Рішення

від 29.08.2024 по справі 160/16376/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року Справа № 160/16376/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16376/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування ППР,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

24.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0002020402 від 13.03.2024 р.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 01.07.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- наказ про призначення перевірки/направлення;

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0002020402 від 13.03.2024 р.;

- скарга товариства на спірне рішення;

- рішення податкового органу на скаргу позивача від 29.05.2024 року;

- відомості/інформацію, що послугували підставою для прийняття спірного рішення;

- всі наявні докази, що послугували для прийняття спірного рішення.

15.07.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву.

Також, 15.07.2024 року представником Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано до суду клопотання про вихід з спрощеного та розгляд справи за правилами загального провадження. Також зазначає, що у випадку розгляду справи за правилами спрощеною позовного провадження відповідач може бути фактично позбавлений права на касаційне оскарження справи.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі №160/16376/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування ППР, відмовлено.

31.07.2024 року відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду їх клопотання.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.08.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі підпункту 19-1.1.1 та 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (надалі - Податковий кодекс) Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (код ЄДРПОУ 30912734) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2023 року податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2024 № 9376382243 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 06.02.2024 №9018536791, результати якої викладені в акті перевірки від 14.02.2024 № 112/32-00-04-04-02-06/30912734.

Вказують, що в Акті перевірки № 112 від 14.02.2024, з урахуванням предмету оскарження, зроблено висновки про те, що ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» в перевіряємому періоді порушено:

- абз. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу, що призвело до заниження обсягів постачання по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за грудень 2023 року на суму 29 426 523,78 гривень;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, п.3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» за грудень 2023 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформлених митних декларацій за грудень 2023 року на суму 128 653 896,78 гривень.

Позивач зазначає, що на підставі висновків, зроблених під час перевірки, Східним управлінням ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення №0002020402 від 13.03.2024, яким до ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61 200,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було отримане Позивачем 26.03.2024 року.

Вказують, що товариство не погоджуючись з висновками Східного управління ДПС, викладеними в акті від 14.02.2024 року № 112/32-00-04-04-02-06/30912734, та прийнятим Відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2024 року№ 0002020402, в межах досудового врегулювання спорів, звернулось зі скаргою до ДПС України.

Однак, рішенням ДПС України № 15939/6/99-00-06-03-01-06 від 29.05.2024 року, прийнятим за результатами розгляду скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» - без задоволення.

Позивач зазначає, що не погоджується з висновками Східного управління ДПС, викладеними в акті перевірки від 14.02.2024 року № 112/32-00-04-04-02-06/30912734, та звертається із цим адміністративним позовом, оскільки висновки Акту перевірки не ґрунтуються на повному, об`єктивному, неупередженому дослідженні обставин справи, що є порушенням діючого законодавства України, та відповідно вважають прийняте контролюючим органом на підставі вищезазначеного Акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0002020402 від 13.03.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказують, що за умовою підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Вказують, що вказані статті (187 та 195 Податкового кодексу) в контексті визначальних обставин цієї справи взаємопов`язані між собою. Так, у суб`єкта господарювання виникає право на застосування нульової ставки за експортними операціями відповідно до статті 195 Податкового кодексу виключно у випадку якщо таке вивезення підтверджене у встановленому порядку. В свою чергу, визначення податкових зобов`язань передбачає складання податкової накладної із заповненням усіх передбачених реквізитів, в тому числі щодо ставки податку за відповідною господарською операцію.

Таким чином, без підтвердження вивезення товару за межі митної території України, з урахуванням статті 195 Податкового кодексу, платник податку не має права на застосування нульової ставки за експортною операцією. А за умови відсутності підтвердження правильності застосування ставки податку за певною господарською операцією не можливо визначити податкові зобов`язання та скласти податкову накладну із заповнення усіх передбачених реквізитів, в тому числі щодо ставки податку за відповідною господарською операцією.

Відповідно до пункту 30 Положення № 450, вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими, зокрема реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації. За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів.

З огляду на наведене, вказують, що повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом, а є невід`ємною частиною процедури митного оформлення митної декларації (її складовою), яке відповідно і засвідчує фактичне вивезення товарів за межі митної території України (переміщення через митний кордон). Тобто, лише за наслідками отримання відповідного повідомлення суб`єкт господарювання може вважати, що операція з експорту продукції за межі митної території України фактично відбулась.

Такої ж думки, що повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом, дотримується й Контролюючий орган в Акті перевірки № 112 від 14.02.2024 року.

Тобто, з метою визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до статті 187 Податкового кодексу, у разі експорту товарів датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом належного складання (оформлення) митної декларації посадовою особою митного органу з відповідним підтвердженням (повідомленням) про вивезення (переміщення) товарів за межі митної території України, тобто, фактичного завершення (виконання) всіх митних формальностей.

Позивач вказує, що статтею 1 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність (надалі - Закон Про ЗЕД) передбачено, що:

- експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України;

- момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

З наведеного можна дійти висновку, що оформлення митної декларації є початковим моментом перебування товару під митним контролем, тоді як датою поставки товару, яка і буде датою виникнення податкових зобов`язань є дата фізичного перетину товаром митного кордону України.

Пунктами 20 та 21 статті 4 Митного кодексу визначено:

-митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

-митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Оформлення митної декларації не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України та посвідчує надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів (визначений митний режим) і підтверджує, а не встановлює права та обов`язки зазначених в митній декларації осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Знаходження під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного подальшого вивезення за межі митної території України, і при цьому первинним є поміщення товарів у відповідний митний режим (експорт) з подальшим переміщенням товарів через митний кордон України, підставою для якого є відповідне декларування, здійснення митного оформлення товарів, проведення необхідних митних формальностей та перетинання ними митного кордону України з відповідним документальним підтвердженням такого переміщення, що засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За умовою пункту 2 частини 6 статті 321 Митного кодексу, перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі вивезення за межі митної території України після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Таким чином, зазначають, що вивезення з України товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю (митних формальностей) та для застосування засобів державного регулювання вивезення за межі митної території, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України - вивезенням за межі України". З огляду на викладене, експортний товар вважається таким, що вивезений (експорторваний) за межі митної території України з моменту перетину державного кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Позивач зазначає, що в цьому випадку наявна неузгодженість приписів податкового законодавства (Податкового та Митного кодексів).

Також, вказають про те. Що є необґрунтованими та безпідставними є висновки Східного управління ДПС, наведені на стор. 6 та 7 Акта перевірки № 112 від 14.02.2024 року про відсутність факту реєстрації податкових накладних на загальну суму 128 653 896,78 грн. за наведеним переліком експортних операцій, оскільки ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», з урахуванням вимог чинного законодавства (пункт 3 та 12 Порядку № 1307, статті 187 та 201 Податкового кодексу) здійснено складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних за наведеним Контролюючим органом переліком експортних операцій, з урахуванням фактичної дати виникнення податкових зобов`язань за такими операціями, з огляду на дату завершення митних формальностей, пов`язаних із складанням (належним оформленням) митних декларації та підтвердженням (повідомленням) про переміщення (вивезення) товарів за межі митної території України.

Перелік податкових накладних складених за фактом здійснення експортних операцій наведений у додатку цього Позову.

Також, зазначають, що контролюючим органом були застосовані до Товариства штрафні санкції на підставі абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу, яким передбачено застосування штрафних санкцій у відповідних розмірах саме за відсутність складання та реєстрації податкових накладних за певними операціями.

Звертають увагу на те, що ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» за наведеними експортними операціями складались та реєструвались податкові накладні, перелік яких надавався, як під час перевірки, так і під час подання скарги на податкове повідомлення-рішення, однак їм жодної оцінки відповідачем надано не було.

Вказують, що протягом всього періоду здійснення діяльності, пов`язаної з експортом власної продукції ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» оформлення (склададння та реєстрація) податкових накладних здійснюється виключно за фактом підтвердження перетину митного кордону України.

Таким чином, вважаємо, що ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» не порушувало вимог податкового законодавства, а висновки, наведені в Акті перевірки необрунтованими та безпідставними.

Вказують, що ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» не припустилось протиправних дій у цьому випадку, тому не підлягає притягненню до відповідальності, оскільки здійснення Товариством фінансово-господарської діяльності відбувається у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі щодо належного її документального оформлення.

Окрім того, позивач вказує на відсутність у контролюючого органу законодавчих (правових) підстав для висновків про не реєстрацію податкових накладних, які фактично здійснені на підставі виявлення розбіжностей між показниками податкової звітності платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних, та відповідно протиправність (незаконність) висновків такої перевірки.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової перевірки продавця.

У свою чергу, Східне управління ДПС висновки про порушення вимог чинного законодавства зроблено на підставі камеральної перевірки, без дослідження даних бухгалтерського обліку та первинних документів.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що висновки зроблені за результатами перевірки щодо встановлених ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» порушень, є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідач вказує, що ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» порушено абз. б) п.187.1 ст.187, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, та занижено обсяги постачання на суму 29 426 523,78 грн. по рядку 2.1 Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за грудень 2023 року, у зв`язку з невірним визначенням дати виникнення податкового зобов`язання, що включено до податкової Декларації з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків, за грудень 2023 року.

Так, у платника податків, який здійснює постачання товарів/послуг, виникають податкові зобов`язання в разі експорту товарів з дати оформлення митної декларації. При цьому митна декларація вважається оформленою шляхом проставлення особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення (для митної декларації на паперовому носії), або шляхом внесення до декларації посадовою особою митного органу про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення (для електронної митної декларації).

Відповідно, доводи позивача, що оформлення податкових накладних здійснюється за фактом підтвердження перетину митного кордону України, є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства. Посилання позивача, в обґрунтування таких доводів, на п. 30 Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій від 21.05.2012 №450, є помилковим, адже ця норма визначає спосіб підтвердження вивезення товарів за межі митної території України, що не є тотожним з підтвердженням дати оформлення митної декларації.

Згідно положень ст. 53 Податкового кодексу України в чинній редакції, платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що основною діяльністю ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» є добування мінеральної сировини та виробництво продукції. У подальшому здійснюється реалізація такої продукції з метою одержання прибутку.

Так, згідно матеріалів справи, Східним міжрегіональним управлінням ДПС України по роботі з великими платниками податків на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України у порядку, встановленому ст.76 глави 8 розділу II Кодексу проведено камеральну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» (код за ЄДРПОУ 30912734) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2024 № 9376382243, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 06.02.2024 №9018536791).

Складено акт камеральної перевірки від 14.02.2024 №112/32-00-04-04-02-06- 30912734). Акт оформлено у відповідності із положеннями Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності по формі передбаченої Наказом ДПС від 17.05.2023 року № 368 «Про затвердження примірного порядку організації та проведення контролюючими органами камеральних (електронних перевірок) податкової звітності, крім податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

Так, у ході перевірки встановлені такі порушення:

1. абз. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України в частині невірного відображення показника по рядку 2.1 Декларації з податку на додану вартість «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою», що призвело до завищення за листопад 2023 року на суму 27 772 755,0 гривень та заниження за грудень 2023 року на суму 29 426 523,78 гривень;

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» за грудень 2023 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкові накладні по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформлених митних декларацій за грудень 2023 року на суму 128 653 896,78 гривень.

На підставі висновків, зроблених під час перевірки, Східним управлінням ДПС було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002020402 від 13.03.2024 року, яким до ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61 200,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було отримане Позивачем 26.03.2024 року.

У подальшому не погоджуючись з висновками Східного управління ДПС, викладеними в акті від 14.02.2024 року № 112/32-00-04-04-02-06/30912734, та прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2024 року№ 0002020402, в межах досудового врегулювання спорів, товариство звернулось зі скаргою до ДПС України.

Однак, рішенням ДПС України № 15939/6/99-00-06-03-01-06 від 29.05.2024 року, прийнятим за результатами розгляду скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» - без задоволення.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення №0002020402 від 13.03.2024 року протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 №1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267) передбачено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267) у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі "Отримувач (покупець)" зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "300000000000", рядок Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта не заповнюється.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України).

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч. 5 ст. 255 МК України).

Пунктом 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (Положення про митні декларації), визначено, що митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявностi внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення вiдмiтки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими експорту для українських товарів (крім палива та енергії), що повністю використані під час переробки іноземних товарів, митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією відповідно до митного режиму експорту на такі українські товари, митною декларацією відповідно до митного режиму реекспорту на продукти переробки, що утворилися унаслідок використання в переробці відповідних українських товарів, а також повідомленням про фактичне вивезення за межі митної території України в митному режимі реекспорту таких продуктів переробки (абз. 3 п. 30 Положення про митні декларації).

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією також відомості про номер митної декларації. За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів (абз. 5 п. 30 Положення про митні декларації).

Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (абз. 5 п. 32 Положення про митні декларації).

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з використанням електронного підпису посадової особи Держмитслужби чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, також надсилається Держмитслужбою у визначені цим пунктом строки декларанту або уповноваженій ним особі (абз. 6 п. 32 Положення про митні декларації).

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що:

- експорт (експорт товарів) продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України;

- момент здійснення експорту (імпорту) момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктами 20 та 21 статті 4 Митного кодексу України визначено:

- митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

- митна процедура зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Національні суди, в тому числі Верховний Суд, що є найвищим судом у системі судоустрою України, аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють питання пені за порушення експортно-імпортних операцій, дійшли висновку, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування ст. 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (норма якого щодо початок відліку строку для надходження валютної виручки є аналогічними нормам Закону "Про валюту і валютні операції"), є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю. Така позиція Верховного Суду наведена, зокрема, у постанові від 27.02.2018 р. у справі №П/811/2370/15, касаційне провадження №К/9901/25888/18. Тобто, визначальним є саме момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. Експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст.321 Митного кодексу України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Разом з тим, визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, складання та реєстрації податкових накладних у разі експорту товарів, відбувається з урахуванням положень відповідних нормативно-правових актів, якими врегульовано процедури митного оформлення експортних операцій.

Моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом здійснення поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Оформлення митної декларації не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України та посвідчує надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів (визначений митний режим) і підтверджує, а не встановлює права та обов`язки зазначених в митній декларації осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

При цьому, знаходження під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного подальшого вивезення за межі митної території України, і при цьому первинним є поміщення товарів у відповідний митний режим (експорт) з подальшим переміщенням товарів через митний кордон України, підставою для якого є відповідне декларування, здійснення митного оформлення товарів, проведення необхідних митних процедур (формальностей) та перетинання ними митного кордону України з відповідним документальним підтвердженням такого переміщення, що засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Вивезення з України товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю (митних формальностей) та для застосування засобів державного регулювання вивезення за межі митної території, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття перетину товаром митного кордону України збігається із переміщенням товару через митний кордон України вивезенням за межі України.

З огляду на викладене, експортний товар вважається таким, що вивезений (експортований) за межі митної території України з моменту перетину державного кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією також відомості про номер митної декларації. Тобто повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом.

У свою чергу, за наявних у матеріалах цієї справи документами, позивачем визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та відповідно підстав для складання податкових накладних здійснюється за фактом отримання відповідного повідомлення про дату переміщення (вивезення) товарів через митний кордон України.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.03.2024 року № 0002020402, яким до позивача застосовано штрафні санкції є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд робить висновок, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим позовна заява підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування ППР.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги повністю, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування ППР задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0002020402 від 13.03.2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734).

Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.08.2024 року.

Суддя В.В. Ільков