Постанова

від 28.08.2024 по справі 280/7720/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7720/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ірпінської міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі №280/7720/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Акрополь», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Акрополь», в якій позивач просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача з питання організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб;

-зобов`язати відповідача вжити заходів щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб, про вжиття яких просили відповідача інвестори у зверненнях від 20.06.2023 та 23.06.2023.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі №280/7720/23 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача Виконавчого комітету Ірпенської міської ради з питання організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб.

Зобов`язано відповідача вжити заходів щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб, про вжиття яких просили відповідача інвестори у зверненнях від 20.06.2023 та 23.06.2023, а саме:

призначити від відповідача особу(іб), уповноважену (их) представляти ВК Ірпінської міської ради на спільних зустрічах та/або засіданнях інвесторів ЖК «Viking home» з забудовником /його представниками, представниками ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» та іншими залученими особами, з правом складання та підписання представниками від імені Виконавчого комітету Ірпінської міської ради відповідних протоколів, меморандумів, угод про наміри тощо за результатами зустрічей та/або засідань;

ініціювати проведення в короткий термін в приміщенні Виконавчого комітету Ірпінської міської ради зустрічі між уповноваженим (и) представником (ами) відповідача, інвесторами ЖК «Viking home», забудовником та/або його представниками та представниками ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ», з метою визначення подальших кроків щодо скорішого відновлення будівництва об`єкту ЖК «Viking home»,та його введення в експлуатацію;

підготувати пропозиції щодо кроків скорішого вирішення питання відновлення будівництва об`єкту ЖК «Viking home», та його введення в експлуатацію;

зобов`язати відповідача Виконавчий комітет Ірпінської міської ради вчинити дії в межах контролю за виконанням інвесторських договорів.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, що між фізичною особою ОСОБА_1 - інвестором ЖК «Viking Home» (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) 12.03.2021 укладений попередній договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов`язання у майбутньому, не пізніше ІІ кварталу 2022 року (але не пізніше 30.05.2022) укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири об`єкту, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , у нотаріальній формі та на умовах, визначених цим договором.

В підтвердження наміру придбати об`єкт та з метою забезпечення оформлення договору купівлі-продажу (основного договору), покупець передав, а продавець прийняв на виконання цього договору грошові кошти у сумі 420000 грн. (п. 2.1 Договору).

До 05 березня 2022 року покупець зобов`язується сплатити суму 222 115 грн. Ця сума повинна бути сплачена починаючи з квітня 2021 року частинами щомісячно з 01 по 05 число розрахунку сумами не менше 18510 грн. (п. 2.2 Договору).

Продавець зобов`язався здати об`єкт в експлуатацію не пізніше кінця IV кварталу 2021 року.

Девелопером будівництва ЖК «Viking Home» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» (код ЄДРОУ 40972873), засновником та бенефіціаром якої є ОСОБА_2

20 та 23 червня 2023 року інвестори ЖК «Viking Home» (в тому числі ОСОБА_1 ) звернулися до Голови Ірпінської міської ради із колективними зверненнями в яких просили вжити заходів, спрямованих на вирішення питання відновлення будівництва та вводу в експлуатацію об`єкта ЖК «Viking Home».

Листами Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21.07.2023 № Б-1896.2 (адресований гр. ОСОБА_3 для інформування інших інвесторів ЖК «Viking Home») та № В-1951.2 (адресований гр. ОСОБА_4 для інформування інших інвесторів ЖК «Viking Home») на колективні звернення інвесторів ЖК «Viking Home» повідомлено, що звернення взято то уваги та буде перебувати на контролі Виконавчого комітету. Ірпінська міська рада та її виконавчий комітет вживають усіх можливих заходів з метою врегулювання конфліктної ситуації, проте позбавлені можливості суттєво вплинути на ситуацію.

На підставі звернень інвесторів ЖК «Viking Home» від 21.06.2023 та 23.06.2023 щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking Home», що споруджуються із залученням коштів інвесторів-фізичних осіб Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2023 направлено на адресу ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» і ОСОБА_2 запит (вих. № 01-24/3455) щодо надання інформації про очікувані строки відновлення будівництва ЖК «Viking Home» та вводу черг будівництва об`єкта в експлуатацію, а також про причини затримки будівництва об`єкта (з наданням підтверджуючих документів), вжити заходи реагування в межах компетенції та взяти участь у спільній зустрічі із залученням мешканців, забудовника, представників міської ради та інших компетентних органів для вирішення вказаного питання та напрацювання шляхів виходу із ситуації, що склалася з вищевказаною недобудовою.

13 листопада 2023 року відповідач повторно звернувся до ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «АКРОПОЛЬ» і ОСОБА_2 із запитом (вих. № 01-24/5677) аналогічного змісту.

У відповідь на вказаний запит Виконавчого комітету Ірпінської міської ради 28.12.2023 ОСОБА_2 надано відповідь в якій він повідомив, що затримка із завершенням будівництва у АДРЕСА_2 сталася з об`єктивних причин, зумовлених агресивною війною російської федерації, а саме: критичною нестачею кваліфікованих будівельних кадрів, частина працівників були мобілізовані до ЗСУ, інші виїхали за межі Ірпінського регіону та не повернулися; тимчасовою окупацією прилеглих територій та веденням бойових дій; нестачею у поставках будівельних матеріалів та дефіцитом будівельної техніки, викликаними вищевказаними подіями. Однак, основною причиною затримки із завершенням будівництва стало несвоєчасне фінансування будівництва з боку майбутніх власників житла. Вказана ситуація і порядок виходу з неї двічі обговорювалося на зустрічах з майбутніми мешканцями ЖК «Viking Home», на яких останні виявили розуміння залежності будівництва від його своєчасного фінансування. На даний час, майже повністю врегульовано ситуацію із забезпеченням будівництва кваліфікованими кадрами, будівельними матеріалами та технікою. Однак, ситуація з фінансуванням залишилася складною. При цьому, відновлення будівництва заплановано на весну 2024 року. Завершення і введення в експлуатацію його першої черги до кінця 2024 року. Другої черги до кінця 3 кварталу 2025 року.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив із того, що організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, і відповідачі наділені відповідними владними повноваженнями в частині організації такої роботи.

Колегія суддів, погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР регламентовано, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Закону № 280/97-ВР, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

У відповідності з ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У свою чергу, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 280/97-ВР, делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначена загальна компетенція сільських, селищних, міських рад - розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Зокрема, згідно приписів ч. 1 ст. 26 Закону Закон № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Глава 2 розділу ІІ Закону № 280/97-ВР регламентує повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Стаття 31 Закону № 280/97-ВР визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва.

При цьому, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать:

а) власні (самоврядні) повноваження;

б) делеговані повноваження.

Відповідно до підпунктів 8, 11 пункту « 5» частини 1статті 31 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать такі власні (самоврядні) повноваження: координація на відповідній території діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

Відповідно до підпункту 7 пункту «б» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать делеговані повноваження зі здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.

Стаття 18 Закону № 280/97-ВР регламентує відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Так, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджується залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Зокрема, в постанові від 24 січня 2023 року по справі № 420/7138/19 Верховний Суд дійшов до висновку про наявність повноважень у виконавчого комітету Одеської міської ради щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

Таким чином, організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, є результатом реалізації виконавчим органом міської ради належних йому контрольних функцій у сфері управлінської діяльності.

Поряд з цим, вказаною нормою законодавства не визначено обов`язку та повноважень місцевих органі добудовувати об`єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено обов`язок місцевих органів вчиняти дії щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

Колегія суддів враховує, що на законодавчому рівні відсутній порядок реалізації місцевими органами самоврядування повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків, а також відсутній механізм реалізації повноважень з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва цих будинків.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02.11.2004 №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві. Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

Встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №826/14682/16, та від 25 червня 2024 року у справі № 420/7138/19.

Верховний Суд в постанові від 16.11.2022 № 280/3841/21 констатував наявність повноважень у відповідача в частині організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво(п. 28 постанови).

Верховний Суд звертає увагу на те, що в межах цієї адміністративної справи спірним аспектом є наявність/відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині забезпечення організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво (п. 28 Постанови)

Колегія суддів зазначає, що для правильного застосування положень підпункту11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій (п. 41 Постанови)

При вирішенні цього спору колегія суддів враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (п. 25 Постанови).

Верховний Суд в постанові від 24.01.2023 у справа № 420/7138/19 дійшов до висновку про наявність повноважень у відповідачів в частині організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво. Верховний Суд звернув увагу, що наведена норма права не конкретизує, які дії підпадають під визначення «організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків». Станом на час вирішення спору по суті на законодавчому рівні не регламентований механізм реалізації органами місцевого самоврядування повноважень щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва довгобудів. Колегія суддів зазначила, що на законодавчому рівні відсутній порядок реалізації органами місцевого самоврядування повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій.

Таким чином, у даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об`єкта із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.

При дослідженні та аналізі обсягу вчинених відповідачем дій та рішень на виконання наданих йому підпунктом 11 пункту «а» статті 31 Закону № 280/97-ВР повноважень, судом першої інстанції встановлено, та колегією суддів перевірено, що Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради на колективні звернення інвесторів ЖК «Viking Home» від червня 2023 року не було вжито жодних заходів, які б були ефективними і призвели до реальних і юридично значимих наслідків, для вирішення порушених у зверненнях питань і вирішення ситуації із завершенням будівництва. Доказів протилежного відповідачем суду не надано, та матеріали справи не містять.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано висновував, що копії запитів від 20.09.2023 та від 13.11.2023 на адреси третіх осіб свідчить, що відповідач почав вживати заходів щодо вирішення порушених у зверненнях питань лише після подання позивачем даного позову до суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи такі запити не призвели до настання реальних наслідків для вирішення ситуації із завершенням будівництва - жодних дій зобов`язального характеру в межах організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб, про вжиття яких просили відповідача інвестори у зверненнях від 20.06.2023 та 23.06.2023 здійснено не було.

У доводах апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що позивач не обґрунтував та не надав будь-яких доказів щодо неспроможності замовником продовжувати будівництво з огляду на чинність інвестиційних договорів, укладених з такою юридичною особою, яка не перебуває у стані припинення.

У зв`язку із чим, колегія суддів зазначає, що доведення неспроможності замовником завершити будівництво не може бути покладено на позивача, а навпаки до відання виконавчих органів міської ради належить здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.

Колегія суддів вважає, що у цій справі відповідач на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що Виконавчим комітетом вчиняються всі можливі дії, які залежать безпосередньо від них, з метою реалізації повноважень, закріплених підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що з боку Виконавчого комітету відсутні дії та рішення, які б давали підстави стверджувати, що Виконавчий комітет вжив достатніх заходів на виконання своїх повноважень, передбачених підпунктом 11 пункту 5 частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР, направлених на організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва ЖК «Viking home».

Проте, колегія суддів вважає помилковим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача, зважаючи на наявність у відповідача повноважень щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відсутній порядок, який закріплює механізм, конкретні повноваження та процедуру організації, роботи пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво. Також, законодавчо не визначено перелік дій, які орган місцевого самоврядування уповноважений здійснити задля повного та реального виконання зазначеної вище функції.

У контексті наведеного колегія суддів ураховує, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За правилами частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз наведених норм свідчить, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції визначивши перелік конкретних дій, які зобов`язав вчинити відповідача, з урахуванням наявності у останнього повноважень діяти на власний розсуд, втрутився у дискреційні повноваження відповідача та, тим самим звузив реалізацію можливостей органу місцевого самоврядування щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції помилково було визначено певний перелік дій, які зобов`язаний вчинити відповідач, всупереч повноважень діяти на власний розсуд, які надані йому статті 31 Закону № 280/97-ВР, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ірпінської міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі №280/7720/23, - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі №280/7720/23, - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 в адміністративній справі №280/7720/23 в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ірпенської міської ради з питання організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб.

Зобов`язати Виконавчий комітет Ірпенської міської ради вжити заходів щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків ЖК «Viking home», що споруджувалися із залученням коштів інвесторів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини апеляційної скарги Виконавчого комітету Ірпінської міської ради відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак