Постанова

від 29.08.2024 по справі 160/15267/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15267/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (головуючий суддя Верба І.О.)

у справі №160/15267/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.05.2023 №046150009850 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Шепель Ганні Федорівні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.02.1985 по 11.09.1986, з 15.12.1991 по 07.12.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту права на її виникнення з 15.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2023 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивачка вважає таке рішення протиправним, оскільки відмова пенсійного органу пов`язана з незарахуванням періоду з 01.02.1985 по 11.09.1986 (не читається печатка в записі про звільнення). У вказаний період позивач працювала у яслах-саду Каховського району, на сьогоднішній момент ця територія тимчасово окупована, позивачка не має можливості звернутися за підтвердженням стажу. Щодо незарахування стажу роботи з 15.12.1991 по 07.12.1999 у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутня дата звільнення, позивачка зазначила, що підтвердити такий стаж не має можливості, оскільки невідомо місцезнаходження підприємства. Позивачка вказує на право органу пенсійного фонду вимагати документи від підприємств, установ, організацій необхідних документів та неможливість несення позивачем відповідальності за правильність оформлення трудової книжки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » № НОМЕР_1 від 22.05.2023, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про необхідність надання додаткових документів при прийнятті заяви про призначення пенсії від 15.05.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмово повідомити ОСОБА_1 про необхідність надання додаткових документів до заяви про призначення пенсії від 15.05.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.02.1985 по 11.09.1986;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.05.2023, з урахуванням права заявника на подання додаткових документів на підтвердження стажу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 15.05.2023 у встановленому порядку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у її трудовій книжці, а недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист. Суд зазначив, що відповідачем допущено надмірний формалізм та протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.02.1985 по 11.09.1986.

Щодо періоду з 15.12.1991 по 07.12.1999 суд зазначив, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Суд дійшов висновку, що при прийнятті заяви про призначення пенсії позивачці не була забезпечена можливість надання додаткових документів, реалізації права на встановлення спірного стажу роботи на підставі показань свідків, тому, з посиланням на положення частини другої статті 9 КАС України, суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не повідомлення позивачку про необхідність надання додаткових документів при прийнятті заяви про призначення пенсії від 15.05.2023 за зобов`язати вчинити дії щодо такого повідомлення.

Суд вказав про передчасність прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.05.2023, у тому числі його протиправність у зв`язку з неврахуванням періоду роботи з 01.02.1985 по 11.09.1986.

Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачці пенсію за віком з моменту права на її виникнення з 15.05.2023, зазначивши про їх передчасність, оскільки зазначеним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що ним правомірно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років). Скаржник вважає, що до пільгового стажу правомірно не враховано період роботи з 01.02.1985 по 11.07.1986, оскільки печатка в записі про звільнення не читається. При прийнятті оскаржуваного рішення пенсійний орган діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Вказана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем-2 в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.

Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 15.05.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком із доданням документів, в тому числі про стаж.

За принципом екстериторіальності заява позивачки розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та прийнято рішення від 22.05.2023 №046150009850, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, диплом) страховий стаж складає 26 років 11 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Не враховано до стажу період роботи згідно записів трудової книжки з 01.02.1985 по 11.09.1986 (не читається печатка в записі про звільнення);

За таких обставин позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.7)

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до ч.2 ст.26 цього Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Пенсійний орган, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.05.2023 №046150009850, встановив, що страховий стаж позивачки складає 26 років 11 місяців 16 днів відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, диплом), та зазначив, що до страхового стажу не враховано період роботи згідно записів трудової книжки з 01.02.1985 по 11.09.1986 (не читається печатка в записі про звільнення).

У спірний період роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, яка врахована судом першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції вважає прийнятним посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наявні у справі докази свідчать, що вказаний вище період роботи з 01.02.1985 по 11.09.1986 підтверджено записами у трудовій книжці позивачки, запис про звільнення позивачки відповідно до наказу №71 від 11.09.1986 засвідчений підписом завідуючою ясел-садку «Буратіно» Каховського району, містить відбиток печатки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відбиток печатки, який не читається, погано читається, у тому числі через час його проставлення, не є підставою для застосування наведеної вище спеціальної процедури підтвердження страхового стажу. Вирішальним є наявність запису у трудовій книжці, якій фактично вчинено.

Суд з цього приводу вважає також за необхідне зазначити, що записи про цей період роботи позивачки містять всі необхідні дані, виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою; запис про звільнення завірений відбитком печатки.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний період роботи належним чином підтверджений відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростований.

Виявлені відповідачем-2 недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивачки. При цьому відповідач-2 не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивачки, а вказує на окремий недолік під час заповнення трудової книжки.

Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, за висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції, з`ясовуючи обставини справи, дійшов правильного висновку про безпідставне неврахування означеного періоду роботи позивачки з 01.02.1985 по 11.09.1986 до її страхового стажу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №160/15267/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко