Постанова

від 19.08.2024 по справі 440/1075/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 р.Справа № 440/1075/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.03.24 по справі №440/1075/21

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" треті особи Акціонерне товариство "Полтава- банк" , Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" , Акціонерне товариство "Правекс Банк" , Акціонерне товариство "Укрексімбанк"

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі позивач, ГУ ДПС у Полтавській області, апелянт) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" (надалі відповідач, ДП "Жовтневий спиртовий завод"), треті особи: Акціонерне товариство "Полтава-банк", Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Акціонерне товариство "ПРАВЕКС БАНК", Акціонерне товариство "Укрексімбанк", у якому просив ухвалити рішення, яким застосувати арешт коштів ДП "Жовтневий спиртовий завод" на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 14 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ГУ ДПС у Полтавській області.

Не погодившись з цим судовим рішенням, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду 14 березня 2024 року по цій справі та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на те, що уповноважена особа платника, в.о. директора ДП «Жовтневий спиртовий завод» Павленко О.О., відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення фактичної перевірки, при наявності у останніх законних підстав для її проведення та повного виконання вимог ст. 80 та п.81.1 ст.81 ПК України. Вважає, що факт скасування наказу про проведення перевірки в судовому порядку не має значення при розгляді цієї справи.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.02.2021 начальником ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" прийнято наказ № 258-П, яким визначено провести з 10 лютого 2021 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП "Жовтневий спиртовий завод" за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

На підставі наказу №258-П від 09.02.2021 відповідно до направлень на перевірку від 09.02.2021 № 288, № 289 посадові особи ГУ ДПС у Полтавській області прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням ДП "Жовтневий спиртовий завод".

10.02.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області складений акт відмови від підписання (ознайомлення) направлень на проведення фактичної перевірки № 52/16-31-09-01/00374829 та акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки.

10.02.2021 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач звернувся з позовом до суду про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутність підстав для застосування арешту коштів ДП "Жовтневий спиртовий завод" на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах з огляду на те, що у ГУ ДПС у Полтавській області були відсутні законні підстави для проведення фактичної перевірки відповідача та правомірність дій платника податків щодо недопуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, що підтверджено судовим рішенням у справі № 440/1074/21, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі пп. 94.6.2 п. 94.2 ст. 94 ПК України можливе лише за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно зі ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

ГУ ДПС у Полтавській області посилається на те, що ДП "Жовтневий спиртовий завод" не допустив його до проведення фактичної перевірки при наявності законних підстав для її проведення.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка мала бути проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області №258-П від 09.02.2021.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, залишеним без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 та Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, по справі № 440/1074/21 адміністративний позов ДП "Жовтневий спиртовий завод" до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу та рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Полтавській області №258-П від 09.02.2021 про проведення фактичної перевірки Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод". Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10 лютого 2021 року №1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вказаних судових рішеннях, зокрема суд апеляційної інстанції встановив як протиправність та незаконність наказу ГУ ДПС у Полтавській області №258-П від 09.02.2021 так і правомірність дій ДП "Жовтневий спиртовий завод" щодо недопуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду справи, а тому спірний наказ від 09.02.2021 № 258-П про призначення фактичної перевірки ДП "Жовтневий спиртовий завод" та рішення відповідача від 10.02.2021 №1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на приписи ст. 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про застосування арешту коштів ДП "Жовтневий спиртовий завод" на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах.

Посилання податкового органу на постанову Верховного Суду від 23.02.2023 по справі № 640/17091/21 є хибним з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Предметом розгляду справи № 640/17091/21 питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України.

Проте у межах розгляду цієї справи податковий орган просив суд ухвалити рішення про накладення арешту коштів ДП "Жовтневий спиртовий завод" на розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах, який не охоплюється ч. 1 ст. 283 КАС України, відповідно до якої провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо:

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях платника податків;

2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;

4) зобов`язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим;

5) стягнення коштів за податковим боргом;

6) зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на податковий орган;

7) встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та правильність рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року по справі №440/1075/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 29.08.2024.