Рішення

від 29.08.2024 по справі 160/19441/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 рокуСправа №160/19441/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" до Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

18.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" до Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 151 від 17.06.2024 Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про відмову ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" на встановлення тарифу на виробництво теплової енергії;

- зобов`язати Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" на встановлення тарифу на виробництво теплової енергії згідно вимог чинного законодавства, а саме із урахуванням вимог частини 15 статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2024 ТОВ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" звернулося з заявою про встановлення тарифів від 31.05.2024 до суб`єкта місцевого самоврядування Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області.

Рішенням № 151 від 17.06.2024 Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області відмовив ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" у зв`язку із тим, що надані Товариством розрахунки тарифу не відповідають вимогам статті 20 Закону України «Про теплопостачання», Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на кому пальні послуги», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 12.09.2018 № 239 «Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення».

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на висновок експертного дослідження № 27-05-24 від 17.06.2024, а також на судову практику у справах № 440/7964/23, 420/15620/22, 420/10519/22.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 відкрито провадження по адміністративній справі № 160/19441/24 та запропоновано надати відповідачам відзив на позов.

02.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2024 засобами поштового зв`язку від Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву ідентичний попередньому.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на правомірність оскаржуваного рішення та наголошує на тому, що позивачем при розрахунку тарифу не враховано, не використано та перевищено гранично можливий розмір тарифу, що встановлений на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, що і стало причиною відмови у заяві про встановлення тарифів. Враховуючи зазначене відповідач просив відмовити у позові.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надходили.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача та відповідача, викладеним в позовній заяві та відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною першоюстатті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про теплопостачання»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема:

регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;

щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);

перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Відповідно достатті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Визначення тарифу (ціни) на теплову енергію міститься устатті 1 Закону України «Про теплопостачання»та означає грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з частиною першоюстатті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Приписами частин 6-10статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"обумовлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 11 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини 4 та/або 5 цієї статті.

Так, згідно з частинами 4-5статті 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

За змістом частин 14, 15статті 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначенихЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, передбаченоЗаконом України "Про ціни та ціноутворення"в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з частиною другої статті 12 якого державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно зістаттею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення"Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Пунктом 20 Порядку № 869 визначено, що планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

При цьому за приписами пункту 7 розділу І Порядку № 239 розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно достатті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Аналіз наведених положеньЗакону України "Про місцеве самоврядування в Україні"свідчить, що, сільська, селищна, або міська рада є органом місцевого самоврядування, яка представляє територіальну громаду відповідної територіальної одиниці та є правомочною розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до її відання.

Виконавчий орган ради, в розумінні вказаногоЗакону, є органом, який створюються відповідною радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Так, з огляду на повноваження, окреслені у статтях52,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а такожстатті 13 Закону України "Про теплопостачання", виконавчий комітет органу місцевого самоврядування встановлює, зокрема, тарифи на теплову енергію та тарифи на виробництво теплової енергії.

Водночас при встановленні тарифу на виробництво теплової енергії виконавчий орган відповідної ради зобов`язаний враховувати економічно обґрунтовані витрати суб`єкта господарювання на її виробництво, транспортування та постачання для забезпечення рентабельності такого суб`єкта.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність у організаційно-правовій формі товариства з обмеженою відповідальністю, дата державної реєстрації 26.12.2016, основним видом економічної діяльності є 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, має ліцензію на виробництво і постачання теплової енергії № 228-теп від 21.03.2019, яка видана Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Факт правомірності здійснення позивачем діяльності з виробництва та постачання теплової енергії відповідачем не заперечується.

Отже, позивач відноситься до суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання і виробництво теплової енергії та згідно ізЗаконом України "Про теплопостачання"і Порядком № 869, має право звернення до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою про встановлення тарифів на теплову енергію із зазначенням економічного обґрунтування планових витрат.

Судом встановлено, що 31.05.2024 позивач ТОВ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" звернулося з заявою про встановлення тарифів від 31.05.2024 до суб`єкта місцевого самоврядування Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області.

Відповідач Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, розглянувши заяву позивача про встановлення тарифів від 31.05.2024, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із тим, що надані Товариством розрахунки тарифу не відповідають вимогам статті 20 Закону України «Про теплопостачання», Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на кому пальні послуги», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 12.09.2018 № 239 «Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», що знайшло відображення у рішенні № 151 від 17.06.2024.

Судом встановлено, що рішення № 151 від 17.06.2024, яким відповідач відмовив у задоволенні заяви ТОВ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" про встановлення тарифів від 31.05.2024 не містить чітко визначених підстав, які було покладено в основу оскаржуваного рішення. Самі лише посилання у рішенні на норми законодавства не дають можливості суб`єкту звернення у повній мірі усвідомити, які саме недоліки містило його звернення та які дії він має вчинити для усунення цих недоліків.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може зловживати своїм становищем, з огляду на його повноваження щодо встановлення тарифів.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення має бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), ґрунтуватись на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Як вже зазначалося, частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Пунктом 7 частини першоїстатті 4 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормамистатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, оскаржуване рішення прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення статей9,245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 17.06.2024 № 151 "Про розгляд заяви ТОВ " ІМПУЛЬС ТЕПЛО" від 31.05.2024 про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії.

Водночас суд зазначає, що статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

З урахуванням предмету спору, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення тарифів.

Суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що відповідач розглядаючи повторно заяву про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії буде діяти не згідно вимог чинного законодавства, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 6056,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями2,9,73-78,90,139,241 - 246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" (код ЄДРПОУ 42889185, 49000, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, будинок 5) до Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41050131, 51000, Дніпропетровська область, селище Царичанка, вулиця Залізнична, будинок 10) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 151 від 17.06.2024 Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про відмову ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" на встановлення тарифу на виробництво теплової енергії.

Зобов`язати Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" на встановлення тарифу на виробництво теплової енергії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41050131, 51000, Дніпропетровська область, селище Царичанка, вулиця Залізнична, будинок 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПУЛЬС ТЕПЛО" (код ЄДРПОУ 42889185, 49000, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, будинок 5) сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез