Ухвала

від 22.08.2024 по справі 757/21047/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 серпня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження нерухомого майна, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0020 площею 0,606 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності AT «Таскомбанк», на якій розміщуються приміщення готелю «Premier Hotel Rus», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2917363680000;

- земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0021 площею 0,3827 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності AT «Таскомбанк», на якій розміщуються приміщення готелю «Premier Hotel Rus», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2917357680000;

- земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0022 площею 0,7192 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності AT «Таскомбанк», на якій розміщуються приміщення готелю «Premier Hotel Rus» реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2914742980000.

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна.

Щодо строку на апеляційне оскарження прокурор зазначив, що 09 травня 2024 року клопотання розглянуто без повідомлення сторони обвинувачення, 15 травня 2024 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про видачу копії ухвали та відповідно отримав копію оскаржуваного рішення, апеляційну скаргу направлено поштою 20 травня 2024 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.

На переконання сторони обвинувачення під час розгляду клопотання про арешт майна, порушено принцип змагальності. Слідчим суддею здійснено розгляд клопотання у відсутність прокурора, про час та місце проведення судового засідання Офіс Генерального прокурора не повідомлено, повістки про виклик не надходили.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не зазначено осіб, які приймали участь у судовому засіданні та причин, у зв`язку з чим розгляд клопотання відбувся без виклику прокурора. Відтак, слідчим суддею порушено вимоги ст. ст. 22, 172 КПК України.

Також, резолютивна частина ухвали слідчого судді не відповідає вимогам ст. ст. 170- 175 КПК України, оскільки законодавець не наділив повноваженням слідчого суддю, суд під час розгляду клопотання про арешт майна приймати рішення про залишення його без задоволення.

Звертає увагу на те, що під час досудового розслідування 100% статутного капіталу ТОВ «ЛД- Перспектива (код ЄРДПОУ 35624120), якому на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:127:0004, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

10 квітня 2024 року за заявою АТ «Таскомбанк» земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0004, загальною площею 1,7079 га, за адресою м. Київ, вул. Госпітальна, 4, розділено на три земельні ділянки - земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0021 площею 0,3827 га, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0022 площею 0,7192 га та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0020 площею 0,6060

На переконання сторони обвинувачення право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:127:0004, загальною площею 1,7079 га, перейшло до AT «Таскомбанк» у протиправний спосіб.

Зокрема, 12 грудня 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований по вул. Госпітальній, 4, у м. Києві (у подальшому - готель «Русь») та 100% статутного капіталу ДП «ЛД-Перспектива» (код ЄРДПОУ 35624120).

Також, на даний час у Вищому антикорупційному суді здійснюється розгляд судової справи № 991/5746/23 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, у тому числі ТОВ «ЛД-Перспектива», AT «Таскомбанк» про застосування санкції, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції».

У той же час, з метою перешкоджання кримінальному провадженню, а також не виконанню Закону України «Про санкції» службовими особами AT «Таскомбанк» вчиняються цілеспрямовані, умисні дії з метою унеможливлення стягнення у власність держави майна, яке належить громадянам РФ та контролюється за допомогою ДП «ЛД-Перспектива».

20 березня 2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста за клопотанням адвоката ОСОБА_16 , яка діяла в інтересах AT «Таскомбанк», скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суд міста Києва від 12 грудня 2022 року.

Однак, станом на 20 березня 2023 року право власності на готель «Premier Hotel Rus» належало ТОВ «ЛД-Перспектива» та відповідно AT «Таскомбанк» не був власником та/або володільцем вказаного майна.

Зауважує, що на даний час, у межах кримінального провадження, за обставинами заволодіння вказаними об`єктами нерухомості ПрАТ «ГК Русь» та ПРАТ ГК «Юність», в порядку ст. 55 КПК України залучено потерпілих осіб (відомості становлять таємницю досудового розслідування), якими також заявлені цивільні позови у кримінальному провадженні.

26 липня 2024 року на електрону адресу апеляційного суду надійшли письмові заперечення представника АТ «Таскомбанк»- адвоката ОСОБА_17 на апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор зазначив, що 09 травня 2024 року клопотання розглянуто без повідомлення сторони обвинувачення, 15 травня 2024 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про видачу копії ухвали та відповідно отримав копію оскаржуваного рішення, апеляційну скаргу направлено поштою 20 травня 2024 року. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 листопада 2012 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012000060000073, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.ч. 3,4 ст. 190, ч.ч. 3,5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2 КК України.

За версією сторони обвинувачення, на території України починаючи з 2001 року, і до теперішнього часу здійснює систематичну протиправну діяльність злочинна організація, що організована та представлене громадянами РФ та до числа організаторів якої належать наступні громадяни РФ: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В клопотанні прокурор стверджує, що в межах окремих епізодів протиправної діяльності осіб залучених до протиправної діяльності повідомлено про підозру ОСОБА_8 .

Також, у ході досудового розслідування досліджуються факти вчинення указаною злочинною організацією низки злочинів проти власності на території України, пов`язані із заволодінням об`єктами нерухомого майна, в тому числі об`єктами ресторанного та готельного бізнесу, об`єктами нерухомості торгівельного призначення, вчинені шляхом обману, протидії законній господарській діяльності шляхом шахрайського заволодіння цілісно-майновими комплексів, умисне ухилення від сплати податків, а також легалізації майна та доходів набутих на території України злочинним шляхом.

Зазначені епізоди протиправної діяльності стосуються об`єктів нерухомості, що входять на сьогоднішній день до складу готельної мережі «Premier», кінцевим беніфіціарним власником якої є громадянка РФ, цивільна дружина ймовірного співорганізатора протиправної діяльності ОСОБА_9 - ОСОБА_18 .

09 травня 2024 року прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт нерухомого майна, а саме земельних ділянок на яких розміщуються приміщення готелів «Premier Hotel Rus».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року клопотання прокурора залишено без задоволення, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідність арешту майна, та не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та спеціальної конфіскації майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї ж статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та забезпечення можливої подальшої спеціальної конфіскації майна, забезпечення можливої подальшої націоналізації майна.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Зокрема, до матеріалів клопотання долучено постанову старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_19 від 07 грудня 2022 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012. У вказаній постанові цінні папери (пакети акцій), частки в статутних капіталах підприємства та об`єкти нерухомості у сфері готельного бізнесу визнано речовими доказами. Вказані земельні ділянки речовими доказами не визнано.

Однак, прокурором не доведено належність вказаних у клопотанні земельних ділянок до речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором у клопотання не наведено та не надано докази, що особи набули майно безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знали або повинні були знати, що це майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, і підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

З матеріалів долучених до клопотання про арешт майна не вбачається, що власники майна мають статус підозрюваних у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012. Відтак, у даному випадку п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України не може бути застосовано.

Також, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, серед іншого, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

У клопотанні прокурора зазначено, що на сьогоднішній день, в межах окремих епізодів протиправної діяльності осіб залучених до протиправної діяльності повідомлено про підозру ОСОБА_8 .

Проте, слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання не містять докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження ОСОБА_8 таким майном, тому, наведене свідчить про невідповідність клопотання вимогам п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України. З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Крім того, на обґрунтування викладеного у клопотанні про арешт майна, стороною обвинувачення, серед іншого, надано: рапорт старшого оперуповноваженого Першого оперативного відділу (з дислокацією у місті Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_20 , проставлена дата 06.12.2022, мовою оригіналу «Справка о расторжении брака № А-01741», дата видачі 09.09.2022 та «Протокол допроса свидетеля Вилис ОСОБА_21 » від 28.09.2022, схема відносин контролю групи компаній ФІНАНСІЕРЕ станом на 18.06.2021, схема відносин контролю групи компаній VS Energy станом на 01.01.2022, рапорт старшого оперуповноваженого Першого оперативного відділу (з дислокацією у місті Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_20 , без дати, висновок експертів за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 16.05.2016 № 7212?7215/15-34/6611?6614/16-34, висновок спеціаліста ТОВ «Аудиторська фірма «НХД-Аудит» від 12.12.2019.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012000060000073 розпочато у 2012 році, а докази, якими прокурор обґрунтовує протиправну діяльність вищевказаних учасників (службових осіб) групи компаній «VS Energy» а також, осіб з числа громадян РФ, у більшості, датовані 2022, а також 2019 та 2016 роками, проте з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся лише у 2024 році.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що протягом усього цього часу сторона обвинувачення не вважала дії згадуваних осіб незаконними та не вважала, що існують ризики у вигляді загрози відчуження, зміни майна про арешт якого просить прокурор. Доказів зворотного стороною обвинувачення не надано і під час апеляційного розгляду.

Відтак, доказів на підтвердження необхідності накладення арешту прокурором не надано, жодних переконливих доводів, що арешт вказаного майна є співмірним цілям та завданням кримінального провадження не представлено, а відсутність вказаних доказів позбавив слідчого суддю можливості перевірити факти викладені у клопотанні. Слідчий суддя, враховуючи наведені обставини, обґрунтовано залишив без задоволення клопотання прокурора.

Посилання прокурора на те, що клопотання розглянуто без виклику учасників сторін, хоча і заслуговують на увагу, однак не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегією суддів не встановлено невідповідність резолютивної частини оскаржуваної ухвали вимогам ст.ст. 170-175 КПК України, як про то зазначає прокурор у апеляційній скарзі.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/21047/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_25

Провадження № 11сс/824/4106/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України