Рішення

від 29.08.2024 по справі 240/11195/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/11195/24

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною,

установив:

У червні 2024 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся у суд з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі позивач, ДЕІ Поліського округу) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі відповідач, Оліївська сільрада) про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельних ділянок: кадастровий номер 1825681200:03:000:0288, 1825681200:04:000:0106, 1825681200:04:000:0107, 1825681200:10:000:0202, 1825684400:05:000:0021, 1825684400:15:000:0069, 1825686200:12:000:0098, 1825686200:12:000:0097 до самозалісених земель та зобов`язання вжити вичерпних до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення зазначених земельних ділянок до самозалісених земель.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у порушення вимог Земельного кодексу України відповідач, на виконання свого ж рішення «Про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до самозаліснених земель» від 01 грудня 2023 року №1211, не вчиняє дії щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність земельних ділянок, зазначених у додатку до названого рішення, до угідь самозалісеної ділянки. Така бездіяльність органу місцевого самоврядування, на переконання заступника прокурора, завдає шкоди інтересам держави, що закріплені у Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Указі Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відновлення лісів» та низці інших нормативно-правових актів.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачам строку для подання відзивів на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, клопотань про проведення розгляду справи у судовому засіданні не подали.

20 серпня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ані стаття 571 Земельного кодексу України, ані Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» не містять жодних вказівок для органів місцевого самоврядування щодо вчинення будь-яких дій щодо самозалісених ділянок. Станом на момент звернення до суду Урядом не визначено механізму внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну складу угідь відповідно до статті 571 Земельного кодексу України. Також законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України забезпечити виготовлення відповідної документації, водночас відповідна норма не містить жодних посилань на те, що документація має виготовлятися лише щодо земель державної власності. Тим часом Державний бюджет України не містить видатків на покриття витрат органів місцевого самоврядування відповідно до частини 3 статті 42 Конституції України та частини 2 статті 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на виготовлення землевпорядної документації, яка, на переконання відповідача, має виготовлятися Урядом.

У період з 05 по 19 серпня 2024 року головуюча суддя перебувала у відпустці.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що рішенням Оліївської сільради «Про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до самозалісених» від 01 грудня 2023 року № 1211 вирішено віднести земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності до самозалісених земель згідно додатку до цього рішення, а також внести відомості до Державного земельного кадастру про самозалісені землі комунальної власності без розроблення документації із землеустрою. У додатку до зазначеного рішення наведено список самозалісених земельних ділянок.

Однак, відповідач жодних дій, направлених на реалізацію зазначеного рішення в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру про самозалісені землі комунальної власності, не вчинив.

Уважаючи таку бездіяльність протиправно, прокурор звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 1311 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII з наступними змінами та доповненнями у редакції на момент виникнення спірних правовідносин та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У цьому випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в збереженні лісових масивів за рахунок належного документального оформлення прав на них.

Відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу.

Підпунктом «й» названої правової норми до компетенції зазначеного органу виконавчої влади також належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Уряду від 19 квітня 2017 року №275, є Державна екологічна інспекція України (далі Держекоінспекція).

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 названого Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держекоінспекції від 20 лютого 2023 року №32 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, юрисдикція якої поширюється, у тому числі, на Житомирську область.

Пунктом 6 названого Положення визначено, що ДЕІ Поліського округу, поміж іншого, звертається до суду щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що ДЕІ Поліського округу є уповноваженим органом на звернення до суду з відповідним позовом.

Однак, відповідних дій ДЕІ Поліського округу не вчинило, що і обумовило право прокурора на подання позову, що виступає предметом судового дослідження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указами Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» від 07 червня 2021 року № 228/2021, «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період» від 29 вересня 2022 року № 675/2022, екологічною ініціативою Президента України «Зелена країна», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року № 2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно частини 12 цієї правової норми самозалісена ділянка земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року №2321-ІХ внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 571 «Самозалісені землі», якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, згідно частини 2 статті 571 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності органом, який здійснює розпорядження нею.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 08 жовтня 2014 року, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

У свою чергу, відповідно до Положення «Про Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держлісагенства України від 09 листопада 2022 року №1005, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагенства України на території Київської та Житомирської областей та міста Києва.

З наведеного вбачається, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Саме за результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 21 листопада 2023 року №1130, Оліївська сільрада 01 грудня 2023 року прийняла рішення №1211.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 571 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Окрім того, з метою реалізації вказаної норми частину 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0288 площею 8,9477 га, 1825681200:04:000:0106 площею 1,7851 га, 1825681200:04:000:0107 площею 1,9813 га, 1825681200:10:000:0202 площею 44,0801 га, 1825684400:05:000:0021 площею 24,2088 га, 1825684400:15:000:0069 0,9724 га, 1825686200:12:000:0098 площею 34,0210 га, 1825686200:12:000:0097 площею 39,8150 га підлягають віднесенню до самозалісених, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру на підставі заяви Оліївської сільради.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо реєстрації вказаних земельних ділянок у Державний земельний кадастр, відповідач до суду не надав, що вказує на допущену відповідачем бездіяльність.

Посилання відповідача про необхідність виготовлення документації для віднесення земельних ділянок, сформованих як об`єкти цивільних прав, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісених ділянок, а також відсутність видатків на покриття витрат органу місцевого самоврядування, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Як убачається з наведеного вище нормативно-правового регулювання спірного питання, розроблення документації для внесення інформації до Державного земельного кадастру про самозалісені ділянки не передбачено.

Додаткового суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру, внесення змін до них здійснюються безоплатно.

Надаючи правову оцінку такій бездіяльності, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду Велика Палата протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

З огляду на викладене суд зауважує, що ані у відзиві на позов, ані долученими до нього доказами відповідач не навів та довів існування обставин, які б перешкоджали виконати покладений на нього обов`язок щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь земельних ділянок, зазначених у додатку до рішення Оліївської сільради від 01 грудня 2023 року №1211, до угідь самозалісених ділянок.

Наведене, на переконання суду, дає підстави дійти висновку, що така бездіяльність є протиправною.

Відповідно, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є зобов`язання Оліївської сільради вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0288 площею 8,9477 га, 1825681200:04:000:0106 площею 1,7851 га, 1825681200:04:000:0107 площею 1,9813 га, 1825681200:10:000:0202 площею 44,0801 га, 1825684400:05:000:0021 площею 24,2088 га, 1825684400:15:000:0069 0,9724 га, 1825686200:12:000:0098 площею 34,0210 га, 1825686200:12:000:0097 площею 39,8150 га на угіддя самозалісених земель.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка полягає у невжитті заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0288 площею 8,9477 га, 1825681200:04:000:0106 площею 1,7851 га, 1825681200:04:000:0107 площею 1,9813 га, 1825681200:10:000:0202 площею 44,0801 га, 1825684400:05:000:0021 площею 24,2088 га, 1825684400:15:000:0069 0,9724 га, 1825686200:12:000:0098 площею 34,0210 га, 1825686200:12:000:0097 площею 39,8150 га на угіддя самозалісених земель.

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0288 площею 8,9477 га, 1825681200:04:000:0106 площею 1,7851 га, 1825681200:04:000:0107 площею 1,9813 га, 1825681200:10:000:0202 площею 44,0801 га, 1825684400:05:000:0021 площею 24,2088 га, 1825684400:15:000:0069 0,9724 га, 1825686200:12:000:0098 площею 34,0210 га, 1825686200:12:000:0097 площею 39,8150 га на угіддя самозалісених земель.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис