спірний період позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2 732, 67 грн, нараховану за загальний період з 16.02.2022 по 16.02.2023 в межах 6-ти місяців по кожному зобов`язанню окремо, 3 % річних у сумі 438, 56 грн та інфляційні втрати в сумі 813, 02 грн, нараховані за сукупний період з 16.02.2022 по 25.04.2024.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина друга статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Позивач надає розрахунок пені, відповідно до якого нарахування здійснені за періоди: 16.02.2022 15.03.2022; 16.03.2022 15.04.2022; 16.04.2022 15.05.2022; 16.05.2022 16.05.2022; 17.05.2022 15.06.2022; 16.06.2022 15.07.2022, 16.07.2022 15.08.2022; 16.08.2022 16.02.2023 на суми заборгованості 5400, 00 грн, 10 800, 00 грн, 10 900, 00 грн, 11 000,000 грн, 5600, 00 грн, 5700, 00 грн,6.240 ,00 грн, 6 432, 000 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам законодавства, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 732, 67 грн підлягають до задоволення.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив перевірку розрахунків позивача сум інфляційних втрат та 3 % річних, в результаті якої розрахунок 3 % річних є правильним, а вирахувана судом сума інфляційних втрат є більшою ніж та, що заявлена позивачем. Відтак, заявлені до стягнення суми 438, 56грн 3 % річних та 813, 02 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення, враховуючи неможливість суду виходити за межі заявлених вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати роялті, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юнікс" (07443, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Жовтнева, будинок 3, код ЄДРПОУ 32651455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 152-Б, код ЄДРПОУ 37226740) 10 416 (десять тисяч чотириста шістнадцять) грн 25 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 29.08.2024