Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/19228/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19228/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В. Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний Банк "Індустріалбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Коробенко Г. П. (головуючий), Тарасенко К. В., Тищенко А. І.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023

у складі судді Пукас А. Ю.

у справі № 910/19228/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій"

про забезпечення позову до подання позовної заяви

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

відповідач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга - Прогрес",

2) ОСОБА_1 ,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна,

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову немайнового характеру, шляхом арешту на майно та заборони вчиняти реєстраційні дії.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 18.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - ТОВ "Меркурій") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просило вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, реєстраційний номер 1316684480000, тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв. м. (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 (далі - спірне нерухоме майно);

- заборони органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

2. Обґрунтовуючи вказану заяву, ТОВ "Меркурій" зазначило, що 11.12.2006 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Комерційний Банк "Індустріалбанк" (далі - АКБ "Індустріалбанк", Банк) та ТОВ "Меркурій" укладено Договір кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06, в який в подальшому було внесено зміни та доповнення (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) Банк надає Позичальнику кредит окремими траншами (надалі за текстом - кредит, транш кредиту) в загальній сумі, яка не може перевищувати 22 760 000,00 (двадцять два мільйони сімсот шістдесят тисяч) доларів США та складається з двох частин 19 760 000,00 (Дев`ятнадцять мільйонів сімсот шістдесят тисяч) доларів США 00 центів (надалі - Первинна заборгованість) та 3 000 000,00 (три мільйони) доларів США 00 центів (надалі - Нове фінансування), у порядку, передбаченому п. 3.1 Договору, на цілі: для фінансування поточної комерційної діяльності підприємства (на обігові кошти) та реконструкції з надбудовою нежитлових приміщень готелю з рестораном і розважально - оздоровчим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14, а також придбання сировини, матеріалів, обладнання, здійснення виробничих розрахунків, оплати нарахованих процентів (строкових та/або прострочених) за користування кредитними коштами, а також тих, які будуть нараховуватися в майбутньому, сплати інших платежів (комісійної винагороди банку, страхових платежів, тощо), строком користування з 11.12.2006 по 31.05.2040 включно, для Первинної заборгованості, а також з 26.06.2020 по 31.01.2031 включно, для Нового фінансування, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів (...).

3. Відповідно до пункту 5.2.6 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 40 від 11.10.2019) Банк має право призупинити видачу кредиту, або припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення Позичальнику і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих процентів і штрафних санкцій, якщо Позичальник не виконає будь-яких зобов`язань (частину будь-яких зобов`язань), передбачених п.п. 1.4, 2.1, 4.1 - 4.14, 4.17.

4. Згідно з п. 5.3 Кредитного договору наслідками припинення дії договору є обов`язок Позичальника виконати усі свої зобов`язання за договором, що виникли до такого припинення або можуть виникнути у майбутньому, у термін, зазначений у п. 4.11 цього договору.

5. Відповідно до п. 4.11. Кредитного договору позичальник зобов`язався, у разі отримання вимоги Банку про припинення дії договору, проводити повне погашення заборгованості по цьому договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такої вимоги.

6. Згідно з п. 2.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) Позичальник забезпечує виконання своїх обов`язків з повернення кредиту, нарахованих процентів і штрафних санкцій, покриття можливих збитків Банку обумовлених неналежним виконанням обов`язків Позичальником по цьому договору, шляхом застави нерухомого майна (іпотеки) та поруку, а саме:

- нежитлові приміщення - готель (літ. А), загальною площею 8 125,1 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд № 14, що належать на праві власності майновому поручителю ТОВ "Ліга-Прогрес";

- нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8 кв.м (літ. А), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, що належить на праві власності Позичальнику;

- фінансова порука фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на повну суму заборгованості по кредиту.

7. В пункті 8.4 Кредитного договору сторони погодили, що Банк вправі звернути стягнення на заставлене майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором вони не будуть виконані.

8. Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору у разі недостатності коштів, виручених від реалізації заставленого майна, Банк має право звернути стягнення на інше: рухоме, нерухоме майно, майнові права позичальника у порядку встановленому діючим законодавством України.

9. 11.12.2006 в якості забезпечення належного виконання ТОВ "Меркурій" всіх грошових зобов`язань за Кредитним договором, між АКБ "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" (іпотекодавець) (далі також - "Майновий поручитель") укладено Договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом - "Договір іпотеки № 1").

10. Згідно з п. 1.2. Договору іпотеки № 1 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 7 від 11.06.2012) предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього Договору, є нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8 125, 10 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - "Предмет іпотеки № 1").

11. Пунктом 4.3. Договору іпотеки № 1 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) сторони погодили, що з дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення вважаються погашеними вимоги іпотекодержателя за Кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки та настають інші наслідки, встановлені статтею 37 ЗУ "Про іпотеку".

12. Відповідно до п. 4.5 Договору іпотеки № 1 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) сторони цього Договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за Кредитним договором, буде більший, ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу але не нижче оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя лише у розмірі вартості предмета іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги іпотекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки, будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.

13. Також, 26.06.2020 в якості забезпечення належного виконання ТОВ "Меркурій" всіх грошових зобов`язань за Кредитним договором, між АКБ "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Меркурій" (іпотекодавець) укладено Договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ 7/0100/25/06 (далі за текстом - "Договір іпотеки № 2").

14. Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки № 2 предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог зазначених у п. 1.1 цього Договору є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 1316684480000. Об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474,8кв.м (літ. А). Адреса об`єкта: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14. Номер запису про право власності: 21685225 (далі за текстом - "Предмет іпотеки № 2").

15. В п. 4.7 Договору іпотеки № 2 визначено, що у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язань позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишається невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

16. Згідно з п. 5.2 Договору іпотеки № 2 цей Договір діє до повного виконання обов`язків по Кредитному договору.

17. 30.06.2017 в якості забезпечення належного виконання ТОВ "Меркурій" всіх грошових зобов`язань за Кредитним договором, між АКБ "Індустріалбанк" та ОСОБА_1 (далі за текстом - "Поручитель") укладено Договір поруки (зі змінами та доповненнями) (далі також - "Договір поруки").

18. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель зобов`язався солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Кредитному договору.

19. Згідно з п. 6.1. Договору поруки порука набуває чинності з моменту підписання сторонами цього договору та скріплення печаткою кредитора та діє до повного виконання позичальником та поручителем зобов`язань за вищезазначеним Кредитним та цим Договором.

20. Пунктом 6.2. Договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов`язання, яке вона забезпечує.

21. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Банк (ПАТ АКБ "Індустріалбанк") 25.01.2023 направив на адресу Позичальника та Майнового поручителя Повідомлення про порушення основного зобов`язання і Вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку"), в яких повідомлено, що у випадку несплати простроченої заборгованості - процент за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822,00 доларів США Банк здійснить звернення стягнення на Предмети іпотеки за договором іпотеки № КЛЗ/7/0100/25/06 від 26.06.2020.

22. Відповідно до Звітів про оцінку нерухомого майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Увекон Ленд" вартість Предмета іпотеки № 1 станом на 14.02.2023 становить 582 907 500 грн (без ПДВ), а Предмету іпотеки № 2 - 95 572 900,00 грн. (без ПДВ).

23. За розрахунками Банку, станом на 25.02.2023 розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором становив 23 304 221, 40 доларів США, з яких: 22 760 000 дол. США тіло кредиту та 544 221, 40 дол. США проценти за користування кредитом.

24. 25.02.2023 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного Договором іпотеки № 1, Банком застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки № 1 шляхом набуття його у власність за вартістю 699 489 000 грн (з ПДВ).

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені обставини про внесення відомостей про речове право щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером № 12877680000 (Предмет іпотеки № 1) підтверджуються наданими Позивачем витягами з Державного реєстру речових прав (індексний номер 324050378) станом на 25.02.2023 та (індексний номер 324050378) станом на 15.12.2023.

26. Реєстраційні дії щодо реєстрації права власності Банку на Предмет іпотеки № 1 здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Петренко О. А.

27. Так, За рахунок набуття у власність вказаного Предмету іпотеки Банком здійснено погашення заборгованості ТОВ "Меркурій" за Кредитним договором у розмірі 19 128 131,79 дол. США, з яких: 544 221,40 дол. США проценти за користування кредитом; 18 583 910,39 дол. США частина кредиту.

28. Однак, як вказує заявник, 28.02.2023 у зв`язку з неповним погашенням заборгованості за Кредитним договором за рахунок Предмета іпотеки № 1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного Договором іпотеки № 2, Банком застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на Предмет іпотеки № 2 шляхом набуття його у власність за вартістю 114 687 480,00 грн. (з ПДВ).

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням № 66586137 від 28.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Петренко О.А. проведену державну реєстрацію права приватної власності Банку на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1316684480000 (Предмет іпотеки № 2). Зазначене вбачається з наданого Позивачем витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер 324249930) станом на 28.02.2023. На підставі вказаного вище рішення № 66586137 від 28.02.2023 приватного нотаріуса, за рахунок набуття у власність вказаного Предмету іпотеки № 2 Банком здійснено погашення заборгованості Позичальника за тілом кредиту у розмірі 3 136 228, 35 дол. США.

30. Заявник вказав, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Петренко О.А. № 66586137 від 28.02.2023 є незаконним, прийняте з істотним порушенням положень чинного законодавства оскільки Банк не мав права на звернення стягнення на Майно у зв`язку з припиненням Кредитного договору його повним виконанням 25.02.2023 у зв`язку зі звернення стягнення на Предмет іпотеки № 1.

31. Так, Заявник вказав, що має намір звернутися до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Петренко О.А. № 66586137 від 28.02.2023.

32. Заявник вказує, що наданий Банком Звіт про оцінку нерухомого майна Предмета іпотеки № 1, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Увекон Ленд" суперечить нормативно-правовим актам з оцінки майна та має значні недоліки, які вплинули на достовірність виконаної оцінки та формування вартості Предмета іпотеки № 1, що відповідно призвело до звернення стягнення і на Предмет іпотеки № 2 та що на переконання Заявника є незаконним в силу припинення з 25.02.2023 зобов`язання за Кредитним договором.

33. Крім того, Заявник зазначив про відсутність станом на 28.02.2023 у Банку права та повноважень на звернення до держаного реєстратора із заявою про набуття у власність Предмета іпотеки № 2 оскільки встановлений Кредитним договором десятиденний строк із дати припинення Кредитного договору станом на 28.02.2023 не сплив.

34. Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що саме обрані заходи дозволять ТОВ "Меркурій" ефективно вчинити дії задля відновлення порушеного права без додаткових звернень до суду з позовами про скасування інших реєстраційних дій та дозволить зберегти спірне майно у власності Відповідача на час розгляду майбутньої справи.

35. Заявник також зазначив, що наразі Банком ініційовано відчуження спірного майна - об`єкта нерухомості за реєстраційним № 1316684480000: приміщення частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 та на підтвердження зазначеного заявником до суду надано роздруківку з веб-сайту ПАТ АКБ "Індустріалбанк" з оголошенням про намір здійснити продаж в тому числі вказаного вище об`єкта нерухомості за реєстраційним №1316684480000.

36. ТОВ "Меркурій" вказав про існування у нього обґрунтованого припущення відносно того, що за час розгляду майбутньої справи Банк відчужить спірне майно або використає його в якості забезпечення зобов`язань перед третіми особами, що не дозволить заявнику відновити своє порушене право в межах такого судового процесу та змусить ініціювати додаткові судові спори.

37. За доводом ТОВ "Меркурій", запропоновані заходи забезпечення позову, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

38. 20.12.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяву ТОВ "Меркурій" про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вжито заходів забезпечення позову: накладено арешт на спірне нерухоме майно; заборонено органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна. Боржником за ухвалою визначено Банк, стягувачем - ТОВ "Меркурій".

39. 23.04.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено та підписано 02.05.2024) ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 залишеною без змін

40. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний ТОВ "Меркурій" спосіб забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим подана заява підлягає задоволенню.

41. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що місцевий господарський суд правильно надав оцінку обґрунтованості доводів ТОВ "Меркурій", встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом майбутнього позову і правильно застосував ст. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. 27.05.2024 ПАТ АКБ "Індустріалбанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі № 910/19228/23; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Меркурій" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

43. Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано та порушено норми процесуального права, зокрема положення ст.ст. 15, 136, 137, 140, 141 та ч.ч. 1-4 ст. 236 ГПК України, що є підставами для їх скасування з огляду на наступне.

44. ПАТ АКБ "Індустріалбанк" стверджує, що предметом позову ТОВ "Меркурій" є вимога немайнового характеру, тому, з огляду на висновки Верховного Суду у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, не міг застосовуватися у спірних відносинах такий захід забезпечення, як арешт.

45. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 140, 141 ГПК України та не вирішено питання зустрічного забезпечення, а судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінку цим обставинам.

46. Скаржник доводить, що заходи забезпечення, які застосовані до скаржника не дозволяють розпоряджатись належним йому на праві власності майном, набутим внаслідок реалізації прав іпотекодержателя у зв`язку із непогашенням ТОВ "Меркурій" зобов`язань за кредитним договором. Ініційовані ТОВ "Меркурій" та застосовані судом заходи забезпечення позову позбавляють скаржника можливості отримувати дохід від розміщення коштів, отриманих від продажу предмету іпотеки, що завдає скаржнику збитків у вигляді недоотриманого прибутку.

47. Банк також наголошує, що оцінка законності дій державного реєстратора вже була надана Міністерством юстиції України та відповідно до висновку від 18.04.2023 Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, прийнятим за результатами розгляду скарги ТОВ "Меркурій" від 28.03.2023, дії Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Анатоліївна щодо звернення стягнення та реєстрації права власності на вище вказане нерухоме майно є законними.

48. Крім того, скаржник зазначає, що 26.05.2023 ТОВ "Меркурій" було подано позов про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності скаржника на нерухоме майно загальною площею 1474,8 кв. м. (літ. А), яке розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, який розглядався Господарським судом м. Києва у справі № 911/1005/23 (911/1607/23), однак 11.12.2023 за клопотанням ТОВ "Меркурій" суд залишив позов у цій справі без розгляду.

49. Посилаючись на такі обставини, Банк вважає, що ця справа містить правову проблему, яка має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме чи є зловживання правом дії особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову у справі, яка є аналогом (двійником) справи, позов у якій залишено без розгляду за ініціативою цієї ж особи?

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

50. 27.06.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

51. ТОВ "Меркурій", з посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 доводить про можливість застосування такого заходу забезпечення позову немайнового характеру як накладення арешту на майно. Заявник зазначає, що Банк підтверджує свій намір здійснити продаж спірного майна та можливість передати його в оренду та навіть в іпотеку Національному банку України. Поряд з цим, за час розгляду цієї справи, Банк здійснив передачу предмета іпотеки №1 в довгострокову оренду з наступним відчуженням нерухомого майна та обтяження його іпотекою. Таким чином, наведене підтверджує обґрунтоване припущення, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він пізніше звернувся до суду.

52. Заявник також доводить, що Банк не скористався своїм правом на заявлення вимог про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, а невирішення судом вказаного питання не впливає на законність прийнятого рішення.

53. Оскаржувані рішення, на переконання заявника, не обмежують права скаржника на використання спірного майна та не створюють дисбаланс інтересів Банку та ТОВ "Меркурій".

54. Посилання скаржника на висновок колегії Міністерства юстиції України, ТОВ "Меркурій" вважає такими, що не стосуються вирішення питання застосування заходів забезпечення позову у цій справі.

55. ТОВ "Меркурій" також доводить, що подання ним заяви про залишення позову у справі № 911/1005/23(911/1607/23) без розгляду зумовлене специфікою перебування позивача у процедурі банкрутства, не є зловживанням позивачем своїми правами та не позбавляє права повторно звернутися з позовом до суду.

В. Рух справи в суді касаційної інстанції

56. 28.05.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, судді Булгакова І. В., Колос І. Б.

57. 12.06.2024 ухвалою Верховного Суду поновлено ПАТ АКБ "Індустріалбанк" строк на касаційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №910/19228/23; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/19228/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

58. 01.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Ємець А. А., Колос І. Б.

59. 09.07.2024 судді: Жайворонок Т. Є., Ємець А. А., Колос І. Б. на підставі пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України заявили самовідвід у справі №910/19228/23.

60. 09.07.2024 ухвалою Верховного Суду заяву суддів: Жайворонок Т. Є., Ємець А. А., Колос І. Б. від 09.07.2024 про самовідвід у справі № 910/19228/23 задоволено. Справу № 910/19228/23 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

61. 29.07.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/19228/23 визначено склад колегії суддів: головуючий - Пєсков В. Г. (суддя-доповідач), судді: Жуков С. В., Огороднік К. М.

62. 07.08.2024 ухвалою Верховного Суду прийнято справу № 910/19228/23 до провадження та розгляду новим складом суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

63. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

64. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо застосування заходів забезпечення позову до пред`явлення позову немайнового характеру шляхом арешту на майно та заборони вчиняти реєстраційні дії.

65. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

66. Відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

67. У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

68. Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

69. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

70. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

71. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі (подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

72. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

73. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

74. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

75. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

76. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 910/15043/21 (910/11194/23)).

77. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

78. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18, від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21).

79. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

80. Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

81. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22)).

82. Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

83. У цій справі заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

84. Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

85. Щодо арешту майна колегія суддів зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.

86. Відносно такого виду забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна Суд зазначає про таке.

87. Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

88. При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

89. Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

90. Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (постанова Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22)).

91. У цій справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник доводить, що спірне нерухоме майно за реєстраційним № 1316684480000 - тип об`єкта: приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м (літ. А), адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 вибуло з власності ТОВ "Меркурій" у зв`язку з порушенням Банком вимог чинного законодавства та на підставі прийнятого приватним нотаріусом рішення, яке ТОВ "Меркурій" має намір оскаржити в судовому порядку.

92. При цьому, судами також встановлено, що майно, на яке заявник просить суд накласти арешт безпосередньо стосується предмету спору майбутнього позову, водночас Банк вчиняє дії щодо підготовки вказаного вище майна до продажу, що відповідно призведе до його відчуження третім особам.

93. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені обставини можуть ускладнити процедуру відновлення порушеного права ТОВ "Меркурій" у випадку задоволення майбутнього позову, а застосування заходів забезпечення позову у цій справі забезпечить збереження існуючого становища учасників судового спору до остаточного вирішення питання власності щодо спірного майна.

94. Верховний Суд вважає, що застосовані судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, заходи забезпечення позову відповідають критеріям співмірності, адекватності, розумності та обґрунтованості.

95. Посилання Банку на те, що оцінка законності дій державного реєстратора вже була надана Міністерством юстиції України відповідно до висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України Верховний Суд не бере до уваги, адже такі доводи стосуються вирішення між сторонами спору по суті, а не питання застосування заходів забезпечення позову у цій справі.

96. Верховний Суд також вважає вірним зауваження судів про те, що при вжитті такого заходу забезпечення як накладення арешту на майно, власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх, а тому Суд відхиляє протилежні доводи касаційної скарги.

97. Доводи касаційної скарги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" про неможливість застосування такого заходу забезпечення позовних вимог немайнового характеру як арешт майна, колегія суддів Верховного Суду відхиляє з огляду на таке.

98. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

99. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

100. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

101. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

102. Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

103. Отже застосування такого заходу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно узгоджується із вимогами процесуального закону та наведеними вище висновками.

104. Твердження скаржника про порушення судами вимог ст. 140, 141 ГПК України оскільки не вирішено питання зустрічного забезпечення, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, з огляду на наступне.

105. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

106. У постановах Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23 наведено висновки, відповідно до яких "за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу".

107. Отже само по собі незазначення в ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення, що узгоджується із наведеними висновками Верховного Суду.

108. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на зловживання ТОВ "Меркурій" процесуальними правами, що полягає у зверненні із заявою про забезпечення позову при ініціюванні нової судової процедури, після залишення без розгляду аналогічної позовної заяви.

109. За змістом ч. 1, 4 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

110. У цій справі, судами попередніх інстанцій не встановлено, що звернення заявника із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову було спрямоване на зловживання ним своїми правами, натомість судами було встановлено обґрунтованість підстав для вжиття таких заходів.

111. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає вірним застування судами першої та апеляційної інстанції положень статей 136, 137 ГПК України, а доводи касаційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження.

112. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

113. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

115. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ПАТ АКБ "Індустріалбанк" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

116. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний Банк "Індустріалбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі № 910/19228/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік