Рішення

від 29.08.2024 по справі 340/4986/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4986/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2024 №111050002257;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.08.1996 по 14.05.1997 та до його пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, 11 років 06 місяців, а саме: 1) 1 рік 7 місяців за період роботи з 13.07.1988 по 13.02.1990; 2) 5 років 3 місяці 16 днів за період роботи з 13.05.1998 по 29.08.2003; 3) 2 роки 8 місяців 2 дні за період роботи з 30.06.2006 по 02.03.2009; 4) 3 місяці 29 днів за період роботи з 03.03.2009 по 30.06.2009; 5) 1 рік 7 місяців 13 днів за період роботи з 15.09.2018 по 31.03.2024 та призначити з 06.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1- р/2020, зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2024 №111050002257 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи в російській федерації з 27.08.1996 по 14.05.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Крім того, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно вказаної трудової книжки з 13.07.1988 по 13.02.1990 у Криворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті окислених руд, що також підтверджується довідкою від 16.10.2023 №1270, виданою ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд», період роботи з 13.05.1998 по 28.08.2003, що також підтверджується довідкою від 09.06.2023 №72/09, виданою Національною енергетичною компанією Укренерго, з 30.06.2006 по 02.03.2009 у ТОВ «КБМК», що також підтверджується архівною довідкою від 29.09.2023 №П-411/25-02, виданою архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, період з 03.03.2009 по 30.06.2009 у ЗАТ «Криворізька будівельна компанія», що також підтверджується архівною довідкою від 29.09.2023 №П-411/25-02/1, виданою архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, період з 15.09.2018 по 31.03.2024 у ТОВ «Криворізька будівельна компанія», що також підтверджується довідкою від 08.04.2024 №70, виданою ТОВ «Криворізька будівельна компанія».

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цих з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.

Ухвала суду від 30.07.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі була надіслана до "Електронного кабінету" Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області 30.07.2024 та доставлена того ж дня о 13 год. 16 хв., що підтверджується довідкою від 30.07.2024, яку долучено до матеріалів справи.

02.08.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову у яких заперечило проти задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через не підтвердження пільгового стажу роботи та достатнього страхового стажу.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

30.07.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

07.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058-IV).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №111050002257 від 15.05.2024 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 з таких підстав:

-до страхового стажу не враховано період роботи за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ) з 27.08.1996 по 14.05.1997 робота на території російської федерації;

-до пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки від 16.10.2023 №1270, виданої криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом окислених руд з 13.07.1988 по 13.02.1990, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів та підпис виконуючого обов`язки керівника не підтверджено дорученням чи наказом про покладення обов`язків. Також до пільгового стажу не враховано період роботи за довідкою від 09.06.2023 №72/09 з 13.05.1998 по 28.08.2003, оскільки вона не відповідає додатку 5 (а.с. 13 зв.).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, 13.07.1988 позивач прийнятий в енергетичний цех відділу водопостачання і каналізації електрогазозварником 4 розряду (наказ №297 від 12.07.1988). 13.02.1990 звільнений з роботи згідно наказу №28 від 14.02.1990 (а.с. 14 зв.).

27.08.1996 ОСОБА_1 був прийнятий електрозварником 4 розгляду в АОВТ «Ямалгазпромбуд» (наказ № 89/к від 03.09.1996). 14.05.1997 звільнений з роботи згідно наказу № 4/к від 12.05.1997 (а.с. 16).

13.05.1998 позивач був прийнятий по переведенню електрослюсарем 4 розряду з ремонту устаткування розподільчих пристроїв в діючих електроустановках напругою 330 кв. в Кіровоградські магістральні електричні мережі (наказ №56-к від 13.05.1998). 29.08.2003 звільнений з роботи згідно наказу №117-К від 29.08.2003 (а.с. 17).

30.06.2006 був прийнятий електрозварником ручного зварювання в ТОВ «КБМК» (наказ № 141-к від 30.06.2006). За результатами атестації робочих місць по умовах праці електрозварнику ручної зварки підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (наказ №4/1 від 19.07.2002, наказ №133 від 17.09.2007). 02.03.2009 звільнений з роботи згідно наказу №46-к від 02.03.2009 (а.с. 18 зв.-19).

03.03.2009 був прийнятий по переведенню електрозварником ручної зварки в ТОВ «КБМК» (наказ № 27-к від 03.03.2009). За результатами атестації робочих місць по умовах праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (наказ №42 від 04.04.2006). 30.06.2009 звільнений з роботи згідно наказу №118-к від 30.06.2009 (а.с. 19 зв.).

15.09.2018 був прийнятий електрозварником ручного зварювання 5 розряду в ТОВ «Криворізька будівельна компанія» (наказ №226к від 14.09.2018). За результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (Накази №332/1 від 14.12.2016 та №421 від 29.10.2021).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 N1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону N1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною другої статті 114 Закону N1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Разом з тим, до внесення відповідних змін в Закон N1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N2 визначалося Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII), який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.

Водночас, згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону N 1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 N 213-VIII (далі - Закон N 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. .

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний частини другої статті 114 Закону N 1058-IV.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N2 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону N 1058-IV в редакції Закону N 2148-VIII та стаття 13 Закону N 1788-XII в редакції Закону N 213-VIII.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом N 213-VIII.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом N 213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 N 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Відповідно до статті 151І Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом N 213-VIII.

При цьому, Закон N 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону N 1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.

За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон N1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України N 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для чоловіків після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону N1058-IV визначають таке право для жінок після досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону N 1788-XII (з урахуванням Рішення N 1-р/2020) та Закону N 1058-IV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.

Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі N 520/15025/16-а (N 11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п. 56).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за такого правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону N1788-XII, а не Закону N 1058-IV, оскільки положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII визначає більш сприятливі умови для чоловіків при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком N 1 - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у справі N 360/3611/20 (N 11-209заі21), які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Порядок N383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Порядку N 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону N 1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Згідно зі статтею 62 Закону N 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку N 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі - Порядок N 637).

Згідно із пунктом 1 Порядку N637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку N637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку N637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі N 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі N 233/2084/17.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 07.05.2024 він досяг віку 56 років 01 місяць 02 дні.

За змістом оспорюваного рішення позивач має наявний загальний страховий стаж 26 років 06 місяців 09 днів. Пільговий стаж особи не підтверджено.

Разом з тим, до страхового стажу не враховано періодів роботи з 27.08.1996 по 14.05.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону N 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону N 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода про гарантії). У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

При цьому за змістом статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.93 (далі Угода про трудову діяльність) трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно зі статтею 12 вказаної Угоди про трудову діяльність вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Статтею 7 Угоди про трудову діяльність визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 р. у справі N 676/6166/16-а, від 16.04.2020 р. у справі N 555/2250/16-а від 17.06.2020 р. у справі N 646/1911/17, від 21.02.2020 р. у справі N 291/99/17 та від 06.07.2020 р. у справі N 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російській федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Водночас, отримання позивачем на теперішній момент довідки про сплату страхових внесків є неможливим з огляду на те, що 24.02.2022 у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з російською федерацією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Неможливість отримання довідки із незалежних від позивача причин не може слугувати підставою для відмови у зарахування періодів роботи до страхового стажу за наявності інших підтверджуючих доказів.

Надана позивачем трудова книжка містить записи про періоди його роботи із зазначенням професій, номеру та дати наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки підприємств.

Зокрема, записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 підтверджено, що він, з 27.08.1996 по 14.05.1997 працював електрозварником в АОВТ «Ямалгазпромбуд».

Суд звертає увагу, що автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

Таким чином, вказані періоди роботи позивача на території російської федерації підлягають зарахуванню до його страхового стажу у повному обсязі.

Щодо підтвердження позивачем пільгового стажу

Період з 13.07.1988 по 13.02.1990 (1 рік 7 місяців).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (запис 2-3), копія якої міститься в матеріалах справи, 13.07.1988 позивач прийнятий в енергетичний цех відділу водопостачання і каналізації електрогазозварником 4 розряду (наказ №297 від 12.07.1988). 13.02.1990 звільнений з роботи згідно наказу №28 від 14.02.1990.

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.10.2023 №1270, виданої ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (код ЄДРПОУ 04853709), підтверджено, що позивач у вказаний спірний період працював повний робочий день на будівництві Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, виконував роботи з різання та зварювання металу за професією електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням, що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІ, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.85 N 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

В період роботи позивача з 13.07.1988 по 13.02.1990 електрогазозварником в енергетичному цеху відділу водопостачання і каналізації Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд діяла Постанова СРСР від 22.08.56 N 1173 "Про затвердження Списку N 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах". Професія "електрозварник" входить до Списку N 2 розділу XXXII.

Отже, записи трудової книжки, а також Довідка від 16.10.2023 №1270 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у 13.07.1988 по 13.02.1990 на посаді електрогазозварника 4 розряду, а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що неврахування відповідачем вказаної довідки через відсутність підпису начальника відділу кадрів та непідтвердження підпису виконуючого обов`язки керівника дорученням чи наказом про покладання обов`язків є безпідставним.

Крім цього, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 3.3. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Суд зауважує, що в силу положень пунктів 3.3 та 4.2. Порядку №22-1 орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії у випадку ненадання всіх необхідних документів, не повинен відмовляти в призначенні пенсії, а має здійснити активні дії щодо повідомлення заявника про необхідність подання документів, яких не вистачає.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи з 13.07.1988 по 13.02.1990 на посаді електрогазозварника 4 розряду Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.

Період з 13.05.1998 по 29.08.2003 (5 років 3 місяці 16 днів).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (запис 18-19), копія якої міститься в матеріалах справи, 13.05.1998 позивач був прийнятий по переведенню електрослюсарем 4 розряду з ремонту устаткування розподільчих пристроїв в діючих електроустановках напругою 330 кВ в Кіровоградські магістральні електричні мережі (наказ №56-к від 13.05.1998). 29.08.2003 звільнений з роботи згідно наказу №117-К від 29.08.2003.

Згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.06.2023 №72/09, виданої ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», позивач у період 13.05.1998 по 29.08.2003 працював повний робочий день в Кіровоградських магістральних електричних мережах Національною енергетичною компанією «Укренерго», виконував весь комплекс робіт з ремонту обладнання розподільних пристроїв в діючих (що перебувають під номінальною напругою) електроустановках з напругою 330 кВ і більше за професією електрослюсар з ремонту устаткування розподільних пристроїв, що передбачено Списком №2 розділ ХІІІ Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство, підрозділ робітники, код КП 7241 електрослюсар з ремонту устаткування розподільних пристроїв. Підстава: з 13.05.1998 по 15.01.2003 постанова Кабінету міністрів України від 11.08.1994.№162, Список №2 розділ ХІІІ Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство, позиція 214000а-19923;. з 16.01.2003 по 29.08.2003 - постанова Кабінету міністрів України від 16.01.2003 №36, Список №2 розділ ХІІІ Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство, позиція 13а.

Також у довідці, як на підставу її видачі, зазначено наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 10.02.2000 №18. До вказаної довідки були також додані: копія наказу від 10.02.2000 №18 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» з переліком робочих місць; довідка про реорганізацію, перейменування юридичних осіб, до складу яких входили Кіровоградські магістральні електричні мережі, витяг з Статуту ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно до якого Товариство здійснює свою діяльність без застосування печатки (п.3.5).

В період роботи з 13.05.1998 по 15.01.2003 позивачем електрослюсарем 4 розряду з ремонту устаткування розподільчих пристроїв в діючих електроустановках напругою 330 кв. в Кіровоградські магістральні електричні мережі діяла постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.94 N162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Професія "електрослюсар" входить до Списку N 2 розділ ХІІІ Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство.

У період роботи з 16.01.2003 по 29.08.2003 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". Професія "електрослюсар" входить до Списку N 2 розділ ХІІІ Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство.

Отже, записи трудової книжки, а також довідка від 09.06.2023 №72/09 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 13.05.1998 по 29.08.2003 на посаді електрослюсаря 4 розряду, а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо неврахування відповідачем вказаної довідки через відсутність печатки і "живих" підписів, суд зазначає наступне.

Як уже було зазначено судом, відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Згідно із пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг визначені Законом України " Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII (далі Закон № 2155-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2155-VIII електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Статтею 17 Закону № 2155-VIII визначено, що юридична сила та допустимість електронного підпису чи печатки як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму або не відповідають вимогам до кваліфікованих електронних підписів чи печаток. Юридична сила та допустимість електронної позначки часу як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вона має електронну форму або не відповідає вимогам до кваліфікованих електронних позначок часу. Юридична сила та допустимість електронних даних, відправлених та отриманих з використанням електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки, як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму або не відповідають вимогам до кваліфікованої електронної довірчої послуги реєстрованої електронної доставки. Результати надання електронних довірчих послуг, що відповідають вимогам цього Закону, повинні визнаватися усіма користувачами таких послуг, іншими фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону № 2155-VIII кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Враховуючи наведене, неврахування відповідачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.06.2023 №72/09, виданої ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» виключно з тих підстав, що вона не містить "живих підписів" є безпідставним. Крім того, положення Порядку №637 не містять вимоги для оформлення документів, що подаються для підтвердження трудової діяльності виключно шляхом накладення "живих" підписів посадових осіб.

Що стосується відсутності печатки підприємства на вказаній довідці, то відповідно до частин першої-третьої статті 58№ Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Таким чином, використання печатки суб`єктом господарювання є добровільним, а її відсутність на документі, що подається до органу державної влади, чи місцевого самоврядування не може бути підставою для неприйняття такого документа. Крім того, пунктом 3.5. Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", копія витягу з якого міститься у матеріалах справи, визначено, що товариство здійснює свою діяльність без застосування печатки.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 період роботи з 13.05.1998 по 29.08.2003 на посаді електрослюсара 4 розряду в Кіровоградських магістральних електричних мережах.

Період з 30.06.2006 по 02.03.2009 (2 роки 8 місяців 2 дні).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (запис 24-28), копія якої міститься в матеріалах справи 30.06.2006 він був прийнятий електрозварником в ТОВ «КБМК» (наказ № 141-к від 30.06.2006). За результатами атестації робочих місць по умовах праці електрозварнику ручної зварки підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (наказ №133 від 17.09.2007). 02.03.2009 звільнений з роботи згідно наказу №46-к від 02.03.2009.

Згідно архівної довідки від 29.09.2023 №П-411/25-02, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, в особових картках звільнених працівників ТОВ «КБМК» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться «електрозварювальник ручного зварювання 4 розряду дільниці №1, умови праці шкідливі (Список №2)» з 30 червня 2006 року (наказ № 141-к від 30.06.2006); звільнений «електрозварювальник ручного зварювання 5 розряду» 02 березня 2009 року (наказ № 47-к від 02.03.2009).

До даної довідки надані копії наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці №133 від 17.09.2007 та про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці №137 від 25.09.2007, переліки робочих місць, професій і посад, що підлягають атестації за умовами праці в ТОВ "КБМК" від 17.09.2007 та від 25.09.2007, серед яких наявна посада "електрозварник ручного зварювання".

Відповідно до розділу XXXІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" Списку N 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" до Списку N 2 відносяться електрозварники ручного зварювання.

Водночас згідно матеріалів справи судом встановлено, що наказ про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці датований 25.09.2007. З цього приводу суд зазначає наступне.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За змістом приписів пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пунктів 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 у справі №21-307а14, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 732/2003/14 зробили висновки, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, записи трудової книжки, а також архівна довідка від 29.09.2023 №П-411/25-02 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 30.06.2006 по 02.03.2009 на посаді електрозварника ТОВ «КБМК», а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

Період з 03.03.2009 по 30.06.2009 (3 місяці 29 днів).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (запис 29-31), копія якої міститься в матеріалах справи, позивач 03.03.2009 був прийнятий по переведенню електрозварником ручної зварки в ТОВ «КБМК» (наказ № 27-к від 03.03.2009). За результатами атестації робочих місць по умовах праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (наказ №42 від 04.04.2006). 30.06.2009 звільнений з роботи згідно наказу №118-к від 30.06.2009.

Згідно архівної довідки від 29.09.2023 №П-411/25-02/1, виданої архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, в особових картках звільнених працівників ЗАТ «Криворізька будівельна компанія» (11.2010-02.2017Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія») ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться «электросварщик ручной сварки 5 разряда» з 03 березня 2009 року (наказ № 271-к від 03.03.2009); звільнений 30 червня 2009 року (наказ № 118-к від 30.06.2009).

До даної довідки надані копії наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці №38 від 24.03.2006, переліки робочих місць, професій і посад, що підлягають атестації за умовами праці в ТОВ "КБМК" від 24.03.2006 та від 04.04.2006, про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці №42 від 04.04.2006, серед яких серед яких наявна посада "електрозварник ручного зварювання".

Відповідно до розділу XXXІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" Списку N 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" до Списку N 2 відносяться "електрозварники ручного зварювання".

Отже, записи трудової книжки, а також архівна довідка від 29.09.2023 №П-411/25-02/1 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 03.03.2009 по 30.06.2009 на посаді електрозварника ручної зварки в ТОВ «КБМК», а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

Період з 15.09.2018 по 31.03.2024 (1 рік 7 місяців 13 днів).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 (запис 39), копія якої міститься в матеріалах справи, позивач 15.09.2018 був прийнятий електрозварником ручного зварювання 5 розряду в ТОВ «Криворізька будівельна компанія» (наказ №226к від 14.09.2018). За результатами планової атестації робочих місць по даній професії підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (Накази №332/1 від 14.12.2016 та №421 від 29.10.2021).

Згідно довідки, що уточнює особливий характер або умови праці, необхідні для пільгової пенсії, від 08.04.2024 №70, яка видана ТОВ «Криворізька будівельна компанія» ОСОБА_1 працює повний робочий день в ТОВ «Криворізька будівельна компанія» і за період з 15.09.2018 по теперішній час виконує роботи на будівництві промислових будівель і споруд безспосередньо та постійно (згідно 11-ти та 8-ми годинному графіку роботи) за професією електрозварник ручного зварювання (код КП7212), що передбачена Списком 2 розділу ХХХІІІ "Загальні професії" постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 N 461 затверджений Список N2. виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. В розділі XXXIII Загальні професії (у всіх галузях господарства) зазначено: " електрозварники ручного зварювання ".

Отже, записи трудової книжки, а також довідка від 08.04.2024 №70 в повній мірі підтверджують зайнятість позивача у період з 15.09.2018 по 31.03.2024 на посаді електрозварника ручної зварки в ТОВ «Криворізька будівельна компанія», а тому вказаний період має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2024 №111050002257 як такого, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання.

Крім того, з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих пенсійному органу документів, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 27.08.1996 по 14.05.1997 та до його пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, 11 років 06 місяців, а саме: 1) 1 рік 7 місяців за період роботи з 13.07.1988 по 13.02.1990; 2) 5 років 3 місяці 16 днів за період роботи з 13.05.1998 по 29.08.2003; 3) 2 роки 8 місяців 2 дні за період роботи з 30.06.2006 по 02.03.2009; 4) 3 місяці 29 днів за період роботи з 03.03.2009 по 30.06.2009; 5) 1 рік 7 місяців 13 днів за період роботи з15.09.2018 по 31.03.2024.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу з 26.06.2024 пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, лише після встановлення наявності у позивача достатнього страхового стажу та пільгового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідач має вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2024 та вирішити питання про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення від 15.05.2024 №111050002257, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 8000,00 грн.

Дослідивши клопотання та наявні матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі N 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі N 1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі N 320/3271/19 від 07.05.2020.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат представником позивача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №16 (далі Договір).

Відповідно до п. 4.1 Договору детальний зміст правничої допомоги, а також порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо) та фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного Договору, визначаються Сторонами у Додатку (додатках), який (які) є невід`ємною (ими) частиною (ами) даного договору.

У додатку 1 від 18.06.2024 до Договору сторони домовились щодо застосування фіксованого розміру гонорару за таку правничу допомогу: "Підготовка та складання позовної заяви про визнання протиправним рішення територіального управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії (збір доказів, у т.ч. шляхом подання адвокатських запитів, складання позовної заяви з додатками)" у розмірі 8000,00 грн.

Представником позивача також надано Акт прийняття-передання правничої допомоги від 25.07.2024 до договору про надання правничої допомоги від 18.06.2024 №16, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв таку правничу допомогу: "Підготовка та складання позовної заяви про визнання протиправним рішення територіального управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії (збір доказів, у т.ч. шляхом подання адвокатських запитів, складання позовної заяви з додатками)". Клієнт не має претензій до отриманої правничої допомоги. Цей акт є підставою для оплати вартості правничої допомоги у сумі 8000,00 грн.

Згідно Квитанції від 25.07.2024 виписаної адвокатом Банах Інною Вікторівною нею отримано від ОСОБА_1 гонорар у сумі 8000,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін; позов носить немайновий характер.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 8 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищезазначене, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.

Також, у зв`язку з частковим задоволенням позову суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2024 №111050002257.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.08.1996 по 14.05.1997 та до його пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, 11 років 06 місяців, а саме: 1) 1 рік 7 місяців за період роботи з 13.07.1988 по 13.02.1990; 2) 5 років 3 місяці 16 днів за період роботи з 13.05.1998 по 29.08.2003; 3) 2 роки 8 місяців 2 дні за період роботи з 30.06.2006 по 02.03.2009; 4) 3 місяці 29 днів за період роботи з 03.03.2009 по 30.06.2009; 5) 1 рік 7 місяців 13 днів за період роботи з 15.09.2018 по 31.03.2024 та повторно розглянути заяву від 07.05.2024 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, вул. Митрополита Андрія, буд.10, м. Львів, Львівська обл., 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, вул. Митрополита Андрія, буд.10, м. Львів, Львівська обл., 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605,10 грн. (шістсот п`ять грн 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, вул. Митрополита Андрія, буд.10, м. Львів, Львівська обл., 79016);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК