Рішення

від 28.08.2024 по справі 420/11281/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11281/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30487-51 від 25.03.2024 року, виданої Головним управлінням ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166 );

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166) щодо нарахування податкової заборгованості та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166) внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки);

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за надану правову допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.04.2024 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30487-51 від 25.03.2024 року, виданої Головним управлінням ДПС в Одеській області;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування податкової заборгованості та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 41 301,44 грн. (сорок одна тисяч триста одна гривня 44 копійки), нарахованої довідково пеня на загальну суму 31 592,47 грн. (тридцять одна тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 47 копійок), довідково розрахованої штрафної санкції за невчасну сплату платежу на загальну суму 241,27 грн. (двісті сорок одна гривня 27 копійок), необхідної штрафної санкції за невчасну сплату платежу на загальну суму 2223,46 грн. (дві тисячі двісті двадцять три гривні 46 копійок);

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок);

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код згідно з ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати за надану правову допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 02.08.2024 року прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог по справі №420/11281/24 та вирішено розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність нарахування єдиного внеску згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 р. № Ф-30487-51, оскільки підприємницькою діяльністю не займався, дохід не отримував, в період з 15.07.2013 р. по 14.03.2014 р., з 17.03.2014 р. по 23.02.2017 р. та з 28.02.2017 р. по 07.02.2023 р. був офіційно працевлаштований та за нього сплачувався єдиний внесок роботодавцем.

29.04.2024 року до суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких зазначає, що позивач з 19.07.2013 по теперішній час перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Малиновська ДПІ, як фізична особа підприємець на спрощеній системі оподаткування здійснюючі діяльність згідно обраного основного виду діяльності «Дiяльнiсть страхових агентiв i брокерiв». В період з 12.04.2021 по 25.07.2023 перебував у стані 11 - припинено, але не знято з обліку (інтегровані картки не пустi). ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму 41 301,44 грн., після повторної реєстрації від 25.07.2023 ОСОБА_1 було сплачено єдиного внеску у загальній сумі 13 530,00 грн., тому станом на 10.04.2024 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 36 615,44 гривень. Оскільки до 01.01.2021 року законодавство про єдиний внесок не містило умов за яких, зокрема, фізичні особи підприємці, які обрали спрощену або загальну систему оподаткування та одночасно були найманими працівниками могли б не нараховувати та відповідно не сплачувати єдиний внесок, такі особи не звільнялися від сплати єдиного внеску за себе до 01.01.2021 року. На підставі зазначено Головне управління ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30487-51 від 25.03.2024 року, відповідно до вимог чинного законодавства. Станом на дату подання цієї заяви сума заборгованості ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску не погашена, що є підтвердженням, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30487-51 від 25.03.2024 року Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованою.

06.05.2024 року від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких позивач не погодився з доводами, викладеними відповідачем у відзиві, та наголосив на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 19.07.2013 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, КВЕД: 66.22 Діяльність страхових агентів та брокерів.

У період з 12.04.2021 по 25.07.2023 перебував у стані 11 припинено.

З 19.07.2013 по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування здійснюючі діяльність згідно обраного основного виду діяльності «Дiяльнiсть страхових агентiв i брокерiв».

ФОП ОСОБА_1 з 19.07.2013 року по 25.07.2023 року діяльність як ФОП не здійснював, доходи від провадження господарської діяльності не отримував.

Матеріали справі містять копію трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відповідно до записів якої позивач офіційно був працевлаштований:

з 15.07.2013 по 22.01.2014 року в ПАТ "ПРОСТО-страхування";

з 23.01.2014 по 14.03.2014 року в ПАТ "ПРОСТО-страхування";

з 17.03.2014 по 23.02.2017 року в ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА";

з 28.02.2017 по 07.02.2023 року в ПРАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ".

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), у період за 2013 рік та з 2017 по 2021 роки сплата страхових внесків за позивача відбувалась у період з липня 2013 року, а також у період з лютого 2017 року по грудень 2021.

25.03.2024 р. відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-30487-51 на суму 36 615,44 грн.

На адвокатський запит відповідач листом від 11.04.2024 р. № 13936/6/15-32-13-08-06 повідомив, що Враховуючи розмір єдиного внеску (22 відсотки) мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб - підприємців у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки), у 2018 році становила 819,06 грн. (3723,00 х 22 відсотки), у 2019 році становила 918,06 грн. (4713,00 х 22 відсотки) та у 2020 році становила 1039,06 грн. (4723,00 х 22 відсотки), а з вересня 2020 році у сумі 1100,00 грн. (5000 х 22 відсотки). Згідно до вимог пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (у редакції Закону, що була чинною на 01.01.2017) ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний був сплатити єдиний внесок у розмірі 8448 грн., нарахований за 2017, в термін до 10 лютого 2018, як фізична особа - підприємець. Впродовж 2018-2020 років ФОП ОСОБА_1 згідно пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464 (у редакції Закону №2148) зобов`язаний був сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2 457,18 грн., нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2018; 19.07.2018; 19.10.2018; 21.01.2019) як фізична особа підприємець в розмірі 2 754,18 грн.; (19.04.2019; 19.07.2019; 19.10.2019; 21.01.2020) в розмірі 2 078,12 грн., необхідно було сплатити до 19.04.2020; 1 039,06 грн. до 19.07.2020; 3 178,12 грн. до 19.10.2020; та 3 300,00 грн. до 19.01.2021, як фізична особа підприємець. На підставі вищенаведених норм законодавства ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску по зазначених періодах та виникла заборгованість. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 10.04.2024 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ на загальну суму 36615,44 грн., у тому числі по таких періодах: за 2017 рік 6174,70 грн.; за 2018 рік 9 828,72 грн.; за 2019 рік 11 016,72 грн.; 21.04.2020 нараховано 2 078,12 грн. за 1 квартал (січень та лютий); 20.07.2020 1 039,06 грн. за 2 квартал (червень); 19.10.2020 3 178,12 грн. за 3 квартал (липень, серпень, вересень); 19.01.2021- 3 300,00 грн. за 4 квартал.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стаття 1 Закону надає визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, за приписами ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Стаття 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає права податкових органів, зокрема, згідно пунктів 6-7 ч. 1 цієї статті, податкові органи мають право:

застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Стаття 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачає заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої вимоги), податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449).

Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 року № Ф-30487-51 на суму недоїмки станом на 29.02.2024 року 36615,44 грн.

Позивач заперечує наявність у нього заборгованості з єдиного соціального внеску, посилаючись на те, що у період з 2017 по 2021 він був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець.

Як встановлено судом, у період з 19.07.2013 року по 12.04.2021 року, а також з 25.07.2023 року позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Отже, на позивача розповсюджуються права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема - своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пунктів 2-3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Статтею 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Закон № 2464-VІ) визначається база нарахування єдиного внеску.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, незалежно від того, чи отримував позивач дохід від здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2017 року до 12.04.2021 року, у нього був обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Водночас на вирішення спірних правовідносин впливає той факт, що позивач у період з 2017 по 2021 був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець.

На підтвердження цих обставин, позивачем надано до суду Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Форму ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу.

Судом досліджено зазначені письмові докази та встановлено наступне:

у 2017 році страхові внески за позивача сплачені за січень-лютий роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 35265086 ТОВ "СТРАХОВЕ ТОВАРИСТВО "ДОМІНАНТА"; за лютий-грудень роботодавцем-страхувальником - код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ";

у 2018 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ";

у 2019 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ";

у 2020 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ";

у 2021 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ";

у 2022 році страхові внески за позивача сплачені за січень-грудень роботодавцем-страхувальником код ЄДРПОУ 30968986 ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ".

За змістом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 року № Ф-30487-51 суму недоїмки платника єдиного внеску ОСОБА_1 визначено станом на 29.02.2024 року.

Надаючи оцінку наведеному, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд також враховує сталу правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку зі сплати страхових внесків.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI, не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

В ухвалі від 29 травня 2023 року по справі № 240/35302/21 Верховний Суд зазначив, що відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, не відбулось.

Отже, враховуючи, що позивач у період з 2017 по 2021 дійсно був найманим працівником та внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець, то обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у нього відсутній.

За таких обстави суд дійшов висновку про те, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 року №Ф-30487-51 на суму 36 315,44 грн. порушує права позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання її протиправною та скасування.

Що стосується позовних в частині зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків відомості щодо заборгованості у розмірі 41 301,44 грн., суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 затверджений Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок №5).

Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно визначення пункту 1 розд. І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники в ІКП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників.

Відповідно до пунктів 4-5 розд. І Порядку №5, відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів. Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Відповідно до п. 1 гл. 1 розд. ІІ Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП регламентується главою 4 розділу V Порядку №5.

Згідно з п. 1 глави 4 розділу V Порядку №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Згідно з п. 2 глави 4 розділу V Порядку №5, залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:

4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) (Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд.

Під час часткового скасування формується нове податкове повідомлення-рішення / рішення/ вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Під час збільшення зазначених сум у податковому повідомленні-рішенні / рішенні / вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску формується податкове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані в пункті 2 підрозділу 1 цього розділу).

На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Вручено, судовий розгляд), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Скасовується в судовому порядку), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі №805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі №826/9288/18.

Як вже було зазначено, вимога контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) у разі її скасування судом вважається відкликаною.

Таким чином, суд доходить висновку, що облік відповідачем в ІКП недоїмки з єдиного внеску після скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 року № Ф-30487-51 є безпідставним.

При цьому суд зауважує, що ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму 41 301,44 грн., після повторної реєстрації від 25.07.2023 ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок у загальній сумі 13 530,00 грн., тому станом на 10.04.2024 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 36 615,44 гривень.

Таким чином, сплачений позивачем єдиний внесок за 2023 рік зараховано податковим органом в суму податкового боргу, саме тому сума боргу у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2024 року № Ф-30487-51 є меншою, а саме 36615,44 грн. замість 41301,44 грн.

Відтак, суд доходить висновку, що зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом, отже є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей щодо заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 41 301,44 грн.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування податкової заборгованості та зобов`язання внести зміни в інтегровану картку платників податків шляхом виключення нарахованої довідково пені на загальну суму 31 592,47 грн. (тридцять одна тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 47 копійок), довідково розрахованої штрафної санкції за невчасну сплату платежу на загальну суму 241,27 грн. (двісті сорок одна гривня 27 копійок), необхідної штрафної санкції за невчасну сплату платежу на загальну суму 2223,46 грн. (дві тисячі двісті двадцять три гривні 46 копійок), то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі грошові зобов`язання виникають на підставі окремих рішень податкового органу, які не є предметом спору в даній справі.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Лариси Чекмарьової" укладено договір про надання правничої допомоги від 03.04.2024 р. № 182, предметом якого є надання правової (правничої) допомоги Клієнту.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн., позивачем надано додаткову угоду №2 до договору від 03.04.2024 р. № 182, в якій зазначено вартість наданих послуг, а саме 8000 грн. за подання позовної заяви.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Головного управління ДПС в Одеській обласі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги, задовольнити частково.

Визнати частково протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30487-51 від 25.03.2024 року на суму 36615,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення суми заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 41 301,44 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.