Рішення

від 27.08.2024 по справі 620/2097/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/2097/24

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування запису, вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797) про визнання протиправними та скасування запису, вимоги.

-визнати протиправним таскасувати запис від 20.04.2017, номер запису: 2 329000 0000 003619 «про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця» ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

-визнати неправомірними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) : від 06.02.2019 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн; від 05.07.2023 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області привести у відповідність облік сплаченого єдиного внеску ОСОБА_1 та скасувати всі нарахування, які відбулись внаслідок винесення оскаржуваноївимоги та які були нараховані в автоматичному режимі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ніколи не подавала заяву для реєстрації ФОП у державного реєстратора, ніколи не була у с. Біївці Богуславського району Київської області та не проживав там, завжди проживала у м. Чернігові , у зв`язку з чим звернувся із заявою до СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області ще 24.06.2019 про вчинення злочину, на підставі якої порушено кримінальне провадження №32019270000000044 від 25.06.2019 та було розпочато розслідування за частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, однак бажаних заходів з боку правоохоронних органів вжите не було в результаті чого кримінальне провадження було закрито.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач - КП«Благоустрій Крюківщини»надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що реєстраційні дії було проведено відповідно до законодавства, яке діяло станом на 20.04.2017. Своє місце проживання/ місцезнаходження особа, яка має намір стати підприємцем, вказує у заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем. Для державної реєстрації подається вже підписана заява. Документ за яким здійснюється ідентифікація особи державному реєстратору лише пред`являється, документ (копія документу) до матеріалів справи не приєднується. Отже, державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснювалась відповідно доЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який визначає виключний перелік документів, які подаються для державної реєстрації фізичної особипідприємця. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ГУ ДПС у Київській області відзив на позовну заяву не надало, але судом враховується їх позиція, що була викладена у відповіді на адвокатський запит, щодо вимог про нарахування боргу недоїмки по ЄСВ. (а.с. 18)

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 20.04.2017 державним реєстратором Доманською Н.В. здійснено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , місце проживання: с. Біївці Богуславського району Київської області, основний вид діяльності - оптова торгівля відходами та брухтом.

20.04.2017 ФОП ОСОБА_1 взято на облік в якості платника податків в Богуславській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Богуславський район).

Відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів у ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску за період 4 квартал 2018 року4 квартал 2020 року які сформовані у податкових вимогах ГУ ДФС у Київській області:

- від 06.02.2019 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн.;

- від 05.07.2023 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн.;

які направлені на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 с. Біївці, Богуславський район, Київська область рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернулись з відміткою «не вручене з інших причин (не проживає)» (а.с. 21-23).

ГУ ДФС у Київській області направлено до Богуславського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області для примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 819,06 грн Богуславським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73723286 про стягнення з позивача боргу в розмірі 819,06 грн, а також прийнято постанови про арешт коштів боржника.

24.06.2019 позивач звернувся до СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області з заявою про вчинення злочину, на підставі якої порушено кримінальне провадження №32019270000000044 від 25.06.2019 та було розпочато розслідування за частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Згідно національного паспорту громадянина України позивач зареєстрований з 15.12.2011 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 27.09.2009 прийнятий на службу в ДСНС України та звільнений зі служби 03.07.2018.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюютьсяЗаконом України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»(станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 755-ІV).

Пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону № 755-ІVпередбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини 1статті 1 Закону № 755-ІVзаявником, зокрема є фізична особа, яка має намір стати підприємцем, або уповноважена нею особа - у разі подання документів для державної реєстрації фізичної особи підприємцем.

Відповідно до пункту 13 частини 1статті 1 Закону № 755-ІVреєстраційна справа - сукупність документів у паперовій та/або електронній формі, що подавалися для проведення реєстраційних дій.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (пункт 5 частина 1статті 1 Закону № 755-ІV).

Частиною першоюстатті 3 Закону № 755-ІVвстановлено, що дія цьогоЗаконупоширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно достатті 14 Закону № 755-ІVдокументи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред`являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

Пунктом п`ятим частини першоїстатті 15 Закону № 755-ІVвстановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам, зокрема ) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини 1статті 18 Закону № 755-ІVдля державної реєстрації фізичної особи підприємцем подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;

2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, - за бажанням заявника; …

Як стверджує позивач, він не подавав заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем, ніколи не проживав та не перебував у с. Біївці, Богуславського району, Київської області та не здійснював підприємницьку діяльність. Крім того надає докази про постійне проживання у м. Чернігів та свого працевлаштування у ДСНС де отримував заробітну плату та сплачував податки в тому числі і ЄСВ.

Зазначене підтверджується доказами які позивач надав до суду.

Відповідач по справі жодних обґрунтувань позивача не спростовує та не надає доказів протилежного, лише зазначаючи про те що для державної реєстрації подається вже підписана заява. Документ за яким здійснюється ідентифікація особи державному реєстратору лише пред`являється, документ (копія документу) до матеріалів справи не приєднується.

Судне приймає та відхиляє такі обґрунтування виходячи з того, що зазначені у заяві про державну реєстрацію відомості в частині місця проживання позивачане відповідали дійсності, а саме в частині його проживання ус. Біївці, Богуславського району Київської області.

Це дає підстави суду для висновку, що державним реєстратором взагалі не здійснювалась ідентифікація особи і не могла здійснюватись в силу її відсутності при вчиненні реєстраційних дій на чому наполягає позивач.

Відповідач жодним чином не спростував обґрунтування позивача, які підтверджуються не тільки його поясненнями та наданими доказами, але і інформацією наданою ГУ ДПС у Київській області, щодо направлення за адресою реєстрації ФОП вимог про сплату боргу/недоїмки.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення, всі вони повернулись з відміткою «не вручене з інших причин (не проживає)».

Суд погоджується з тим, що державним реєстратором відповідно до вимог Закону №755-ІУ для реєстрації подається лише заява, але це не звільняє реєстратора від належної ідентифікації особи та відображення у реєстраційних документах вірних відомостей про неї.

Таким чином в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім вищенаведених обґрунтувань позивач зазначає у позові про те, що він не займався підприємницькою діяльністю, був працевлаштований та сплачував всі податки, а нарахування та стягнення за спірними вимогами ЄСВ приведе до подвійного оподаткування.

Суд погоджується з такими обґрунтуваннями і зазначає, що спірні правовідносини врегульовані нормамиПК Українив частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормамиЗакону № 2464- VІ в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першоїстатті 1 Закону № 2464- VІ надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленомузакономпорядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464- VІ до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону № 2464- VІ (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює,Законом № 2464- VІ не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 18 березня 2020 року (справа №140/1777/19).

Таким чином оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464- VІ позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Як встановлено судом у цій справі протягом 2009-2018 років позивач бул найманим працівником, не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходу від такої діяльності. У цей період роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується довідкою.

Суд зазначає, що ГУ ДПС у Київській області не довели правомірність прийнятого ними рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, як таке що не відповідає вимогам зазначеним у частині 2статті 2 КАС України.

В той же час, позивач надав суду належні та допустимі докази, виклала правові обґрунтування правомірності позовних вимог.

У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облік сплаченого єдиного внеску та скасувати всі нарахування, які відбулись внаслідок винесення оскаржуваних вимог та які були нараховані в автоматичному режимі, суд зазначає, що визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)задовольняє ці вимоги та зобов`язує податковий орган вчинити вказані дії, а тому їх розгляд є дублюючим.

Згідно із частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульованост. 134 КАС України.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат позивач наддав ордер адвоката, розрахунок витрат та копії прибуткових касових ордерів. Вартість наданих послуг правової допомоги зазначена в сумі 8000,00 грн, судовий збір в сумі 2422.40 грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, щодо скасування державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 , які були вчинені протиправно відповідачем - Комунальним підприємством«Благоустрій Крюківщини»Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, то відповідно всі судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним таскасувати запис від 20.04.2017, номер запису: 2 329000 0000 003619 «про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця» ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Визнати неправомірними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) : від 06.02.2019 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн; від 05.07.2023 №Ф-8054-55 в сумі 819,06 грн.

Стягнути з Комунального підприємстваБлагоустрій КрюківщиниКрюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 ком та витрати на правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Комунальне підприємство "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (вул. Балукова, буд. 10, с. Корюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136, код ЄДРПОУ - 37606213).

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797).

Суддя В.В. Падій