Рішення

від 28.08.2024 по справі 500/4485/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4485/24

28 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тарко-Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Тарко-Транс" із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №028341 від 26.03.2024 в розмірі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки згідно Акту № АР007376 на підставі якого винесена оскаржувана Постанова, виявлено порушення, саме відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за період з 26.01.2024 по 05 год. 25 хв. 01.02.2024. Відтак, відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а не абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, як невірно зазначив суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови.

Ухвалою суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві, поданому 31.07.2024, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 01.02.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу є ПП "Тарко-Транс", яке надало вищезгаданий транспортний засіб водію для здійснення міжнародного перевезення за маршрутом Київ- Рим.

Однак, у водія, на момент здійснення перевірки була відсутня роздруківка даних роботи та відпочинку водія за період з 26.01.2024 по 5год 25 хв. 01.02.2024 або бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Відтак, позивач не дотримався вимог законодавства щодо належної організації перевезень. Не оформив належним чином індивідуальну картку водія для тахографу. В свою чергу, посадові особи дотрималися Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), провели її відповідно до встановлених вимог та строків, а також прийняли обґрунтоване рішення відносно виявленого порушення. З огляду на що, представник відповідача вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), 01.02.2024 на а.д.Т0614, 5км, Житомирська область, перевірено транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить автомобільному перевізнику ПП "Тарко-Транс".

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №000198 від 29.01.2024 та графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області в період з 29.01.2024 по 04.02.2024.

За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР007376 від 01.02.2024, в якому встановлено порушення ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яке передбачена відповідальність cm. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз. б ч. 1 - виконання резидентом України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за період з 26.01.2024 по 05 год. 25 хв. 01.02.2024.

Так, за результатами розгляду акту №АР007376 від 01.02.2024, що відбувся 26.03.2024 у Відділі державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, начальником Відділу було винесено Постанову №028341 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПП "Тарко-Транс" у сумі 34 000 грн. за порушення вимог статі 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абзацом 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» виконання резидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів визначених ст. 53 цього Закону.

Вважаючи дану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн. протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ч. 1).

Згідно з частиною 3 статті 53 Закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

- білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Законом № 4621-VI від 22.03.2012 статтю 53 було доповнено частиною восьмою:

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані:

- допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті,

-надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти,

- а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас абзацом 11 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень:

- без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами)

- або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначений вичерпний перелік документів, які повинен мати при виконанні міжнародних перевезень вантажів резидент України: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення (Абзац третій частини третьої статті 53 виключено на підставі Закону № 222-VIII від 02.03.2015); 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; №) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

А частина 8 статі 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" містить положення про обов`язки водія , а не є продовження переліку документів, які повинен мати резидент-перевізник.

Згідно пункту 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі за змістом - Інструкція 385), її вимоги поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР,

- або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

З акту перевірки від 01.02.2024, на підставі якого до позивача застосовано штраф оскаржуваною постановою від 26.03.2024, слідує, що під час перевірки транспортного засобу - марки «VAN HOOL Т-925 ASTROMEGA» д.н.з. НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 , встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «водій ОСОБА_1 здійснював міжнародні перевезення пасажирів без щоденних реєстраційних листків, режимів праці та відпочинку водія, а саме роздруківки даних роботи та відпочинку водія за період з 26.01.2024 по 05 год. 25хв. 01.02 2024 на паперовому носії».

Суд зазначає, що транспортний засіб - «VAN HOOL Т-925 ASTROMEGA» д.н.з. НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 був обладнаний працюючим цифровим тахографом. Вказані обставини відповідачами не заперечуються. В свою чергу, встановлене порушення фактично полягало в відсутності у водія ОСОБА_1 реєстраційних листків, режимів праці та відпочинку водія за період з 26.01.2024 по 05 год. 25хв. 01.02 2024 на паперовому носії.

Стаття 53 («Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів») Закону №2344-111 містить вісім частин, з посеред яких вимоги частин 3, 4, 5, 6 такої статті є спеціальними для конкретного виду перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

ПП «ТАРКО-ТРАНС», як резидент України, виконує міжнародні перевезення пасажирів, а тому у рейсах повинне мати при собі документи, передбачені ч. 4 ст. 53 Законом України «Про автомобільний транспорт».

В свою чергу, судом встановлено, що ні в постанові від 26.03.2024, ні в акті перевірки від 01.02.2024, не зафіксовано факт відсутності в позивача, при здійсненні таких перевезень, передбачених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, а саме: дозволу іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; білетно-облікової документації; схеми маршруту, так як останні були наявні в перевізника.

Поряд з цим, абзацом 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ПІ передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень:

-без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами)

-або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, - 680 грн).

Тобто, порушення норм законодавства щодо відсутності у перевізника реєстраційних листків режимів праці та відпочинку тягне за собою відповідальність, визначену абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІП, а не абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ПІ.

Суд акцентує увагу на тому, Порушення цих норм законодавства тягне за собою відповідальність, визначену абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, якою визначено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн).

Враховуючи зазначене суд висновує, що нормами статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме абзацами 6 та 11 частини 1, передбачено різні види відповідальності: за відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону, та пов`язаних із роботою тахографа, що в свою чергу, за наявності доведеності вчиненого порушення є різними по своїй суті порушеннями та тягнуть за собою накладення адміністративно-господарських штрафів за окремими пунктами та в різних розмірах.

Більше того, під час перевірки не встановлено відсутність жодного з документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, необхідних для міжнародних перевезень.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області безпідставно застосовано до позивача відповідальність, передбачену абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III - за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 грн). При цьому факту відсутності у водія документів, передбачених частиною 3 статті 53 Закону № 2344-ІІІ, не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що постанова від 26.03.2024 №028341 прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області з помилковим застосуванням вимог законодавства, за відсутності фактичних підстав для притягнення перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 18 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 29.04.2024 між ПП «Тарко-Транс» в особі директора Долі М.С. та Адвокатським бюро "Ростислава Никитюка" укладено договір про надання правової допомоги №19.

За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1 п.1 Договору «Клієнт» сплачує «Бюро» гонорар, розмір якого визначається погодинно та/або фіксовано у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку № 1 до Договору («Вартість правничої допомоги»), та Додатку № 2 («Акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги»), які є невід`ємною частиною даного правочину.

У відповідності до укладеного Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.04.2024 та Акту №01 приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги, бюро були надані клієнту юридичні послуги згідно наступного переліку:

- консультування «Клієнта», в тому числі вивчення наданих клієнтом документів, визначення правової позиції для досягнення бажаного результату, на що затрачено 2 год. 00 хв., вартість послуги - 3000 грн. 00 коп.;

- підготовка та подання адвокатського запиту №29/04/01 з метою: зібрання інформації, отримання документів, для досягнення кінцевої мети «Клієнта», вартість послуги - 1000 грн.;

- аналіз та надання правової оцінки наданої інформації (згідно з відповіддю №1494/5.4.1/23-24 від 02.05.2024 та доданими до такої документами) на адвокатський запит №29/04/01, на що витрачено 1 год. 00 хв., вартість послуги - 1500 грн.;

- підготовка позовної заяви в інтересах «Клієнта» до Тернопільського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 028341 від 26.03.2024, на що витрачено 5 год. 00 хв., а вартість послуги становить - 12500 грн..

На підтвердження оплати позивачем послуг по договору про надання правової допомоги представником позивача надано рахунок на оплату №01 від 16.07.2024 на суму 18000,00 грн та платіжну інструкцію №75 від 16.07.2024 на суму 18 000,00 грн.

Також, згідно платіжної інструкції №74 від 16.07.2024 позивачем за подання до суду відповідного позову сплачено 3028,00 грн. судового збору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:

при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;

при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи задоволення позовних вимог, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 9 000,00 грн.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. та частина понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №028341 від 26.02.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в користь Приватного підприємства "Тарко-Транс" понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028,00 грн та частину понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Тарко-Транс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Івана Франка, 3А,с. Байківці,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47711 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845);

Головуючий суддяОсташ А.В.