Рішення

від 28.08.2024 по справі 420/10693/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10693/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 08 квітня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) за участю третьої особи без самостійних вимог Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69), в якій позивач просив:

Визнати протиправними дії Херсонської міської ради Херсонської області щодо відмови прийняти у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291, від якої добровільно відмовився власник землі та укласти угоду про передачу права власності на вказану земельну ділянку.

Зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області прийняти у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291, від якої добровільно відмовилася її власниця - ОСОБА_1 та укласти угоду про передачу права власності на вказану земельну ділянку від громадянки ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області.

Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області судові витрати в сумі 5000.00, які складаються з витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 23 квітня 2023 року після усунення недоліків у позовній заяві, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наявною інформацією у власності громадянці ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291.

Державна реєстрація цього речового права була здійсненна на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №917-СГ виданого 21.01.2020 р. державним реєстратором Херсонської міської ради, Херсонської області Вершиніною Світланою Сергіївною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 50903981 від 31.01.2020 р.).

Разом з цим позивач зазначає, що вона не вчиняла жодних дій, спрямованих на набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291.

Про те, що на її ім`я набута у власність ця земельна ділянка позивач дізналась під час проведення слідчих дій Слідчим відділенням відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження № 62023170030000463 від 14.04.2023 року, за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Оскільки, позивач не вчиняла жодних юридично значимих дій спрямованих на набуття нею права власності на вказану земельну ділянку і вона не є зацікавленою у її використанні, позивач заявила відповідачу про свою добровільну відмову від права власності на цю земельну ділянку, але Херсонська міська рада Херсонської області листом від 29.03.2024 р. № К-2636 повідомила позивача, що не може прийняти її пропозиції «у зв`язку із значною віддаленістю (понад 150 км.) запропонованої земельної ділянки від Херсонської громади, що унеможливлює її раціональне використання за цільовим призначенням...».

Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки відмова відповідача у прийнятті вказаної земельної ділянки у власність повинна ґрунтуватись на нормах Конституції та законів України.

Також позивач зазначила, що земельна ділянка на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291 не належить до земель, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-111.

До суду 09 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що вищевказані доводи Позивача взагалі ніякого відношення до Херсонської міської ради не мають.

На думку представника відповідача, якщо ОСОБА_1 не вчиняла жодних юридично значимих дій спрямованих на набуття нею права власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291 і вона не є зацікавленою у її використанні, вказане ніяким чином не зобов`язує та не змушує Відповідача приймати у власність таку земельну ділянку.

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що до складу Херсонської міської територіальної громади, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», входить шляхом об`єднання територій та населених пунктів Херсонської міської ради (в складі Антонівської, Зеленівської, Комишанської, Наддніпрянської селищних, Степанівської сільської рад міста Херсон) та Садівської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Стосовно Іванівського району, у якому розташована спірна земельна ділянка, представник відповідача зазначає, що Іванівський район в цілому не входить до складу Херсонської міської територіальної громади.

Іванівський район - колишній район на крайньому сході Херсонщини. На півночі межує з Нижньосірогозьким районом, сході з Якимівським районом Запорізької області, півдні і заході з Генічеським і Новотроїцьким районами.

Проте, 17 липня 2020 року Іванівський район був ліквідований внаслідок адміністративно-територіальної реформи. Відтепер, з 2020 року існує Іванівська селищна територіальна громада. Це територіальна громада в Україні, у Генічеському районі Херсонської області. Генічеський район - район Херсонської області в Україні, який тимчасово окупований російськими військами з 24 лютого 2022 року.

На сьогоднішній день, до Херсонської області входять наступні територіальні одиниці: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Ювілейна т.г. Ніякого відношення до ОСОБА_11 Відповідач не має.

Представник відповідача підтверджує, що дійсно, спірна земельна ділянка перебуває із значною віддаленістю від Херсонської громади, в свою чергу Херсонська міська рада не зацікавлена у тому, щоб використовувати вказану земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства, як цього хоче та прагне Позивач.

Таким чином представник відповідача вважає, що оскільки, Херсонською міською радою було направлено відповідь Позивачу про відмову у прийнятті пропозиції щодо прийняття у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером: 6522986500:03:001:0291, він вважає, що позовні вимоги є некоректними та такими, що суперечать нормам процесуального права.

У свою чергу 15 травня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник наполягав на задоволенні позовних вимог.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету третьої особи 10.04.2024 о 03:34, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 29.04.2024 року.

До суду від третьої особи не надходили письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке..

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що за наявною інформацією у власності громадянці ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291.

Державна реєстрація цього речового права була здійсненна на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №917- СГ виданого 21.01.2020 р. державним реєстратором Херсонської міської ради, Херсонської області Вершиніною Світланою Сергіївною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 50903981 від 31.01.2020 р.).

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача був направлений на адресу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області адвокатський запит № 26/1 від 22.02.2024 року, яким просив надати документи, на підставі яких було оформлено право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

На цей адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області на адресу представника позивача направило лист від 27.02.2024 року № 29-21-0.3-692/2-24, в якому повідомлено про неможливість надання запитуємих документів, через їх втрату за період перебування збройних сил російської федерації в Україні та окупації м. Херсон, про що Головним управлінням подано до ГУ НПУ у Херсонській області заяву про вчинення злочину військовими російської федерації під час окупації м. Херсона, кримінальне провадження зареєстровано в ЄРДР за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 438 КК України.

Позивач стверджує, що про те, що на її ім`я набута у власність ця земельна ділянка, вона дізналась під час проведення слідчих дій Слідчим відділенням відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження № 62023170030000463 від 14.04.2023 року, за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд встановив, що позивач подала до Херсонської міської ради Херсонської області заяву про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15.03.2024 року, в якій просила відповідача прийняті у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером: 6522986500:03:001:0291, додавши до заяви три примірника проєкту договору про передачу права власності на земельну ділянку.

У заяві позивач також просила, що у разі, якщо питання порушене в її заяві не входить до повноважень Херсонської міської ради Херсонської області, то в порядку визначеному ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» переслати цю заяву за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що її повідомити письмово.

Суд встановив, що на цю заяву виконавчий комітет Херсонської міської ради надав позивачу лист від 29.03.2024 року № К-2636 «Про розгляд звернення», яким повідомив позивача, що Херсонська міська рада не може прийняти її пропозицію, у зв`язку зі значною віддаленістю (понад 150 км) запропонованої земельної ділянки від Херсонської громади, що унеможливлює її раціональне використання за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства). Та повідомлено, що у разі незгоди з вказаною відповіддю, відповідно до абз.1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» заявник має право подати скаргу на дії чи рішення органу, який прийняв рішення у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє права звернутися до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі, - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Глава 22 ЗК України регулює земельні відносини з питання припинення прав на землю.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі, - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як видно п. 34 ст. 26 Закону №280/97-ВР не містить конкретизації які саме питання регулювання земельних відносин належать розглядати виключно на сесії рад, а отже буквальний аналіз п. 34 ст. 26 Закону №280/97-ВР доводить, що регулювання земельних відносин зі всіх питань належать вирішенню виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Таким чином, аналіз наведених норм доводить, що відповідач як орган місцевого самоврядування заяви з питань регулювання земельних відносин, до яких й відноситься питання про прийняття у комунальну власність земельної ділянки, має розглядати виключно на пленарних засіданнях ради.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подала до Херсонської міської ради Херсонської області заяву про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15.03.2024 року, в якій просила відповідача прийняті у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером: 6522986500:03:001:0291, додавши до заяви три примірника проєкту договору про передачу права власності на земельну ділянку. У заяві позивач посилалась на положення ст. 142 ЗК України.

Суд встановив, що на цю заяву виконавчий комітет Херсонської міської ради надав позивачу лист від 29.03.2024 року № К-2636 «Про розгляд звернення», яким повідомив позивача, що Херсонська міська рада не може прийняти її пропозицію, у зв`язку зі значною віддаленістю (понад 150 км) запропонованої земельної ділянки від Херсонської громади, що унеможливлює її раціональне використання за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства).

Таким чином, з матеріалів справи суд встановив, що Херсонською міською радою було розглянуто заяву позивача про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку як звернення громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», в той час як за вищенаведеними нормами права, порушене у заяві питання мало бути розглянуто на пленарному засіданні ради, відповідно до п. 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем порушено порядок розгляду заяви про відмову від земельної ділянки, тому позовні вимоги - визнати протиправними дії Херсонської міської ради Херсонської області щодо відмови прийняти у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291, від якої добровільно відмовився власник землі та укласти угоду про передачу права власності на вказану земельну ділянку, є частково обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15 березня 2024 року на пленарному засідання Херсонської міської ради.

З огляду на те, що обставинами у справі встановлено, що відповідач не розглянув заяву позивача на пленарному засіданні ради, суд, керуючись приписами ст. 9 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути цю заяву на найближчому пленарному засіданні Херсонської міської ради та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у заяві питання.

Судом обрано саме такий спосіб захисту прав позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заява позивача взагалі не була розглянута у порядок та спосіб визначений законом та не прийнято відповідне рішення (про відмову чи згоду у прийнятті у комунальну власність земельну ділянку позивача).

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що на сьогоднішній день, до Херсонської області входять наступні територіальні одиниці: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , та ніякого відношення до ОСОБА_11 . Відповідач не має, а також на те, що з 2020 року існує Іванівська селищна територіальна громада, яка є територіальна громада в Україні, у Генічеському районі Херсонської області, а Генічеський район - район Херсонської області в Україні, який тимчасово окупований російськими військами з 24 лютого 2022 року, суд зазначає, що у заяві про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15.03.2024 року позивач просила, що у разі, якщо питання порушене в її заяві не входить до повноважень Херсонської міської ради Херсонської області, то в порядку визначеному ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» переслати цю заяву за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що її повідомити письмово.

Разом з цим відповідач надав відповідь на заяву позивача та не вчинив дії щодо передачі цієї заяви за належністю іншому відповідному органу.

При цьому, суд звертає увагу, що Указом Президента України від 03.06.2022 року № 387/2022 «Про утворення військової адміністрації» утворено Генічеську міську військову адміністрацію Генічеського району Херсонської області.

Таким чином, якщо ця земельна ділянка не розташована на території, що підвідомча Херсонській міській раді, відповідач мав можливість направити цю заяву за належністю іншому органу.

Щодо позовних вимог - зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області прийняти у власність земельну ділянку на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області для ведення особистого сільського господарства площею 2 гектара з кадастровим номером 6522986500:03:001:0291, від якої добровільно відмовилася її власниця - ОСОБА_1 та укласти угоду про передачу права власності на вказану земельну ділянку від громадянки ОСОБА_1 до Херсонської міської ради Херсонської області, суд доходить висновку, що у їх задоволенні слід відмовити, оскільки, як вже було зазначено, що обставинами у справі встановлено, що відповідач взагалі не розглянув заяву позивача на пленарному засіданні ради.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність ухваленого відповідачем рішення у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У даній справі таке рішення не було ухвалене відповідачем, ухвалення якого належить до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, та позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір не повертається позивачу.

Також у позовній заяві представник позивача просить стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області судові витрати в сумі 5000.00, які складаються з витрат на правничу допомогу.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДК АСТРЕЯ» укладено договір про надання правової допомоги № 26, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ДК АСТРЕЯ» складено акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 02.04.2024 року, відповідно до п. 1 якого АО «ДК АСТРЕЯ» надало, а Замовник прийняв послуги і роботу в обсязі та на умовах визначених договором № 26 від 21.02.2024 року загальною вартістю 5000 грн.

Згідно з п. 2 цього акту замовник отримав:

2.1.опрацювання законодавчої бази, судової практики та консультацію і роз`яснення з питань припинення право власності на земельну ділянку, застосування норм Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Цивільного кодексу України, порядку оскарження дій органів місцевого самоврядування загальною вартістю 1500 грн.

2.2 складений та підготовлений у необхідній кількості для подачі до суду позов про визнання дії Херсонської міської ради протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вартістю 3500 грн

Також суду надано платіжну інструкції № 19787433 від 02.04.2024 року про сплату ОСОБА_1 на користь АО «ДК АСТРЕЯ» 5000 грн, призначення платежу: плата за договором 26 від 21.02.2024 року.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, суд доходить висновку, що наведені у актах наданих послуг за договором надані послуги: опрацювання законодавчої бази, судової практики та консультацію і роз`яснення з питань припинення право власності на земельну ділянку, застосування норм Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Цивільного кодексу України, порядку оскарження дій органів місцевого самоврядування загальною вартістю 1500 грн., охоплюються послугами з складання та написання позовної заяви, а тому не належать відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо витрат на складання позову про визнання дії Херсонської міської ради протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вартістю 3500 грн, суд зазначає, що ці витрати є неминучими та фактичними витратами, що пов`язані із розглядом справи та належать відшкодуванню з дотриманням приписів ч. 3 ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовна заява задоволена частково, витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн належать стягненню з відповідача пропорційно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 1750 грн. Інші витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15 березня 2024 року на пленарному засідання Херсонської міської ради.

Зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку від 15 березня 2024 року на найближчому пленарному засіданні Херсонської міської ради та прийняти відповідне рішення по суті порушеного у заяві питання.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, місце проживання: 73003, м. Херсон, пр.-т. Незалежності, 37) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1750 грн (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко