Рішення
від 29.08.2024 по справі 320/41883/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року м.Київ№ 320/41883/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ АГРІ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ АГРІ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 № 53917/26-15-07-03-02-25, № 53922/26-15-07-03-02-25, від 26.10.2023 № 67135/26-15-07-03-02-25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операції, в них визначено найменування наданих послуг їх кількість та вартість, а також сторони господарської операції, що відповідно свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції, також відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки реальність вчинення господарської операції відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері. Вважає, що надана первинна документація до перевірки не є достатньою для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 28.06.2024 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АГРІ» (код ЄДРПОУ 38683477) зареєстровано 10.09.2008 № 10701020000034419 Печерською районною в місті Києві державної адміністрації, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, інші: (код КВЕД 46.19) діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля; (код 49.41 КВЕД) вантажний автомобільний транспорт; (код КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, (код КВЕД 70.22) консультування з питань комерційної діяльності й керування; (код КВЕД 52.10) складське господарство.

На підставі направлень від 29.11.2021 № 22362/26-15-07-01, № 22367/26-15-07-03-01, № 22336/26/15-07-10-03, № 22331/26-15-07-10-02, № 22369/26-15-07-03-05, та від 28.12.2021 № 25054/26-15-07-03-01 та наказу контролюючого органу від 29.10.2021 № 8607-п, на підставі п.п. ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АГРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, валютного за період з 0110.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.04.2016 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 19.01.2022 № 3129Ж5/26-15-07-03-01-21 про результати документальної планової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві встановлено порушення, а саме:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 676 518,00 грн;

п.п. 14.1.191, п. 14.1, ст. 14, п. 189.9 ст. 189, п.п. « 2» п. 198.5, ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов?язання з ПДВ на загальну суму 4 001 525,00 грн;

п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 1 654 915,00 грн;

п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.4 Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 щодо неподання повідомлення ф.№ 20 - ОПП по орендованих та наданих в суборенду приміщеннях протягом 2018, 2019, 2020, 2021 років.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення рішення, а саме від 17.08.2023 № 53917/26-15-07-03-02-25; № 53920/26-15-07-03-02-25; № 53921/26-15-07- 03-02-25; 53922/26-15-07-03-02-25.

Позивач не погоджуючись з висновками контролюючого органу про наявність порушень, які викладені в акті № 3129/Ж5/26-15-07-03-01-21 від 19.01.2022 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ АГРІ", та вважаючи їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, та не грунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, звернувся до ДПС України з скаргою від 04.09.2023 № 29381/6 у порядку та в строки, визначеному чинним законодавством України.

Однак, 30.10.2023 (підтверджується копією конверту та витягом з сайту Укрпошти по трекінгу: 0600054464093) на адресу позивача надійшло рішення ДПС України від 20.10.2023 № 31473/6/99-00-06-01-01-06 про розгляд скарги, відповідно до якого скаргу було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 53920/26-15-07-03-02-25 скасовано, податкове повідомлення-рішення № 53921/26-15-07-03-02-25 скасовано в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов`язань по операціях з ліквідацією основних засобів та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію, а в іншій частині, зазначене рішення та податкові повідомлення - рішення № 53917/26-15-07-03-02-25, № 53922/26-15-07-03-02-25 залишено без змін.

Водночас, 30.10.2023 (підтверджується копією конверту та витягом з сайту Укрпошти по трекінгу: 0315128084003) на поштову адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 № 67135/26-15-07-03-02-25, яким збільшено позивачу суму грошових зобов`язань за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2 346 610,00 грн та штрафними санкціями у розмірі 586 652,50 грн.

Не погоджуючись за вказаними діями податкового органу та податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Також п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Не вважаються постачанням товарів операції з реалізації відповідно до кримінального процесуального законодавства України товарів, визначених ч. 7 ст. 293 Митного кодексу України, що здійснюються особами, зазначеними у п. 180.2-2 ст. 180 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи органів державної податкової служби зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 ст. 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними ст. 45, 49, 50, 51, 57 ПК України.

Водночас забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п. 77.3 ст. 77 ПК України).

Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України (п. 77.5 ст. 77 ПК України).

По суті прийнятих податкових повідомлень рішень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатом здійснення взаємовідносин з ТОВ «Агрофірма південні лани» було включено до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звіт про фінансові результати вартість товару (ячмінь, врожай 2019 та пшениця, врожай 2019) на загальну суму 5 056 162,96 грн, у т.ч.: за ІІ квартал 2019 року на 2 054 923,49 грн, за ІІІ квартал 2019 року на 3 001 239,47 грн.

Таким чином, витрати сформовані у зв?язку з придбанням товару (ячменю, врожаю 2019 року та пшениці врожаю 2019 року) у ТОВ «Агрофірма південні лани».

Також за результатом здійснення взаємовідносин з Іноземним підприємством «Драйфхолм Фармінг» позивачем включено до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звіт про фінансові результати вартість товару (кукурудза українського походження врожак 2020 року) придбаного у Іноземним підприємством «Драйфхолм Фармінг» на загальну суму 2 625 197,37 грн, у т.ч. за І квартал 2021 року у розмірі 2 625 197,37 грн.

За результатом правовідносин з ТОВ «Злата-Колос» позивачем включено до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт послуг)» звіт про фінансові результати вартість товару (пшениця, врожай 2019) придбаного у ТОВ «Злата-Колос» на загальну суму 1 077 809,58 грн, у т.ч.: за ІІІ квартал 2019 року у розмірі 1 077 809,58 грн.

Щодо взаємовідносин з Фермерським господарством «Зерносвіт +» то за результатом співпраці позивачем було включено до складу рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» звіт про фінансові результату придбаного у Фермерського господарства «Зерносвіт +» на загальну суму 1 292 500,00 грн, у т.ч.: за ІV квартал 2019 року у розмірі 1 292 500,00 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивачем було включено до складу адміністративних витрат вартість консультаційних послуг у сумі 7 891 610,00 грн та включено до складу витрат на збут вартість транспортних послуг у сумі 6 355 997,00 грн на підставі вищенаведених первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (юридична фірма) укладено договір № 24/11-17-3 про надання послуг у сфері права, згідно з яким позивач замовив юридичні послуги, а саме консультації з питань подання звітності до податкового органу, з питань оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу, з питань оподаткування ПДВ, ЄСВ, податку на прибуток, з оформлення на роботу робітників, з питань ведення претензійної роботи на підприємстві, з питань дотримання касової дисципліни, щодо реєстрації декларації з ПДВ та інше.

На підтвердження факту надання юридичних послуг, відповідно до умов цього договору складається акт, в якому вказується суть наданої послуги, а також на вимогу замовника контрагент готує звіт про виконані роботи та надані послуги, які наявні в матеріалах справи.

Загальна вартість робіт (послуг) склала - 7 005 607,00 грн у т.ч.: у ІV кв. 2019 року - 386 800,00 грн, у І кв. 2020 року - 631 750,00 грн, у ІІ кв. 2020 року - 1 009 957,00 грн, у ІІІ кв. 2020 року - 528 850,00 грн, у ІV кв. 2020 року - 362 625,00 грн, у І кв. 2021 року - 882 000,00 грн, у ІІІ кв. 2021 року - 3 203 625,00 грн.

Також між ТОВ «Консалтингова компанія «Гермес» та ТОВ «ЮНІКОМ АГРІ» укладено:

договір № 11/10/18 про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності від 11.10.2018, відповідно до якого замовник, в особі позивача зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим договором консультаційні послуги з питань комерційного управління та інших питань діяльності замовника, як підприємства оптової торгівлі сільськогосподарськими товарами;

договір № 25/10/18 про надання послуг у сфері інформаційних технологій та комп`ютерних систем від 25.10.2018, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бер на себе зобов`язання виконати роботу (послуги) в межах чинної класифікації видів економічної діяльності на користь виконавця за винагороду;

договір № 01/11/18 про надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку та оподаткування від 01.11.2018, відповідно до якого замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню передбачених цим договором консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку та оподаткування за плату.

Таким чином, до адміністративних витрат позивачем включено вартість консультаційних послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова компанія «Гермес» в сумі 886 003,00 грн у т.ч.: ІV кв. 2018 року у сумі 886 003,00 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЮНІКОМ АГРІ» укладені типові договори про надання послуг № ХАР ф-1 від 04.06.2018 та № ХАР ф-1 від 15.01.2019, відповідно до яких замовник доручає, підрядник зобов`язується надавати комплекс послуг щодо транспортно-експедиційного обслуговування, пов`язаного з організацією перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки, залізничним транспортом при здійсненні перевезень в середині України та/або на експорт (імпорт), за реквізитами замовника, на умовах, визначених у цих договорах.

Загальна вартість яких склала 1 105 131,00 грн (без ПДВ) у т.ч.: у ІV кв. 2018 року - 85 413,00 грн, у І кв. 2019 року 126 598,00 грн, у ІІ кв. 2019 року 769 077,00 грн, у ІІІ кв. 2019 року 37 178,00 грн, у ІV кв. 2019 року 33 315,00 грн, у І кв. 2020 року 53 550,00 грн.

Крім того, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ЮНІКОМ АГРІ» укладено договір про надання транспортних послуг з пасажирських перевезень № 03/07/18-2 від 03.07.2018, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги з перевезень замовнику з оплатою безготівковій формі згідно з відпрацьованим часом та актом виконаних робіт наданих послуг загальна вартість робіт (послуг) склала 5 250 866 грн, у т.ч.: у ІV кв. 2018 року - 181 040,00 грн, у І кв. 2019 року - 30 940,00 грн, у ІІ кв. 2019 року - 501 778,00 грн, у ІІІ кв. 2019 року - 873 192,00 грн, у ІV кв. 2019 року - 75 024,00 грн, у І кв. 2020 року - 202 461,00 грн, у ІІ кв. 2020 року - 345 634,00 грн, у ІІІ кв. 2020 року - 440 156,00 грн, у ІV кв. 2020 року - 378 458,00 грн, у І кв. 2021року - 736 020,00 грн, у ІІІ кв. 2021 року - 1 486 163,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі продажі робіт та послуг, а також правовірності формування витрат з придбання продукції (ячмінь, пшениця, кукурудза) позивачем подано до суду такі письмові докази, а саме: договір поставки пшениці від 27.01.2020 № 27.01.20-2 укладений між позивачем та ТОВ «Агро Консоль», договір поставки пшениці від 27.01.2020 № 170/1-133239 укладеного між позивачем та ТОВ «АДМ УКРЕЙН»; додаткова угода до договору від 27.01.2020 № 170/1-133239; договір про транспортно експедиційне обслуговування від 01.09.2020 № 010920-02; договір купівлі продажу пшениці українського походження від 09.08.2019 № 09.08.19-1 укладеного позивача з ТОВ «Злата - Колос»; договір купівлі продажу пшениці від 22.08.2019 № 22.08.19-1; укладеного позивача з ТОВ «Злата - Колос»; договір поставки пшениці від 01.10.2019 № СVР30407 укладеного між позивачем та ТОВ «АТ КАРГІЛЛ»; договір поставки від 02.02.2021 № 01.02.21-1 укладеного між позивачем та Іноземним підприємством «Драйфхолм Фармінг»; договір поставки від 20.01.2021 № 460/1-139231 укладеного між позивачем та ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН»; договір про транспортно експедиційне обслуговування від 01.09.2020 № 010920-02; договір купівлі продажу ячменя І ІІІ класу № 17.06.2019-1 від 17.06.2019 укладеного між позивачем та ТОВ «АГРОФІРМА ПІВДЕННІ ЛАНИ»; договір про транспортно експедиторське обслуговування від 21.06.2019 № 21/06/19 укладеного між позивачем та ТОВ «ДАВОС - АГРО»; договір поставки ячменя ІІІ класу урожаю 2019 року укладеного між позивачем ДП з іноземними інвестиціями «Сантрейд»; договір купівлі продажу ячменя від 16.07.2019 № 16.07.19-4 укладеного між позивачем та ТОВ «АГРОФІРМА ПІВДЕННІ ЛАНИ»; договори оренди відкритої складської площадки з твердим покриттям, нежитлового приміщення площею 2 592,0 кв.м; договір купівлі продажу пшениці від 30.07.2019 № 30.07.19-2; договір про транспортно експедиційне обслуговування від 15.01.2019 № ХАР- 1; договір про надання консультативних послуг з питань комерційної діяльності від 11.10.2018 № 11/10/18 укладеного з ТОВ «Консалтингова діяльність»; акти виконаних робіт з надання консультативних послуг; акти виконаних робіт з надання консультативних послуг з питань права; картки рахунку (№ 631, за листопад 2019 року, І квартал 2020 року, за серпень 2019 року, за лютий 2021 року; за 01.06.2019-31.07.2019, за 4 квартал), платіжні доручення про сплату продукції, видаткова накладна № 1 від 28.01.2020, товаро транспортні накладні від 26.01.2020, від 27.01.2020, від 28.01.2020 про перевезення пшениці; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, звіт про прощі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року, видаткова накладна № РН-0000041 від 07.02.2020; реєстр прийнятої сільськогосподарської продукції від 07.02.2020; довіреність про отримання пшениці від 27.01.2020 № 4703; накладні на перевезення водним транспортом пшениці (експорте ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН»); посвідчення про якість зерна від 30.01.2020; акт наданих послуг № 86 від 31.01.2020; видаткова накладна від 09.08.2019 № 170; товаро транспортна накладна про перевезення пшениці від 08.08.2019 № 296489, № 296490, № 296491, № 296492; видаткова накладна від 22.08.2019 № 182; товаро транспортна накладна про перевезення пшениці від 22.08.2019 № 45713, № 45714; № 45716; № 45717; № 45718; № 45719; звіт про посівні прощі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2018 року; видаткова накладна від 10.10.2019 № РН-0000311; коносамен № 1 від 07.10.2019; видаткова накладна від 03.02.2021 № 89; від 04.02.2021 № 90; товаро транспортна накладна від 03.02.2021 № 1 - 17; видаткова накладна від 17.02.2021 № РН-0000070; видаткова накладна від 18.02.2021 № РН-0000073; довіреність про отримання кукурудзи від 20.01.2021 № 2452 кт; накладна для вивезення зерно кукурудзи водним транспортом; видаткові накладні від 17.06.2019 № 84; від 18.06.19 № 85; від 19.06.2019 № 86, від 20.06.2019 від 87; від 22.06.2019 № 89; товаро транспортного перевезення ячменя; видаткові накладні від 16.07.2019 № 118, № 119, № 120, № 121, - № 122, № 123; від 20.07.2019 № РН-0000213; акти здачі прийняття робіт (надання послуг), а саме транспортні послуги; витяги з реєстрів платників податку контрагентів позивача та витяги з ЄДРПОУ; штатні розписи підприємств з ким позивач укладав вищенаведені договори купівлі продажу та поставки, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) щодо надання транспортних послуг тощо.

Слід зазначити, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, виконаних робіт, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що відповідно свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій та відповідно відсутність порушення товариством п.п, 44.1, 44.2 ст. 44, ст. 134 ПК України, а також відсутність зазначених додатково в акті порушень: п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п, 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6, п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Крім того, суд звертає увагу, що сертифікати якості та паспорти на придбаний товар не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і відповідно не можуть свідчити про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати, паспорти якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Дане кореспондує з положеннями, які містяться у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», яка містить визначення документа про відповідність, об`єкта оцінки відповідності.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 20.07.2021 у справі № 440/360/20, від 23.04.2021 у справі № 826/5511/17.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16 зазначає, що функціями та правами контролюючих органів, які визначені ст. 19-1 та 20 ПК України, не передбачено здійснення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції

Також слід звернути увагу, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні законодавства, а є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків. З урахуванням наведеного слід зазначити, що неподання такого документа як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладене в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 120/847/20-а, від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 14.04.2021 у справі № 805/1214/16-а.

Водночас, суд приймає до уваги, що товарно-транспортні накладні були надані податковому органу для додаткового підтвердження здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ «Агрофірма південні лани» та Іноземного підприємства «Драйфхолм Фармінг», а також ФГ «Зерносвіт +», яке являється фігурантом кримінального провадження № 42020141090000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України, а саме має ознаки фіктивності, суд зазначає таке.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані сторонами, відповідають вимогам ПК України.

При цьому, позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо.

Крім того, відсутність у контрагентів товариства трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідну поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі по податку на додану вартість, адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Водночас, чинне податкове законодавство не ставить у залежність позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, та наявність у штаті підприємства працюючих осіб. Контрагенти мають право залучати на надання послуг/виконання робіт інших осіб не лише шляхом укладання трудових договорів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від діяльності контрагентів, розрахунку з бюджетом третіх осіб та наявність залучених за трудовим договором працівників контрагентів.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених товарів до податкового кредиту до суду надано не було.

Крім того, податковим органом не подано докази, які б свідчили, що реалізація продукції власного виробництва контрагентів позивача, не відповідає можливим обсягам виробленої продукції, що свідчить про формування витрат на підставі видаткових накладних, які мають належне документальне підтвердження.

Таким чином, посилання податкового органу на пояснення директорів ТОВ «Агрофірма південні лани» та ІП «Драйфхолм Фармінг» відносно того, що вони не мають і не мали відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 84, 85 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки зобов`язання за договорами, укладеними між позивачем і ТОВ «Агрофірма південні лани» та ІП «Драйфхолм Фармінг» мали реальний характер - товари надані для прийняття продавцем і прийняті покупцем, факт отримання товарів і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичної особи - представника, яка учиняла підпис на договорі та інших первинних бухгалтерських документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичною особою з однієї із сторін, слід оцінювати з точки зору наявності у цієї фізичної особи відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу ч. 2 ст. 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/14574/23 за позовом ТОВ «Юніком Агрі» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення суми переплати за ненадання послуг за договором № 24/11/17-3 про надання послуг у сфері права від 24.11.2017 у розмірі 552 888,05 грн, яким встановлено, що дійсно між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 24/11/17-3 про надання послуг у сфері права та заявлені послуги були отриманні ТОВ «Юніком Агрі».

Норми п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 189 ПК України визначено особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках.

Пунктом 189.9 ст. 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 ПК України оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Підпункт 201.10 ст. 201 ПК України визначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 01.07.2015, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених п.п. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Щодо обставин встановлених актом перевірки від № 3129/5/26-15-07-03-01-21 від 19.01.2022 щодо не подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність до органів Державної податкової служби за формою № 20-ОПП, по наданих в суборенду приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та несвоєчасне подання повідомлень за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування за адресами: АДРЕСА_2 , м. Тернопіль, вул. Промислова, 28, м. Тернопіль, вул. Промислова 30., Київська область, Києво-Святошинський район, с. П. Борщагівка, вул. Кільцева, 4-a, суд зазначає наступне.

У п. 22.1. ст. 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі Порядок № 1588) передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно п.п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Відтак, норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Відповідно до п. 8.4. Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, в Порядку № 1588 є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Таким чином, при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення від 17.08.2023 № 53917/26-15-07-03-02-25 податковий орган безпідставно застосував положення п. 117.1 ст. 117 ПК України у випадку, коли безпосередньо норми ПК України не встановлюють строку для подання повідомлення форми 20-ОПП, а також неправильно встановив фактичні обставини справи, щодо яких платник податків мав обов`язок подати повідомлення 20-ОПП.

Узагальнюючи вищевикладене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що матеріали перевірки не мають підтвердження наявності суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів наданих ТОВ «ЮНІКОМ АГРІ». Зазначене дає підстави для висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «ЮНІКОМ АГРІ» та його контрагентами, які вказані судом у даному рішенні суду.

Водночас у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 20.07.2020 y справі № 916/922/19.

Наведене свідчить про те, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат чи податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 y справі № 808/3782/14.

В обґрунтування нереальності здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами, податковий орган посилається на відсутність інформації щодо наявності у них основних фондів для виконання визначених договорами обов`язків та зазначає про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень та інше. Також в акті перевірки податковий орган посилається на невідповідність придбаного контрагентами товариства товару з реалізованим товариству товару, з чого робить висновок про те, що по операціям з постачання товарів лише оформлялись окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, такі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених, з огляду на наступне.

Так, порушення позивачем норм податкового законодавства базується на інформації лише одержаних з власних інформаційних систем податкового органу, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності фінансово-господарські операції не відбулись.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога п. 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, покупець, в даному вигляді позивач не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства своїх контрагентів, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 17.08.2023 № 53917/26-15-07-03-02-25, № 53922/26-15-07-03-02-25, від 26.10.2023 № 67135/26-15-07-03-02-25.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн (платіжне доручення від 08.11.2023 № 475), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 № 53917/26-15-07-03-02-25, № 53922/26-15-07-03-02-25, від 26.10.2023 № 67135/26-15-07-03-02-25.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ АГРІ" (код ЄДРПОУ 36148342) судові витрати у сумі 26840 (дев`ятнадцять шість вісімсот сорок) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	29.08.2024
Оприлюднено	02.09.2024
Номер документу	121274725
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —320/41883/23

Ухвала від 03.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Аліменко Володимир Олександрович

Ухвала від 30.09.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Аліменко Володимир Олександрович

Ухвала від 24.09.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Аліменко Володимир Олександрович

Рішення від 29.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Головенко О.Д.

Ухвала від 18.12.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Головенко О.Д.

Ухвала від 16.11.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Головенко О.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.08.2024 по справі 320/41883/23КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/41883/23

Ухвала від 03.12.2024

Ухвала від 30.09.2024

Ухвала від 24.09.2024

Рішення від 29.08.2024

Ухвала від 18.12.2023

Ухвала від 16.11.2023

Рішення
від 29.08.2024 по справі 320/41883/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД