Ухвала

від 28.08.2024 по справі 300/6499/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"28" серпня 2024 р. Справа № 300/6499/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову позивача та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову під час мобілізації, визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та зобов`язання виключення зі списків особового складу військової частини та видати наказ про звільнення.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії, а саме: заборонити командування військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення (в тому числі відрядження) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини на час розгляду справи.

Необхідність забезпечення позову мотивована тим, що наявні ознаки протиправності рішень суб`єкта владних повноважень щодо призову на військову службу. Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позивач є таким що незаконно призваний, на даний час перебуває на навчальному полігоні, а в подальшому може бути переміщений до іншого місця служби чи військової частини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що в її задоволенні слід відмовити з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; дотримання збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності труднощів виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи, у разі вжиття таких заходів тощо.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах: від 21.11.2018 у справі №826/8556/17; від 25.04.2019 у справі №826/10936/18; від 29.01.2020 у справі №640/9167/19; від 16.03.2020 у справі №640/4769/19.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності таких обов`язкових умов: значна складність чи неможливість виконання судового рішення чи захисту прав та законних інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З вищенаведеного слідує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову у разі існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них у відповідності до вимог процесуального закону є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття забезпечення позову, суд повинен пересвідчитись, що подані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 Рішення).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разу задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем, призведе до фактичного ухвалення рішення та вирішення публічно-правового спору без розгляду адміністративної справи по суті.

Однак можливість вирішення публічно-правового спору шляхом забезпечення позову не відповідає системним положенням статей 150, 151 КАС України та змісту прав позивача, передбачених чинним законодавством.

Так, відповідно до положень чинного законодавства вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд позбавлений права прийняття рішення по суті позовних вимог без судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України.

Посилання позивача на те, що вчинення подальших мобілізаційних дій щодо нього можуть спричинити негативні наслідки, як то переміщення його до іншої військової частини і, у випадку прийняття судом позитивного в частині вимог про зобов`язати звільнення з військової служби таке переміщення унеможливить виконання рішення чи його виконання буде істотно ускладненим, оскільки сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, визначені Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні.

За таких обставин заява про забезпечення адміністративного позову до задоволення не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.