Постанова

від 29.08.2024 по справі 520/32671/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

29 серпня 2024 р. Справа № 520/32671/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» - адвоката Клепикова Максима Сергійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» (далі ТОВ «ТЕХНОЛОМ», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить:

скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040 від 21.08.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позов мотивував тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено найменування податкового зобов`язання за яким виникла заборгованість, період та розмір такої заборгованості. Відтак, ТОВ «ТЕХНОЛОМ», як платник податків, не може встановити із оскаржуваного рішення, яку суму коштів буде стягнуто, якого податкового зобов`язання вони стосуються та за який податковий період.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 28.07.2023 № 20580/99-00-06-02-01-06 залишено без змін податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 24.04.2023 № 0002015-1314-2040. Наведені обставини свідчать про невиконання ТОВ «ТЕХНОЛОМ» свого податкового обов`язку щодо сплати податків та зборів в строк та у розмірах, встановлених Податковим Кодексом України ( далі ПК України) та порушення свого конституційного обов`язку. Вказує, що у спірних правовідносинах вчинене ГУ ДПС у Харківській області волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТЕХНОЛОМ».

Судове рішення вмотивовано тим, що з урахуванням усіх критеріїв п. 95.5 ст. 95 ПК України та враховуючи наявність у платника податків податкового боргу, який самостійно задекларований та не був сплачений протягом 90 календарних днів відповідачем обґрунтовано та правомірна винесено рішення № 493/4-2040 від 21.08.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунку у банках у рахунок погашення податкового боргу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ТЕХНОЛОМ» - адвокат Клепикова М.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у відзиві на позовну заяву.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2022 ГУ ДПС у Харківській області була сформована податкова вимога № 0002015-1314-2040 від 24.04.2022 (а.с. 31).

В податковій вимозі № 0002015-1314-2040 від 24.04.2022 зазначено, що до неї додається детальний розрахунок.

Податкова вимога № 0002015-1314-2040 від 24.04.2022 направлена ТОВ «ТЕХНОЛОМ» засобами поштового зв`язку (№ 6130123133199) та отримано позивачем 12.05.2023, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с. 32).

25.05.2023 ТОВ «ТЕХНОЛОМ» подано до ДПС України скаргу на податкову вимогу № 0002015-1314-2040 від 24.04.2022.

28.07.2023 ДПС України прийнято рішення № 20580/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги № ТОВ «ТЕХНОЛОМ» від 25.05.2023, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області № 0002015-1314-2040 - без змін (а.с. 39-41).

Також відповідач зазначив, що за даними ІКС «Податковий блок» станом на 21.08.2023 за ТОВ «ТЕХНОЛОМ» рахується податковий борг на загальну суму 297 465.78 грн.

21.08.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 493/4-2040 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу (а.с. 5).

Рішенням № 493/4-2040 ГУ ДПС у Харківській області відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах по платнику податків ТОВ «ТЕХНОЛОМ».

05.09.2023 ТОВ «ТЕХНОЛОМ» подано до ДПС України скаргу на рішення ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040 від 21.08.2023.

03.11.2023 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 33051/6/99-00-06-03-03-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040 від 21.08.2023 без змін (а.с. 6-8).

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є ПК України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платнику податків податкової вимоги. Сукупність наведених обставин належить до предмета доказування у таких судових спорах.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вищенаведене узгоджується з приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України, за якими у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що спірне рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийнято відповідачем з посиланням на приписи п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Згідно п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Так, згідно з п. 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку п. 95.3 ст. 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Отже, податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень і не сплачується грошове зобов`язання протягом 90 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати зобов`язання.

Спірним рішенням, з посиланням на п. 95.5 ст. 95 ПК України податковим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу підприємства позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

З аналізу наведеної норми слідує, що погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.

В той же час, спірним рішенням податковий орган вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу підприємства позивача шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Проте, колегія суддів зауважує, що приписами п. 95.5 ст. 95 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.

Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Щодо форми спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішення № 493/4-2040 від 21.08.2023 не містить розміру податкового боргу, що підлягає стягненню.

Колегія суддів зазначає, що форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 «Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України».

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Проте, зазначений наказ не є нормативно-правовим актом, а затвердження ним примірної форми не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу.

Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Верховним Судом в постанові від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, Верховним Судом вказано, що відповідно до п. 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи, а посилання контролюючого органу на наказ, яким затверджена примірна форма рішення не є нормативно-правовим актом, що не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню, та підстави виникнення цього податкового боргу.

На думку суду касаційної інстанції, «необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування п. 95.5 ст. 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, яка враховується колегією суддів відповідно до частини третьої статті 341 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Колегія суддів також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 820/2300/18, від 30.04.2020 у справі № 810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 05.02.2021 у справі № 815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2023 № 493/4-2040, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості позивача яка підлягає стягненню у відповідності до вимог п. 95.5 ст. 95 ПК України сума боргу підприємтсва становить 297 465.78 грн, згідно податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 24.04.2023 № 0002015-1314-2040, на яку посилається відповідач в відзиві на позов та відзиві на апеляційну скаргу сума податкового боргу позивача становить 1 200 011.56 грн

При цьому розрахунок заборгованості позивача яка підлягає стягненню у відповідності до вимог п. 95.5 ст. 95 ПК України не містить рішення до якого зроблений даний розрахунок, дати його формування (а.с. 34).

В оскаржуваному рішенні не зазначено конкретної суми боргу, яка має бути стягнута в примусовому порядку.

Отже, рішення ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити конкретний розмір податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040 вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Судом першої інстанції не обґрунтовано відхилені доводи позивача щодо відсутності у рішенні суми боргу, яка підлягає погашенню, що потягло за собою неправильне вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного рішення ГУ ДПС у Харківській області № 493/4-2040 від 21.08.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу підлягає скасуванню.

Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та приймає нове судове рішення про задоволення вимог ТОВ «ТЕХНОЛОМ».

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «ТЕХНОЛОМ» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 147.20 грн та апеляційної скарги в розмірі 2 576.64 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (інструкцією) № 517 від 17.11.2023 та № 219 від 16.05.2024, які містяться в матеріалах справи (а.с. 21, 65).

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «ТЕХНОЛОМ» судом задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 4 723.84 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорозькій області пропорційно.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» - адвоката Клепикова Максима Сергійовича - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 493/4-2040 від 21.08.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОМ» (ЄДРПОУ 36503382) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 723.84 грн (чоти тисячі сімсот двадцять три) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило